Головна

Типи лінгвістичних словників. Сучасна українська лексикографія представлена двомаосновними типами лінгвістичних словників - двомовними і одномовними.

  1. Взаимодействие и распределение персонала в соответствии с социотипами и организационной структурой фирмы 1 страница
  2. Взаимодействие и распределение персонала в соответствии с социотипами и организационной структурой фирмы 2 страница
  3. Взаимодействие и распределение персонала в соответствии с социотипами и организационной структурой фирмы 3 страница
  4. Взаимодействие и распределение персонала в соответствии с социотипами и организационной структурой фирмы 4 страница
  5. Взаимосвязь между формами и типами сокращения мышц и режимами их работы.
  6. Генеза етнонаціональних спільнот в Україні. Українська діаспора як об'єкт етнополітичного дослідження.
  7. Еврейская общественная организация представлена в ООН...

Двомовнісловники поділяються на українсько-іншомовні та іншомовно-українськівідповідно до завдань перекладу з української мови на інші мови та з інших мов на українську. За кількісним складом української лексики найповнішими є академічні шеститомний «Українсько-російський словник», тритомний «Русско-украинский словарь», однотомний «Болгарсько-український словник», двотомні «Польсько-український» і «Чесько-український» словники. Видавалися також англо-українські, німецько-українські, французько-українські словники, які, однак, не завжди були досконалими щодо якісних характеристик українських перекладних відповідників.

Основним типом лінгвістичних словників є різноаспектні одномовні лексикографічні праці. Вони поділяються на такі окремі різновиди словників: тлумачні, орфографічні, етимологічні, історичні, словники іншомовних слів, фразеологічні, термінологічні, діалектні, мови окремих письменників, словники конкретних лексичних груп (синонімів, антонімів, паронімів, омонімів), словотвірні тощо. Тлумачні словники. Призначення цього різновиду одномовних словників - опис значень слів, що входять до лексичного фонду мови на відповідному історичному етапі її функціонування. Укладанню тлумачного словника передує важлива підготовча робота, яка полягає в доборі реєстру з особливою увагою до таких ознак лексичних одиниць, як відповідність їх нормам сучасної літературної мови, загальновживаність, співвідношення між нормативною лексикою і такими її стилістичними категоріями, як діалектизми, вузькопрофесійні, застарілі слова тощо. Другим важливим аспектом тлумачного словника є, звичайно, інформативність значеннєвого опису, розмежування прямих і переносних значень, вичерпність граматичних і стилістичних ремарок, ідентифікація омонімії тощо. При тлумаченні слів беруться до уваги також випадки вживання їх у складі фразеологізмів різних типів. До обов'язкових умов тлумачення слів належить використання ілюстративного матеріалу, дібраного з відповідних джерел і упорядкованого у вигляді спеціальної картотеки. У тлумачному словнику слова розташовуються за алфавітом, основною одиницею опису виступає слово, яке разом з усією належною до нього інформацією утворює словникову статтю, наприклад: буря, і. ж. І. Навальний вітер з дощем, грозою, а взимку - з снігом. Заревіла перестрашена буря, шумить під небесами (Кв.-Осн., II, 1956, 413); В темний вечір сиджу я в хатині, Буря грає на Чорному морі (Л. Укр., І, 1951, 67) ... * Образно. Воєнна буря закрутила, Латинське серце замутила, Завзятість всякого бере (Котл., І, 1952, 192); *У порівн. / в тітки й у небожа піднялась бурею шляхетська гордість (Н.-Лев., II, 1956, 71). 2. перен. Глибоке хвилювання. Ти не знаєш, яка в душі моїй буря, Маріє!.. (Сос., II, 1958, 141). 3. чого, перен. Дуже сильне, бурхливе виявлення почуттів. ... - Друзі. Одне це слово, одне це - перекладене дівчиною - звертання викликало серед румунів бурю радості (Гончар, III, 1959, 129). Наведена стаття, у якій тлумачиться значення слова буря, має такі компоненти структури: 1) граматичну інформацію про слово (іменник жіночого роду); 2) семантичну інформацію про пряме (перше) і переносні (друге і третє) значення іменника буря; 3) відомості про образне вживання описуваного слова; 4) ілюстративний матеріал - цитати з творів Г. Квітки-Основ'яненка, Лесі Українки, І. Котляревського, В. Сосюри і О. Гончара (наведені ілюстрації - це контексти, достатні для висновків про достовірність вживання слова у відповідних значеннях). Структура і обсяг інформації словникової статті у тлумачному словнику зумовлюються семантичною специфікою аналізованих лексичних одиниць, продуктивністю вживання їх у складі фразеологізмів.

Найповнішим щодо тлумачення лексичного матеріалу поки що залишається одинадцятитомний Словник української мови (1970 - 1980), укладений науковими співробітниками Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН України. Реєстр словника містить понад 135 тис. слів.

Орфографічні словники. В орфографічних словниках наводяться відомості про правильне написання слів відповідно до діючих орфографічних норм. Розташовані в алфавітному порядку, слова подаються в початкових формах: іменники - в називному відмінку однини, прикметники - у формі чоловічого роду однини, дієслова - в неозначеній формі (доконаного і недоконаного виду). Для орфографічних словників української мови типовою є така інформація - відмінкові закінчення іменників: 1) родового відмінка однини (долина, -и; навчання, -я; підручник, -а; театр, -у); 2) орудного відмінка однини (ножем, кашею, болем, ріллею, кров'ю, цвіллю); 3) називного, родового, орудного відмінків однини і називного, родового, давального множини іменників чоловічого роду на -р, що належать до м'якої та мішаної груп (пузир, -я; ор. -ем, мн. -і, -ів, д. -ям; школяр, -а, ор. -ем, кл. -яре, мн. -і, -ів, д. -ам); 4) давального і місцевого відмінків однини іменників жіночого роду з основою на приголосні г, к, х, які чергуються з з, ц, с (перемога, -и, д.- м. -зі; атака, -и, д.- м. -ці; стріха, -и, д.- м. -сі); 5) паралельні форми родового відмінка множини (днів - день, сердець - серць, кілограмів - кілограм); 6) паралельні форми інших відмінків (штани, -ів, д. -ам і -ям ор. -ньми і -нами і -нями, м. -ах і -ях).

Орфографічна інформація про прикметники полягає в наведенні закінчень жіночого і середнього роду форм на -ій(-їй).

Числівники подаються в називному відмінку. Крім того, наводяться форми родового та інших відмінків, якщо їм властива певна правописна специфіка, наприклад: вісім, восьми і вісьмох, д. восьми і вісьмом, ор. вісьма і вісьмома; двадцять, -ти і -тьох, д. -ти і -тьом тощо.

Дієслова подаються в неозначеній формі з наведенням закінчень першої і другої особи однини теперішнього або, якщо дієслово доконаного виду, майбутнього часу: постачати, -аю, -аєиі; ходити, -джу, -диш; вигнути, -ну, -неш.

До реєстру орфографічних словників вводяться також власні іменники - імена та по батькові людей, назви міст, установ, країн тощо, що дає інформацію про вживання великої літери. До орфографічної інформації належать також відомості про написання слів окремо і через дефіс тощо.

Етимологічні словники. В етимологічних словниках подаються основні відомості про походження і генетичні зв'язки слів. Відповідний опис лексичних одиниць здійснюється на тлі «загальнослов'янської етимології, яка, в свою чергу, входить до складу етимології індоєвропейських мов і, ширше, порівняльно-історичного індоєвропейського мовознавства» . У сучасному слов'янському мовознавстві вироблено певні принципи етимологічного аналізу слів. «Успадковані з праслов'янської мови слова індоєвропейського походження зіставляються з спорідненими словами слов'янських та інших індоєвропейських мов з послідовним урахуванням установлених порівняльно-історичним мовознавством закономірних звукових відповідностей між слов'янськими і взагалі індоєвропейськими мовами та реальних можливостей семантичних змін і переходів між зіставлюваними словами» 2. Саме на цих засадах ґрунтується «Етимологічний словник української мови» у семи томах за редакцією О. С. Мельничука. Одна з характерних особливостей етимологічних словників - широке залучення до реєстру історичної та діалектної лексики, яка часто містить важливу етимологічну інформацію. Пор. окремі приклади етимологічного опису слів:

Історичні словники. В історичних словниках за основу береться діахронічний принцип добору і аналізу лексичного матеріалу. Реєстр укладається на базі пам'яток писемності відповідних історичних періодів мови. Першою спробою створення лексикографічної праці цього різновиду було видання у 1930 - 1932 рр. лише першого тому (у двох зошитах) «Історичного словника українського язика» за ред. Є. Тимченка. Цілком завершеною працею став укладений під керівництвом Л. Л. Гумецької «Словник староукраїнської мови XIV - XV ст.» у двох томах (1977 - 1978). Словник укладено за принципом тезауруса (гр. - скарб), що передбачало введення до реєстру абсолютно всіх слів, зафіксованих у текстах української мови відповідного часового відрізку - пам'ятках світського характеру. В історичних словниках з максимальною точністю відтворюються особливості правопису тих джерел, з яких добирається реєстр та ілюстративний матеріал.

Історичні словники дають змогу простежити розвиток семантики слів, визначити періоди їх активного і пасивного вживання або ж повну втрату ними актуальності.

Інші типи словників.До лінгвістичних належать словники синонімів, антонімів і омонімів. їх призначення полягає у відображенні відповідних різновидів семантичних відношень між словами. Так, у словниках синонімів наводиться тлумачення слів, об'єднаних у синонімічні ряди, фіксуються стилістичні відмінності між ними. У словникових статтях антонімічних словників тлумачаться протиставлювані лексичні одиниці. Призначення словника омонімів полягає в описі семантичних і формальних ознак слів, що зберігаються тільки за формою і звучанням.

У діалектних словниках інтерпретуються з семантичного і граматичного поглядів слова, властиві діалектним ареалам різного розміру - від говірки одного населеного пункту до наріччя або сукупності наріч.

 



Зверніть увагу! | Примітка.

Тема 1. Особливості розвитку української мовної системи | Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. | Ставитися відноситися | Обіймати посаду займати посаду | Тема 2. Культура усного та писемного мовлення | Ти нанизуєш їх в ряд. | Правила вживання апострофа і м'якого знака у текстах документів | Подвоєння та подовження приголосних звуків | Складні іменники пишуться разом або через дефіс. | Складні прикметники пишуться разом і через дефіс. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати