Головна |
Вухо, покинуте мною, ніяк не сприймає звуку. Завжди я з усіх сутностей кращий. Як порожні житла, як вогонь, покинутий блиском, Ніколи не виблискують почуття, коли їх я покину. Як напівсухі дрова [не горять], так почуттями,
які покинув манас, Всі істоти без мене не сприймають предметів.
Почуття сказали: Що ти думаєш було б правильно, Якщо б ти, пане, без нас предметами міг
насолоджуватися,
Якби після того, як ми зникли, в утриманні
життя була б насолода,
І ти б куштував насолоду, то було б правильно
то, що ти думаєш.
Адже після нашого зникнення при Предстояння
предметів Ти ними лише в уяві насолоджуватися
здатний.
Або ти думаєш, що можеш завжди досягти
наших предметів?
Сприйми-ка носом образ, смак сприйми очима. Запах сприйми вухами, сприйми мовою торкання, Шкірою звук сприйми, розумом сприйми дотику; Адже сильний не обмежений, обмежень - для
убогих;
Безпосередньо досягну-ка насолоди: адже
тільки залишене нами тобі є.
Як учень для уваги ШАСТРА33, до знає
шастри приходить,
Як він підпорядковується умовам заради почутого
шрути34.
Так ти осмислювати показані нами предмети - Майбутні і колишні як наяву, так і в мрію. У позбавлених розуму або малоразумних Зберігається життя, якщо до позбавлення наших
предметів не дійде справа.
Вигадував багато воображеньем, віддається
мріям, Все ж, замучений голодом, до предметів почуттів
вдається.
У житло, позбавлене дверей, проник
уявою, віддаючись насолоди речами, Внаслідок виснаження життя, до спокою завжди приходить, як згасає вогонь, коли дрова виснажилися. В силу того, що за допомогою отворів тіла ми
прив'язані
До властивостей і не сприймаємо якостей один одного, Без нас немає для тебе досягнення, оскільки без нас ти радості скуштувати не можеш (XIV. 22. 14-29).
І. Мокшадхарма | РАННИЙ БУДДИЗМ
ВІД РЕДАКЦІЇ | ФІЛОСОФІЯ СТАРОЖИТНОСТІ І СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ 1 сторінка | ФІЛОСОФІЯ СТАРОЖИТНОСТІ І СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ 2 сторінка | ФІЛОСОФІЯ СТАРОЖИТНОСТІ І СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ 3 сторінка | ФІЛОСОФІЯ СТАРОЖИТНОСТІ І СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ 4 сторінка | I. самхита | II. Упанішади | ФІЛОСОФІЯ епічної ПЕРІОДУ | I. Бхагавад-ГІТА | ГЛАВА VI |