Головна

Битва за Гай

  1.  Б. Початок війни (12 (24) Червень 1812 г.). Бородінська битва (26 серпня 1812г.)
  2.  Б. Невська битва зі шведами (15 липня 1240 року)
  3.  Битва за Єрихон
  4.  Битва за Константинополь
  5.  Битва за Москву.
  6.  Битва маятників

Битва складається з двох частин: розгрому (7: 1-26) і заключної перемоги (8: 1-29). Обидві частини служать уроками віри.

7: 1-26 Панічний відступ.Оповідач відразу підкреслює той факт, що в гріх Ахана був залучений весь Ізраїль (6:17). Концепція національної солідарно- сти, розуміння того, що дії окремої особи впливають на долі всього народу, простежується в усьому Святому Письмі (2 Цар. 21: 1-9; Дії. 9: 4; Кол. 1:24). Це основа доктрини про первородний гріх, успадковане нами в Адамі, і виправдання свя- тих через віру в Ісуса Христа (Рим. 5: 12-19).

2-5Гай по зловісному збігу означає «руїни». Його точне местополо- ються невідомо, оскільки передбачуване його місце, ет-Телль (et Tell), по свиде- тельству археологічних розкопок в ті часи заселено не було. Нерозсудливість і поразки Ізраїлю слід розглядати в світлі Божого гніву (1). Одна справа - по- слати як шпигунів в Єрихон на розвідку (2: 1), і зовсім інше - явно порушити закони священної війни і Божі заповіді, передані Богом через Ісуса як повно- мочно представника Господа (Чис. 27:21). Битва почалася без узгодження з Богом. Ісус кинув жереб після того, як зазнав поразки (14). Спостерігачі по- шили норми священної війни тим, що розраховували на «тисячі» (вірніше - загонів ди, см. 4:13) воїнів, а не на Господа. Якщо ці загони налічували кожен по плями- дцять чоловік, тоді тридцять шість чоловік представляють собою 80% втрат. По- ня цей розгром, не можна звинувачувати ізраїльтян тільки в порушенні законів священний ної війни. Безпосередня причина поразки або тактична помилка Ісуса полягала в спробі зробити лобову атаку. Але слід взяти до уваги обидва промаху.

6-9У великому розпачі Ісус і старші народу роздерли одежі свої (пор .: Бут. 37: 29,34; Суд. 11:35) і впали перед ковчегом, священним місцем, де можна було запитати Бога (пор .: Суд. 20: 18,23,26-27). Вони гірко скаржилися і сміливо питалися Бога, щиро намагаючись зрозуміти причину поразки (пор .: Іс. 6:11). Ісус був готовий звинуватити Бога так само, як і Ізраїль (пор .: Вих. 14: 11-12; 16: 2-8). З точки зору Ісуса, який не усвідомлював справжнього стану речей, втеча з-раільтян було безрозсудним. Але якби хананеї знайшли колишню впевненість і спустилися зі своїх укріплених позицій нагорі до ізраїльтян, затиснутим як в пастці переповненим Йорданом, ситуація дійсно стала б запеклою.

10-15Господь відповів коротко: Встань. Він звернув увагу Ісуса на провину на- роду: Ізраїль згрішив. Спробою обдурити святого Бога - віддавши перевагу свою думку


і поставивши своє рішення вище Божого слова - ізраїльтяни образили Його славне ім'я. Бог захистив Свою честь, зробивши їх самих заклятими, herem.

16-23Щоб дати народу можливість врятуватися, Бог звелів занечистилася стану заново освятиться (див .: 3: 5) і позбутися від herem (13). Бог відділив винних через відповіді «так», «ні» священного жереба (пор .: 14: 2; 18: 6; Вих. 28:30) і методом виключення вказав на Ахана (14, 17). Тоді винні зізналися в скоєному злі. Все те перед очима Бога (Євр. 4:13). Гріх можна було спокутувати тільки знищенням всього, що належало до Ахана як заклятого і прославляюще- го Бога herem. Можливо, вкрадене в Єрихоні могло заразити ізраїльтян физиче- скі і тому повинно було бути віддано вогню (див .: 6:17, 23). У біблійні часи сім'ї в набагато більшому ступені виступали як єдине ціле під зверхністю батька, ніж в західних культурах. Сім'ї входили в заповіт з Богом як єдина група (див .: 2: 8-14,18), і за порушення умов заповіту вони несли відповідальність все разом. Ахан, напевно, сховав награбоване добро в своєму наметі з відома всієї своєї родини (пор .: Діян. 5: 1-2).

Сповідувати свій гріх, Ахан віддав славу Богові (19), визнавши всезнання Боже, Його суверенність, істину, ревнощі і святість. Примітно, що невіруючий Ахан неправильно зрозумів ідею заклятою видобутку. Він взагалі невірно розумів ідею свя- щенной війни. Для нього Єрихон був заслуженою здобиччю, а не перемогою Небесного Царя. Точно так само і матеріалісти розглядають землю і її ресурси як свої соб державні недержавні, а не Божі.

24-26всі ізраїльтяни повинні були взяти участь в каменування сім'ї Ахана (пор .: ст. 1). Піраміда з каменів в Ахора (що означає «лихо») увічнила в пам'яті народу трагічне святотатство Ахана (пор .: 4: 5-7).

8: 1-29 Перемога при Гаї. 1-2У новий наступ на Гай всіх правил ведення священної війни були ретельно дотримані. Спочатку Бог проголосив наступлю- ня, а потім Ісус бездоганно і творчо привів наказ у виконання. По-друге, воїнам було велено не боятися, тому що Бог обіцяв перемогу (див .: 1: 7-9). Перемога була такою самою неминучою в другій атаці, як поразку в першій.

І все ж кожну битву і кожна перемога були унікальними. За законами свя- щенной війни військо мало бути нечисленним, щоб Ізраїль міг покладатися тільки на Бога, а не на військову міць (див .: Втор. 17:16; Суд. 7: 1-8). У цьому випадку, однак, Ізраїль послав в бій цілу армію. При першої невдалої ата- ке вони скоротили число воїнів, і в цьому, по суті, виявилася помилкова самоуверен- ність Ізраїлю (див .: 7: 3). Тепер же армія висловила свою довіру Богу тим, що все від- правилися на битву проти серйозного ворога. У цій битві herem Господа включав тільки місто і людей, худобу і дорогоцінні метали в нього не входили (пор .: 6:17; 7:15). На цей раз в битві використовувалася звичайна військова стратегія, хитромудро спланіро- ванна засідка, а не процесія священиків, як при чудовому руйнуванні стін не- ріхона. При виході з Єгипту, щоб знищити могутню армію єгиптян (Вих. 14: 10-31), Господь сил небесних чудесним чином використовував Червоне море і особливості східного вітру, а не військову міць ізраїльтян, але в наступній бі- тве проти амаликитян Він довірив меч Ісусу (Вих. 17: 8-16; пор .: 1: 1). Точно так же в історії Церкви за часів апостолів використовувалася різна тактика (пор .: Євр. 2: 3-4). Христос будує свою Церкву, використовуючи і чудеса, і звичайні події (Мф. 16:19).


3-13Господь звелів застосувати військову хитрість - засідку (пор .: 2: 2-7). Кіль- кість людей, що сиділи в засідці, невідомо. У вірші 3 йдеться про тридцять «тисячах» (див .: 4:13), а у вірші 12 - про п'ять. Було запропоновано читати вірш 3 наступним чином:

«І вибрав Ісус тридцять чоловіка сильних вояків, по одному з кожного загону» (Бойлінг, див. Нижче) (пор .: 2 Цар. 23: 24-39). Вся засідка складалася з п'яти загонів збройних людей. Зверніть увагу на використання слова людина замість виразу народ, ті вояки у вірші 12. Засада розтягнулася на 12 миль (20 км) по схилу крутої гори, і під покровом ночі люди сховалися за горою, валунами або в пеще- рах із заходу від Аю (9, 13). На наступний ранок Ісус привів від Галгала глав-ні сили і на очах Гая розбив табір вище рівнини і на північ від неї. В ту ніч (Для тих, хто сидів у засідці, це була друга ніч) всі вони були повністю готові до наступу. Ісус досліджував всю рівнину, на якій належало розігратися бі- тве, щоб забезпечити успіх помилкового маневру.

14-17Царю Гая маневри Ісуса здалися повторенням першої атаки. На на- дме день рано вранці він швидко і необдумано виступив вперед і намітив місце для битви, сподіваючись на повторне втеча ізраїльтян. Ісус зобразив відступ, дотепно використавши попередню невдачу, і цар втратив пильність. Заради уні чтоженія відступаючої приманки цар вивів всі свої сили з Гая і навіть з храму (названого тут Бет-Елу, пор .: Суд. 20:18, прим. NIV), останнього оборонного пункту в місті. тут Бет-Ел (Дослівно «дім Божий») не назва місця, а позначення чення храму в місті Гаї (Boiling R. G. and Wright G. E. Anchor Bible, Joshua. P. 240).

18-23У критичний момент втрутився Бог і повелів Ісусові підняти kidon, ме тательной спис (Краще - кривий меч, або шабля). Простягнена до Гаю, воно символізується зірованного панування Бога над містом. Сказане в вірші 19 давньоєврейською означає, що люди в засідці вже покинули свої місця. Як тільки Ісус подав сигнал, вони кинулися вперед і увійшли в місто. Тоді ізраїльська армія повернула назад, щоб зустрітися віч-на-віч зі своїми переслідувачами, які, озирнувшись назад, побачили дим над містом і п'ять ізраїльських загонів, що йдуть до них з тилу.

24-27Відповідно до законів священної війни проти хананеев, повні дванадцять загонів місцевих жителів міста Гая і їх дружини стали herem Господу і були знищені (26, прим. NIV).

28-29Спалений місто, вічні купи руїн, гробниці царів і кам'яна піраміда біля воріт служать меморіалом (пор .: 4: 5-7) і доводять, що всі ці події дійсно відбулися. Цар Гая був повішений на дереві, можливо, на частокіл, щоб показати, що він знаходиться під Божим прокляттям. Відповідно до закону, його потріб- но було зняти до настання ночі (Втор. 21:23). У НЗ Цар Ізраїлю представляє Собою контраст з царем Гая, оскільки Він «відкупив нас від прокляття закону, сделав- шись за нас клятвою» (Гал. 3:13). Він теж був знятий з хреста до заходу (Ін. 19:31).

 Битва за Єрихон |  Оновлення завіту на горі Гевал


 смерть Мойсея |  Автор і час написання книги |  Дата завоювання |  Земля як дар |  Священна війна |  Господь дає Ісусу веління |  Ісус закликає народ |  Вступ в землю обітовану |  Перехід через Йордан |  Ритуальні приготування |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати