Головна

МИ ЕДЕМ В СЕВАСТОПОЛЬ

  1.  МИ ЕДЕМ В СЕВАСТОПОЛЬ
  2.  Ми їдемо в Севастополь
  3.  Підприємець. Севастополь, Україна
  4.  Севастополь
  5.  Севастополь
  6.  Севастополь

Я стільки пров "л часу в вагоні і відчував таке сильне запаморочення, що змушений був лягти. І. дістав зі свого валізи бульбашки" до з краплями, накапав в стакан з водою кілька крапель і подав мені, кажучи: - Коли я був хворий, Ананда завжди давав мені ці краплі. Я випив, мені стало краще, і я непомітно для себе заснув. Коли я прокинувся, І. стояв, сміючись, наді мною і говорив, що вже збирався бризкати мені в обличчя водою, так я довго спав, а він помирає від голоду. Насправді було вже сьому годину вечора, і треба було поспішати. Я швидко прив "л себе в порядок, провідник замкнув наше купе, і ми вирушили в вагонресторан.

Тут публіка була зовсім інша, ніж в поїзді, що йшов до дав "кой околиці Азії. Кур'єрський поїзд по недавно прокладеної лінії мчав до Севастополя багату публіку, що спрямовує на модні курорти: Ялту, Гурзуф, Алупку і т.д. У вагоні-ресторані все вже сиділи на своїх місцях. Лакей, подивившись наші обідні квиточки, пров "л нас до столика, за яким сиділи дві дами.

Я зніяковів, адже я зовсім не звик до дамської суспільству, але подивившись на І., був дуже здивований "н, тому що він в" л себе так, як ніби все життя тільки те й робив, що доглядав за дамами. Він зняв свій капелюх, ввічливо вклонився старшій жінці і сказав по-французьки: - Дозвольте нам сісти за ваш стіл?

Дама привітно усміхнулася, відповіла на уклін і сказала досить низьким приємним голосом: "Прошу вас", на прекрасному французькою мовою.

І. взяв наші капелюхи, поклав їх у сітку над столиком і пропустив мене до вікна, зайнявши крайнє місце біля проходу. Я відчував себе дуже ніяково, намагався дивитися у вікно, але вс "ж нишком розглядав сусідок.

Старша жінка, далеко ещ "не стара, була красиво і елегантно одягнена.

Т "мние волосся, т" мние очі, кілька опуклі, були, ймовірно, короткозорі.

Вона була досить повні і, судячи з е "білим хол" ним рукам, ніколи не працювала, та й навряд чи грала на роялі, адже від постійних ударів по клавішах кінчики пальців розширюються і шкіра на них грубіє. Ці ж руки були просто руками пані. Особа е "не світилася ні розумом, ні натхненням. Я подивився на е" зуби і губи, - вс "в ній здалося мені банально красивим, але грубої, чисто фізичної красою. І вона перестала порушувати в мені якої б то не було інтерес.

Тут подали м'ясний суп. І. сказав лакея, що замовляв спеціальний вегетаріанський обід. Лакей вибачився і пішов за поясненням до метрдотелю.

Це непорозуміння послужило старшої дами приводом для розмови з І., котрий, як мені здалося, произв "л на не« велике враження. Поки старші співтрапезники займалися обговоренням користі і шкоди вегетаріанства, я перен "з сво" увагу на іншу нашу сусідку.

Це була зовсім молоденька дівчина, майже дит "нок. На вигляд їй було не більше п'ятнадцяти років. Світла блондинка, такого ж золотистого відтінку, як мій брат, вона вже одним цим схожістю завоювала мої симпатії. Я мимоволі дивився на не«, користуючись тим , що вона сиділа з опущеними очима. Личко у не "було худе, риси правильні, лоб високий з горбками над бровами.

"Дуже музична", - подумав я.

Дівчина, мабуть, вперше обідала в вагоні-ресторані. Вона докладала всіх зусиль, щоб не розплескати суп з ложки, але це їй вдавалося погано.

Помітивши, що я нетактовно втупився на дівчину, І. задав мені якесь питання, бажаючи залучити мене до загального розмова і звільнити від моїх поглядів і без того зніяковіло сусідку. Він виразно на мене подивився, і я зрозумів, що в мо "м поведінці щось не відповідала поведінці добре вихованої людини.

Виявляється, старша пані просила мене передати їй гірчицю, а я не чув е "слів. І. повторив прохання, я зовсім переконфузілся, подав їй гірчицю, вибачився французькою ж мовою, згадавши одне з повчань брата, що добре виховані люди повинні відповідати на тією ж мовою, якою до них звернулися.

Сумбурні думки про те, як важко бути добре вихованою людиною, скільки для цього треба знати умовностей, і в них є сила гарного виховання, - промчали не в перший раз в моїй голові.

І. вибачився за мою неуважність, кажучи, що я перен "з тяж" лую хвороба і ещ "не встиг остаточно видужати. Дама співчутливо кивала головою, прийнявши мене за сина І., чому я весело посміявся, а І. пояснив, що я йому друг і далекий родич.

Я хотів запитати, чи не дочка їй молоденька панночка, але в цей час вона сама сказала, що віз "т свою племінницю в Гурзуф, де у ті" сестри, матері Лізи, дача біля самого моря.

Ліза вс "мовчала і не піднімала очей; а т" тка розповідала, що Ліза тільки що закінчила гімназію, дуже стомлена іспитами і повинна відпочити в тиші.

- Ліза у нас талант, - продовжувала вона, - у не "величезні здібності до музики і дуже хороший голос. Вона вчиться у кращих професорів Москви, але батько проти професійної музичної освіти, що і складає Лізину драму.

Тут сталося щось надзвичайне. Ліза раптом раптово підняла очі, оглянула всіх нас і тв "РДО подивилася на І.

- Ви не вірте жодному слову моєї т "тки. Вона ні в ч" му не отда "т собі отч" т і готова виказати кожному зустрічному всю таємницю, - сказала вона тремтячим тихим, але таким співучим і металевим голосом, що я відразу зрозумів, що вона, мабуть, чудово по "т.

На щоках Лізи горіли плями, в очах стояли сл "зи. Вона, мабуть, ненавиділа т" тку і страждала від е "характеру. І. миттєво налив крапель в воду зі свого бульбашки і подав їй, сказавши майже пошепки, але так владно, що дівчина миттєво корилася: - Випийте, це зараз же вас заспокоїть. Через кілька хвилин дівчина дійсно заспокоїлася.

Червоні плями на щоках зникли, вона посміхнулася мені і запитала, куди я їду. Я відповів, що їду поки в Севастополь, який маршрут буде далі, ещ "не знаю. Ліза здивувалася і сказала, що думала, що ми їдемо до Феодосії або Алушту, бо греки здебільшого живуть там.

- Греки? - Запитав я з неймовірним подивом. - При ч "м ж тут греки?

Ліза в свою чергу широко розкрила свої великі сірі очі і сказала, що адже мій родич такий типовий грек, що з нього можна ліпити грецьку статую. Ми з І. весело розсміялися, а т "тка, кисло посміхаючись, сказала, що Ліза, як і всі музично обдарував" нниє люди, неврівноважена і занадто велика фантазія "Сірка.

І. сперечався з нею, доводив, що люди обдаровані "нниє зовсім не нервовохворих, а навпаки, вони тільки тоді і можуть творити, коли знайдуть у собі стільки мужності і вірності улюбленому мистецтву, що забувають про себе, про свої нервах і особистому марнославстві, а в повному спокої і самовладання радісно несуть свій талант оточуючим. Т "тка заявила, що для не« це занадто високі матерії, а Ліза вся перетворилася в слух, очі е "загорілися, і вона сказала і .:

- Як я багато зрозуміла зараз, як ви кажете. Я точно сама собі вс "це не раз говорила, так мені зрозумілі і близькі ваші слова.

Видно було, що їй багато про що хотілося запитати, чого не можна було сказати про т "ТКЕ. Така люб'язна і кокетливо поглядає на І. на початку обіду, - зараз вона ледь приховувала нудьгу і досаду.

- Ось вам би з моєю сестрою познайомитися. Вона вічно літає в захмарних висях і, крім своїх квітів, музики і книг, нічого в житті не бачить і не помічає. Навіть того, що робиться під самим е "носом, - кілька тихіше і більш отруйна додала вона.

Особа е "огидно спотворилося від заздрості і ревнощів, очевидно вже давно роз'їдають е" серце.

Ліза стала так бліда, побіліли навіть е "рожеві губи, що я злякався і швидко простягнув їй склянку з водою. Але вона не помітила мого руху; е" потемнілі очі відразу провалилися, під ними лягли т "мние тіні, і від дівчини-дит "нка не залишилося і сліду. Дивлячись прямо в очі т "ТКЕ ненависним поглядом, вона сказала тихо і окремо:

- Можна робити підлості, якщо є смак до них. Можна бути і дурним, якщо вже в мозку чогось недостатньо "т; але щоб так видавати себе першому зустрічному, - для цього треба бути більш ніж просто дурною. Ви отруїли мамі е" молодість, мені - дитинство. Ви все життя намагалися встати між татом і нами.

Вам це не вдалося, тому що тато чесна людина і любить нас з мамою.

Невже ж мамину і мою делікатність і співчуття до вас ви брали за нашу короткозорість або дурість? Я б і зараз промовчала, якби ваша нахабність не була така обурлива.

Важко передати, що сталося з т "ткой. Від усієї е" чуттєвої краси, від зовнішнього панського лиску нічого не залишилося. Перед нами сиділа вмить постаріла жінка, що не вмів стримати сказу і тихо виплив "ють лайки:

- Дівча, дура, підла шпигунка, погань, - я тобі відплачу. Я вс "розповім дідусеві і батькові.

Дівчина з благанням поглянула на І. На наш стіл, не дивлячись на гуркіт кол "з і шум вентиляторів, дехто вже став звертати увагу. І. покликав лакея, заплатив за всіх і за всіх же відмовився від кави. Він встав, дістав наші капелюхи і, тв "РДО глянувши на т" тку, сказав їй дуже тихо, але владно:

- Встаньте, дайте пройти вашої племінниці. Поїзд зараз зупиниться, ми пройдемо "м з нею по перону. Ви ж ідіть в ваше купе через вагони. Прийдіть в себе, ви втратили всякий людську подобу. Постарайтеся приховати під усмішкою сво" сказ.

Говорячи так, він стояв, схилившись до неї у ввічливій позі, подаючи впали сумочку і рукавички.

Ні слова не відповівши, вона встала і пройшла мимо столиків до виходу, не чекаючи нас.

І. допоміг Лізі вийти через тісно поставлених стільців, бавовняні "л впер" д, відкрив двері і пропустив дівчину. Вийшовши слідом за ними з вагона, я трохи відстав; мені хотілося побути на самоті, щоб розібратися в цій чужого життя, завіса якої підвелася переді мною так раптово і бридко. Але І.

зупинився, почекав, поки я підійду, і сказав мені:

- Чи не відставайте від мене ні на крок, друг. Які б драми або приємні розваги ні зустрілися нам в дорозі, ми не повинні забувати нашої головної мети.

Він взяв мене під руку, і ми втрьох "м стали прогулюватися по платформі, увійшовши в вагон вже після другого дзвінка.

Яке ж було мо "здивування, коли я побачив, що т" тка варто в коридорі нашого вагона і весело фліртує з якимось не дуже старим генералом.

Виявилося, що купе наших сусідок по столу було через два відділення від нас.

Як ні в ч "м не було т" тка звернулася до нас, сказавши, що вже стала турбуватися, чи не викрали ми е "племінницю. І., в тон їй, відповідав, що ні він, ні я на людей, що займаються романтичними пригодами, як ніби-то не схожі, але що ми дуже вдоволені, звичайно, якщо, по е "думку, маємо вигляд ДонжЖуан.

Дуже коректно вклонившись з т "ткой і племінницею, - прич" м я теж намагався похизуватися елегантністю манер, - ми увійшли в сво "купе. І. сказав Лізі, що книгу, яку він їй обіцяв, надішле з провідником.

Бідній дівчині, очевидно, було моторошно розлучатися з нами. Е "личко, і без того погане, ещ" більше змарніла.

Коли ми залишилися одні, я хотів було поговорити про наших нових знайомих, але І. сказав мені:

- Не варто зараз про це. Нам з тобою, у бувальцях в життя чимало скорботи, треба гарненько думати про кожного сво "му слові. Немає таких слів, які може безкарно викидати в світ людина. Все життя - вічний рух; і це рух творять думки людини. Слово - не проста поєднання букв. навіть якщо людина не знає нічого про ті сили, що носить в собі, і не думає, які вулкани пристрастей і зла можна створити і пробудити необережно кинутим словом, - навіть тоді немає безкарно кинутих в світ слів. Стережись пересудів не тільки на словах ; але навіть в думках старайся завжди знайти виправдання людям і пролити їм в душу мир, хоча б на одну ту хвилину, коли ти з ними. Подумаємо краще, що зараз роблять наші друзі.

Флорентієць, цілком ймовірно, сідає в поїзд на Париж, а Ананда його проводжає.

Він точно ун "ССЯ в дав" кую Москву, і погляд його став відсутнім. Сам він, спершись головою об спинку дивана, сидів нерухомо; і я подумав, що у кожної людини, очевидно, своя манера спати, а я якось не придивлявся до сих пір до того, як сплять люди. Флорентієць спав, точно мрець, І. спав сидячи, з відкритими очима, але сон його був так само міцний, як сон флорентійців.

Думаючи, що будити І. і не можна, і марно, я теж перен "ССЯ думками в Москву.

Тепер, розлучившись вперше за ці дні з флорентійців, до якого так припав всім серцем, я відчув всю глибину удару, який завдала мені життя цієї розлукою. З самого народження і до розлуки з братом я бачив на сво "м шляху один світло, один власний будинок, одного незмінного друга: брата Миколи. Тепер я розлучений з братом, - погас мій світ, звалився мій будинок, зник мій друг. Біля флорентійців , незважаючи на всі тривоги, повна відсутність будь-якого будинку, безперервні небезпеки і невгаваючі страждання про брата, я відчував і усвідомлював, що в н "м для мене - і світло, і будинок, і друг. Відчуття повної захищеності, світу в серце, - навіть коли я плакав або дратувався, - не покидало мене десь в глибині. Я був впевнений, кожну хвилину впевнений, що в особі флорентійців я не тільки маю "будинок", але що в цьому будинку зможу жити, навчаючись і вдосконалюючись, щоб стати гідним свого друга.

Зараз, думаючи про те, що Флорентієць їде в Париж, а я їду на Схід, - нехай в інші місця, але вс "ж на той Схід, знайомство з яким мені принесло так багато горя, - я усвідомив, як я бездомів'я, самотній і кинутий долею в вихор пристрастей. Я можу бути лише їх іграшкою, тому що не тільки нічого не бачив і не знаю, але навіть не зумів себе виховати і підготувати до життя.

Жодна струна в мо "м організмі не була налаштована так, щоб я міг на не« покластися. При будь-якому серцевому ударі я плакав і губився, немов дит "нок.

Тіло мо "було слабо, не загартоване гімнастикою, і всяке напруження доводило мене до знемоги і непритомності. Що ж стосується сили самовладання і витримки, точності і ч" ткості в думках і в увазі, - то тут дисципліни в мені було ещ "менше.

Я дивився у вікно, за яким вже сутеніло. Природа перебувала в повному розквіті своїх сил. Миготіли зел "ні луки, колосяться поля, мальовничі села. Нд" говорило про яскравого життя! Кому-то були близькі і дороги всі ці поля, сади і городи. Цілими сім'ями працювали на них люди, знаходячи крім любові до своєї сім'ї та загальну любов до цієї землі, до е "красот, до е" творчості.

А я один, один - усюди і скрізь один! І у НД "м світі немає ні кута, ні серця, про яке я знав би - ось" мо "" притулок.

Занурений в свої гіркі думки, я забув про І .; забув, де я, ун "ССЯ в казковий світ мрій, став думати, як буду прагнути стати гідним другом флорентійців, таким же сильним, добрим і завжди володіє собою.

Мимоволі думка моя перекинулася на його друзів - І. і Ананду. Їхні вчинки, повні самозречення, адже вони кинули вс "на перший поклик флорентійців і їдуть допомагати братові і мені - людям їм абсолютно чужим, чарували мене висотою благородства.

Раптово в коридорі почувся сильний шум і жіночий крик: "Доктора, доктора".

Відірваний від своїх гр "з, я різко схопився, щоб кинутися на допомогу, зачепився ногою за валізу, який стояв біля столика, і впав би зі всього розмаху прямо на підлогу обличчям вниз, якби мене не схопили ззаду за плечі сильні руки І .

- Ніс розіб'єш, Левко, - сміховинно копіюючи баб'яче шамканье, сказав він. Це було так смішно і несподівано, так не підходило до серь "спеку постаті І., що я розреготався, забувши, куди і навіщо втік.

- Почекай тут, друже, - промовив він уже своїм звичайним голосом. - Я піду з моїми краплями. Дізнаюся істеричний голос нашої старшої сусідки по столу. Бути може, я там затримаюсь, але ти вс "таки не виходь з купе, якщо я не прийду за тобою. Нд" час пам'ятай про нашу головну мету. Флорентієць вже поїхав в Париж, поїзд повинен був відійти хвилин десять тому, судячи з часу, - сказав він, подивившись на годинник. - Адже Флорентієць відправився в шлях заради тебе і твого брата. Я їду заради тебе і для нього. Ананда живий "т в Москві теж заради вас обох. Як же ти можеш вважати себе самотнім і безпритульним?

В цю хвилину хтось постукав у наше купе. І. ласкаво поцілував мене в лоб і відкрив двері.

У порога стояв давній генерал, з яким фліртувала т "тка, і ещ" якийсь молодий чоловік. Генерал вибачався за турботу і просив доктора, - приймаючи І. за такого, - допомогти молодій дівчині, яка впала в обморок в сусідньому купе; ніхто не може привести е "почуття, хоча е" т "тка вже більше години вживає до цього всі звичайні засоби.

І. тільки запитав, навіщо ж раніше до нього не звернулися, - захопив похідну аптечку з того саквояжа, що вручив мені Флорентієць, і уш "л разом з двома постукав до нас пасажирами.

Я виглянув у коридор, куди висипали чоловіки і жінки з усіх купе. Вони представляли досить-таки смішну картину. У кожного було розгублено-питальне особа, - і в руках будь-якої флакон. Очевидно, перш ніж згадати про доктора, всі вони допомагали злощасної т "ТКЕ привести до тями дівчину.

Я закрив двері, прибрав в сітку валізу, про який я так ніяково спіткнувся, і став думати про дівчину, яка впала в такий глибокий непритомність. Я згадав е "худеньке личко і тоненьку, майже дитячу фігурку. Здавалося, що здоров'ям вона настільки ж міцна, як і я, і так само невитриманість і погано вихована, - в сенсі самовладання.

"Ось, - думав я, - у не" є і мати, і батько; є будинок, і навіть два, тому що вона їде на свою дачу до моря. А життя е "навряд чи веселіше моєї, якщо доводиться жити і їздити з т" ткой, яку ненавидиш ".

Я намагався намалювати собі картину будинку, побуту і всієї внутрішнього життя дівчини. Мені хотілося зрозуміти, яким же чином до такої глибокої сердечного болю міг дійти в батьківському домі дит "нок. Як, день у день, і" повинна була пригнічувати атмосфера життя батьків, якщо Ліза могла оголити душу перед чужими людьми, як це сталося з ній сьогодні.

Я порівнював е "з собою і всім серцем шукав виправдання е" вчинку, пам'ятаючи, що недавно сказав мені І. Мені пригадалися мої сл "зи за останні дні; як гірко я плакав - і теж перед чужими мені людьми, я - чоловік, старше е "на добрі п'ять років.

І звучав лейтмотивом цих днів питання "Хто тобі свій? Хто чужий?", Настирливо повертається до мене, відп "л мої думки від дівчини ...

Через деякий час я знову повернувся думками до неї. Подобалася мені Ліза? За всі мої двадцять років я ещ "жодного разу не був влюбл" н. Я так був зайнятий, таку силу-силенну у мене було уроків, творів, книг, які я до них повинен був прочитати. Та й брат в своїх листах надсилав мені цілі програми; перелік музеїв і галерей, які я повинен був побачити, - вс "це заповнювало мою голову, я завжди був зайнятий. Знайомств ж, крім старої т" тки, у мене не було ніяких. А в е "будинку я зустрічав лише старих важливих дам, кожна з яких вчила мене зовнішнім манерам, даючи цілувати свої зморщені і надушені руки і не цікавлячись зовсім духовним життям замухришки, яким я безсумнівно був у їхньому уявленні. Всі їхні розмови були про великому світі ; на якому балу у графині С. вони були і до яких князям В. підуть завтра.

Ніколи мені не доводилося навіть сидіти за одним столом з дівчатами або танцювати з ними. Ліза була першою дівчиною звичайної, простої життя, з якою я просидів близько години за одним столом. Як Наль являла собою якусь вищу красу, належала вищій, незвичайне життя. І з обома я не просто спілкувався, як з добрими знайомими, а підглянув у тієї й іншої маленький куточок їх духовної, прихованої від всіх, життя.

"Ліза дорікала т" тку в тому, що першому зустрічному вона готова розповісти про свої справи. А хіба сама вона не видала набагато більше того, що розкрила т "тка?" - Крутилося в моїй голові колесо думок.

Т "плое почуття до Лізи і гостре бажання допомогти їй чимось, взяти участь в е" долі ворухнулися в мені.

Повинно бути, пройшло чимало часу, поки я займався цими психологічними етюдами. За вікном була т "мная ніч, в коридорі горіла запалена" нна провідником свічка, але в купе було досить темно.

Я встав, маючи намір виглянути, як в двері раптово постукали, і я побачив І., вводив в наше купе Лізу, яка, очевидно, не могла сама йти; за ними йшла т "тка з пледом в руках.

- Левко, у Лізи був сильний серцевий напад. Поки їй приготують ліжко, їй треба полежати у нас, сидіти вона не може, - сказав І., укладаючи дівчину на диван.

Я хотів вийти в коридор, але він дав мені кришталевий флакон і велів кожні п'ять хвилин підносити до носа Лізи. Я присів на валізу у е "головах і став виконувати свою місію лікарського підмайстри. Т" ТКЕ І. вказав місце біля столика, взяв у не "плед, накрив ним дівчину і сіл у е" ніг.

Кілька хвилин панувало повне мовчання. Т "тку я не бачив, бо, зайнятий своєю місією, сидів до неї спиною. Користуючись напівнепритомності Лізи, я уважно е" розглядав.

Безперечно, це була гарна дівчина. Але мене вкрай вразило, що одна щока е "була воскової блідості, і інша не тільки палала, але багровість е" переходила в великий синець, що отч "тліво стало видно тепер, коли І.

дістав складаний свічник, заж "г в н" м свічку і поставив на столик.

- Про ч "м тепер ви плачете? - Почув я раптом голос І. Я озирнувся і побачив, що обличчя т" тки вс "залито сльозами тебе ніс, губи, щ" ки - нд "розпухло, і вид е" був до відрази потворний.

- Чи не про дівчисько плачу, а про свою долю. Що тепер буде зі мною? Вона стане всіх запевняти, що це я е "штовхнула. А насправді сама забилася ...

- Відповідала злим голосом т "тка крізь схлипування.

Я глянув на І. і був вражений грізному виразу його обличчя. Він так пильно дивився на заплакану, що відразу нагадав мені Алі. Ніколи б не повірив, що у незмінно рівного, здебільшого світиться доброзичливістю І. може бути такий жорстокий особа, такі суворі очі.

- Вам краще за все не брехати. Я так само добре знаю, як і ви, що це ви е "вдарили, не розрахувавши своєї сили, і я можу вам показати відбиток вашої долоні на е" щоці. Якби ви вдарили трохи вище, - з Лізою було б скінчено, - говорив дзвінким голосом І.

Схлипування припинилися, і в тиші пролунав свист від сказу голос т "тки:

- Можливо, що ви і доктор. Але навряд чи взагалі розумієте, що зараз говорите. Я, слабка жінка, могла так вдарити дівчину, щоб звалити е "до втрати свідомості? Кажу вам, вона сама впала, і у мене не було сили е" підняти.

- І тому ви ісщіпалі їй всі груди і руку, - сказав І. - Але оскільки ви заперечуєте, що побили е ", - мені доведеться зробити фотознімок на чутливій платівці і передати його судовій владі, як тільки ми прибудемо в Севастополь.

Запанувало коротка мовчанка, потім т "тка прошипіла: - Скільки візьміть" ті за сво "мовчання? І. розсміявся, я теж не міг втриматися від сміху і закричав: - Та це цілий роман!

Ймовірно, мій сміх особливо роздратував таку зараз стару і потворну даму. Коли я на не «глянув, - точно змія мене вкусила, так злі були е" очі.

- Я совістю не торгують і хабарі ні за які послуги не беру. Дівчині ви нанесли і моральний і фізичний шкоду. За моральний удар ви відповісте життя; він не залишиться безкарним і верн "ться до вас з того боку, звідки ви його не очікуєте. Від вашого власного дит" нка ви отримаєте таку ж пощ "чину. А за удар фізичний ви відповісте судової влади і поніс" ті заслужене покарання, - говорив І., дістаючи з валізи футляр з фотографічним апаратом.

- Пожалійте мене. Не знаю, навіщо ця зла дівчисько розповіла вам про мо "м сина. Це мо" єдиний скарб. Благаю вас, не губіть мене. Я вперше вдарила е "за те, що вона видала мене перед вами. Пожалійте нещасну матір, - бурмотіла вона тремтячим голосом.

- Чому ж ви не пошкодували єдиного дит "нка своєї сестри? Жінки, нещастя якої складаєте ви до сих пір, - продовжував І., вс" так само суворо дивлячись на не «.

- Ви ещ "занадто молоді. Ви не знаєте бідності. Ви не можете ні зрозуміти, ні судити мене, - жалібно говорила жінка. - Але якщо ви не зрадите мене батькам Лізи, клянусь життям свого сина, що пальцем не трону більше дівчину.

- І будете продовжувати їсти хліб вашої сестри, жити в е "будинку, розігрувати в н" м господиню? О ні, ви занадто дорого цінуєте благополуччя вашого сина і занадто д "шево - три життя ваших рідних. Тільки тоді я вас не видам, якщо ви поїдете з дому сестри.

- Куди ж я піду? Ви так говорите, бо не знали потреби і не розумієте життя. Чим я буду жити? - Раздраж "нно запитала т" тка.

Вдруге по обличчю І. сковзнуло щось на зразок усмішки, ледь відчутною, так що я подумав, що, мабуть, і в перший раз на його обличчі, як і зараз, просто грав коливається світло свічки, що горить.

- Ви повинні працювати, - тихо сказав він. - Працювати? Воно і видно, що самі-то ви і гроша не запрацювали, просиділи на шиї татуся з матінкою, як і ваш брат, і не розумієте, про ч "м тут розмовляєте, - злостячись і пирхаючи, говорила т" тка.

- Я повторюю, - надзвичайно спокійно, але з непохитною волею заперечив І., - що єдина умова, при якому я згоден покрити ваш гріх і взяти на себе таким чином частина вашого злочину, - це умова негайного від'їзду з дому сестри і особисто вашу працю . Ви повинні самі заробляти собі на хліб і навчити того ж вашого сина.

- Я не кухарка і не гувернантка, щоб заробляти собі на хліб. Я бариня, чуєте ви, ба-ри-ня! Була, є і буду!

- Досить зараз поглянути на себе в дзеркало, щоб переконатися, що ви не бариня в тому сенсі, в якому повинно розуміти привілеї цього поняття - високу культуру, самодисципліну і самовладання, - відповів І.

- Ви дуже зухвалі і самовпевнені. Я нікуди не поїду і нітрохи вас не боюся, - закричала т "тка.

- Ах, якби ви розуміли, що вам слід боятися тільки себе, ви зуміли б захистити сина від усіх бід і вивели б його в люди. І не був би він, слідом за вами, нахлібником, обіцяючи стати непридатним людиною. Ви боїтеся, позбутися сестринського притулку, отруєного для не «вами. Але зрозумійте ж, я не погрожую, що не залякую вас, тільки викрию перед рідними. І вони не стануть більш терпіти вас у себе ні хвилини, і ви залишитеся на вулиці. Уйд" ті добровільно, я обіцяю знайти вам роботу. Ви повинні зрозуміти, що працювати зобов'язані всі, а ви - особливо.

- Та не можу я бути гувернанткою, - знову закричала вона. - Нікому не може прийти в голову допустити вас до дітей. Крім поганого характеру, крім егоїзму і злоби, якими ви дихаєте, як киплячий кіт "л, ви не маєте навіть початкового поняття про такті. А нетактовне людина, навіть добрий, так само шкідливий дит" нку, як поганий заражене повітря. Я мав на увазі дати вам лист до свого друга в Москві. Він вед "т велику літературну справу, і йому потрібні перекладачі. Платить він дуже щедро. Крім того, він, напевно, зможе виділити вам невелику квартиру в сво" му будинку. Поки ви не з'їли жодного шматка хліба, заробленого своїми руками і головою, - ви не можете зрозуміти щастя жити на землі. Його приносить тільки чесна праця.

Т "тка тепер мовчала. Я кілька разів оглядався на не«, і мені здавалося, що слова І. діяли на не «заспокійливо. Очі е" перестали виділяти ненависть, засмучене і потворне від злоби обличчя ставало спокійніше: і навіть якесь благородство промайнуло на н "м, як крізь сіру пелену дощу пробивається блідий промінь сонця.

Ліза вс "ещ» не приходила до тями. І. встав, нахилився до дівчини і відкинув пасмо волосся з е "особи. Щека здулася: видно було садна, величезний кровоподт" до ставав майже ч "рним. І. взяв фотографічний апарат. Але в ту хвилину, як він хотів його відкрити, рука т "тки торкнулася його, і вона ледь чутно сказала: - Я згодна.

Я був вражений. Скільки разів за ці короткі дні я був свідком того, як пристрасті, пияцтво, неробство, фанатизм і заздрість спотворювали людей, роз'єднували їх і робили ворогами. Як люди втрачали людську подобу і ставали іграшкою власного роздратування і сказу. З гіркотою думав я, як же мало в мені самому самовладання і самодисципліни; і як я заспокоювався від одного тільки присутності брата, флорентійців і мого нового друга І.

Жодного слова, - як воно не було гірко - не вимовляючи "з І. підвищеним тоном. Ніякого нам" ка на презирство не прозвучало в його словах, навпаки, вс "в н" м являло найглибше доброзичливість. І злобні вигуки на його адресу, так ображали мене, що мені хотілося втрутитися в розмову і відповісти їй тим же тоном - не зачіпали спокійного благородства І. та його співчуття до цієї жінки.

І. подивився на не «. Мабуть, його погляд торкнувся щось краще в е" істоту; вона закрила обличчя руками і прошепотіла:

- Пробачте мене. У мене такий шалений характер; я сама не розумію іноді, що говорю і роблю. Але якщо я даю слово, - я його тримаю чесно. І це, можливо, єдине мо "гідність, - крізь знову полівшіеся сл" зи промовила вона.

- Не плачте. Поставтеся надзвичайно серь "зно до всього, що з вами зараз відбулося. Благословляйте тих, хто долі за те, що Ліза не забилася об гострий кут столу. Якби ещ" і це, - ви були б зараз вбивцею, - а що це значить, ви добре знаєте, - відповів їй І.

Жах зобразився на обличчі т "тки, яка зараз була така нещасна, що навіть мо" серце пом'якшало; і я намагався підшукати їй виправдання, думаючи про те, як поступово і непомітно для себе падає людина, якщо заздрість і ревнощі сплітають мережу навколо нього день у день.

- Чи не повертайтеся думками до минулого, - знову заговорив І. - Думайте про сво "м сина, немає нічого такого, чого б не перемогла материнська любов. Я залечу щ" ку Лізи, і через кілька годин від кровоподт "ка не залишиться і сліду . Але вам доведеться просидіти біля не «до ранку, змінюючи компреси з тієї рідини, що я вам дам. Прийміть ці підкріплюють краплі, - і безсонна ніч пройду "т легко. До ранку я приготую лист до мого друга і дам вам грошей, щоб ви з цієї хвилини могли почати нову, самостійне життя і виїхати з сином, чи не позичаючи більше у рідних. Коли станете заробляти, верн "ті ці гроші свого господаря і він перешл" т їх мені, не впадайте у відчай, коли до вас буде повертатися бажання кричати: "Я бариня, бариня є, була і буду", - а відчуйте і згадайте цю ніч . Згадайте, як я говорив вам, що за вс "то зло, яке ви виливаєте з себе, отримаєте сторазове заплата від власного сина. Але зате кожну мить вашого доброти, витримки і самовладання будуватиме міст до його щастя.

Повинно бути, серце бідної жінки розривалося від найрізноманітніших почуттів і сили майже змінювали їй. І. велів мені наповнити склянку водою, влив туди крапель, і я подав його т "ТКЕ.

Тим часом, знову-таки з валізи, що дав мені Флорентієць, І. дістав флакон, стакан і попросив принести т "Плой води.

Коли я повернувся в купе, т "тка вже прийшла до тями і допомагала І. підняти Лізу. Руху е" були обережні, навіть ласкаві; а особа, змарніле і пристаріле, виражало величезне горе і тв "рдую рішучість. Але це була зовсім не та жінка, яку я бачив в ресторані, і не та, яку я бачив, виходячи з купе. Правда, я не відразу розшукав провідника, який стелив ліжку, не відразу дістав і воду, яку довелося остудити, але вс "ж був відсутній я всього хвилин двадцять, і за цей короткий час людини було не впізнати.

Але вже стільки всякого сталося за ці дні, і так я сам - всіх більше - змінювався, що мене зовсім не вразила ця зміна, немов би це було в порядку речей.

І. влив в рот Лізі зілля, вдвічі "м вони е" знову поклали, і через кілька хвилин Ліза відкрила очі. Спочатку погляд е "нічого не висловлював.

Потім, дізнавшись І., Ліза засяяла радістю. Але побачивши т "тку, закричала, точно е" обпекли.

- Заспокойтеся, друг, - звернувся до неї І. - Ніхто вам більше зла не заподіє. Зараз ось докладу примочку, і до ранку на вашому обличчі не залишиться ніяких слідів. Не дивіться з таким жахом на свою т "тку. Не думайте, що вища благородство полягає в тому, щоб відгороджуватися від тих, кого вважаємо злими або навіть своїми ворогами. Ворога треба перемогти, але перемагають не пасивним відходом в сторону, а активною боротьбою, героїчним напругою почуттів і думок. Не можна прожити обдарував "нному людині - тому, хто призначений внести краплю своєї творчої праці в працю всього людства, - безтурботно, без бур, страждань і боротьби з самим собою і оточуючими. Ви входите тепер в життя. Якщо не зумієте зараз знайти в собі благородство і не видати зло, причин "нное вам т" ткой, - то не вніс "ті в життя власну того величезного капіталу честі і співчуття, які допоможуть вам створити собі і близьким радісне життя. Не судіть т "тку так, як це зробив би суддя. Подумайте про приховані в вас самої пристрастях. Згадайте, як часто ви горіли ненавистю до неї і е "синочкові, хоча він-то вже ніяк не винен ні в вашому горі, ні в ваших відносинах з т" тушкою. Перевірте, скільки разів ви платили т "ТКЕ ещ" більшою брутальністю, як постійно шукали нагоду публічно е "осоромити, подумки" посадити на місце ". Але жодного разу не промайнуло в вас добре відчуття, хоча до інших ви добрі, і дуже добрі. молодість чуйна. Уявити собі весь складний хід речей, всю силу людських пристрастей, розставляють на кожному кроці капкани, - ви ещ "не в змозі. Але зрозуміти, що сила людини не в злобі, а в доброті, в тому шляхетність, яке він з собою ніс "т, - ви здатні, тому що серце ваше чисто і широко. Ви граєте на скрипці і розумієте, бо ви талановиті, що звуки, - як і доброта, - зачаровують і єднають людей в красі. Граючи людям, щоб кликати їх до прекрасного - ви не відаєте страху. Так само точно повертайтеся зараз до себе без страху і сумнівів. Коли серце істинно відкрито красі, воно не знає страху і за "т чудову пісню - пісню торжествуючої любові. Ви так юні і чисті, що ніякої іншої пісні співати не може ваше серце. Не думайте про минуле, проживайте це зараз з усією повнотою ваших кращих почуттів, - і ви побудуєте навколо себе прекрасне життя. Але ваше "завтра" буде засмічено залишками ж "ЛЧІ і гіркоти, які ви вплетені" ті в нього, якщо сьогодні не знайдемо "ті сил розкрити серце в повній цільної любові, чесно, без компромісів. Ваша т" тя покине вас, як тільки довіз "т до будинку. Вона знайшла собі місце і буде жити з сином в Москві. А ви ж збираєтеся переїхати в Петербург ... Вам вже стало краще. Левко довівши" т вас до купе і дасть ось цю мікстуру, від якої ви відмінно ССО "ті і завтра будете хороші, як троянда - додав він, посміхаючись.

Ліза була дуже здивована. В голові е ", - і це було ясно всім, - відбувалася сумбурна робота, але слова І. були кинуті даремно.

- Я вас чудово розумію. Як це не дивно, але мама часто говорить мені речі, дуже схожі на те, що говорите ви зараз. Так що ваші слова вразили мене більше тим, що збіглися з думками мами, хоча і зовсім інакше вираженими. Я не можу сказати, що я в захваті від цих ідей. Адже я дійсно ненавиджу свою т "тку і не вірю жодному е" слова. Ви навіть уявити собі не можете, як вона вміє брехати.

- А ви хіба так бездоганно правдиві? - Тихо запитав І.

- Ні, - відповіла Ліза, почервонівши до коренів волосся. - Ні, я далеко не правдива. Але ... хоча, навіщо вдаватися в дав "дещо минуле? Якщо ви говорите, - вона зробила сильний наголос на" ви ", - що вона поїде, я вам вірю. Це вс", що нам потрібно.

- Ні, - знову сказав І. - Це далеко не вс ", що вам потрібно, щоб бути щасливою. Ви так звикли мати біля живої привід, щоб скаржитися на свої нещастя, що створили собі звичку - замість того, щоб стежити за собою, - стежити за т "ткой, вишукуючи в ній причини своїх бід. І не помічали, що не тільки вона, а й ви, Ліза, були мучителькою і матері, і батька, і т "ТКЕ ... і самої себе.

При останніх словах І. Ліза опустила голову.

- Це правда, - сказала вона, піднявши очі на І.

І. допоміг їй встати, подав мені велику склянку з примочкою і маленький з краплями і запропонував Лізі, спираючись на мою руку, йти спати, щоб ранок зустріти вага "лій і свіжою.

Було вже за північ. За допомогою т "тки я дов" л Лізу до місця, подав їй краплі, які вона тут же випила, а т "ТКЕ - велику склянку з примочкою, побажав їм доброї ночі, розкланявся і повернувся до І.

Я застав його в коридорі, так як провідник стелив нам ліжку. Я підошва "л до нього, і він сказав мені по-англійськи, щоб я зараз же лягав спати, оскільки завтра знадобляться сили, а вигляд у мене дуже стомлений" нний. Йому ж треба написати два листи, і він ляже потім.

Уже за коротким досвіду я знав, що говорити про останні події він не стане, а стомлені "н я був жахливо. Чи не заперечуючи, кивнув згідно головою, заліз на верхній диван і ледве встиг роздягнутися, як заснув м" ртвим сном.

Прокинувся я від стуку в двері і голоси І., який відповідав провіднику, що ми вже прокинулися, дякуємо за те, що він нас розбудив, і негайно вста "м. Але коли я спустився вниз, то побачив, що ліжко І. була навіть не прим'ята і три листи лежали напоготові, запечатані в конверти, а сам він уже переодягнувся в л "гкій сірий костюм.

І. попросив зібрати всі наші речі, сказавши, що пройшовши "т до Лізи, яку відвідував два рази вночі. Він додав, що організм дівчини міцний, але нервова система така слабка, що їй необхідний пильний і постійний догляд. І тому він написав матері Лізи, графині Є., лист з детальними вказівками, як зайнятися лікуванням і вихованням дочки.

З цими словами він вийшов, я ж так і залишився посеред купе з відкритим ротом. Багато чудес перевідал я за ці дні, але щоб І. і справді виявився доктором і зважився писати лист невідомого йому графині Є. про е "- теж йому мало відомою - дочки, - цього вже я ніяк не міг збагнути. "Де ж тут такт?" - подумки запитував я себе, пригадуючи, що говорив Флорентієць про такті і граничному уваги до людей.

Чи довго, з властивими мені неуважністю і здатністю миттєво забувати вс "навколишнє, стояв я посеред купе, - не знаю. Тільки раптово двері відчинилися, і я почув вагу" лий голос І.

- Та ти угробиш нас, Левко. Треба швидше вс "скласти, ми під'їжджаємо.

Я зніяковів, почав швидко складати речі, але І. робив вс "краще і швидше, - мені залишалося тільки подавати речі. Не встигли ми укласти і закрити валізи, як підкотили до перону.

У коридорі я побачив Лізу і т "тку в ошатних білих сукнях і елегантних капелюшках. Ліза дійсно була свіжа, як троянда, і в очах е" світилася радість. Т "тка ж е" була бліда, на обличчі е "розлилася скорботу, на лобі залягла поперечна зморшка, тоді як вчора він був абсолютно гладкий; губи щільно стиснуті: але, дивно, - зараз вона подобалася мені набагато більше; від е" вчорашньої м'ясоїдними нічого не залишилося. Те було обличчя старіючої жінки, перетворене стражданням.

Я привітався з ними здалека у мене не було бажання заглядати ещ "глибше в драму цих життів. Севастополь відразу нагадав, що тут ми сядемо на пароплав і знову вирушимо на Схід, і я поринув у думки про брата і його долю в цю хвилину.

Ошатна публіка виходила з нашого вагона, і не менш ошатні люди зустрічали прибулих на пероні. Вага "круглі вигуки, сміх, обійми. І знову різонуло думка, що мене зустрічати нікому і нема кого мені притиснути до грудей у ??НД" м світі, хоча в н "м мільйони людей.

І. взяв мене під руку, глянувши, як мені здалося, не без докору. Через хвилину ми вийшли, слідом за носієм, на перон, де чекала нас Ліза поруч зі старим високого зросту з невеликою сивою еспаньйолкою, дуже красивим, гордим і елегантним.

Ліза підвела його до І. і сказала, що в вагоні впала так ніяково, що розбила всю ліву щ "ку і скроню. І ось доктор допоміг їй якийсь мікстурою так добре, що й сліду від удару майже не залишилося.

Старий, - дідусь Лізи, - переляканий раптовою хворобою внучки, висловив вдячність. Він запитав, куди ми їдемо, сказавши, що у нього є запасний екіпаж і він може довезти нас до Гурзуфа. І. подякував, кажучи, що ми залишимося в Севастополі.

- У такому разі, дозвольте моєму візникові довезти вас до кращого готелю, - сказав він, знімаючи капелюха.

Я бачив, що І. дуже цього не хотілося, але робити було нічого, - він теж зняв капелюха, вклонився і прийняв пропозицію.

 



 Ещ, ОДНЕ ГІРКЕ Розчарування І ВІД'ЇЗД З МОСКВИ |  У СЕВАСТОПОЛІ

 Частина 1, том 1) |  ПРО АВТОРА |  У МОГО БРАТА |  ПІР У АЛІ |  ЛОРД БЕНЕДИКТ І ПОЇЗДКА НА ДАЧУ АЛІ |  ПЕРЕТВОРЕННЯ В дервішів |  Я У РОЛІ СЛУГИ-ПЕРЕКЛАДАЧА |  МИ НЕ доїжджає до К. |  НОВІ ДРУЗІ |  НА ПАРОПЛАВІ |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати