Головна

глава LVIII

  1. XLVIII.
  2. ГЛАВА XLVIII

пророкуючи загадка[257]

Мріє про щастя син землі,

Душею піднесліся, моїм словами Почуй!

Коль віріш ти, что может людина

Вітлумачіті світіл небесних біг

І силою прозорлівості своєї

Передбачити справи прійдешніх днів

І що божественне Провидіння

Йому часом дарує дозволено, -

Як стверджують книги мудреців, -

Проникнуті в долі майбутніх століть,

Пріслухайся, и я тобі відкрію,

Що цієї осені або зимою

Звідкісь прийдуть в наш край рідний

Такі люди, Яким нестерпні

Ні відпочинок, ні радість, ні сміх

І Які, беручи до уваги ті за гріх,

Людей будь-которого званья спокусіті,

Всюди сіючі розбрат и розлад.

І если хто-небудь будь-яку Ціну

Чи вірішіть піті дорогою такий,

Того слова прельстітельніе їх

Нацькує на друзів и на рідних.

Чи не буде соромно зухвало синові

Встроміті кінджал батькові рідному в спину,

І даже на носіїв корон

Меч підданімі буде занесений,

Бо смороду Собі складуть мненье,

Забувші про борг и покори,

Що всім по черзі судилося

Ті вгору спліваті, то знову йти на дно.

І це породити так много суперечок,

Так много Лайок и чвар,

Що гіршого історія не знала,

Хоча відомо їй чудес Чимаев.

У ту пору багатьох доблесні людей,

Кого штовхне в вир пристрастей

Їх молодий и легковірній запал,

Чи спіткає смерть у розквіті років и сил.

І хто Боротьба цієї захопіться,

Тієї более від неї НЕ відірветься,

Поки небесний и земних простір

Чи не збагатіть шумом сварок и сварок.

Всюди станут віддаваті шану

Чи не тім, хто справедливий, а тім, хто бреше,

Бо розум підкоріться сліпо

Суджень черні, темної и лютою,

До спокусі жадібної, підлої, забобони.

О, цею потоп, сумний и безмірній!

Потопом смуту вправі я назваті:

Вона не стану годині втрачати,

І всю Країну охопіть, и не мине,

Поки бозна нізвідки НЕ нахліне

Потік води, приховуюче з головою

Всіх тих, хто, захопленості запалом бою,

Свій дух в битвах так озлобити,

Що и худобі безневинного НЕ Пробач,

Навіщо покірно цілімі стадами

Смороду йдут з усіма потрохами

Чи не ідолам на Жертвопринесення,

А смертним на Звичайне поживу.

Тепер і ви зрозумієте без праці,

Що ця незнищенності ворожнеча

У неабиякий розлад и Журбу

Введе кулясту махину!

І даже ті, кому вона мила,

Хто їй НЕ хоче загібелі и зла,

Спробують, зусіль НЕ шкодуючі,

Закріпачіті ее и правити нею

Так мудро, что залиша Нещасний

Лише Волат до Творця повсякчас.

І в довершення бід настане день,

Коли весь НЕБОсхил обкладі тінь,

Світило дня щільніше закріваючі,

Чим морок затемнення або тьма нічна,

І встане между сонцем и землею

Глухий, непронікною стіною,

І в мире запустіння запанує.

Альо Ранее, чем все це состоится,

Підземнімі Поштовх буде ВІН

Сільніше Аж ось роздався зненацька враження,

Чим Етна на годину, коли рука Кронида

Скинула ее на тітаніді,

І чим громади енарійскіх Скель

У тій страшний день, коли Тифон повстали

І почав, Гордін обуян,

Жбурляті мятежно гори в океан.

Отже, земля за Короткі миті

Зазнає настолько Великі разрушенья,

Що ті, хто зміг ее поневоліті,

Чи не станут более властью дорожіті.

Тоді серця сповняться Бажанов

Покінчіті з ЦІМ Довгим змагання,

Оскількі віщесказаного потік

Заставил всех пустітіся навтьокі.

Однако до того, як втекті,

Ще встігне КОЖЕН Побачити

Вогонь, Який розливу по небосхілу,

Щоб вісушіті нахлінувшее воду.

Коли ж пройдуть подій ціх днів,

Щоб були з радістю одні

Багатствами и манною небесною

Нагороджені рясно и чудово,

Інші ж перетворяться в бідняків.

Отже, тепер, коли врешті-решт

Прійдешнє я вам вітлумачів,

Будь-який з вас свою частку дізнався.

Дотрімав я слово. О, як щасливий тієї,

Хто до кінця такого доживу! *

Як скоро читання цього документа закінчілося, Гаргантюа Глибока зітхнув и сказавши прісутнім:

- Люди, віддані євангельського вчення, піддаються гонінням з давніх пір, проти ж щасливий тієї, хто, що не бентежачісь цімі гоніннямі и не спокушаючі и не зводу Потяг плоті, прямо идет до мети, якові Вказаним нам Господь устами коханого свого Сина.

- А як ви вважаєте, - живити чернець, - что містіть в Собі и что означає ця загадка?

- Що? - Перепітав Гаргантюа. - Розкриття та затвердження божественної істини.

- Клянуся святим Годераном, я Цю загадку зовсім по-ІНШОМУ Тлумачі! - Вігукнув монах. - Це самий склад пророка Мерліна [258]! Вічіта в ній будь-які іносказання, надавайте їй найглібшій сенс, Вігадо скільки вашій душі завгодно - и ві и всі інші. А я бачу тут только один сенс, тобто опис гри в м'яч, втім й достатньо тумані. Звідніка людей - це Гравці в м'яч, звичайна складаються между собою в дружніх відносінах. После двох подач м'яча один з них виходом з гри, а Інший начинает. Вірять дере, хто крикнемо, як пролетить м'яч: над або під Мотузка. Потік води - це піт; плетінка ракетки - з баранячіх або ж козячих кишок; куляста махина - це м'яч. После гри звичай такий: обсушітісь біля Яскрава вогню, Изменить сорочку, а потім Із задоволений сісті за стіл, при цьом особливо весело бенкетують ті, хто Виграй. І - гуляй, душа!

Кінець

Про ті, Який у телемітов БУВ уклад життя | від автора


Матеріал в Цій Книзі:

Про ті, як Грангузье зібрав свои легіоні, и о том, як Фанфарон вбивши Бешкетники, а потім и сам БУВ убитий за наказом Пикрохола | Про ті, як Гаргантюа осадивши Пикрохола в Ларош-Клермо и як ВІН розбили армію зазначену Пикрохола | Про ті, як з Пікрохол спіткало по дорозі біда и як повівся Гаргантюа после битви | глава L | Про ті, як переможці-гаргантюісті були нагороджені после битви | глава LII | Про ті, як и на Які гроші булу побудовали Телемское обитель | Напис на головних воротах Телемской обітелі | Про ті, Як було влаштовано житло телемітов | Про ті, як були одягнені ченці и черніці Телемской обітелі |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати