На головну

Методи оцінки конкурентоспроможності продукції

  1. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  2. I. Методический инструментарий оценки уровня ликвидности инвестиций обеспечивает осуществление такой оценки в абсолютных и относительных показателях.
  3. I. Организационно-методический раздел
  4. II. Методические рекомендации по организации утренних бесед с детьми.
  5. II. Методические указания по проведению занятия.
  6. II. УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ
  7. II. УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ

Оцінка конкурентоспроможності продукції - визначення корисності продукції (якість, ефект від використання), ціни товару, наявність гарантійного та післягарантійного обслуговування, сервісного обслуговування.

Оцінка конкурентоспроможності продукції включає наступні етапи:

1. Аналіз ринку та вибір найбільш конкурентоспроможного товару-зразка для порівняння і визначення рівня конкурентоспроможності даного товару.

2. Визначення набору порівнюваних параметрів обох товарів.

3. Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності даного товару.

До методів оцінки конкурентоспроможності продукції відносяться:

1. Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на використанні одиничних параметрів продукції, що аналізується, і бази порівняння та їхньому зіставленні.

Якщо за базу оцінки приймається потреба, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності здійснюється за формулою:

, (5.3)

де qi - одиничний параметричний показник конкурентоспроможності по i-му параметру (i = 1, 2, 3, ..., n);

Pi - величина i-го параметра для аналізованої продукції;

P - величина i-го параметра, при якому потреба задовольняється цілком;

n - кількість параметрів.

При оцінці за нормативними параметрами одиничний показник приймає тільки два значення - 1 (якщо продукція, що аналізується, відповідає обов'язковим нормам і стандартам) або 0 (якщо параметр продукції в норми і стандарти не укладається).

При оцінці за технічними і економічними параметрами одиничний показник може бути більше або дорівнює одиниці, якщо базові значення параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами.

Якщо за базу оцінки приймається зразок, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності проводиться по формулах:

, (5.4)

, (5.5)

де qi', qi - одиничний показник конкурентоспроможності по i-му технічному параметру.

Якщо технічні параметри продукції не мають кількісної оцінки, для додання цим параметрам кількісних характеристик використовуються експертні методи оцінки в балах.

Диференціальний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції або наявності в неї недоліків у порівнянні з товаром-аналогом. З його допомогою важко вирішувати більш складні задачі, а також розробляти варіанти оптимального поліпшення продукції за критерієм витрат, тому що для цього необхідно знать вагомість кожного параметра з погляду його впливу на перевагу споживача при виборі товару.

2. Комплексний метод оцінки конкурентоспроможності продукції заснований на застосуванні групових і інтегральних показників або зіставленні питомих корисних ефектів продукції, що аналізується, і зразка.

Розрахунок групового показника за нормативними параметрами здійснюється за формулою:

, (5.6)

де Iнп - груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами;

qнi - одиничний показник конкурентоспроможності по i-му нормативному параметру.

Розрахунок групового показника за технічними параметрами (крім нормативних) здійснюється за формулою:

, (5.7)

де Iтп - груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

ai - вагомість i-го параметра в загальному наборі з n технічних параметрів, що характеризують потребу.

Отриманий груповий показник Iтп характеризує ступінь відповідності даного товару існуючої потреби по всьому наборі технічних параметрів; чим він вище, тим у цілому повніше задовольняються запити споживачів. Основою для визначення вагомості кожного технічного параметра в загальному наборі є експертні оцінки, засновані на результатах маркетингових досліджень. Іноді з метою спрощення розрахунків і проведення орієнтованих оцінок з технічних параметрів може бути обрана найбільш вагома група або застосована комплексний параметр - корисний ефект, що надалі бере участь у порівнянні.

Розрахунок групового показника за економічними параметрами виконується на основі визначення повних витрат споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції.

Повні витрати споживача визначаються по формулі:

(5.8)

де В - повні витрати споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції;

Вс - одноразові витрати на придбання продукції;

Сi - середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до i-го року її служби;

Т - термін служби;

і - роки по порядку.

(5.9)

де Сj - експлуатаційні витрати по j-ій статті;

n - кількість статей експлуатаційних витрат.

У тому випадку, якщо продукція може бути продана після експлуатації, повні витрати повинні бути зменшені на величину виторгу за неї.

Розрахунок групового показника за економічними параметрами виконується за формулою:

, (5.10)

де IЕП - груповий показник за економічними параметрами;

В, Во - повні витрати споживача відповідно по продукції, що оцінюється, і зразкові.

Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності (К) здійснюється за формулою:

(5.11)

Економічний зміст інтегрального показника конкурентоспроможності полягає в тім, що на одиницю витрат споживач одержує К одиниць корисного ефекту. Якщо К > 1, то рівень якості вище рівня витрат і товар є конкурентоспроможним, якщо К < 1 - товар є неконкурентоспроможним на даному ринку.

Якщо аналіз проводиться по декількох зразках, інтегральний показник конкурентоспроможності продукції по обраній групі аналогів може бути розрахований як сума середньозважених показників по кожному окремому зразку:

, (5.12)

де Кср - інтегральний показник конкурентоспроможності продукції щодо групи зразків;

Кi - показник конкурентоспроможності відносно i-го зразка;

Ri - вагомість i-го зразка в групі аналогів;

N - кількість аналогів.

3. Одним із розповсюджених методів оцінки конкурентоспроможності продукції є метод «профілів». Цей метод дозволяє виконати оцінку рівня конкурентоспроможності продукції за техніко-економічними факторами.

Профілемназивається графічне зображення вибраних техніко-економічних показників продукції за певними правилами. Він використовується для оцінки рівня конкурентоспроможності шляхом порівняння профілів конкуруючої продукції, побудованих на одному полі для оцінки.

Для побудови профілю обираються найбільш значимі, з погляду споживачів продукції, техніко-економічні показники та прямокутне поле для оцінки (як показано в табл. 5.1). Поле для оцінки поділяється на рівні (n-1) частини, де n - кількість обраних техніко-економічних показників. Питому вагу всіх показників можна приймати однаковою. Ширина поля для оццінки H обирається довільно. На шкалах ліворуч проставляється якісно найбільш погане можливе значення показника продукції, праворуч - якісно краще можливе його значення. Кожний показник продукції відкладається на шкалі. У результаті, чим більше площа профілю, тобто заштрихована область поля для оцінки, тим вище конкурентоспроможність продукції.

Коефіцієнт конкурентоспроможності продукції (К) визначається як відношення площі профілю (Sпр) до площі оціночного прямокутного поля (S):

, (5.13)

Площа, що обмежена профілем, розраховується за формулою:

, (5.14)

де h - відстань між шкалами (обирається довільно),

x1, x2 ...xn - координати вершини профілю.

Площа поля для оцінки:

S = h .(n - 1) . Н. (5.15)

 
 
Таблиця 5.1 Профіль конкурентоспроможності вантажного автомобіля загальнотранспортного призначення КАМАЗ-53212 (фрагмент)


Таким чином, виходячи з вище наведених формул, коефіцієнт конкурентоспроможності визначається:

, (5.16)

При побудові профілю показники можна групувати за характерними ознаками, властивостями продукції. Потім можна визначити коефіцієнт конкурентоспроможності продукції по даній групі показників. Наприклад, всі показники економічності продукції групуються, і по даній ділянці профілю розраховується коефіцієнт конкурентоспроможності продукції по економічній ефективності. Якщо окремий коефіцієнт конкурентоспроможності менше, ніж у конкуруючої продукції, то необхідно вживати заходи по його підвищенню. Моделювання конкурентоспроможності на стадії проектування нової продукції створює можливість із мінімальними витратами створити найбільш конкурентоспроможний товар.

 



Фактори впливу на конкурентоспроможність продукції підприємства | Діагностика відповідності продукції інтересам суб'єктів ринку

Частина 2 | Теоретичні основи конкурентоспроможності підприємства | Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства | Оцінка конкурентоспроможності підприємства на ринку | Матриця оцінки конкурентоспроможності підприємства на ринку | Поняття конкурентоспроможності продукції підприємства | Оцінка відповідності продукції інтересам суб'єкта ринку | Література |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати