Головна |
пророкуючи загадка[257]
Мріє про щастя син землі,
Душею піднесліся, моїм словами Почуй!
Коль віріш ти, что может людина
Вітлумачіті світіл небесних біг
І силою прозорлівості своєї
Передбачити справи прійдешніх днів
І що божественне Провидіння
Йому часом дарує дозволено, -
Як стверджують книги мудреців, -
Проникнуті в долі майбутніх століть,
Пріслухайся, и я тобі відкрію,
Що цієї осені або зимою
Звідкісь прийдуть в наш край рідний
Такі люди, Яким нестерпні
Ні відпочинок, ні радість, ні сміх
І Які, беручи до уваги ті за гріх,
Людей будь-которого званья спокусіті,
Всюди сіючі розбрат и розлад.
І если хто-небудь будь-яку Ціну
Чи вірішіть піті дорогою такий,
Того слова прельстітельніе їх
Нацькує на друзів и на рідних.
Чи не буде соромно зухвало синові
Встроміті кінджал батькові рідному в спину,
І даже на носіїв корон
Меч підданімі буде занесений,
Бо смороду Собі складуть мненье,
Забувші про борг и покори,
Що всім по черзі судилося
Ті вгору спліваті, то знову йти на дно.
І це породити так много суперечок,
Так много Лайок и чвар,
Що гіршого історія не знала,
Хоча відомо їй чудес Чимаев.
У ту пору багатьох доблесні людей,
Кого штовхне в вир пристрастей
Їх молодий и легковірній запал,
Чи спіткає смерть у розквіті років и сил.
І хто Боротьба цієї захопіться,
Тієї более від неї НЕ відірветься,
Поки небесний и земних простір
Чи не збагатіть шумом сварок и сварок.
Всюди станут віддаваті шану
Чи не тім, хто справедливий, а тім, хто бреше,
Бо розум підкоріться сліпо
Суджень черні, темної и лютою,
До спокусі жадібної, підлої, забобони.
О, цею потоп, сумний и безмірній!
Потопом смуту вправі я назваті:
Вона не стану годині втрачати,
І всю Країну охопіть, и не мине,
Поки бозна нізвідки НЕ нахліне
Потік води, приховуюче з головою
Всіх тих, хто, захопленості запалом бою,
Свій дух в битвах так озлобити,
Що и худобі безневинного НЕ Пробач,
Навіщо покірно цілімі стадами
Смороду йдут з усіма потрохами
Чи не ідолам на Жертвопринесення,
А смертним на Звичайне поживу.
Тепер і ви зрозумієте без праці,
Що ця незнищенності ворожнеча
У неабиякий розлад и Журбу
Введе кулясту махину!
І даже ті, кому вона мила,
Хто їй НЕ хоче загібелі и зла,
Спробують, зусіль НЕ шкодуючі,
Закріпачіті ее и правити нею
Так мудро, что залиша Нещасний
Лише Волат до Творця повсякчас.
І в довершення бід настане день,
Коли весь НЕБОсхил обкладі тінь,
Світило дня щільніше закріваючі,
Чим морок затемнення або тьма нічна,
І встане между сонцем и землею
Глухий, непронікною стіною,
І в мире запустіння запанує.
Альо Ранее, чем все це состоится,
Підземнімі Поштовх буде ВІН
Сільніше Аж ось роздався зненацька враження,
Чим Етна на годину, коли рука Кронида
Скинула ее на тітаніді,
І чим громади енарійскіх Скель
У тій страшний день, коли Тифон повстали
І почав, Гордін обуян,
Жбурляті мятежно гори в океан.
Отже, земля за Короткі миті
Зазнає настолько Великі разрушенья,
Що ті, хто зміг ее поневоліті,
Чи не станут более властью дорожіті.
Тоді серця сповняться Бажанов
Покінчіті з ЦІМ Довгим змагання,
Оскількі віщесказаного потік
Заставил всех пустітіся навтьокі.
Однако до того, як втекті,
Ще встігне КОЖЕН Побачити
Вогонь, Який розливу по небосхілу,
Щоб вісушіті нахлінувшее воду.
Коли ж пройдуть подій ціх днів,
Щоб були з радістю одні
Багатствами и манною небесною
Нагороджені рясно и чудово,
Інші ж перетворяться в бідняків.
Отже, тепер, коли врешті-решт
Прійдешнє я вам вітлумачів,
Будь-який з вас свою частку дізнався.
Дотрімав я слово. О, як щасливий тієї,
Хто до кінця такого доживу! *
Як скоро читання цього документа закінчілося, Гаргантюа Глибока зітхнув и сказавши прісутнім:
- Люди, віддані євангельського вчення, піддаються гонінням з давніх пір, проти ж щасливий тієї, хто, що не бентежачісь цімі гоніннямі и не спокушаючі и не зводу Потяг плоті, прямо идет до мети, якові Вказаним нам Господь устами коханого свого Сина.
- А як ви вважаєте, - живити чернець, - что містіть в Собі и что означає ця загадка?
- Що? - Перепітав Гаргантюа. - Розкриття та затвердження божественної істини.
- Клянуся святим Годераном, я Цю загадку зовсім по-ІНШОМУ Тлумачі! - Вігукнув монах. - Це самий склад пророка Мерліна [258]! Вічіта в ній будь-які іносказання, надавайте їй найглібшій сенс, Вігадо скільки вашій душі завгодно - и ві и всі інші. А я бачу тут только один сенс, тобто опис гри в м'яч, втім й достатньо тумані. Звідніка людей - це Гравці в м'яч, звичайна складаються между собою в дружніх відносінах. После двох подач м'яча один з них виходом з гри, а Інший начинает. Вірять дере, хто крикнемо, як пролетить м'яч: над або під Мотузка. Потік води - це піт; плетінка ракетки - з баранячіх або ж козячих кишок; куляста махина - це м'яч. После гри звичай такий: обсушітісь біля Яскрава вогню, Изменить сорочку, а потім Із задоволений сісті за стіл, при цьом особливо весело бенкетують ті, хто Виграй. І - гуляй, душа!
Кінець
Про ті, Який у телемітов БУВ уклад життя | від автора
Матеріал в Цій Книзі:
Про ті, як Грангузье зібрав свои легіоні, и о том, як Фанфарон вбивши Бешкетники, а потім и сам БУВ убитий за наказом Пикрохола | Про ті, як Гаргантюа осадивши Пикрохола в Ларош-Клермо и як ВІН розбили армію зазначену Пикрохола | Про ті, як з Пікрохол спіткало по дорозі біда и як повівся Гаргантюа после битви | глава L | Про ті, як переможці-гаргантюісті були нагороджені после битви | глава LII | Про ті, як и на Які гроші булу побудовали Телемское обитель | Напис на головних воротах Телемской обітелі | Про ті, Як було влаштовано житло телемітов | Про ті, як були одягнені ченці и черніці Телемской обітелі |