Головна

Найближчий і більш широкий контексти

  1.  I. Яке визначення найбільш повно виражає сутність програмованого навчання?
  2.  IV. Розум і справедливість за законами своєї внутрішньої природи повинні з часом набути більш широкий простір серед людей і сприяти стабільності гуманного духу людей
  3.  TQM впроваджується протягом трьох і більше років.
  4.  V. Благий, мудре початок править в долях людських, і немає тому гідності прекраснішого і щастя міцного і чистого, як сприяти благим звершень мудрості
  5.  VII. БАРАНОВА З. Г. НІЧОГО НЕ ЕСТ І не п'є ВЖЕ ПОНАД 9 РОКІВ.
  6.  XXXII. ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ І РОБИТИ ЩОДЕННО, ЩОБ НЕ ХВОРІТИ, А ЯКЩО хворієш, ТО ЯК витягти себе ПРОТЯГОМ ДНЯ, МАЙЖЕ, С ТОГО СВІТУ. 1 сторінка
  7.  XXXII. ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ І РОБИТИ ЩОДЕННО, ЩОБ НЕ ХВОРІТИ, А ЯКЩО хворієш, ТО ЯК витягти себе ПРОТЯГОМ ДНЯ, МАЙЖЕ, С ТОГО СВІТУ. 2 сторінка

Взагалі кажучи, найближчий контекст має переваги перед широким контек- стом і чисто формальними паралелями. Наприклад, в Мф. 6: 7 Ісус попереджає Своїх послідовників, щоб вони не говорили «зайвого, як ті погани, бо ду мают, що в багатослівності своєму будуть почуті»; в Лк. 18: 1-8 Ісус розповідає учням притчу про те, що «треба молитися завжди і не занепадати духом». Але убедітель- ність кожного з цих уривків не знижується при цитуванні іншого. Сенс за- прета на багатослівність в Євангелії від Матвія стає зрозумілим в його контексті; це висловлювання спрямоване проти формальної релігійності, яка сподівається сніс- кати розташування Бога показним ретельністю. Лука з його добре відомої привер- женностью до молитви повідомляє про цей бік життя Ісуса набагато більше і в гл. 18 передає деякі подробиці Його вчення, адресовані тим, чиє благочестя нещиро і не постійно.

Існує багато тлумачень на Ін. 3: 5, де Ісус говорить Никодиму, що не- обхідно народитися «від води і Духа», щоб успадкувати царство Боже. Одне з най популярніших пояснень виникло завдяки порівнянню цього вірша з Тит. 3: 5-6, де сказано, що Спаситель наш Бог рятує нас «через купіль відродження й обно- тичних Святим Духом, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, Спасителя нашого». Ніхто не стане заперечувати, що тут є концептуальні та буквальні паралелі. Крім того, слова з Ін. 3: 5 були не тільки наведені іншим автором, а й приписувалися Ісусу під час Його земного служіння. Що ще більш важливо, з найближчого контексту випливає, що Никодим працюється за нерозуміння того, про що говорить Ісус (3:10), - ймовірно, на тій підставі, що він, як шановний учитель, повинен був добре знати Писання. Поєднання цих та інших чинників допомагає мно- гим коментаторам побачити в Ін. 3: 5 посилання на передбачене в Єз. 36: 25-27. Це узгоджується з надією на те, що Ісус здійснить хрещення Духом - тема, отчетлі- у виражена в цьому Євангелії (Ін. 1: 26-33).

Як відомо, будь-який текст оточений розширюються концентричними колами контексту. Наскільки великий контекст повинен залучатися при тлумаченні ка ждого місця - це проблема, яку нелегко дозволити. Дослідження слів, несо- мненно, має починатися в рамках одного тексту (скажімо, зі з'ясування, як ів- користає якесь поняття Марк, якщо мова йде про Євангелії від Марка, перш ніж питати, як його використовують Лука, Павло, Новий Завіт і, нарешті, весь елліні- стіческій світ).

У русі від голови до голови необхідно звертати увагу на деякі кон- текстуальні покажчики. Наприклад, незважаючи на те що, згідно з Матвієм, перші слова служіння, приписувані Іванові Хрестителю і Ісусу, тотожні ( «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне»; Мф. 3: 2; 4:17), в своєму ближай- шем контексті вони набувають абсолютно різні смислові відтінки. Слова Іо- анна Хрестителя перегукуються з пророцтвом Ісаї про те, що Іван готує шлях


для іншого, а слова Ісуса перегукуються з іншим пророцтвом Ісаї, яке свідчить про те, що Ісус виконує обітницю принести поган. Отже, Іоанн Хреститель проголошує наближення Царства Небесного, а Ісус проголошує торжество його пришестя. Це узгоджується з темами всього Євангелія від Матвія (та й інших синоптичних Євангелій). У той же час, іно гда буває корисно зіставляти теми і спеціальні вирази з різними місцями в рамках всього канону, але про це нижче.

Роль «аналогії з вірою»

При всій корисності «аналогії з вірою» звертатися до неї слід з відомою обережністю. Згідно протестантському богослов'я, «аналогія з вірою» озна- чає, що якщо якийсь фрагмент неясний, його слід тлумачити відповідно до великими «даностями» біблійного християнства; тлумачення ні в якому разі не повинно наражати на небезпеку ці даності. На якомусь рівні ця рада действи- тельно корисний, враховуючи, що, в кінцевому рахунку, за Писанням варто Божественний розум. Проте бездумне застосування цієї аналогії таїть деякі небезпеки. По-перше, тлумач може впасти в анахронізм. Біблія була дана Богом у всьому обсязі не в один момент. Одкровення передавалося в певній послідовності, і вичитувати в якийсь ранній його частини все те, що міститься в цілому, було б серйозним спотворенням ідеї цієї частини, це затемнило б її значення в ході ви- купітельной історії. Наприклад, осмислення кожного фрагмента Псалмів, де зустрічається слово «Дух», в світлі зрілого вчення Павла неодмінно потягне за собою грубі помилки в інтерпретації.

По-друге, богословське чуття тлумача і його «систематичне богослов'я» (бо всі ми, які читають і викладають Писання, приходимо до певного синтезу, навіть якщо не називаємо його «систематичним богослов'ям») можуть бути багато в чому недосконалі, але виявити недоліки дуже нелегко. Причина в тому, що цей синтез, це систематичне богослов'я саме по собі перетворюється в трафарет, який під виглядом аналогії з вірою служить для тлумачення Писання.

По-третє, багато християн мають в Писанні улюблені фрагменти, які стають своєрідним «каноном в каноні», який виконує роль пробного каменя, за допомогою якого вони трактують інші фрагменти. Для подібних християн такий внутрішній канон стає чудовим екстрактом «віри». Це може приве- сти, наприклад, до досить химерному прочитання Як. 2: 14-26, оскільки Павло в Рим. 4 і Гал. 3, мабуть, говорить щось інше, а його точці зору перева- гу віддається автоматично.



 Як важливо стати хорошим читачем |  Цінність історичної та археологічної інформації

 одкровення |  слово Бога |  слово людське |  Письмо і канон |  канон Писання |  Натхнення і священний авторитет |  останні зауваження |  Мінливий вигляд герменевтики |  Першорядне значення мов оригіналу |  Кілька слів про словах |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати