Головна

У СЕВАСТОПОЛІ

  1.  У СЕВАСТОПОЛІ
  2.  У Севастополі

Всі разом ми вийшли з будівлі вокзалу. Старий звелів нашому носію відшукати в цілій низці різноманітних власних і на "мних екіпажів кучера Ібрагіма з Гурзуфа.

Через кілька хвилин під'їхала відмінна коляска в англійській упряжці, з білими чохлами на сидіннях і кучером в білій же лівреї з синіми шнурками, високому білому циліндрі з синьою стрічкою. При широкої татарської фізіономії Ібрагіма його англійське вбрання виглядало досить комічно. Я подумав, що у того, хто підбирав кучера до англійської упряжці, було не багато такту.

Взагалі, цей короткий слівце не покидало мене і при всякому зручному або невідповідному випадку вилітало з якогось закутка в мо "м мозку, двері в який я не вмів, очевидно, замкнути як слід.

Поки ми прощалися з дамами і сідали в коляску, старий давав кучеру вказівки, куди нас відвезти, якого керівника викликати, щоб нас відмінно влаштували в номері з видом на море, і останнє, що я почув, був наказ Ібрагіму залишатися весь день в нашому розпорядженні , звозити нас в Балаклаву і тільки назавтра, виконавши ещ "якісь доручення, виїхати в Гурзуф.

Я подивився на Лізу. Вона не зводила очей з І. Вона так дивилася на нього, точно він був казковий принц, а вона Попелюшка. Я перев "л очі на І. і знову подумав, що він гарний, як Бог, але Бог суворий.

Т "тка вс" цей час стояла, опустивши очі, і здавалася ещ "блідіше в яскравих променях сонця.

Мені було е "сердечно шкода, мені здавалося, що я, самотній і бездомний, можу більш інших зрозуміти е" скорботу і невпевненість в насувається смузі е "нового самостійного життя. Прощаючись з нею, я міцно потиснув і нагнувся поцілувати їй руку, не по велінням хорошого тону, але в самому щирому сердечному пориві.

Вона, здавалося, відчула теплоту мого серця, відповіла на потиск і глянула на мене. Я аж занімів на мить, така безодня відчаю була в е "очах.

"Боже мій, - думав я, сідаючи поруч з І., який говорив про ч" МТО з Лізою, - невже в житті так багато страждань? І навіщо так влаштоване життя? Навіщо стільки сл "з, злиднів і горя? І як зрозуміти, що людина сама множить свої скорботи, як каже І.?

Вокзал був досить далеко від міста. Я вперше бачив Крим і цей історичний місто. Нд "в н" м дихало для мене чарівністю. Я подумки розставляв редути і вежі, і чарівні образи Корнілова, Нахімова та Тотлебена вели уяву далі, до першого герою тієї страшної оборони - російському солдату.

І. розмовляв з кучером, який виявився уродженцем Севастополя і не так давно поховав діда, який брав участь в тяжких боях, що випали на долю чвертей "ртого бастіону.

Він зголосився відвести нас на верхній бульвар, щоб ми побачили, де проходили бої, з позначенням бліндажів і бастіонів, а в Балаклаві подивимося гавань, де затонуло величезне судно, знаменитий "Ч" рний принц "англійців.

Мені найбільше хотілося бачити Нахімовський курган, але я не хотів втручатися в розмову. Серце мо "так було повно гіркотою життя, що звичайна моя смішливість і інтерес до нових місць відійшли на якийсь дав" кий план. А страждання людей обпалювали, як нещадне сонце, присмажуватися нас.

А це місто, врятував "нний такими неймовірними стражданнями і загибеллю безвісних сірих тисяч, їм" н яких ніколи не зберігає історія, знаючи одне тільки ім'я народу - Іван Стотисячний!

І десь поруч височіла в мо "м поданні фігура вінценосного імператора Миколи 1, у якого не вистачило розуму надіслати досить війська і провіанту в це згубна місце, замість того щоб збирати війська на Кавказі, де він чекав ворога. І скільки ж їх, грабіжників, негідників і знатних дурнів, які допомагали гинути цим невідомим героям, - Іванам стотисячний, - вмирали просто і без прокльонів.

Думки мої перервав І., запитував, чи не згоден я перш за все дізнатися про квитки на пароплав до Константинополя. Втрутився Ібрагім запевнив І., що в готелі, куди він нас привіз "т, є агент пароплавної компанії, що він приносить і квитки, і закордонні паспорти, і що у нас ніяких турбот не буде, тому що поки мандрівників мало, а ось через місяць буде дуже "велика маса", як висловився Ібрагім.

І. погодився їхати прямо до готелю, але я бачив, що йому якось не по собі. Незважаючи на вс "його самовладання, обличчя його було суворо і нахмурене.

Якби я не знав іншого його вигляду, як би я був нещасливий, що зв'язав долю з цією людиною! Точно прочитавши мої думки, І. обернувся і ласкаво мені посміхнувся.

Який дивний інструмент - серце людини! Однією посмішки і л "гкого потиску руки було досить, щоб мені стало легко, щоб серце відкрилося для тих радісних сил і почуттів, які я закупорив десь в тіні душі.

І. велів Ібрагіму заїхати на головну пошту, щоб відправити листа. В цю хвилину ми проїжджали повз собор, де стояв колись труну вбитого під час оборони Севастополя Корнілова.

Ми зупинилися біля пошти - маленького і брудного будиночки. І. відправив листи, отримав телеграми і, побачивши розклеєні по стінах плакати і оголошення пароплавних компаній, запитав, де можна купити квитки на пароплав до Константинополя.

Старий сторож, в не менш старому і засмальцьованому солдатському мундирі, має бути ещ "брешемо" н оборони, бо подібних камзолів ніде тепер не було і в помині, відповів, що агент є в приморській готелі, оскільки там ещ "є надія отримати пасажирів, а тут квитки поки ніхто не питав.

Ми знову сіли в коляску і рушили до готелю, яка виявилася неподаною "ку. Очевидно, господаря Ібрагіма добре знали, тому що був негайно викликаний керуючий і нас поселили в найкращому номері.

Через кілька хвилин з'явився і пароплавний агент. Він сказав, що чудовий новий англійський пароплав йде вперше в Смирну і Константинополь завтра о 3 годині дня, А сьогодні в ніч відправляється така брудна і стара італійська шкаралупа, яку новий пароплав вс "одно пережене, і що на н" м є абсолютно нова вільна каюта-люкс.

І. погодився, віддав йому наші паспорти і гроші і домовився, що ввечері, коли ми будемо обідати тут же, в готелі, нам принесуть квитки. А закордонні паспорти вручать в повному порядку завтра о першій годині дня, так як це не так скоро тут робиться.

І. розпорядився, щоб погодували Ібрагіма, а самі, вмиваючись і переодягнувшись, ми спустилися в тінистий і прохолодний зал ресторану снідати. І. сказав, що є телеграма від Ананд, який подаватиметься, що вс "благополучно, що Флорентієць виїхав до Парижа, а він, Ананда, буде телеграфувати нам в С і Константинополь на головну пошту і щоб ми написали про себе в Москву, в ту ж готель.

Поснідавши, ми сіли в коляску Ібрагіма і вирушили оглядати місто, довірившись у НД "м смаку і знань нашого кучера.

Повинно бути, він не раз показував пам'ятки міста знайомим старого Е., тому що дуже толково пров "з нас по кращим вулицях, показавши вс", що побудовано за останні роки, повідомивши, що назад повіз "т іншою дорогою і ми познайомимося з усім містом.

Величезне враження произв "л на мене верхній Севастопольський бульвар. Ми двічі обійшли з І. місця, що стали безсмертною славою Росії, нехай багато і вважали їх безславними сторінками історії.

Ніколи раніше не бувалий моря, я позитивно розчинився в захваті, побачивши його бурхливим з обривистих берегів біля Балаклави. Я забув про вс "м, крім природи, сонця і моря, і мені здавалося, що вже краще і бути нічого не може.

І., сміючись з мене, говорив, що я незабаром побачу такі краси, перед якими Крим рішуче здасться мені убогим. Жартував він і над моїми захопленнями, пообіцявши, що перша ж морська буря, в яку я потраплю, змінить, при моїй експансивність, захоплення на прокляття.

Тільки ввечері ми повернулися в готель. Щедро розплатившись з Ібрагімом, отримавши квитки у агента, ми пройшли в свій номер і звідти в ресторан вечеряти.

Поки був на повітрі, я не помічав ні втоми, ні голоду, ні палючого сонця. Зараз же особа мо "горіло, я хотів їсти, пити, спати - нд" разом.

Поглянувши на І., я подумки знизав плечима. Ця людина немов тільки що вийшов зі свого кабінету, де спокійнісінько читав газету. Правда, обличчя і у нього трохи обвітрилося і засмагло, але не палало, як мо ", на н" м не було видно ознак втоми; він, очевидно, міг встати і їхати далі, а я, я прямо валився з ніг від втоми.

Зал був майже порожній, але все ж кілька столиків було зайнято. Однак я так був поглинений собою і угамуванням свого голоду, що навіть не звернув уваги на тих, хто був в залі.

На мій подив, І. їв мало. На питання, невже він не голодний, він відповів, що в дорозі є треба мало: чим менше їси, тим легше подорожувати і тим краще сприймаєш все навколишнє. В його тоні аж ніяк не було ні найменшого докору або засудження. Але я якось відразу відчув себе ніяково.

Я взагалі відрізнявся прекрасним апетитом, чим дивував своїх товаришів по гімназії. Ненажерою я вс "таки не був, але зараз відчув себе так, як ніби-то справді так думав грішний.

Я моментально втратив смак до їжі і відсунув тарілку. Помітивши це, І.

запитав, ситий я вже. Я просто і прямо сказав, що втратив раптом апетит, засоромившись своєї ненажерливості поруч з ним.

- От уже не слід, по-моєму, порівнювати себе ні з ким ні в апетиті, ні якось інакше. У кожного свої власні обставини, і чужим життям не проживши "ш ні хвилини, - сказав І. - Їж, мій дорогий, на здоров'я, скільки тобі хочеться. Прийшовши" т час, доживши "ш до моїх років, і їжа стане для тебе просто необхідністю, а не насолодою. Я дуже винен, що необдумано позбавив тебе апетиту, - ласкаво посміхнувся він.

- Дивно, що ви вважаєте себе набагато старше. Мені скоро 21. вам же ніяк не даси більше 26-27 років, а можливо, і того менше. А взагалі я вдячний вам за вс ", що встиг від вас почути. Тут я Переш" л на англійську і продовжував: - Якби ви не поїхали зі мною, що б я робив? Як міг би летіти на допомогу братові, якби вас не було поруч? Я вже говорив флорентійців, що не можу жити за чужий рах "т, а ваші слова про те, що людина не може зрозуміти сенсу життя, поки не запрацює свій шматок хліба, тільки ещ" глибше переконали мене, що так тривати не може. З самої тієї злощасної ночі, коли я вбрався в маскарадний костюм для бенкету у Алі, я не вилажу з духовного маскараду. То я слугапереводчік, то я племінник, то двоюрідний брат, то один, - в той час як з усіх цих ролей мені пристала тільки одна: роль слуги. Дозвольте мені стати вашим слугою, так як нічого іншого я робити для вас не можу. Може бути, і в цьому я на перших порах не досягну успіху. Але я докладу всіх зусиль, вс "старанність, щоб стати вам хорошим слугою, - тихо, зовні спокійно, але з величезним хвилюванням в серці говорив я.

- Мій любий друже, мій бідний хлопчик, - відповів мені І., - відкладемо цю розмову до подорожі по морю. Бути може, там, відірваний від землі і всіх е "умовностей, ти більше заплав" ш величезну свою відповідальність за життя брата, за його щастя та подальшу долю. Я анітрохи не має наміру відмовляти тебе від праці. Але тобі треба зрозуміти, в чому саме полягає твоя праця. Бути може, життя, яка так "т тобі можливість близько побачити велич і жах шляхів людських, відкриє тобі розуміння і сенс твого власного життя глибше і ширше. І ти станеш служити не тільки своїй батьківщині, а й всій неосяжній дзвінкої навколо життя. Ми поговоримо про це на пароплаві. а зараз їж морозиво, а то воно вс "розтане, - закінчив він, знову посміхнувшись.

В його тоні була така глибока сердечність, так ніжно дивилися на мене - безпорадного і бездомного, самотнього і втраченого без нього - його т "мние очі, що я мимоволі згадав розповідь про те, як врятував його, вмираючого, Ананда.

Повинно бути, Ананда так само ніжно дивився на нього в ту мить.

Я не лежав тепер в агонії, але воістину можу сказати, що то були дні тяж "лій агонії мого духовного істоти.

Ми закінчили наш вечерю, розплатилися і піднялися до себе в номер. Тут уже були готові ліжку; ми загасили світло, відкрили вікна, помилувалися т "мним небом, вогниками на щоглах і човнах і лягли спати.

Вранці, прокинувшись, я виявив, що І. в кімнаті немає. Поки я робив свій туалет, вош "л він, свіжий, вага" лий, в новому полотняному білому костюмі і таких же туфлях, з пакетами в руках.

Він розповів мені, що прокинувся дуже рано, вирішив прогулятися по місту і набрів на прекрасний магазин, де купив нам по білому костюму, не те на пароплаві ми пропадемо "м від спеки.

Він розгорнув пакети і подав мені такий же білий костюм. Я його приміряв, здався собі дуже смішним, але вс "ж в н" м залишився.

Далі І. розповів, що зустрів вчорашнього агента, який ішов разом з капітаном пароплава, на якому ми повинні відправитися. Вони познайомилися, і капітан запропонував перебратися на пароплав раніше загальної посадки, точно вказавши йому місце стоянки. І. почастував капітана чудовим вином в ресторані нашого готелю і отримав записку до чергового помічника, в якій говорилося, що ми маємо право зайняти свою каюту в будь-який час. Було якось шкода розлучатися з суходолом хоча б на одну годину раніше; але внутрішній голос говорив мені, що І. даром поспішати не стане, і я не заперечив ні слова.

Коли я був зовсім готовий, він оглянув мене, запропонував випити кави і пройти в магазин, щоб придбати ещ "по одному костюму - з т" мною чесучи або альпага. Я був радий провести зайву годину на суші і вирішив, що я з тих горе-любителів, яких захоплює море, поки вони стоять на березі. Якась туга долала мене, коли я думав про це першому морській подорожі, яке здавалося мені нескінченним.

Незабаром ми впоралися з усіма справами, знайшли костюми, які хотілося І., і мені мій т "мно-сірий так сподобався, що я в н" м і залишився. Повернувшись до готелю, ми розплатилися і отримали у агента паспорта, здобуті ним раніше обіцяного терміну. Сівши в човен тут же, біля готелю, ми попливли до пароплава.

Досить довго ми пробиралися між масою найрізноманітніших судів, поки, нарешті, не опинилися у махини-пароплава, пофарбованого в білий і червоний кольори, поруч з ним ми і наш човен походили на комашок.

Піднявшись по трапу на палубу і пред'явивши записку капітана черговому помічникові, ми добралися до своєї каюти-люкс. Вона була розташована на верхній палубі, поруч з каютою капітана, і відокремлювалася від не «тільки дерев'яною перегородкою, що робило нас володарями багатьох незвичайних переваг. У нашому розпорядженні був невеликий шматок належала тільки нам верхньої палуби, куди ніхто інший з пасажирів не мав права заходити . Крім того, в нашій каюті була прекрасна ванна, стіни оббиті сірим ш "лком. Були і два спальних дивана, біля кожного електрична лампочка з ковпачком, а в стелю був вправлений матовий ліхтар.

Всі металеві деталі були нікельовані; на підлозі ков "р, в тон оббивці стін і диванів, сірий з рожевими квітами. Я ещ" ніколи не бачив подібної розкоші і стояв, як звичайно вирячивши очі.

Але І. не дав мені впасти в мріяння і вивів на палубу. Вид на місто було дуже мальовничий. Але навколо піднімалися пустельні пагорби: і ж "лтая земля, висохла, потріскана від спеки, чи не являла собою привабливої ??видовища.

Подивившись на годинник, я був вражений, як швидко промайнуло час, - скоро ми мали вирушити в дорогу.

Нарешті матрос доставив останні речі в нашу каюту, закріпив їх, до мого великого задоволення, і ми розплатилися з агентом, який робив вигляд, що допомагає, а насправді метушня біля матроса без сенсу і користі.

І у мене промайнула думка, що життя моя в останні дні, мабуть, чимось нагадує метушню цього агента. Я теж всього лише асистують, коли інші діють, не бачачи в сво "м власній поведінці ні логіки, ні сенсу, ні користі.

І. подякував агента, давши йому додатковий куш; той розсипався в подяках і подав І. свою картку з адресою, запевняючи, що надасть нам будь-які послуги, варто тільки йому написати або телеграфувати в Севастополь.

І. взяв картку, назвав моє прізвище і сказав, що, цілком можливо, ми ещ "будемо мати потребу в його послугах. До речі, запитав він, чи відправиться слідом в Константинополь такий же швидкохідний пароплав.

Агент розсміявся і сказав, що такого диво-пароплава більше немає. До того ж наше судно не заходитиме в порти, тільки в Одесу.

Останнім нас покинув матрос зі штату судновий прислуги, приставлений до нашої каюті. Малий був вага "лий і кмітливий, він бігав по трапах, як сущий акробат.

Хороші чайові зробили його ещ "більш люб'язним, і він пояснив нам, що пасажири каюти-люкс можуть не спускатися до табльдот, а вимагати страви до себе нагору.

Через кілька хвилин він з'явився за власною ініціативою з меню сніданків, обідів і вечерь. І. переглянув його і сказав, що ми вегетаріанці, тому він хотів би, якщо це можливо, бачити кухаря і домовитися з ним про окремий нашому харчуванні.

Матрос злітав вниз і через деякий час з'явився з двома важливими особами в бездоганних білих костюмах. Один з них був метрдотель, інший - головний кухар. Кухар був товстий і важливий, метрдотель - високий і худий і тримався з великим гідністю і люб'язністю.

Справа швидко владналося, головний кок заявив, що його помічник - фахівець в цій справі, що зелені і фруктів на пароплаві великий запас, а метрдотель запропонував нам снідати і обідати на півгодини раніше. Обидва, отримавши по великої папірці, стали ещ "привітніше, і кухар сказав, що може через півгодини сервірувати для нас сніданок, коли публіка ещ" тільки почнемо "т з'їжджатися. І.

погодився, обидва джентльмена віддалилися, і ми залишилися, нарешті, одні.

Шум, вигуки команд, скрип Крапов, піднімали вантажі, приголомшували мене. Я ещ "жодного разу не бачив, як вантажиться великий пароплав. Та й пароплави-то бачив тільки здалеку.

В розкритий трюм, який здавався бездонним, опускалися величезні тюки.

Вантажники, одна за одною, снували, з вагами на спинах, по довжелезним мосткам, що досягав берега і покладеним попер "до на декількох баржах.

Раптово увагу мо "було залучено промайнула в повітрі коровою.

Перелякана тварина дико мукало і рвалося з міцних ременів, якими воно було прив'язане до под "Мном крану. Одна за одною корови зникали в люку бездонного трюму. Потім настала черга ржущих коней, які страждали ещ" більше.

Нд "вражало мене. Начебто я знав, що вс" це існує, але коли побачив на власні очі, то здалося, що це надзвичайно складно і що розум людський, який придумав всю цю техніку, воістину творить чудеса.

Я поділився своїми думками з І .; він посміхнувся і відповів, що немає чудес ні в ч "м. Нд", чого людина досягає, - лише той або інший ступінь знання, до якої б області не належали видимі або невидимі оку, що осягаються тільки думкою і інтуїцією "чудеса".

- Нам треба швидше поснідати, - сказав він. - Скоро з'являться пасажири.

Я хотів би разом з тобою спостерігати за посадкою. Шкода тільки, що спека, мабуть, буде тобі шкідлива.

На моє запитання, чому це він, ухиляються від усякої суєти, хоче спостерігати натовп, І. відповів, що треба впевнитися, чи вдалося нам відірватися від переслідувачів, і тоді ми можемо спокійно плисти до Константинополя, де нас зустрінуть друзі Ананд.

У цей час матрос прин "з складаний стіл і два стільці, слідом за ним пришитий" л лакей з скатертиною, посудом і серветками. На питання, що ми будемо пити. І.

замовив пляшку вина і якийсь мудрий "ве питво з льодом, назва якого я чув вперше.

Дуже скоро ми вже сиділи за столом, і я з великим задоволенням потягував через довгу солом'яну трубочку холодну рожеве питво, надзвичайно смачне і ароматне.

У розпал нашого сніданку на палубу взош "л капітан, який вітав І.

як старого знайомого, він люб'язно привітався і зі мною, нагадавши мені флорентійців елегантністю своїх манер. Капітан звертався з нами як з бажаними гостями і люб'язно запропонував користуватися всією палубою, а не тільки тією частиною е ", яка належала нашій каюті.

- Скоро почнеться з'їзд пасажирів, - сказав капітан, випиваючи склянку вина, люб'язно налитого йому І. - Хоча справжній сезон ещ "може настати і інші пароплави пустують, на мій запис йшла вже місяць тому. За день до вашого приїзду від своєї каюти відмовилася графиня Е. з Гурзуфа. Ось вам і пощастило.

Я намагався приховати сво "здивування, старанно наслідуючи незворушності І., щоб бути" цілком вихованим "людиною. Але я був глибоко вражений таким збігом. Очевидно, це мати Лізи повинна була їхати в нашій каюті, а може бути, навіть нещасна е" т "тка думала зробити морську подорож.

- Якщо у вас немає невідкладних справ, - продовжував капітан, - я б радив вам озброїтися біноклями і поспостерігати за посадкою. Тут так явно виявляється міра людського виховання, характери, манери, що це не тільки цікаве видовище, а й повчальний урок. У мене перед каютою натягнутий тент. Ви зможете опустити фіранки і будете сидіти в тіні, непомітно спостерігаючи за тими, хто прибуває. Іноді бувають преуморітельние картини.

Ось, будь ласка сюди, я покажу, як влаштуватися. До самого відплиття можете сидіти тут. Тільки коли вийдемо у відкрите море, до мене прийдуть з доповідями помічники, - як це завжди буває при відправленні, - неминучі випадковості, які вимагають втручання капітана. Це вам буде нецікаво.

Говорячи вс "це, він посадив нас під т" мно-синім тентом, опустив такі ж фіранки і подав прекрасні біноклі.

- Отже, будьте як вдома, - і до побачення. Як тільки вийдемо в море, вам доведеться покинути мої володіння.

Він доклав руку до козирка кашкета і сош "л вниз.

- Ось вс "і влаштувалося, краще ніж ви хотіли, - сказав я.

Він кивнув головою, взяв свій бінокль і почав розглядати публіку, яка стала збиратися на березі. Я бачив, що йому не хочеться розмовляти, і мені не залишалося нічого іншого, як наслідувати його приклад.

Повинно бути, наш пароплав сидів дуже глибоко в воді, так як посадка йшла з протилежного боку гавані. Тепер нам було видно кілька елегантних екіпажів з розрядженою публікою; дами в білих сукнях, з білими парасолями і чоловіки в білих костюмах і панамах.

Біноклі були чудові, можна було отч "тліво розглянути навіть особи.

Мене найбільше займали ті, хто ш "л по лівим мосткам, очевидно публіка з першого і другого класів. За правим мосткам рухалися ті, хто тягнув на собі свої вузли і скриньки. Миготіли і фески, і п" Стрий халати; рухалися купками жінки, закутані з ніг до голови в ч "рние бурнуси, з т" мнимі сітками на обличчях, в супроводі дітей різного віку.

- Ось це удача, - раптом почув я вигук І. Він показав мені на двох високих чоловіків в т "мних костюмах і червоних фесках, що вступили на містки і виділялися на тлі елегантних білих фігур.

Я почав їх розглядати. Один був постарше, років сорока; інший зовсім молодий, моїх років. Обидва були пекучі брюнети, чорноокі, красиві і дуже стрункі.

І. встав і попросив мене залишатися на місці, сказавши, що сам піду "т назустріч туркам, бо це і є ті самі друзі Ананд, до яких ми їдемо до Константинополя, і що це незвичайна удача плисти з ними звідси на одному пароплаві.

Не встиг І. піти, як на палубу піднявся капітан. Він дуже здивувався, побачивши мене одного; і я повинен був пояснити, що І. побачив своїх друзів і пош "л вниз зустріти їх.

- Ну, значить, вам буде весело, - сказав капітан. - Передайте вашому братові, що його друзі будуть бажаними гостями тут, на палубі, всупереч правилу.

Я подякував йому за люб'язність і зустрівся з ним поглядом.

Позитивно, в останні дні мені щастило на надзвичайні очі, і я починав гнівається, що у мене щось самі звичайні, т "мние.

Капітан був молодий, на вигляд йому було трохи більше тридцяти. Сухорлява фігура, дуже спритні руху, л "гкая хода - нд" вказувало на велику фізичну силу і тренованість. Голене обличчя з квадратним підборіддям виявляло великі адміністративні здібності. Губи, красиво окреслені, були щільно стиснуті. З рисами не такими правильними, як у флорентійців або Ананд, особа це було вс "ж дуже красиво, і, цілком ймовірно, він мав великий успіх у жінок. Сила і великий характер читалися у всій його елегантною фігурі.

Але коли я зустрівся з його пильним поглядом, то подумав, що близькість з ним навряд чи приємна. Очі його були зовсім ж "лтие, як бурштин, і зіниці дуже дивною, як би довгастої форми, точно у кішки.

Бурштинові ці очі здалися мені жорстокими, ввижалися довго, поки не повернувся І.

І. повернувся вага "лим, таким я його ещ" не бачив; сказав, що друзьятуркі виїхали з Москви слідом за нами, що вони бачили Ананду і привезли нам листи, ми отримаємо їх сьогодні, як тільки вони закінчать снідати і зможуть розібрати речі.

Здавалося, тепер він втратив будь-який інтерес до спостереження за публікою і, як би знехотя, час від часу, поглядав на вс "прибували пасажирів.

А тим часом видовище було надзвичайно барвисто строкатість одягу, контрастом манер і жестів. Хтось метушливо втік і розштовхував всіх на шляху; хтось голосно перегукувався, і крики зливалися в один суцільний гул. Але ось пролунав виття сирени пароплава; і якби не матроси, стримували натиск людський хвилі, сталася б справжнісінька тиснява. Довго ещ "тривала посадка; нарешті трапи були віддані, між берегом і пароплавом утворився розрив, і пролунала команда капітана, який сам стояв біля керма, виводячи судно у відкрите море.

 



 МИ ЕДЕМ В СЕВАСТОПОЛЬ |  НА ПАРОПЛАВІ

 Частина 1, том 1) |  ПРО АВТОРА |  У МОГО БРАТА |  ПІР У АЛІ |  ЛОРД БЕНЕДИКТ І ПОЇЗДКА НА ДАЧУ АЛІ |  ПЕРЕТВОРЕННЯ В дервішів |  Я У РОЛІ СЛУГИ-ПЕРЕКЛАДАЧА |  МИ НЕ доїжджає до К. |  НОВІ ДРУЗІ |  Ещ, ОДНЕ ГІРКЕ Розчарування І ВІД'ЇЗД З МОСКВИ |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати