Головна

Закладеного за договором про ІПОТЕЦІ

  1.  В кредит за договором (Кредит не погашено).
  2.  ВИДИ РАХУНКІВ ПО ДОГОВОРУ БАНКІВСЬКОГО РАХУНКУ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН І ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ
  3.  Виникнення і припинення права на житлове приміщення за договором оренди і коммко-го найму. 671
  4.  Питання Порядок звернення стягнення на заставлене майно
  5.  Г) За договором оренди від орендодавця орендарю переходить: 1) право власності; 2) право володіння і (або) користування; 3) право володіння; 4) право розпорядження.
  6.  Глава II. Укладення договору ПРО ІПОТЕЦІ
  7.  Договір страхування відповідальності за заподіяння шкоди. Договір страхування відповідальності за договором.

Стаття 50. Підстави звернення стягнення на заставлене майно

1. Заставодержатель має право звернути стягнення на майно, закладене за договором про іпотеку, для задоволення за рахунок цього майна названих в статтях 3 і 4 цього Закону вимог, викликаних невиконанням або неналежним виконанням забезпеченого іпотекою зобов'язання, зокрема несплатою або несвоєчасною сплатою суми боргу повністю або в частині, якщо інше не встановлено договором.

(В ред. Федерального закону від 30.12.2008 N 306-ФЗ)

При розбіжності умов договору про іпотеку і умов забезпеченого іпотекою зобов'язання щодо вимог, які можуть бути задоволені шляхом звернення стягнення на заставлене майно, перевага віддається умовами договору про іпотеку.

2. Втратив чинність. - Федеральний закон від 30.12.2008 N 306-ФЗ.

3. Втратив чинність. - Федеральний закон від 06.12.2011 N 405-ФЗ.

4. У випадках, передбачених цією статтею, статтями 12, 35, 39, 41, 46 і 72 цього Закону або іншим суб'єктам федеральним законом, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, а при невиконанні цієї вимоги - звернення стягнення на заставлене майно незалежно від належного або неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

(П. 4 ст ред. Федерального закону від 30.12.2008 N 306-ФЗ)

5. Особливості звернення стягнення на майно, яке перебуває в іпотеці в силу закону відповідно до Федерального закону "Про участь у пайовому будівництві багатоквартирних будинків і інших об'єктів нерухомості та про внесення змін до деяких законодавчих актів Російської Федерації", визначаються зазначеним Законом.

(П. 5 введений Федеральним законом від 30.12.2008 N 306-ФЗ, в ред. Федерального закону від 17.06.2010 N 119-ФЗ)

Ухвалою Конституційного Суду РФ від 26.05.2011 N 10-П стаття 51 визнана не суперечить Конституції Російської Федерації.

Стаття 51. Судовий порядок звернення стягнення на заставлене майно

Стягнення за вимогами заставодержателя звертається на майно, закладене за договором про іпотеку, за рішенням суду, за винятком випадків, коли відповідно до статті 55 цього Закону допускається задоволення таких вимог без звернення до суду.

Стаття 52. Підсудність і підвідомчість справ про звернення стягнення на заставлене майно

Позов про звернення стягнення на майно, закладене за договором про іпотеку, пред'являється відповідно до правил підсудності та підвідомчості справ, встановленими процесуальним законодавством Російської Федерації.

Стаття 53. Заходи щодо захисту інтересів інших заставодержателів, відсутнього заставодавця та інших осіб

1. У разі звернення стягнення на майно, закладене за двома або більше договорами про іпотеку, заставодержатель повинен представити в суд, в який пред'являється відповідний позов, докази виконання обов'язків, передбачених пунктом 4 статті 46 цього Закону.

2. Якщо з матеріалів справи про звернення стягнення на заставлене майно видно, що іпотека була або мала бути здійснена за згодою іншої особи або органу, суд, в який пред'явлений позов про звернення стягнення, повідомляє про це відповідну особу або орган і надає йому можливість брати участь в цій справі.

3. Особи, які мають засноване на законі або договорі право користування закладеним майном (орендарі, наймачі, члени сім'ї власника житлового приміщення та інші особи) або речове право на це майно (сервітут, право довічного користування та інші права), має право брати участь у розгляді справи про звернення стягнення на заставлене майно.

Стаття 54. Питання, які вирішуються судом при розгляді справи про звернення стягнення на заставлене майно

1. У зверненні стягнення на майно, закладене за договором про іпотеку, може бути відмовлено у випадках, передбачених статтею 54.1 справжнього Федерального закону.

(П. 1 ст ред. Федерального закону від 30.12.2008 N 306-ФЗ)

2. Приймаючи рішення про звернення стягнення на майно, закладене за договором про іпотеку, суд повинен визначити і вказати в ньому:

1) суми, що підлягають сплаті заставодержателю з вартості заставленого майна, за вирахуванням сум витрат з охорони та реалізації майна, які визначаються по завершенні його реалізації. Для сум, що обчислюються у відсотковому відношенні, повинні бути зазначені сума, на яку нараховуються відсотки, розмір відсотків і період, за який вони підлягають нарахуванню;

2) найменування, місце знаходження, кадастровий номер або номер запису про право в Єдиному реєстрі прав на нерухоме майно та угод з ним заставленого майна, з вартості якого задовольняються вимоги заставодержателя;

(Пп. 2 ст ред. Федерального закону від 06.12.2011 N 405-ФЗ)

3) спосіб і порядок реалізації заставленого майна, на яке звертається стягнення. Якщо сторони уклали угоду, що встановлює порядок реалізації предмета іпотеки, суд визначає спосіб реалізації заставленого майна відповідно до умов такої угоди (пункт 1.1 статті 9 цього Закону);

(Пп. 3 в ред. Федерального закону від 06.12.2011 N 405-ФЗ)

4) початкову продажну ціну заставленого майна при його реалізації. Початкова продажна ціна майна на публічних торгах визначається на основі угоди між заставодавцем і заставодержателем, досягнутого в ході розгляду справи в суді, а в разі спору - самим судом. Якщо початкова продажна ціна закладеного майна визначається на підставі звіту оцінювача, вона встановлюється рівною вісімдесяти відсоткам ринкової вартості такого майна, визначеної в звіті оцінювача;

(В ред. Федерального закону від 06.12.2011 N 405-ФЗ)

5) заходи щодо забезпечення збереження майна до його реалізації, якщо такі необхідні;

6) особливі умови проведення прилюдних торгів, встановлені пунктом 3 статті 62.1 справжнього Федерального закону, в разі, якщо предметом іпотеки є земельні ділянки, зазначені в пункті 1 статті 62.1 справжнього Федерального закону.

(Пп. 6 введений Федеральним законом від 18.12.2006 N 232-ФЗ)

3. За заявою заставодавця суд при наявності поважних причин має право в рішенні про звернення стягнення на заставлене майно відстрочити його реалізацію на строк до одного року у випадках, коли:

(В ред. Федерального закону від 11.02.2002 N 18-ФЗ)

заставодавцем є громадянин незалежно від того, яке майно закладено їм за договором про іпотеку, за умови, що застава не пов'язаний із здійсненням цим громадянином підприємницької діяльності;

предметом іпотеки є земельна ділянка зі складу земель сільськогосподарського призначення.

(В ред. Федерального закону від 05.02.2004 N 1-ФЗ)

Визначаючи термін, на який надається відстрочка реалізації закладеного майна, суд враховує в тому числі те, що сума вимог заставодержателя, що підлягають задоволенню з вартості заставленого майна на момент закінчення відстрочки, не повинна перевищувати вартість заставленого майна за оцінкою, зазначеної в звіті незалежного оцінювача або рішенні суду на момент реалізації такого майна.

(В ред. Федерального закону від 22.12.2008 N 264-ФЗ)

Відстрочка реалізації закладеного майна не зачіпає прав та обов'язків сторін за зобов'язанням, забезпеченим іпотекою цього майна, і не звільняє боржника від відшкодування зрослих під час відстрочки збитків кредитора, належних кредитору відсотків і неустойки.

Якщо боржник в межах наданого йому відстрочкою часу задовольнить вимоги кредитора, забезпечені іпотекою в тому обсязі, який вони мають до моменту задоволення вимоги, суд за заявою заставодавця скасовує рішення про звернення стягнення.

(В ред. Федерального закону від 11.02.2002 N 18-ФЗ)

4. Відстрочка реалізації закладеного майна не допускається, якщо:

вона може спричинити істотне погіршення фінансового становища заставодержателя;

щодо заставодавця або заставодержателя порушено справу про визнання його неспроможним (банкрутом).

Стаття 54.1. Підстави для відмови в зверненні стягнення на закладене майно

(Введена Федеральним законом від 30.12.2008 N 306-ФЗ)

1. Звернення стягнення на заставлене майно в судовому порядку не допускається, якщо допущене боржником порушення забезпеченого заставою зобов'язання украй трохи і розмір вимог заставодержателя явно несоразмерен вартості закладеного майна.

Якщо не доведено інше, передбачається, що порушення забезпеченого заставою зобов'язання украй трохи і розмір вимог заставодержателя явно несоразмерен вартості закладеного майна за умови, що на момент прийняття судом рішення про звернення стягнення одночасно виконуються такі вимоги:

(В ред. Федерального закону від 06.12.2011 N 405-ФЗ)

сума невиконаного зобов'язання становить менш ніж п'ять відсотків від вартості предмета іпотеки;

(В ред. Федерального закону від 06.12.2011 N 405-ФЗ)

період прострочення виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, становить менше трьох місяців.

Абзац втратив чинність. - Федеральний закон від 06.12.2011 N 405-ФЗ.

2. Відмова в зверненні стягнення по підставі, зазначеному в пункті 1 цієї статті, не є підставою для припинення іпотеки та перешкодою для нового звернення до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно, якщо при такому зверненні будуть усунуті обставини, що послужили підставою для відмови в зверненні стягнення.

3. Звернення стягнення на заставлене майно без звернення до суду (в позасудовому порядку) не допускається при наявності одночасно таких умов:

сума невиконаного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, становить менш ніж п'ять відсотків від розміру оцінки предмета іпотеки за договором про іпотеку;

період прострочення виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, становить менш ніж три місяці.

При цьому іпотека не припиняється і стягнення на предмет застави може бути звернено в позасудовому порядку після зміни зазначених обставин.

(П. 3 ст ред. Федерального закону від 17.07.2009 N 166-ФЗ)

4. Втратив силу. - Федеральний закон від 06.12.2011 N 405-ФЗ

5. Якщо договором про іпотеку не передбачено інше, звернення стягнення на майно, закладене для забезпечення зобов'язання, що виконується періодичними платежами, допускається при систематичному порушенні строків їх внесення, тобто при порушенні строків внесення платежів більше ніж три рази протягом 12 місяців, що передують даті звернення до суду або датою подання відповідного повідомлення про звернення стягнення на заставлене майно у позасудовому порядку, навіть за умови, що кожна прострочення незначна.

(П. 5 введений Федеральним законом від 06.12.2011 N 405-ФЗ)

Стаття 55. Звернення стягнення на заставлене майно у позасудовому порядку

(В ред. Федерального закону від 06.12.2011 N 405-ФЗ)

1. Задоволення вимог заставодержателя за рахунок майна, закладеного за договором про іпотеку, в позасудовому порядку допускається в разі, якщо це передбачено договором про іпотеку або договором, тягне за собою виникнення іпотеки в силу закону, або якщо права заставоутримувача засвідчені заставної, закладений.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку за виконавчим написом нотаріуса допускається на підставі нотаріально посвідченого договору про іпотеку або нотаріально посвідченого договору, що тягне за собою виникнення іпотеки в силу закону, або заставної, які містять умову про звернення стягнення на заставлене майно у позасудовому порядку.

Якщо права заставоутримувача засвідчені заставної, задоволення вимог заставодержателя за рахунок майна, закладеного за договором про іпотеку, у позасудовому порядку за виконавчим написом нотаріуса допускається, якщо умова про звернення стягнення в позасудовому порядку міститься як в заставної, так і в договорі про іпотеку або договорі, манливому за собою виникнення іпотеки в силу закону, на підставі яких видається заставна. Такі договори повинні бути нотаріально посвідчені.

2. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення в позасудовому порядку, здійснюється в порядку, встановленому статтею 56 цього Закону.

У разі, якщо договір про іпотеку передбачає умову про звернення стягнення на заставлене майно у позасудовому порядку та сторонами договору є юридична особа і (або) індивідуальний підприємець, в забезпечення зобов'язань, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, одним із способів реалізації предмета іпотеки може бути залишення заставодержателем закладеного майна за собою.

До відносин сторін щодо оцінювання заставодержателем за собою закладеного майна застосовуються правила цивільного законодавства про купівлю-продаж, якщо інше не випливає з характеру правовідносин.

Виняток з єдиного державного реєстру індивідуальних підприємців фізичної особи, яка є стороною договору про іпотеку, що містить передбачене абзацом другим цього пункту положення, не тягне припинення положень договору про іпотеку про залишення заставодержателем заставленого майна за собою.

3. У разі звернення стягнення на заставлене відповідно до абзацу другого пункту 2 цієї статті майно воно залишається заставодержателем за собою з заліком в рахунок покупної ціни вимог заставодержателя до боржника, забезпечених іпотекою, за ціною, яка дорівнює ринковій вартості такого майна, визначеної в порядку, встановленому законодавством Російської Федерації про оціночну діяльність.

У разі, якщо зацікавлена ??особа не погоджується з проведеною оцінкою закладеного майна, ця особа має право вимагати від заставодержателя відшкодування збитків, заподіяних реалізацією закладеного майна, за ціною, вказаною в звіті про оцінку.

4. Здійснення реєстраційних дій щодо внесення записів до Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно та угод з ним в порядку, встановленому федеральним законом про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним, щодо предмета іпотеки, на який звернено стягнення в позасудовому порядку , допускається на підставі виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому федеральним законом про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним.

5. Задоволення вимог заставодержателя в порядку, встановленому цією статтею, не допускається, якщо:

1) предметом іпотеки є житлове приміщення, що належить на праві власності фізичній особі;

2) заставодавець - фізична особа в установленому порядку визнано безвісно відсутнім;

3) закладене майно є предметом попередньої та подальшої іпотек, при яких застосовуються різний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки або різні способи реалізації закладеного майна;

4) майно закладено в забезпечення виконання різних зобов'язань кільком созалогодержателям;

5) предметом іпотеки є земельна ділянка зі складу земель сільськогосподарського призначення, на який поширюється дія Закону від 24 липня 2002 року N 101-ФЗ "Про обіг земель сільськогосподарського призначення" та на якому відсутні будівлю, будівля, споруда;

6) предметом іпотеки є земельна ділянка зі складу земель сільськогосподарського призначення, надана громадянинові для індивідуального житлового будівництва, ведення особистого підсобного господарства, дачного господарства, садівництва, тваринництва або городництва, а також споруди, будівлі, споруди, що знаходяться на даній земельній ділянці;

7) предметом іпотеки є земельна ділянка, яка вказана в пункті 1 статті 62.1 справжнього Федерального закону і на якому відсутні будівлі, будівлі, споруди;

8) предметом іпотеки є майно, що перебуває у державній або муніципальній власності;

9) право заставодавця на заставлене майно не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно та угод з ним;

10) предметом іпотеки є майно, яке має значну історичну, художню або іншу культурну цінність для суспільства.

6. У випадках, зазначених у пункті 5 цієї статті, стягнення на заставлене майно звертається за рішенням суду.

Стаття 55.1. Мирова угода по зобов'язанням, забезпеченим іпотекою, при зверненні стягнення на предмет іпотеки

(Введена Федеральним законом від 30.12.2008 N 306-ФЗ)

1. Укладення мирової угоди в порядку, встановленому процесуальним законодавством, за зобов'язанням, забезпеченим іпотекою, не тягне припинення іпотеки, якщо інше не передбачено мировою угодою. З моменту затвердження судом мирової угоди іпотека забезпечує зобов'язання боржника, змінене затвердженим мировою угодою.

2. Зміни та доповнення до реєстраційної запис про іпотеку в зв'язку з затвердженням судом мирової угоди вносяться в порядку, встановленому пунктом 3 статті 23 цього Закону.

Стаття 55.2. Порядок подання відповідного повідомлення та вимоги

(Введена Федеральним законом від 06.12.2011 N 405-ФЗ)

1. Повідомлення і вимога (далі - повідомлення), передбачені цим Законом, договором про іпотеку, надсилаються за адресою, вказаною стороною договору про іпотеку, а також за місцем знаходження юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи, в тому числі індивідуального підприємця.

Місце знаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, що містяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, місце проживання індивідуального підприємця - в єдиному державному реєстрі індивідуальних підприємців.

2. Повідомлення надсилається поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається адресату під розписку.

3. Моментом отримання повідомлення стороною договору про іпотеку вважається:

1) дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення повідомлення за адресою (місцезнаходженням, місцем проживання) сторони договору про іпотеку, вказаною в ньому;

2) дата, зазначена на копії повідомлення стороною договору про іпотеку або її представником при врученні повідомлення під розписку;

3) дата відмови сторони договору про іпотеку від отримання повідомлення, якщо ця відмова зафіксований організацією поштового зв'язку;

4) дата, на яку повідомлення, надіслане поштою рекомендованим листом з повідомленням за адресою (місцезнаходженням, місцем проживання) сторони договору про іпотеку, вказаною в ньому, не вручено в зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (місцезнаходженням, місцем проживання) , про що організація поштового зв'язку поінформувала відправника повідомлення.

4. Сторона договору про іпотеку також вважається отримала повідомлення належним чином, якщо:

1) адресат відмовився від отримання повідомлення і ця відмова зафіксований організацією поштового зв'язку;

2) повідомлення вручене уповноваженій особі юридичної особи.

Глава X. РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАКЛАДЕНОГО МАЙНА,



 ПЕРЕДАЧА І Застава заставної |  На яке звернено стягнення

 Глава I. Основні положення |  Глава II. Укладення договору ПРО ІПОТЕЦІ |  Глава III. заставні |  Глава IV. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ІПОТЕКИ |  ЗАКЛАДЕНОГО ПО ДОГОВОРУ ПРО ІПОТЕЦІ |  ЦЬОГО МАЙНА ПРАВАМИ ІНШИХ ОСІБ |  Глава VII. НАСТУПНА ИПОТЕКА |  Глава XI. ОСОБЛИВОСТІ ІПОТЕКИ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК |  Споруди та нежитлового приміщення |  Глава XIII. ОСОБЛИВОСТІ ІПОТЕКИ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ І КВАРТИР |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати