На головну

Поняття про гельмінти. Клас Сисуни.

  1. Біоетика та біобезпека - основні поняття.
  2. Біосфера. Структура біосфери. Поняття про ноосферу. Вчення Вернадського.
  3. Введення поняття тригонометричних функцій числового аргументу.
  4. Вправа 1. Для кожного положення, що наводиться далі, знайдіть відповідний термін або поняття
  5. Вправа 1. Для кожного положення, що наводиться далі, знайдіть відповідний термін або поняття
  6. Вправа 1. Для кожного положення, що наводиться далі, знайдіть відповідний термін або поняття
  7. Вправа 1. Для кожного положення, що наводиться далі, знайдіть відповідний термін або поняття

Медична гельмінтологіявивчає паразитів людини, що належать до типів Плоскі та Круглі черви. Паразитичних червів називають гельмінтами, захворювання - гельмінтозами. В 1937 р. К.І. Скрябін поділив всіх паразитичних червів на дві групи за характером їх життєвого циклу: геогельмінти і біогельмінти й відповідно виділили дві епідеміологічні групи гельмінтозів - геогельмінтози і біогельмінтози. До геогельмінтів належать види (значна частина нематод), що розвиваються без участі проміжного хазяїна. їхні яйця або личинки досягають інвазійної стадії у зовнішньому середовищі й потрапляють до організму остаточного хазяїна переважно через рот - внаслідок випадкового проковтування з їжею або водою, занесення брудними руками. Личинки деяких видів (анкілостомідів, стронгілоїдів) активно проникають через шкірні покриви людини при контакті з грунтом. До біогельмінтів належать види (сисуни, стьожкові, частина власне круглих червів), життєві цикли яких обов'язково пов'язані зі зміною хазяїна - проміжного й остаточного. У тілі проміжного хазяїна розвиваються личинкові форми, а перетворення інвазійних личинок на дорослу форму відбувається в тілі остаточного хазяїна, куди вони потрапляють різними шляхами. У деяких видів для завершення розвитку личинок необхідна участь другого проміжного хазяїна (додаткового).

Сисун печінковий, або Фасціола (Fasciola Hepatica), - збудник фасціольозу.

Географічне поширення: повсюдне.

Морфологія. Статевозріла особина листкоподібна, довжиною 20-30 мм, шириною 8-12 мм. На передньому кінці тіла знаходиться невеликий конічний виступ довжиною 4-5 мм. Черевний присосок більший, ніж ротовий. Сім'яники дуже розгалужені, знаходяться всередині тіла. Жовтівники розташовані з боків тіла. Матка звивиста, розміщена в передній частині тіла. Позаду і збоку середньої лінії знаходиться гіллястий яєчник. Яйця великі, овальної форми, мають кришечку.

Життєвий цикл: фасціола - біогельмінт. Остаточний хазяїн - велика і мала рогата худоба, зрідка людина. Проміжний хазяїн - молюск ставковик малий (Galba truncatula). Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки. Живиться жовчю, слизом, клітинними залишками. В організмі людини може жити впродовж 9-13 років. Яйця виділяються у зовнішнє середовище з фекаліями. У воді з них виходять мірацидії, які активно проникають у тіло проміжного хазяїна-молюска ставковика малого, де проходять стадії спороцисти, редій, церкарій. Церкарії залишають тіло молюска, активно плавають за допомогою хвоста, згодом відкидають хвіст і інцистуються у воді або на водяних рослинах, утворюючи адолескарії. Інвазійна стадія для остаточного хазяїна - адолескарії, які зберігають інвазійність 2-3 роки. Людина і тварини заражаються під час пиття води з заражених водойм або при поїданні водяних рослин з прикріпленими адолескаріями. Шлунковий сік розчиняє оболонку адолескарія, крізь стінку кишківника личинки проникають у черевну порожнину, згодом крізь капсулу печінки - у внутрішньопечінкові протоки і жовчний міхур. Можливий і гематогенний шлях міграції - системою ворітної вени. Статевої зрілості досягає через 3-4 міс, після чого починається виділення яєць.

Патогенна дія: паразит викликає токсичноалергічні реакції; механічне ушкодження жовчних ходів та тканини печінки; призводить до розвитку механічної жовтяниці внаслідок закупорювання жовчних шляхів; тривале паразитування фасціол може сприяти розвитку цирозу або раку печінки.

Клініка. Інкубаційний період близько 15 днів. Хвороба перебігає у 2 фази:

Ø гостра фаза, для якої характерні неспецифічні симптоми хвороби: болі в суглобах, лихоманка, висипання на шкірі; непостійні болі в животі, особливо після прийому їжі, діарея або запор;

Ø хронічна фаза починається з третього місяця хвороби, коли статевозрілі сисуни знаходяться в печінці; печінка збільшена, з'являються симптоми запалення жовчного міхура, іноді жовтяниця; хворий худне, періодично - алергічні прояви.

Профілактика:дотримання правил особистої гігієни, миття рук перед прийомом їжі, кипятіння води з відкритих джерел тощо.

Сисун котячий (сибірський), або опісторх (Opisthorchis Felineus) - збудник опісторхозу.

Географічне поширення: на берегах великих рік, в основному в басейнах рік Західного Сибіру, Казахстану, Наддніпрянщини, Волго-Камського і Донського басейнів.

Морфологія. Статевозріла особина завдовжки 8-13 мм. Тіло звужене спереду. Гілки кишківника досягають заднього кінця тіла. У задній частині тіла знаходяться два великих чотири- і п'ятилопатеві сім'яники. Матка темнозабарвлена, разом з жовтівниками займає середню частину тіла. Яйця дрібні, довжиною 26-30 мкм, асиметричні, мають кришечку і невеликий горбок на протилежних кінцях.

Життєвий цикл: опісторх - біогельмінт. Опісторхоз - природно-осередкове захворювання. Остаточний хазяїн - люди і тварини, що харчуються рибою. Проміжні хазяїни: перший - молюск (Bithynia), другий - риби родини коропових. Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки, протоки підшлункової залози. Яйця виділяються в зовнішнє середовище з фекаліями хворого, в яйці знаходиться зрілий мірацидій. В організмі водяних молюсків, що проковтнули яйця, мірацидії вивільняються, проходять стадії спороцисти, редії, церкарія. Розвиток триває близько двох місяців (до 1 року в Сибіру). Церкарії активно виходять у воду крізь покриви тіла молюска і проковтуються рибами. У м'язах риби церкарії покриваються подвійною оболонкою й інцистуються. Остаточний хазяїн заражається, з'ївши сир або недостатньо термічно оброблену рибу. У кишківнику личинки вивільняються і проникають у протоки підшлункової залози та внутрішньопечінкові жовчні протоки. За місяць паразити стають статевозрілими і починають виділяти яйця. Тривалість життя в організмі людини - до 30 років.

Патогенна дія: механічне ураження жовчних проток і проток підшлункової залози, що може призвести до первинного раку печінки і підшлункової залози, цирозу печінки; розвиток патологічних шлунково-кишкових рефлексів; вторинне інвазування жовчних проток і міхура; механічна жовтяниця внаслідок закупорки жовчних шляхів; токсично-алергічні реакції, особливо в перший місяць хвороби.

Клініка. Хвороба перебігає у дві фази:

Ø у ранній фазі, що виникає за 2-4 тижні після зараження, переважають токсично-алергічні прояви (підвищення температури тіла, м'язові і суглобові болі, висипка алергійного характеру, астматичний бронхіт); виражена еозинофілія;

Ø у другій, хронічній фазі хвороби, переважають ознаки ураження печінки і підшлункової залози (болі в правому підребер'ї, порушення моторики шлунково-кишкового тракту, запалення жовчного міхура і жовчних проток, збільшення печінки).

Профілактика:термічна обробка риби.



Лямблія | Сисун легеневий, парагонім (Paragonimus Ringeri або p. Westermani) - збудник парагонімозу.

Основні напрямки макроеволюції. | Вчення про мікроеволюцію. Елементарні фактори мікроеволюції. | Походження життя на Землі. Гіпотези виникнення життя. | Розвиток життя на Землі. Основні геологічні ери, їх біологічна характеристика. | Ембріогенез. Поняття про провізорні органи. | Екологія як наука. Предмет, завдання, методи екологічних досліджень. Екологічні фактори. | Адаптації живих організмів до існування в наземно-повітряному середовищі. | Біогеоценоз та його структура. Трофічні сітки і ланцюги. Правило екологічної піраміди. | Основи медичної паразитології. Тип Найпростіші. | Піхвова трихомонада |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати