Головна

ДО ПИТАННЯ № 1.

  1. ВИСНОВКИ ДО МОДУЛЯ: ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ
  2. ВИСНОВКИ ТА ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ
  3. ДО ПИТАННЯ № 1.
  4. ДО ПИТАННЯ № 10.
  5. ДО ПИТАННЯ № 2.
  6. ДО ПИТАННЯ № 2.

Вся література поділяється на роди *. Існує три літературних роди: епос, лірика, драма. Аналіз художнього твору слід починати з визначення його роду.

Одними з найперших здійснили спроби класифікації родів літератури Платон* та Арістотель*.

Про роди поезії розмірковує Сократ* в третій книзі трактату Платона "Держава". Поет, за Сократом, може, по-перше, прямо говорити від себе, що має місце "переважно у дифірамбах *" (це найважливіша властивість лірики); по-друге - будувати твір у вигляді "обміну промовами" героїв, до якого не додаються слова поета, що є характерною ознакою трагедій і комедій (драма як рід поезії); по-третє - поєднувати свої слова із словами чужими, тими, що належать дійовим особам (це властивість епосу): "І коли поет наводить чужі репліки, і коли він в проміжках між ними виступає від своєї особи, це буде оповідання". Виділення Сократом і Платоном третього, епічного роду поезії (як змішаного) засноване на розмежуванні розповіді про те, що відбулося без залучення мови дійових осіб (гр. дієгесис) і наслідування за допомогою вчинків, дій, слів персонажів (гр. мімесис).

Отже, Платонпоклав в основу родового розподілу форму вираження авторської свідомості:

- лірика - "поет говорить від себе";

- драма - протилежна ліриці, носіями авторської свідомості виступають герої, а не сам письменник;

- епос - змішаний рід, має ознаки епосу і драми.

Арістотель взяв за основу спосіб наслідування дійсності:

- епос - автор оповідає про події, "як про щось відокремлене від себе";

- лірика (термін не вживає) - автор наслідує дійсність, "залишаючись сам собою" ;

- драма - автор показує всіх осіб як реально діючих [10, с. 252-253].

Ф. В. Шеллінг* "співвідносив лірику з категоріями безкінечності та духом свободи, епос - із чистою необхідністю", а у драмі вбачав боротьбу свободи та необхідності [10, с. 254].

Г. В. Ф. Гегель*розмежовував роди літератури за принципом об'єктивності / суб'єктивності та за предметом зображення:

- епос - об'єктивний (безсторонній, неупереджений), предметом його зображення є події;

- лірика - суб'єктивна (упереджена, виражає особисті почуття, емоції, оцінку), предметом зображення є душевний стан, настрої, почуття особистості;

- драма - синтез об'єктивного і суб'єктивного, зображує вольову активність, дії особистості.

В. Г. Бєлінський*пішов за Гегелем, але багато чого вніс і свого у питання про літературні роди. Вважав, що на практиці часто складно, неможливо чітко визначити рід художнього твору, оскільки риси різних родів (об'єктивне та суб'єктивне) поєднуються у межах одного твору, форма та зміст можуть не співпадати.

О. М. Веселовському*належить теорія походження родів (праця "Історична поетика"). Усі три роди виникають у давнину з обрядової дії, що мала синкретичний характер. Синкретизм - "злитність", "єдність". Обрядова дія поєднувала ембріональні (початкові) форми різних видів мистецтва (пісню, танок тощо). Епос виникає із заспіву корифея (соліста, ведучого у хорі), лірика - з відповіді усього хору, що передає його емоційну реакцію на заспів корифея. Драма - з обрядового танцю (дії) і діалогу корифея з хором.

В. Халізєв відзначає, що теорія походження літературних родів, висунута Веселовським, підтверджується безліччю відомих сучасній науці даних про життя первісних народів. Так, не викликає сумнівів походження драми з обрядових дійств: танок і пантоміма поступово все активніше супроводжувалися словами учасників обрядового дійства. Разом з тим теорія Веселовського не враховує, що епос і лірика могли формуватися і незалежно від обрядових дій. Так, міфологічні оповіді, на основі яких згодом зміцнювалися прозаїчні легенди (саги) і казки, виникли поза хором. Вони не співалися учасниками масового обряду, а розповідалися кимось з представників племені (і, ймовірно, далеко не у всіх випадках подібна розповідь була звернена до великої кількості людей). Лірика теж могла формуватися поза обрядом. Ліричне самовираження виникало у виробничих (трудових) і побутових відносинах первісних народів. Існували, таким чином, різні шляхи формування літературних родів. І обрядовий хор був одним з них [34, с. 205].

Розвиваючи й уточнюючи теорію Веселовського, дослідники вважають сьогодні, що безпосереднім попередником літератури був не тільки міф, але й обряд. Причому їхнє призначення в житті первісної людини було різне. Міф, відображаючи уявлення про світ, прагнув його пояснити; обряд, відображаючи світ, намагався на нього вплинути, підкорити собі. У міфі домінувало раціонально-логічне мислення, в обряді - художнє, образне. Отже, міф мав більше значення для епічного роду словесності, обряд - для лірики.

В подальшому питання про літературні роди продовжувало хвилювати дослідників літератури, кожен з яких пропонував власне вирішення відповідної проблеми.

Б. Корче цілком заперечував можливість та необхідність поділу літератури на роди.

Е. Штейгервідокремив категорії ліричного, епічного тадраматичного відпонять лірики, епосу та драми, а такожспіввідніс ліричне із спогадами, епічне - з уявленнями, драматичне - з напруженістю.

Ю. Борєв виділяв такі літературні роди як епос, лірику, драму, а також сатиру, патетику, гумор.

В. Днєпров виділяв епос, лірику, драму та роман.

К. Бюлерстверджував, що вислови (акти мовлення) мають три аспекти. Вони включають, по-перше, повідомлення про предмет мовлення (репрезентація); по-друге, експресію (демонстрацію емоцій того, хто говорить); по-третє, апеляцію (звернення того, хто говорить до співрозмовника, що робить вислів власне дією). Ці три аспекти мовленнєвої діяльності взаємопов'язані і виявляють себе в різного типу висловлюваннях (зокрема -художніх) по-різному. У ліричному творі організуючим началом і домінантою стає мовна експресія. Драма акцентує апелятивний, власне дійовий бік мовлення, і слово постає як свого роду вчинок, що здійснюється в певний момент розгортання подій. Епос також спирається на апелятивні ознаки мовлення (оскільки до складу творів входять висловлювання героїв, що знаменують їхні дії). Проте домінують в цьому літературному роді повідомлення про щось, що є зовнішнім для того, хто говорить [34, с. 204].

У сучасному літературознавстві поняття "літературний рід" продовжує активно функціонувати та зберігати актуальність.

 



А також будь-які літературознавчі словники та енциклопедії. | ДО ПИТАННЬ № 2, 3, 4.

ВСТУП ДО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА | WEB - підручники. | МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ | МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ | Література. | Ліричний герой. | Приклади. | ЖАЛОБЫ ПРИГОЖЕЙ ОРУЖЕЙНИЦЫ | ДО ПИТАННЯ № 5. | ДО ПИТАННЯ № 6. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати