Головна

Громадянська війна і інтервенція, їх результати і наслідки.

  1.  III. результати розрахунку
  2. " Війна і мир "як роман-епопея
  3.  The results are considered Вважають, що результати
  4.  XI. Тридцятирічна війна
  5.  А ось і результати
  6.  А) результати контрольного експерименту
  7.  А) результати контрольного експерименту

У 1918 - 1920 рр. в Росії була громадянська війна. Громадянська війна - це організована збройна боротьба за державну владу між соціальними групами всередині країни. Історики сперечаються - хто ж був винуватцем братовбивчої громадянської війни? Одні винуватцями війни вважають класи, які втратили владу, власність, станові привілеї; інші - фанатиків-більшовиків, нав'язали свій метод перетворення суспільства; треті - країни Заходу, геополітика яких була спрямована на ослаблення і розчленовування Росії, перетворення її на свій сировинний придаток. Природно, що якщо громадяни однієї держави звертають зброю один проти одного, то неминучі крайні погляди в оцінці такого явища. Тому деякі історики, які претендують на об'єктивний підхід в поясненні причин громадянської війни в Росії, вважають винуватцями все протиборчі в ній сторони в тій чи іншій мірі. Важко сперечатися і з тим, що особливістю громадянської війни в Росії було її тісне переплетення з військовою інтервенцією держав Антанти. Вона виступала головним фактором затягування і загострення кривавої «російської смути».

Великий розкид думок про час початку, закінчення, етапах війни. Одні історики зірниці такої війни вбачають в лютневих вуличних боях 1917 року, що ознаменували розкол суспільства на прихильників і противників революції; інші пов'язують початок громадянської війни з подіями Жовтня 1917 року і розпуском Установчих зборів. Однак загальнонаціональний масштаб збройна боротьба набула лише з середини 1918 р коли в неї втягнулися великі маси людей, що відносяться до різних класів і соціальних груп.

У березні 1918 Радянська влада «відкупилася» від німецького імперіалізму Брестським миром, сепаратний характер якого (окремий від союзників Росії по першій світовій війні), тяжкість умов викликали патріотичний протест у мільйонів громадян країни. Розпалася урядова коаліція більшовиків з лівими есерами. Спалахнули заколоти кадетско-монархічного «Національного центру», офіцерського «Союзу відродження Росії», есерівського «Союзу захисту батьківщини і свободи». Розпочата в червні-вересні інтервенція США, Англії, Франції, Японії та німецького блоку зіграла роль каталізатора запеклої громадянської війни. Виникло два протиборчі табори: з одного боку, прихильники більшовиків і Радянської влади (червоні), з іншого боку - їх противники, які виступали з різних позицій (білі). Політика «розкозачення» (фізичного винищення козаків), ініціатором якої був примкнув до більшовиків Л. Д. Троцький, зміцнила позиції білого руху. Розвернувся білий і червоний терор, в м'ясорубці якого гинула найкраща, соціально активна частина російського суспільства, як то кажуть, його генофонд, який історично трудновосстанавліваем. Тому громадянська війна характеризується як братовбивча, як найбільша національна трагедія. Хто тут вигравав стратегічно, геополітично? Тільки західний капітал.

У роки війни Червона армія отримала підтримку значної частини населення країни як відстоює завоювання народу. Виганяючи німецьких ставлеників з України, війська країн Антанти з Архангельська, Одеси, Баку, Кавказу, японських імперіалістів з Примор'я, Червона Армія показала себе як захисник Вітчизни від вікових прагнень іноземних загарбників розчленувати країну, ліквідувати єдину Російську державу. На вітчизняну війну, в складі Червоної Армії, пішли як «військові специ» десятки тисяч колишніх офіцерів царської армії, основна частина солдатів з селян, які забезпечили перемогу.

Чому ж білий рух зазнало поразки? Керівники антирадянських сил скасували дію «Декрету про землю», повернули землю колишнім власникам. Це відновило проти них селян, які вже поділили і обробляли поміщицькі наділи. Тому не тільки бідняки, а й середняки в більшості своїй пішли в Червону, а не білу армію.

Соціальна база білого руху звужувалася і тому, що його лідери не бажали співпрацювати з ліберально-буржуазними партіями, меншовицько-есерівськими соціалістами. В ході громадянської війни супротивникам більшовиків не вдалося домовитися про спільні цілі боротьби. Недовіра у населення до білого руху викликалося і тим, що воно багато в чому трималося на зброю країн Антанти, їх військових радників. У той же час більшовикам вдалося перетворити країну в єдиний військовий табір, мобілізувати трудові маси народу на захист вітчизни.

Громадянська війна принесла величезні лиха. У боях, від голоду, хвороб і терору загинуло 8 млн. Чоловік. 2 млн. Осіб були змушені емігрувати. Серед них було багато діячів науки, культури, які фактично включилися в розвиток інтелектуального, економічного потенціалу країн Заходу. Матеріальний збиток склав більше 50 млрд. Рублів золотом. Промислове виробництво в країні скоротилося в 1920 р в порівнянні з 1913 р в 7 разів. У занепад прийшло сільське господарство.

 Формування однопартійного політичного режиму після Жовтня 1917 р |  Соціально-економічний розвиток країни в 20-і роки.


 Москва - 2013 |  Утворення СРСР. Культурне життя країни в 20-і роки. |  Зовнішня політика Радянської держави в 20-ті - 30-ті роки. |  Радянський Союз в 1985-1991 рр. Перебудова. |  Події серпня 1991 р Розпад СРСР. Біловезька угода. |  Жовтневі події 1993 рр. Конституція. Вибори. |  ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ДАТИ. |  ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ. |  Додаткова |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати