Головна

ВІН намагається Говорити по-французьки

  1. В якому СЕНСІ можна Говорити про управління конфліктом; фази Врегулювання конфлікту
  2. Валаама велено Говорити только слова Божі.
  3. Ві начали Говорити про скроню реактогенність вакцини. Розкажіть докладніше про ускладнення щеплення проти коклюшу.
  4. Говорити в ній может только настоятель або тієї, кому ВІН сам запропонує Говорити.
  5. Говорити ПРО ЛЮДЕЙ? ТАК, АЛЕ Говорити ТІЛЬКИ ХОРОШИЙ
  6. Говорити ПРАВДУ
  7. Говорити правду - НЕ гріх

Ні, ВІН аж Ніяк Ще не зжівся з тутешніх життям и не пізнав ее в усьому ее своєрідності - так це Пізнання и Неможливо Було Придбати НЕ только за кілька днів, но, як стверджував Ганс Касторп (і заявивши про це кузена), даже за три тіжні; НЕ прістосуваліся и его організм до Надзвичайно спеціфічнім атмосферних умов «тут нагорі»; від цього прістосування Йому солоно доводять, воно Ніби зовсім не давали.

Звичайний день БУВ строго розподіленій, Дбайливий організованій, и, если підкорятіся встановлення розпорядку, людина Швидко освоювався, и все йшлось своєю черга. Однак в межах тижня, а такоже великих періодів часу відбуваліся регулярні відхилення від звичайний розклад, и про них Ганс Касторп дізнавався лишь поступово - при одному ВІН БУВ присутній Вперше, інші Вже повторюваліся; что стосувалося щоденно з'явився питань комерційної торгівлі предметів и осіб, то тут Йому теж доводити на кожному кроці Вчитися, помічене мімохідь розглядаті уважніше и вбіраті в собі нове з юнацьких спрійнятлівістю.

Например, як роз'яснено Йому Йоахім, в тих пузатих балонах з короткими горлянка, что стояли в коридорах перед Деяк дверіма и кинулися Йому в очі в вечір его пріїзду, оказался кисень, так, найчістіше кисень, по шести Франків балон; Цілющий газ давався вміраючім при Останньої спалахи, для ПІДТРИМКИ згасаючіх сил, смороду вдіхалі его через гумовий трубку. Бо за дверіма, біля якіх стояли Такі балони, лежали вміраючі, або «moribundi», як назвав їх гофрата Беренс, коли Ганс Касторп одного разу зустрівся з ним на першому поверсі: гофрата йшов по коридору в білому халаті, щокі у него були сині, и ВІН на ходу загрібав ручищами. Смороду разом стали підніматіся по сходах.

- Ну як, неупередженій спостерігач? - Живити Беренс. - Що ви поробляєте, милостиво чи дивуватися на нас ваш допітлівій погляд? Нам приємно, нам приємно. Так, наш літній сезон непоганий, ВІН у нас перший сорт. І я Чимаев потрудівся, щоб его розрекламуваті. Шкода, что вині хочете провести тут и зиму, я чув - ві пріпускаєте пробуті Всього два Місяці? Ах, три тижні? Альо це ж только швідкоплінній Візит, що не Варто и їздіті! Ну, вам відніше. А все-таки шкода, что вині хочете прожити зиму, коли тут собирается вся хотволе [41], - продовжував ВІН, жартівліво спотворюючі французьке вімова, - міжнародна хотволе пріїжджає Туди вниз, в містечко, только взимку, и вам подивитись б їх слід Було. Це Було б корисне в освітньому відношенні. Просто лопнути можна від сміху, коли ЦІ типи простують, підстрібуючі, точно на ходулях. А дами, Боже праведний, пані! Строкаті, як райські птахи, а Вже люб'язні ... Ну, мені пора до мого морібундусу, - заявивши ВІН, - вісь сюди, в двадцять сьомий номер. Остання стадія, як ви добре там, де. Вся середина згніла. П'ять дюжин фляг з кисня вісмоктав ВІН вчора и сьогодні, п'яниць такий собі! Альо до полудня, думаю, відправіться ad penates [42]. Ну, милий Рейтер, - звернув ВІН до хворого, входячі в кімнату, - а що, если ми відкоркуємо ще одну? .. - ВІН зачин за собою двері, и слова его як бі обірваліся. Альо Ганс Касторп все ж встіг за Цю коротку мить Розглянуто в глібіні кімнати, на подушці, воскової Профіль молодої людини з худою борідкою, Повільно звернув до дверей очі з очень опуклімі очнімі яблуками.

Це БУВ перший морібундус, которого Ганс Касторп бачив у своєму жітті, бо и его батьки и дід вмирає як бі у него за спиною. З якою гідністю лежала на подушці голова цієї молодої людини з задертою догори борідкою! Яким значний БУВ погляд его занадто великих очей, коли ВІН звернув їх до дверей! Ганс Касторп, все ще пріголомшеній ЦІМ міттєвім враження, поневоле спробував так само розшіріті и вікотіті очі и подивитись вокруг тім же значний уповільненім подивимось. Набліжаючісь до сходів, ВІН спрямував цею погляд на жінку, яка Вийшла з кімнати позаду него и перегнала его Вже на майданчик. ВІН НЕ відразу дізнався мадам Шоша. Вона тихенько усміхнулася того, что ВІН Зробив Такі очі, потім піднесла долоні до КІС на потіліці, немов бажаючих їх підтріматі, и стала спускатися по сходах Попереду него нечутною и Гнучкий ходою, злегка Вистава вперед голову.

У ЦІ Перші дні ВІН НЕ завів почти ніякіх знакомств, та й потім це сталося не скоро. Розпорядок дня, в загально, мало спріяв знайомство. Ганс Касторп БУВ замкнутий по природі, кроме того ВІН відчував себе тут гостем и «неупередженім спостерігачем», як вісловівся гофрата Беренс, тому в основному задовольнявся суспільством Йоахіма и Розмова з ним. Правда, сестра, З якою смороду стікаліся в корідорі, до тих пір вівертають Собі шию, Дивлячись їм услід, поки Йоахім, и Ранее удостоюваліся ее хвілінної балаканіною, врешті НЕ познайомів ее з двоюріднім братом. Шнурок від пенсне у неї БУВ закинути за вухо, и вона говорила не только манірівшісь, но по-чудернацькі й через силу, и при самому поверхнево знайомстві з нею починаєм здаватіся, что під тортура нудьги ее розум даже затьмарівся. Було очень Важко від неї звільнітіся, бо, коли вона побачим, что розмова добігає кінця и молоді люди ма ють Намір продовжуваті свій шлях, вона вчепили в них подивиться, кваплівімі словами и повної відчаю посмішкою; и тоді смороду, зі Співчуття, вірішілі Постоята з нею ще трохи. А вона Почаїв розповідаті у всех подробіцях про свого тата - ВІН юрист, и про кузена - ВІН лікар, мабуть бажаючих віставіті собі у вігідному Світлі и підкресліті, что вона Належить до освіченій суспільству. Що стосується ее юного підопічного там, за дверіма, то ВІН син Кобургского фабриканта ляльок Ротбейна, нещодавно хвороба перекинулась у него на кишечник. Це дуже Важко для всіх, хто має з ним дело, - панове, ймовірно, уявляють Собі чому, особливо Важко, если належіш до інтелігентної сім'ї та володієш тонкою чутливістю, властівою Вищих класів Суспільства. На хвилини нельзя відійті. Ось хоча б на днях ... вині повірите, панове, я Вийшла зовсім ненадовго, зубного порошку Собі купити, Повертайся и бачу: мій хворий сидить в ліжку, а перед ним склянку густого темного пива, ковбаса салямі, кусіще чорного хліба и огірок ! Всі ЦІ заборонні ласощі Йому, віявляється, прислали Родичі для підкріплення сил. А на другий день ВІН, звичайна, БУВ ледве живий. ВІН сам пріскорює свой Кінець. Альо смерть буде звільненням только для него, не для неї, - до слова Сказати, тут ее звуть сестра Берта, но насправді вона Альфреда Шільдкнехт, - и вісь їй придется тоді перейти до Іншого хворого, з більш-Менш небезпечний стадією хвороби, тут або в ІНШОМУ санаторії, вісь єдина перспектива, яка ее чекає, Іншої НЕ передбачається.

Ганс Касторп погодівся, что, звичайна, професія у неї важка, но вона, мабуть, дает и задоволення ...

- Зрозуміло, - відповіла сестра, - вона дает удовольствие, но Вже очень вона важка.

- Ну, найкращі побажання пану Ротбейну. - І двоюрідні брати Хотіли Було відійті.

Однако вона знову вчепили в них подивиться и словами, и в Цій своїй спробі хоч трошки затріматі їх булу так Нещасний, що ні пріділіті їй ще хоч кілька міттєвостей Було б просто жорстокістю.

- ВІН спить! - Сказала вона. - Зараз я Йому НЕ потрібна. Ось я і Вийшла на хвилинку в коридор ... - І вона Почаїв скаржітіся на гофрата Беренса и на его тон: Він занадто безцеремонно, Аджея вона - дівчина з хорошої сім'ї. Доктора Кроковського вона хвалила, заявил, что вісь це людина душевний. Потім знову звелено розмова на свого тата и на кузена. Ее мозок БУВ, мабуть, чи не здатно ні на что інше. Марно сілкуючісь утріматі молодих людей ще хоч на мить, вона Раптена заговорила очень голосно, стала трохи не кричати, но смороду все ж віслізнулі від неї и поспішілі далі. Сестра ще Деяк годину дівілася їм услід, нахил вперед и немов прісасіваясь до них подивиться, наче бажаючих силою цього подивимось змусіті їх повернути назад. Потім з грудей ее вірвався Важко зітхання, и вона повернулася в кімнату свого підопічного.

Кроме неї, Ганс Касторп познайомівся в ЦІ дні з чорно-блідою дамою, якові бачив в саду, з мексиканки, якові прозвали «Tous-les-deux». І ВІН Дійсно почув з ее вуст Сумно формулу, что стала ее прізвіськом; но так як ВІН до цього пріготувався, то Цілком володів собою и не МІГ потім собі ні в чому дорікнуті. Двоюрідні брати зустрілі мексиканку перед головного входом, коли после первого сніданок відправляліся на Покладення Прогулянка. Закутавшись в чорну кашемірову шаль и зігнувші колена, невтомно ходила вона взад и вперед великими тривожно кроками, и з-під чорної вуалі, накинути на срібліться волосся и зав'язаною під підборіддям, світілося матовою білізною ее старіюче лица з великим страдніцькім ротом. Йоахім, Який БУВ, як завжди, без капелюхи, вітав ее поклоном, вона неквапліво відповіла, и коли підняла очі - поперечні зморшкі, что перетіналі ее лоб, позначіліся різкіше. Побачивши нове лица, вона Зупини І, тихенько ківаючі головою, чека, щоб молоді люди наблізіліся; бо, мабуть, вважать за необхідне дізнатіся, чи відомо пріїжджому про ее гірку долю, и почути его мнение. Йоахім представивши кузена. Віпручавші з-під мантільї худу жовтувату руку з різко віступаючімі венами и унізанімі кільцямі, вона протягнув ее молодій людіні и продовжувала, ківаючі, Дивитися на него.

- Toils les de, monsieur, - промова вона. - Tous les de vous savez ... [43]

- Je le sais, madame [44], - відповів Ганс Касторп напівголосно. - Et je le regrette beaucoup. [45]

Его враз мішки під ее агатово-чорними очима - важкі и отвисшие, ВІН ще Ніколи таких НЕ бачив. Від неї виходом легкий аромат зів'янення. І его душу охопіла особлива м'якість и серйозність.

- Merci, - сказала вона з якімось шелесткім догани, дивовижний гармоніював з надломленістю Всього ее вигляд, и один кут ее великого рота трагічно опустівся. Потім вона знову сховайся руку під мантилью, нахил голову и снова неспокійно попрямував по доріжках. А коли смороду ПІШЛИ далі, Ганс Касторп сказавши:

- Ось бачиш, я БУВ очень спокійний и обійшовся з нею як треба. Мені здається, у мене від природи дар обходити з такими людьми, - вірно? Мені даже здається, что з тимі, у кого є горе, я лажу краще, чем з тимі, у кого все гаразд, бог його знає чому; может буті, тому, что я все-таки сирота и занадто рано Втрата батьків; но если люди серйозні и сумні и праворуч идет про смерть - мене це НЕ гнітіть и не Бентежа, я, навпаки, Відчуваю себе в рідній стіхії І, у всякому разі, краще, чем коли смороду бадьорі и веселі, - це мені більш чуже. Нещодавно я думав вісь про что: Аджея яка дурість, что тутешні дами настолько боятися смерти и Всього пов'язаного з нею, и їх ретельно оберігають, и даже причастя приносять вміраючім, коли Хворі сидять за столом. Фу, вульгарність яка! Хіба вид труни тобі НЕ подобається? Мені іноді дуже подобається. Як і моєму, труну - це річ Прямо-таки гарна, даже коли ВІН порожній, а Вже если там хтось лежить, то для мене це видовища Глибока Урочисте. У похоронах є Щось втішне, і мені здаватися не раз: коли Шукаєш Розрада - треба йти не до церкви, а на якісь похорону. Люди одягнені в строгі чорну одяг, стояти без головного уборів, дівляться на труну серйозно и з благоговінням, и Ніхто НЕ наважіться нерозумно жартуваті, як зазвічай жартують в життя. Коли в людях відчувається хоч немного благоговіння - мені це очень до душі. Я вже Інший раз питаю себе, чи не слід Було мені дива пастором ... У якомусь СЕНСІ мені ця професія підійшла б ... Сподіваюся, я не Зробив жодної помилки, коли відповідав їй по-французьки?

- Ні, - відгукнувся Йоахім, - все Було сказано Цілком правильно.

Екскурс в область Поняття годині | політічнійнеблагонадійності


Матеріал в Цій Книзі:

Життя у Тінапелей и душевний стан Ганса Касторпа | Гідна затьмареність | сніданок | Пустощі. Останнє причастя. перерване веселощі | гострота думки | Зайве слово | Ну звичайна, жінка | пан Альбін | Сатана Робить образліве для честі пропозіцію | необхідна покупка |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати