Головна |
Битва складається з двох частин: розгрому (7: 1-26) і заключної перемоги (8: 1-29). Обидві частини служать уроками віри.
7: 1-26 Панічний відступ.Оповідач відразу підкреслює той факт, що в гріх Ахана був залучений весь Ізраїль (6:17). Концепція національної солідарно- сти, розуміння того, що дії окремої особи впливають на долі всього народу, простежується в усьому Святому Письмі (2 Цар. 21: 1-9; Дії. 9: 4; Кол. 1:24). Це основа доктрини про первородний гріх, успадковане нами в Адамі, і виправдання свя- тих через віру в Ісуса Христа (Рим. 5: 12-19).
2-5Гай по зловісному збігу означає «руїни». Його точне местополо- ються невідомо, оскільки передбачуване його місце, ет-Телль (et Tell), по свиде- тельству археологічних розкопок в ті часи заселено не було. Нерозсудливість і поразки Ізраїлю слід розглядати в світлі Божого гніву (1). Одна справа - по- слати як шпигунів в Єрихон на розвідку (2: 1), і зовсім інше - явно порушити закони священної війни і Божі заповіді, передані Богом через Ісуса як повно- мочно представника Господа (Чис. 27:21). Битва почалася без узгодження з Богом. Ісус кинув жереб після того, як зазнав поразки (14). Спостерігачі по- шили норми священної війни тим, що розраховували на «тисячі» (вірніше - загонів ди, см. 4:13) воїнів, а не на Господа. Якщо ці загони налічували кожен по плями- дцять чоловік, тоді тридцять шість чоловік представляють собою 80% втрат. По- ня цей розгром, не можна звинувачувати ізраїльтян тільки в порушенні законів священний ної війни. Безпосередня причина поразки або тактична помилка Ісуса полягала в спробі зробити лобову атаку. Але слід взяти до уваги обидва промаху.
6-9У великому розпачі Ісус і старші народу роздерли одежі свої (пор .: Бут. 37: 29,34; Суд. 11:35) і впали перед ковчегом, священним місцем, де можна було запитати Бога (пор .: Суд. 20: 18,23,26-27). Вони гірко скаржилися і сміливо питалися Бога, щиро намагаючись зрозуміти причину поразки (пор .: Іс. 6:11). Ісус був готовий звинуватити Бога так само, як і Ізраїль (пор .: Вих. 14: 11-12; 16: 2-8). З точки зору Ісуса, який не усвідомлював справжнього стану речей, втеча з-раільтян було безрозсудним. Але якби хананеї знайшли колишню впевненість і спустилися зі своїх укріплених позицій нагорі до ізраїльтян, затиснутим як в пастці переповненим Йорданом, ситуація дійсно стала б запеклою.
10-15Господь відповів коротко: Встань. Він звернув увагу Ісуса на провину на- роду: Ізраїль згрішив. Спробою обдурити святого Бога - віддавши перевагу свою думку
і поставивши своє рішення вище Божого слова - ізраїльтяни образили Його славне ім'я. Бог захистив Свою честь, зробивши їх самих заклятими, herem.
16-23Щоб дати народу можливість врятуватися, Бог звелів занечистилася стану заново освятиться (див .: 3: 5) і позбутися від herem (13). Бог відділив винних через відповіді «так», «ні» священного жереба (пор .: 14: 2; 18: 6; Вих. 28:30) і методом виключення вказав на Ахана (14, 17). Тоді винні зізналися в скоєному злі. Все те перед очима Бога (Євр. 4:13). Гріх можна було спокутувати тільки знищенням всього, що належало до Ахана як заклятого і прославляюще- го Бога herem. Можливо, вкрадене в Єрихоні могло заразити ізраїльтян физиче- скі і тому повинно було бути віддано вогню (див .: 6:17, 23). У біблійні часи сім'ї в набагато більшому ступені виступали як єдине ціле під зверхністю батька, ніж в західних культурах. Сім'ї входили в заповіт з Богом як єдина група (див .: 2: 8-14,18), і за порушення умов заповіту вони несли відповідальність все разом. Ахан, напевно, сховав награбоване добро в своєму наметі з відома всієї своєї родини (пор .: Діян. 5: 1-2).
Сповідувати свій гріх, Ахан віддав славу Богові (19), визнавши всезнання Боже, Його суверенність, істину, ревнощі і святість. Примітно, що невіруючий Ахан неправильно зрозумів ідею заклятою видобутку. Він взагалі невірно розумів ідею свя- щенной війни. Для нього Єрихон був заслуженою здобиччю, а не перемогою Небесного Царя. Точно так само і матеріалісти розглядають землю і її ресурси як свої соб державні недержавні, а не Божі.
24-26всі ізраїльтяни повинні були взяти участь в каменування сім'ї Ахана (пор .: ст. 1). Піраміда з каменів в Ахора (що означає «лихо») увічнила в пам'яті народу трагічне святотатство Ахана (пор .: 4: 5-7).
8: 1-29 Перемога при Гаї. 1-2У новий наступ на Гай всіх правил ведення священної війни були ретельно дотримані. Спочатку Бог проголосив наступлю- ня, а потім Ісус бездоганно і творчо привів наказ у виконання. По-друге, воїнам було велено не боятися, тому що Бог обіцяв перемогу (див .: 1: 7-9). Перемога була такою самою неминучою в другій атаці, як поразку в першій.
І все ж кожну битву і кожна перемога були унікальними. За законами свя- щенной війни військо мало бути нечисленним, щоб Ізраїль міг покладатися тільки на Бога, а не на військову міць (див .: Втор. 17:16; Суд. 7: 1-8). У цьому випадку, однак, Ізраїль послав в бій цілу армію. При першої невдалої ата- ке вони скоротили число воїнів, і в цьому, по суті, виявилася помилкова самоуверен- ність Ізраїлю (див .: 7: 3). Тепер же армія висловила свою довіру Богу тим, що все від- правилися на битву проти серйозного ворога. У цій битві herem Господа включав тільки місто і людей, худобу і дорогоцінні метали в нього не входили (пор .: 6:17; 7:15). На цей раз в битві використовувалася звичайна військова стратегія, хитромудро спланіро- ванна засідка, а не процесія священиків, як при чудовому руйнуванні стін не- ріхона. При виході з Єгипту, щоб знищити могутню армію єгиптян (Вих. 14: 10-31), Господь сил небесних чудесним чином використовував Червоне море і особливості східного вітру, а не військову міць ізраїльтян, але в наступній бі- тве проти амаликитян Він довірив меч Ісусу (Вих. 17: 8-16; пор .: 1: 1). Точно так же в історії Церкви за часів апостолів використовувалася різна тактика (пор .: Євр. 2: 3-4). Христос будує свою Церкву, використовуючи і чудеса, і звичайні події (Мф. 16:19).
3-13Господь звелів застосувати військову хитрість - засідку (пор .: 2: 2-7). Кіль- кість людей, що сиділи в засідці, невідомо. У вірші 3 йдеться про тридцять «тисячах» (див .: 4:13), а у вірші 12 - про п'ять. Було запропоновано читати вірш 3 наступним чином:
«І вибрав Ісус тридцять чоловіка сильних вояків, по одному з кожного загону» (Бойлінг, див. Нижче) (пор .: 2 Цар. 23: 24-39). Вся засідка складалася з п'яти загонів збройних людей. Зверніть увагу на використання слова людина замість виразу народ, ті вояки у вірші 12. Засада розтягнулася на 12 миль (20 км) по схилу крутої гори, і під покровом ночі люди сховалися за горою, валунами або в пеще- рах із заходу від Аю (9, 13). На наступний ранок Ісус привів від Галгала глав-ні сили і на очах Гая розбив табір вище рівнини і на північ від неї. В ту ніч (Для тих, хто сидів у засідці, це була друга ніч) всі вони були повністю готові до наступу. Ісус досліджував всю рівнину, на якій належало розігратися бі- тве, щоб забезпечити успіх помилкового маневру.
14-17Царю Гая маневри Ісуса здалися повторенням першої атаки. На на- дме день рано вранці він швидко і необдумано виступив вперед і намітив місце для битви, сподіваючись на повторне втеча ізраїльтян. Ісус зобразив відступ, дотепно використавши попередню невдачу, і цар втратив пильність. Заради уні чтоженія відступаючої приманки цар вивів всі свої сили з Гая і навіть з храму (названого тут Бет-Елу, пор .: Суд. 20:18, прим. NIV), останнього оборонного пункту в місті. тут Бет-Ел (Дослівно «дім Божий») не назва місця, а позначення чення храму в місті Гаї (Boiling R. G. and Wright G. E. Anchor Bible, Joshua. P. 240).
18-23У критичний момент втрутився Бог і повелів Ісусові підняти kidon, ме тательной спис (Краще - кривий меч, або шабля). Простягнена до Гаю, воно символізується зірованного панування Бога над містом. Сказане в вірші 19 давньоєврейською означає, що люди в засідці вже покинули свої місця. Як тільки Ісус подав сигнал, вони кинулися вперед і увійшли в місто. Тоді ізраїльська армія повернула назад, щоб зустрітися віч-на-віч зі своїми переслідувачами, які, озирнувшись назад, побачили дим над містом і п'ять ізраїльських загонів, що йдуть до них з тилу.
24-27Відповідно до законів священної війни проти хананеев, повні дванадцять загонів місцевих жителів міста Гая і їх дружини стали herem Господу і були знищені (26, прим. NIV).
28-29Спалений місто, вічні купи руїн, гробниці царів і кам'яна піраміда біля воріт служать меморіалом (пор .: 4: 5-7) і доводять, що всі ці події дійсно відбулися. Цар Гая був повішений на дереві, можливо, на частокіл, щоб показати, що він знаходиться під Божим прокляттям. Відповідно до закону, його потріб- но було зняти до настання ночі (Втор. 21:23). У НЗ Цар Ізраїлю представляє Собою контраст з царем Гая, оскільки Він «відкупив нас від прокляття закону, сделав- шись за нас клятвою» (Гал. 3:13). Він теж був знятий з хреста до заходу (Ін. 19:31).
Битва за Єрихон | Оновлення завіту на горі Гевал
смерть Мойсея | Автор і час написання книги | Дата завоювання | Земля як дар | Священна війна | Господь дає Ісусу веління | Ісус закликає народ | Вступ в землю обітовану | Перехід через Йордан | Ритуальні приготування |