Головна

До КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 1 ПО ІНЖЕНЕРНОЇ ГРАФІЦІ

  1.  II. Практичні завдання для контрольної роботи
  2.  Алгоритм 4.3. Деталізація підготовчих робіт у графіку проекту-прикладу
  3.  БЕЗПЕКА ПРИ РОБОТІ НА металообробне обладнання
  4.  Останнім часом він став залучати до своєї роботи Наль, Миколи і Алісу.
  5.  У роботі переговорників з терористами можна сформулювати чотири основні правила.
  6.  В ході ділової гри все службовці банку використовують у своїй роботі дані, сформовані в комп'ютері і оформляють документацію на ПЕОМ.
  7.  Види арифметичних задач, які використовуються в роботі з дошкільнятами.
 № варіанту  Точки x / y, мм  окружності xс/ yс; R ..., мм
А В С Д Е
 20/0  0/85  0/32  0/62    ... / ... R15  27 / 48R30  0 / ... R ...  27 / 48R18  0 / ... R ...          
 96/0  76/0        0 / 0R14  ... / ... R76  68 / -55R14  ... / 0R ...  0 / 0R7  60 / -22R7  ... / ... R6  ... / ... R96  ... / 0R ...  
 32 / -38          -5 / 0R28  0 / -42R10  32 / ... R ...  64 / -42R10  63 / 0R28  -5 / 0R16  ... / ... R7  64 / 0R25  0 / -42R5  64 / -42R5
 0/140  32/72  32/60  20/50  20/0  0 / ... R ...  34 / 116R16  34 / ... R14  ... / ... R5            
 0/25  0/17        0 / ... R ...  ... / ... R8  60 / 0R24  60 / 0R8  ... / ... R5  0 / ... R ...  ... / 0R13      
 50/0          0 / 60R30  ... / 0R ...  0 / 60R10  0 / 60R20  ... / ... R15  0 / 0R36  0 / 0R20      
           0 / 0R50  40 / 0R25  ... / ... R35  0 / 88R25  0 / 88R10  0 / 43R25  ... / 0R ...  0 / 0R38    
 40/0          0 / ... R40  35 / 40R18  ... / 0R ...  35 / 40R8  0 / 25R10  0 / 0R25  0 / 25R5  0 / 0R15    
 0 / -11  0/11        0 / ... R ...  40 / 0R25  0 / 100R40  0 / 100R25  ... / ... R5  ... / ... R8  0 / ... R ...  40 / 0R15    

Закінчення таблиці 1

 55/0          0 / ... R20  26 / 59R15  ... / 0R ...  26 / 59R8  0 / 0R30  0 / 0R20        
 0 / -23          0 / ... R ...  55 / -26R12  0 / 0R16  0 / 0R9  55 / -26R4          
 0 / -3,5          0 / ... R ...  32 / 0R18  0 / ... R ...  32 / 0R9  0 / -27R12,5  0 / -27R6        
 18/38  12/99  12/111      0 / 10R10  ... / 38R ...  ... / ... R44              
 0/22          50 / 0R20  ... / ... R20  0 / 50R20  0 / 50R10  50 / 0R10  15 / 0R15  0 / ... R ...  15 / 0R5    
 50/0          0 / -18,5R44  ... / 0R ...  0 / 18,5R44  0 / -38R18  0 / -38R10  ... / ... R7  0 / 0R37  ... / ... R7  ... / ... R7  
 0 / -5  0/5  0/50      ... / ... R10  50 / 0R20  0 / ... R ...  0 / 50R7  0 / 50R15  ... / ... R10  0 / ... R ...  ... / ... R10  ... / ... R10  50 / 0R10
 32,5 / 0  0/110  0/90  0/15    ... / 10R25  45 / 100R20  0 / ... R ...  0 / ... R ...  27 / ... R13  12 / ... R10        
 35/0  85/0  85/20  0/100  18/160  ... / ... R10  -35 / 40R90  ... / ... R90  0 / ... R ...  -35 / 45R70          

різання прямих. Всі побудови виконуються в тонких лініях. Будуються сполучення прямих і кіл, а також попарні сполучення кіл, заданих неповними наборами геометричних параметрів. Всі лінії побудов зберігаються. Кожна точка сполучення контуру повинна бути визначена перетином ліній побудови з контуром обвода фігури.

1.2.1.4. Обведення контуру фігури (половини, або чверті) суцільною лінією товщиною S і відображення симетрично по заданим умовам (див. П.1, а).

1.2.1.5. Проставлення розмірів в міру побудов. Їх кількість повинна відповідати параметричного числу фігури.

3. ПРИКЛАД ВИКОНАННЯ ВАРІАНТУ ЗАВДАННЯ

У таблиці варіантів завдання для варіанта 1:

1.3.1. Вибирається малюнок (див. Додаток).

1.3.2. Фігура має вертикальну вісь симетрії, следова-
 тельно, вісь ОYб базової системи збігається з віссю симетрії. (Положення базової осі ОXб вимагає додаткового аналізу на етапі параметризації). Всі побудови виконуються на правій половині фігури (рис.12)

 Мал. 12  Мал. 13

"Обходиться" зовнішній контур фігури від О, А до В, а контур отвору від С до D. Визначається кількість параметрів фігури без урахування геометричних условій6: пряма а (П = 2); пряма з (П = 2); окружності 01 (П = 3); 02 (П = 3); 03 (П = 3); пряма b (П = 2); окружності 04 (П = 3); 05 (П = 3).

Сумарне параметричне число П0 = 21.

Вводяться геометричні умови і перераховується кількість параметрів НФ в вихідної системі координат (ОХY): пряма а збігається з віссю ОХ (П = 0), пряма з || ОY (П = 1); окружність 01 (П = 1): тут два параметра замінені умовами сполучень з двома НФ (прямий з і окружністю 02); окружності 02 (П = 3); 03 (П = 1): тут задається точка В на окружності, параметри замінені геометричними умовами торкання і знаходження центру на осі ОY, пряма b ||?? ОХ (П = 1); 04 (П = 1), координати центру збігаються з центром кола 02; окружність 05 (П = 1), тут також, як і в разі завдання окружності 03 визначена точка, що належить колу. Таким чином, параметричне число фігури П = 9. Воно визначає загальна кількість розмірів, які проставляють на кресленні даної фігури.

Перенесення осі ОХ щодо її заданого положення не зменшує значення П (кількості проставляють розмірів), тому вихідна система відліку приймається в якості базової (ОХY = OбХбYб ), В якій і виконуються всі подальші побудови.

1.3.3. Виконується побудова сполучень.

1.3.3.1. Здається базова система відліку ОХY (рис.13). Завдання системи відліку завжди має на увазі креслення осей координат і вибір одиниць вимірювання по осях (в інженерному кресленні зазвичай призначаються рівні одиниці виміру по всіх осях eх = eу = ez = 1, мм).

1.3.3.2. Будуються НФ, задані повним набором параметрів, які не потребують додаткового осмислення за умовами сполучень. До таких НФ в нашому прикладі відносяться прямі a, b, c і окружності 02; 04 (рис.13).

1.3.3.3. Проставляються розміри побудованих НФ відповідно до їх параметрическими числами. Окружність 02 визначена трьома розмірами (2 - координати центру, I - радіус); окружність 04 визначена єдиним розміром - радіусом (центр 04 збігається з центром 02, тобто визначено геометричним умовою) - див. рис.13.

Пряма а збігається з віссю ОХ, її параметричне число П = 0 і розмірними числами не визначається. Прямі b і c паралельні відповідним осях, тому кожна з них визначена єдиним розміром. Шість параметрів із зірочками.

1.3.3.4. Будується коло 01, що сполучає пряму з з окружністю 02 (рис.14).

1.3.3.5. Окружність 01 задана одним параметром і двома геометричними умовами. Тому тут проставляється єдиний розмір - її радіус R (рис. 14).

1.3.3.6. Будується центр окружності 03 і точка дотику E кіл 03, 02 (рис.15).

1.3.3.7. Окружність 03 задається точкою B (один розмір) і двома геометричними умовами торкання з окружністю 02 і знаходження центру на осі ОY). Таким чином, тут

 Мал. 14  Мал. 15

 Мал. 16  Мал. 17

проставляється один розмір, який визначає положення точки B на осі ОY (рис.15).

1.3.3.8. Аналогічно будується центр окружності 05 і точка дотику L, кіл 05, 04 (рис.16).

1.3.3.9. Згідно п.7 тут також проставляється єдиний розмір, який визначає положення точки D на осі ОY (рис.16).

1.3.3.10. Контур фігури обводиться (рис.17) контурною лінією товщиною 0,8-1 мм. Всі побудови залишаються на полі креслення в тонких лініях.

1.3.3.11. Виконується симетричне відображення побудованої половини фігури. Геометричні побудови не відтворює (рис.1). Перевіряється відповідність параметричного числа фігури (П = 9) кількості проставлених розмірів (N = 9).

1.4. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ

Формат A3 рекомендується розташовувати довгою стороною горизонтально. В основному написі (штампі) заповнюються такі графи:

1.4.1. Позначення - прямим шрифтом Б10:

· ·
  ? ?      ???      ???
  а б     в     г

Де а - перший курс; б - номер контрольної роботи;

в - номер варіанта завдання; г - порядковий номер аркуша в контрольній роботі.

1.4.2. Найменування - "Геометричні побудови" або "Сполучення". Напис виконується похилим шрифтом А7 з великої літери без лапок.

1.4.3. Масштаб: 1: 1 - шрифт А7 похилий.

1.4.4. Прізвища викладача і студента записуються похилим шрифтом довільного розміру.

1.4.5. зміст інших граф ясно з прикладу (див. рис. 1).

Всі написи виконуються з обов'язковою рядкової (по висоті) розміткою. У разі необхідності виконується розмітка похилими (вертикальними) лініями.

У додаткову графу, розташовану у верхньому кутку, записується прямим шрифтом А7 позначення креслення в перевернутому положенні.

Розміри проставляються похилим шрифтом А5 на відстані 0,5-1 мм від розмірних ліній. Контур фігури обводиться суцільною основною лінією товщиною S »0,8-1 мм.

2. Побудова КОМПЛЕКСНОГО ЧЕРТЕЖА

(ЗАВДАННЯ 2)

При виконанні завдання 2 розрахунково-графічної роботи по розділу "Інженерна графіка" вивчаються основні розділи теорії креслення - базування об'єкта, вибір головного виду складеної фігури (СФ), побудова мінімальної кількості основних зображень, образмеріваніе креслення. Єдиної методичною базою для вирішення перерахованих завдань є теорія параметризації, основні положення якої викладені в методичному посібнику [1,2].

При виконанні індивідуальних завдань, варіанти яких представлені в табл. 2, студенти виконують геометричний аналіз складеної фігури, виділяючи найпростіші (непохідні) фігури (НФ) в її складі, до таких НФ відносяться: прямокутні призми (суцільні і з отворами); суцільні і порожнисті циліндри; конуси, сфери і т. д. Базування кожної НФ в складовою фігурі виконується в основний (базової) системі координат, жорстко пов'язаної з СФ. Правильне завдання базової системи координат (БСК) є першою найбільш важливим завданням побудови проекційного креслення будь-якого об'єкта. Методика вибору БСК викладена в посібнику [2].

Аналіз СФ включає дослідження кожної НФ, результати яких представлені в табл. 3. За результатами аналізу викреслюється головний вид складеної фігури. У проекційних зв'язках будується мінімальну необхідну кількість основних зображень, проставляються розміри. Всі розміри знімаються з наочного (аксонометричного) креслення-завдання. Діаметри кіл вимірюються по зв'язаних осях відповідних еліпсів уздовж осей БСК. Зображення на кресленні збільшуються в два рази (М 2: 1). ГОСТ 2.302-68 [2, с.16-18]. Всі отвори вважаються наскрізними. Приклад виконання одного з варіантів завдання 2 представлений на рис.18.

Таблиця 2.

Закінчення таблиці 2.


 
 
 Мал. 18

2.1. ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Як приклад розглянемо фігуру, що нагадує СФ варіанту 1.

геометричний аналіз доцільно виконувати на чернетці (картатій тетрадной папері).

Геометричний аналіз фігури (рис. 19) дозволяє встановити чотири непохідні фігури: 1 - пряма шестигранна призма; 2 - паралелепіпед з наскрізним циліндричним отвором; 3 - пряма трикутна призма; 4 - циліндр з наскрізним отвором. Більшість непохідних фігур (1,2,4) мають єдину площину симетрії, з якої повинна бути поєднана одна з координатних площин БСК, наприклад OZX [2]. По осях OХ і OZ реалізується пара габаритних розмірів СФ, третій габаритний розмір виміряно вздовж осі

OY (рис.20). Назви осей задані довільно і можуть бути змінені за результатами геометричного аналізу фігури. Нагадаємо, що на головному вигляді координатні відрізки осей OZ і OX повинні проектуватися в натуральну величину, а вісь OY вироджується в точку (рис. 21).

Таким чином, перше завдання - вибрати напрям проектування головного виду СФ і назвати відповідним чином осі БСК. Задамо три напрямки проектування: ; ;  ; (Рис.20) і виберемо з їх числа єдине, відповідне головного виду.

Вибір головного виду (Пл. OZX) СФ здійснюється за наступним правилом [2]. Вибирається головний вид для кожної непроизводной фігури (1, 2, 3, 4) в структурі СФ. Головний вид СФ відповідає найбільшій кількості головних видів непохідних фігур (НФ).

Вибір головного виду НФ здійснюється за принципом реалізації максимальної кількості параметрів фігури при проектуванні на площину [2]. Виконаємо аналіз чотирьох НФ в структурі СФ (рис. 19,20). Результати аналізу зведені в табл. 3.


Таблиця 3

 № НФ  Площина головного виду  напрям проектування  Число реалізованих параметрів (з урахуванням ГУ * )  Головний вид СФ
 OXY  4ПФ  OXZ
 OXZ  5 (3пФ + 2ПП)
 OXZ  4 (2пФ + 2ПП)
 OXZлібо OXY  5 (3пФ + 2ПП)

Перша НФ (див. Рис. 19, 20) проектується у напрямку  на площину OХУ максимальним числом параметрів (4 параметра форми). Друга НФ проектується на площину OXZ у напрямку  трьома параметрами форми (включаючи діаметр отвору) і двома параметрами положення осі отвору над площиною ОХУ. Третя НФ проектується також на площину OXZ у напрямку  двома параметрами форми і двома - положення. Четверта НФ - трьома параметрами форми і двома - положення.

З табл. 3 видно, що напрям проектування  є домінуючим, тому площину головного виду закріплюється за координатної площиною OXZ БСК. Якщо назви осей не відповідають площині головного виду OXZ, то необхідно провести їх перейменування, керуючись встановленим напрямком проектування (напрямок  в розглянутому прикладі). Важливо пам'ятати, що позитивні напрямки осей комплексного креслення регламентовані ГОСТ 2.305-68 [2], тому крім корекції найменування осей можливо слід змінити і їх направлення на протилежні. Отже, головний вид СФ може бути побудований при проектуванні останньої разом з осями БСК на площину креслення у напрямку  (Див. Рис. 18).

___

* ГУ - геометричні умови.

 Мал. 19  Мал. 20

 Мал. 21  Мал. 22

Основні зображення будуються в мінімально необхідній кількості за принципом вичерпної реалізації параметрів розмірного графа [1,2]. Однак в методику побудови основних зображень може бути внесений формальна ознака. Так, наприклад, для визначення геометричних властивостей всіх СФ, представлених в таблиці варіантів завдань одного виду недостатньо, тому, не виконуючи аналізу реалізації розмірних параметрів, на головному вигляді в розглянутому прикладі (рис. 18) побудуємо друга основна зображення. Щоб правильно його вибрати, знову скористаємося даними таблиці 3, з якої випливає, що у напрямку проектування  на площині ОХY (вид зверху) реалізується максимальна кількість параметрів (4ПФ) першої НФ. Отже, будуємо вид зверху, проектуючи СФ на площину креслення у напрямку  (Рис.22), (рис. 18). Чи достатньо двох зображень для повного виявлення геометричних властивостей складеної фігури, покаже реалізація її геометричних параметрів розмірами.

Образмеріваніе креслення виконується на підставі параметричного аналізу СФ, причому максимальна кількість розмірів групується на головному вигляді. На інших зображеннях проставляються розміри тільки тих елементів, для виявлення форми яких вони були побудовані. Параметричний аналіз фігури нашого прикладу показує, що з урахуванням геометричних умов СФ повинна бути визначена в заданій БСК 14-ю параметрами (розмірами). На вигляді зверху (див. Рис.18) проставляється один з габаритних розмірів, пара розмірів, що визначають форму підстави прямокутної призми 1 і один розмір - висота призми 3. Решта 10 розмірів (в тому числі пара габаритних) проставляються на головному вигляді. Побудови зображень виконані, розмірний граф повністю вичерпаний. Таким чином, для виявлення геометричної форми СФ в нашому прикладі досить двох основних зображень - головного виду і виду зверху. Тема розрізи тут не вивчається, тому отвір показано штриховими лініями, умовно.

2.2. ОФОРМЛЕННЯ ЧЕРТЕЖА

Завдання виконується на форматі A3 (420x297) і має стандартне оформлення по ГОСТам 2.301-307.68,81 (див. Рис. 18). Основний напис виконується за ГОСТ 2.104-68 [3., С.33-38]. У графі "Найменування" записується з великої літери назва складеної фігури, вказане в таблиці варіантів завдань, похилим шрифтом А7. Позначення креслення записується прямим шрифтом Б1O в основному написі і шрифтом А7, також прямими, в додатковій графі (б лівому верхньому кутку поля креслення) (див. Розділ 1.4.).

Графа масштаб містить: 2: 1. Інша інформація очевидна з креслення-прикладу (див. Рис.18).

Як уже зазначалося, геометричний аналіз СФ доцільно виконувати на чернетці, формат A3 (рис.18) містить: 1) аксонометричний креслення або малюнок, виконаний від руки в окомірних масштабі, фігури завдання з обраної БСК, напрямками проектування ; ;  і позиціями непохідних фігур (1, 2, 3, 4); 2) таблицю вибору головного виду фігури (див. Рис. 18 або табл. 3 в розділі 2.1); 3) комплексний проекційний креслення складеної фігури з мінімальною кількістю зображень; 4) всі розміри, що реалізують параметричний граф складеної фігури (розмірні числа наносяться шрифтом А5 похилим).

3. Побудова проекційного КОМПЛЕКСНОГО ЧЕРТЕЖА І аксонометрію

(ЗАВДАННЯ 3)

Завдання 3,4 контрольної розрахунково-графічної роботи з інженерної графіки (проекційне креслення) не пов'язані з вибором головного виду, оцінкою мінімального числа основних і додаткових зображень об'єкта, образмеріваніем креслення. Ці питання були розглянуті при виконанні завдання 2 по вихідним даним, представленим наочним (аксонометричними) зображенням предмета.

Тут вихідні дані представлені повною геометричній інформацією на комплексному кресленні - двома основними проекціями фігури (горизонтальній і фронтальній). Внутрішні (невидимі) поверхні позначені штриховими лініями. Зміст графічної роботи пов'язане з умінням прочитати креслення, тобто подумки відновити форму об'єкта за двома його зображенням, побудовою розрізів для виявлення форми внутрішніх поверхонь, перетину фігури площиною загального положення, а також її аксонометричного зображення (ізометрії). Для контролю знань, пов'язаних з виявленням форми об'єкта з комплексного креслення, необхідно побудувати проекцію об'єкта (вид зліва) і виконати розріз за правилами, передбаченими ГОСТ 2.305-68. Таке завдання носить виключно контрольний характер і не пов'язана з коректним побудовою комплексного креслення об'єкту, для завдання якого цілком достатньо двох основних зображень, представлених в табл. 4.

Перераховані завдання вирішуються на основі геометричного аналізу складеної фігури, з основними положеннями якого познайомилися, виконавши завдання 2.

Варіанти для виконання завдань 3 представлені в табл.4. Десять варіантів відповідають останній цифрі номера залікової книжки (студентського квитка). Передостання цифра того ж номера визначає додаткові дані у відповідній графі допоміжної таблиці, розташованої під кресленням завдання кожного з десяти основних варіантів.

Приклад виконання завдання 3 на форматі A3 представлений на рис. 23. Кожен фрагмент креслення пов'язаний з рішенням деякої графічної задачі на основі правил проекційного креслення і положень ГОСТ 2.305-68. Розглянемо основні етапи послідовності виконання завдання на прикладі одного з варіантів.

3.1. ГЕОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ ФІГУРИ. Побудова фронтальний РОЗТИНУ

Складова фігура (рис.2.4) задана на комплексному кресленні двома проекціями. Внутрішні поверхні, позначені штріхо-


Таблиця 4.

Продовження таблиці 4.

Закінчення таблиці 4.


 
 
 Мал. 23

 рис.24  Мал. 25
 Мал. 26

 рис.27  Мал. 28
 Мал. 29

вимі лініями, повинні бути виявлені на кресленні згідно ГОСТ 2.305-68 за допомогою розрізів. Аналіз складеної фігури дозволяє виявити в її структурі такі прості фігури і поверхні: 1 - правильну трикутну призму; 2 - кругову циліндричну поверхню з вертикальною віссю; 3 - кругову циліндричну поверхню з горизонтальною віссю (рис.25). Виконавши фронтальний розріз (А-А) (рис.26, а), виявляємо циліндричну поверхню 2. Площина розрізу не збігається з площиною симетрії фігури (рис.26, б), тому відповідно до ГОСТ 2.305-68 повинна бути позначена розімкнутої лінією зі стрілками і позначена буквами (А-А). Фронтальне зображення фігури симетрично, тому розріз суміщений з видом (розріз праворуч). У цьому випадку межею між видом і розрізом є вісь симетрії, проте в нашому випадку остання поєднана з ребром призми, тому кордоном між видом і розрізом є хвиляста лінія, проведена праворуч від осі. Тим самим осьовий ребро робиться повністю видимим (рис.26, а).

Кругова циліндрична поверхня 3 (рис.25) на фронтальному розрізі не визначена, вона могла б бути виявлена ??на розрізі горизонтальної проекції. Однак за умовами задачі потрібно побудувати профільну проекцію фігури і побудувати її розріз саме там.

3.2. Побудова ПРОФІЛЬНОЇ ПРОЕКЦІЇ ФІГУРИ

Як вже говорилося, повна геометрична інформація, задана двома основними проекціями фігури, дозволяє побудувати будь-який з основних зображень, в тому числі вид зліва. Побудова зображення за заданими виконується на підставі результатів геометричного аналізу фігури з урахуванням умов взаємного перетину простих геометричних фігур, що складають об'єкт (див. Рис.25). Завдання вирішується в три етапи.

1. В тонких лініях в проекційних зв'язках будуються проекції (вид зліва) простих поверхонь і фігур (рис.26, в):

а) призми 1 - прямокутник зі сторонами А і В;

б) циліндра 2 - щодо вертикальної осі i - i;

в) циліндра 3 - відносно горизонтальної осі j - j.

2. Вирішуються завдання взаємного перетину простих поверхонь і фігур:

 а) призми 1 і циліндричної поверхні 3. Бічні грані призми 1,2 (рис.26, б) перетинають циліндричну поверхню під кутом і утворюють дві половини еліпсів (рис. 27), які можуть бути побудовані по точках методом січних площин [2] . Бічна грань 3 (рис. 26, б) перпендикулярна профільної площини, тому лінія її перетину з циліндричною поверхнею 3 (окружність) збігається з очер-

 кому призми (рис. 27);

 б) призми 1 і циліндричної поверхні 2. Циліндрична поверхня перетинається з горизонтальними гранями 4, 5 призми, тому лінії перетину (кола) тут також збігаються з нарисом призми ,, (рис. 27);

 в) циліндричних поверхонь 2 і 3. Лінії перетину поверхонь (криві 4-го порядку) будуються по точкам методом січних площин [2], (рис. 27).

3. Виконується розріз профільної площиною і одночасно добудовуються нариси зовнішніх і внутрішніх поверхонь складеної фігури на її вигляді зліва (рис.28).

На побудованому вигляді виконується повний розріз фігури, оскільки дане зображення несиметрично. Звернемо увагу на те, що площина розрізу в цьому випадку не позначена розімкнутої лінією, так як збігається з площиною симетрії фігури (див. ГОСТ 2.305-68 [2]).

У висновку розділу слід зазначити, що профільна проекція (вид зліва) повинна була б зайняти місце головного виду на коректно складеному комплексному кресленні, оскільки тут дві з трьох складових фігур (рис. 25), а саме циліндричні поверхні 2 і 3 представлені своїм головним видом . Таке "нераціональне" розташування проекцій, як вже зазначалося вище, визначено конкретним змістом завдання 3.

3.3. Побудова похилого перерізу

Площина перерізу задається розімкнутої лінією (слідом фронтально-проектує площині) Б-Б на фронтальній проекції об'єкта. Оскільки фронтальні і горизонтальні зображення визначають повну геометричну інформацію фігури, то по ним можна побудувати і перетин площиною Б-Б (рис. 29, а).

Побудова перетину виконується згідно ГОСТ 2.305-68 на вільному полі креслення, причому вісь перетину спрямована, як правило, паралельно розімкнутої лінії Б-Б (рис. 29). Основою для побудови є результати геометричного аналізу фігури, отримані в розділі 3.1. Для побудови перетину вводиться локальна система координат O'X'Y'Z ', пов'язана з площиною фігури перетину Б-Б (рис. 29, а, б). Ось O'X '(Про2'X2') Локальної системи спрямована уздовж лінії Б-Б (рис. 29, а), вісь O'Y' (O1'Y1') Спрямована паралельно площині симетрії фігури перпендикулярно O'X' (рис. 29, б), вісь O'Z 'доповнює декартову систему координат, однак в побудові перетину (плоскої фігури) не бере. Отже, натуральна плоска фігура перетину міститься в координатної площини O'X'Z '(O3'X3'Z3'), Яку необхідно зобразити на вільних

ном поле креслення (рис. 29, в). (Тут виконується перетворення креслення обертанням навколо осі Про22'(Рис.29, а).

Важливо пам'ятати, що при побудові точок перетину в площині Про33'Y3'(Рис. 29, в) натуральні координати X' можуть бути виміряні тільки на фронтальній проекції (Про22') (Рис.29, а), а натуральні координати Y' - на горизонтальній (Про1'Y1').

Після того, як задана система відліку Про3'X3'Y3', Щодо якої будується плоска фігура перетину, слід виконати два етапи побудов.

1. На підставі результатів геометричного аналізу об'єкта (див. Розділ 3.1.) Будуються незалежно три плоскі фігури, отримані перетином площиною Б-Б призми і двох кругових циліндрів (рис. 25):

а) чотирикутник 03 13 33 23, Як результат перетину площиною Б-Б трикутної призми. Пари координат кожної з чотирьох кутових точок визначаються по рис. 29, а, б. Наприклад, точка 33, (Рис. 29, в) будується по координатним відрізках: [  ] (Рис. 29, а) - [  ] (Рис. 29, в) - координата Х 'і [  ] (Рис. 29, б) - [  ] (Рис. 29, в) - координата Y '. Аналогічно на рис. 7, в будуються всі крапки;

б) еліпс - Е, як результат перетину кругового циліндра з вертикальною віссю i площиною Б-Б. Центр еліпса розташований на осі - точка 22 (23 ). Велика вісь дорівнює відрізку [  ] (Рис. 29, а) - [  ] (Рис. 29, в). Мала вісь завжди дорівнює діаметру циліндра. Побудова еліпса по великій і малій осях викладено в довіднику [3];

в) дві паралельні прямі 73; 7 '3 cc 63 ; 6 '3 , Як результат перетину кругового циліндра з горизонтальною віссю j площину Б-Б паралельної осі циліндра. точки 72 і 62 (Рис. 29, а), розташовані на осі O'X ', легко переносяться на рис. 29, в - 73 і 63. Оскільки вісь j паралельна осі O'Y ', то прямі 63, 6 '3 і 73, 7 '3 (Рис. 29, в) проводяться паралельно осі O '3 Y '3.

2. Виділяється спільне рішення, пов'язане з Інцидентне (взаімопересеченія) простих плоских фігур, побудованих на першому етапі. Слід січної площини штрих суцільними тонкими лініями. Контур перетину обводиться суцільною основною ("жирної") лінією. Перетин позначається буквами Б-Б без підкреслення. Напрямок штрихування зазвичай відповідає сорока п'яти градусів, проте в тих випадках, коли вісь перетину (O '3 Y '3) Розташована під кутом близьким до 45 °, кут штрихування приймається рівним 30 ° або 60 °, або сорока п'яти градусів щодо тієї ж осі перетину O '3 X '3. Слід нагадати, що букви на розімкнутої лінії перетину Б-Б (рис. 29, а) завжди записуються з кутом нахилу 75 ° до поля креслення шрифтом А7 або А10.

3.4. Побудова СТАНДАРТНОЇ аксонометрію

Для побудови аксонометрии (наочного зображення) фігури використовується її комплексний креслення - два вихідних зображення, що визначають повну геометричну інформацію про предмет, і задані на них проекції базової системи координат, жорстко пов'язаної з самим предметом. Третє, побудоване зображення, може бути використано для допоміжних роз'яснень форми тієї чи іншої лінії, що відтворюється на аксонометричному кресленні.

Визначимо основні етапи побудови аксонометрии.

1. Успіх побудов визначається правильним завданням осей на комплексному і аксонометричному кресленнях, оскільки вони є проекціями єдиної базової системи (рис.30). Стандартна изометрия (МА 1,22: 1) передбачає кути між осями 120 ° і їх найменування, відповідне рис. 30, м

2. Побудова виконується за результатами геометричного аналізу фігури (див. Розділ 3.1):

а) Будується призма 1. Кожна вершина розглядається як точка, координати якої переносяться з комплексного креслення (X, Z - з рис. 30, а, Y - з рис. 30, б). Наприклад, точка 1 (11; 12) (Рис. 30, а, б) розташована в координатної площині XOZ, тому її координата Y1 - 0. Нагадаємо, що наведена изометрия передбачає перенесення координат з комплексного креслення на аксонометричний без їх перерахунку, тобто кожен координатний відрізок вимірюється на рис.30, а, б і відкладається вздовж відповідної осі на аксонометричному кресленні (рис. 30):

б) будується круговий циліндр 2. Циліндр обмежений двома колами, які зображуються в площині O'X'Y 'і паралельної їй на висоті призми. Слід правильно еадать напрямки великої і малої осей еліпсів [2,3]. Велика вісь еліпса дорівнює 1,22 d окружності, мала - 0,71 d. Центри еліпсів розташовані в точках 2 і  , Які будуються на аксонометричному кресленні за загальними правилами (2 ';  );

 в) будується круговий циліндр 3. Тут будується один еліпс від кола, розташованої в площині OXZ з центром в точці 3 (31 ; 32 ) (Рис. 30, а, б). Вісь циліндра паралельна осі OY, мала вісь еліпса їй паралельна. Якщо з одного стогони циліндр 3 обмежений окружністю, то з іншого боку його завершують два еліпса (рис. 27), розташованих в площинах (1, 2) бічних граней прийоми (рис. 26, б). Але ці побудови пов'язані вже з наступним етапом нашого алгоритму.

 3. Будуються лінії взаємного перетину простих поверхонь. До таких належать криві,, (рис.27):

а) почнемо побудови з еліпсів, на яких ми зупинилися вище. Щодо точки 4 '(43 ; 41) (Рис.30, г) легко побудувати точки 5 '(53 ; 51 ) І 6 '(63 ; 61 ) (Рис. 30, г), а також точки 7 '(73 ; 71 ) І 8 '(83 ; 81). Останні розташовані в площинах бічних граней призми 1,2 відповідно (рис.25). Крім точок 5 ', 6', 7 ', 8', необхідно побудувати в тих же бічних гранях ще по парі точок еліпсів, наприклад точки 9 ', 10,' 11, '12'.

 б) криві (рис. 26) є лініями перетину двох циліндрів 2 і 3 (рис. 24). У аксонометрии ці лінії будуються аналогічно способом перенесення точок з комплексного креслення на аксонометричний з подальшим їх з'єднанням плавної лекальної кривої. На рис. 30, г можна частково бачити криву. Крива в аксонометрии хоч я знаю.

4. Для виявлення форми внутрішніх поверхонь і ліній робиться четвертний виріз фігури, спрямований в бік спостерігача, площинами паралельними (співпадаючими) координатним аксонометричними O'X'Z 'і O'Y'Z', на рис. 30, г такої виріз знищив би багато точки побудов, необхідні для читання і розуміння викладеного алгоритму, тому обмежимося прикладом виконання четвертного вирізу, представленого на рис. 23.

5. Заповнення основного напису.

В основному написі (ГОСТ 2.104-68) заповнюються графи:

розробив - прізвище студента;

перевірив - прізвище викладача.

У графі "призначення" записується прямим шрифтом Б10 дев'ятизначну число: (див. Розділ 1.4).


 
 
 Мал. 30

ЛІТЕРАТУРА

1. Інженерна та машинна графіка. Геометричне конструювання і параметризація плоских фігур із застосуванням персонального комп'ютера: Керівництво по виконанню лабораторної роботи №1 / Под ред. С. а. Синіцина. М .: BЗІІT, 1993.

2. Синіцин С. А. Інженерна графіка. ч.1. Проекційне креслення. Учеб. сел. М .: BЗІІT, 1994..

3. Федоренко В. А., Шошин А. І. Довідник по машинобудівному кресленню .: Машинобудування, 1981

4. Лягерь А. І. Інженерна графіка. Підручник. М .: Вища школа, 2001..

5. Попова С. І., Алексєєв С. Ю. Машинобудівне креслення. Довідник. СПб .: Політехніка, 1999..

ДОДАТОК

 ВАРІАНТ 1

ВАРІАНТ 2

 ВАРІАНТ 2

ВАРІАНТ 4

 ВАРІАНТ 6

ВАРІАНТ 6

 ВАРІАНТ 7

ВАРІАНТ 8

 ВАРІАНТ 9

ВАРІАНТ 10

 ВАРІАНТ 11

ВАРІАНТ 12

 ВАРІАНТ 13

ВАРІАНТ 14

 ВАРІАНТ 15

ВАРІАНТ 16

 ВАРІАНТ 17

ВАРІАНТ 18

К. т. Н., Доцент ВАСЮНЦОВ Ю. д.,

д-р техн. наук. професор Синіцин С. а.

ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА

Контрольна робота № 1. Проекційне креслення.

 Експлуатація залізниць |  Рухомий склад залізниць

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати