Головна

питання 1

Значний розрив між містом і селом спостерігається в соціальній інфраструктурі. У місті створена розвинена система обслуговування населення, що надає різноманітні види послуг в торгівлі, медицині, побутовому обслуговуванні, спорті та культурі. Соціальна сфера села розвинена недостатньо, а багато її установи до останнього часу перебували на балансі сільськогосподарських підприємств, які через погіршення фінансового стану передають їх місцевим органам влади.

За рівнем освіти населення місто різко відрізняється від сільської місцевості. Якщо, згідно з переписом населення 1999 року, кількість осіб з вищою освітою в міській місцевості становила 176 осіб на 1000 жителів, то в селі цей показник був майже в 3 рази менше. На відміну від міста, село сьогодні відчуває серйозну потребу в молодих кваліфікованих фахівцях.

Через низьку рентабельність, в першу чергу в малих селах, закриваються стаціонарні торгові точки, які замінюються мобільними формами обслуговування.

Сільські бані та пральні, інші види побутових послуг також не завжди рентабельні. Одна з причин цього - значний знос устаткування і будівель, висока енерговитратність. Число збиткових організацій побутового обслуговування населення, наприклад в Могильовській області, у 2003 р склало 56,4% загальної кількості. За останні 14 років кількість комплексних приймальних пунктів побутового обслуговування в господарствах області скоротилося більш ніж в 2 рази, а перелік послуг, пропонованих збереглися районними будинками побуту, зменшується з року в рік. Для вирішення проблем побутового обслуговування в багатьох селах сільські поштові відділення беруть на себе функції посередника між жителями і районними службамі побуту. В окремих сільських населених пунктах відкриваються будинку соціальних послуг, що забезпечують обслуговування населення прилеглих малих сіл. Один раз в місяць в них працює лікар, приймаються попередні замовлення на ліки, ремонт і пошиття одягу, продаються готові вироби і навіть проводяться концерти. Основною перешкодою для диверсифікації сфери обслуговування на селі та розвитку приватних форм послуг є низька купівельна спроможність сільських жителів.

Мал. Ранжування районів Республіки Білорусь по

роздрібного товарообігу на 1 чол. за 2006 рік

Таблиця Десять районів з найвищим і найнижчим показниками роздрібного товарообігу на 1 чол., Тис. Руб.

 10 районів з високим показником  10 районів з низьким показником
 Республіка Білорусь - 2580,8
 Берестовіцкій  3805,1  Хотимський  1223,0
 Брестський  2694,0  Івьевскій  1219,4
 Гродненський  2429,2  Дятловський  1214,3
 Ошмянського  2411,2  Ляховічскій  1206,7
 Островецький  2368,4  Клічевскій  1206,5
 Мінський  2266,6  Зельвенська  1202,8
 Несвижский  2180,3  Городоцький  1140,5
 Полоцький  2142,0  Ганцевицький  1132,4
 Вітебський  2099,5  Свислоцьку  1114,2
 Могилевський  2075,4  Ветковський  1061,2

Мал. Роздрібний товарообіг на 1 чол. в містах Республіки Білорусь

за 2005 і 2006 роки

Регіональна диференціація доходів. Концентрація найбільших промислових підприємств, банківської сфери, адміністративно-управлінських установ, малого бізнесу в місті Мінську, великих і великих містах забезпечила тут найбільш високий в країні рівень доходів. Середньомісячна заробітна плата в цих містах в 2003 р була 250 тис. Руб. і вище. В інших містах, де вибір місць прикладання праці істотно вже, середньомісячна заробітна плата становила 170-180 тис. Руб. У сільській місцевості оплата праці в 2, а то і в 3 рази менше, ніж в містах, а доходи 36% жителів села нижче бюджету прожиткового мінімуму.

Мал. Ранжування районів Республіки Білорусь по нарахованої

середньомісячної заробітної плати за 2006 рік

Таблиця Десять районів з найвищим і найнижчим показниками нарахованої середньомісячної заробітної плати, тис. Руб.

 10 районів з високим показником  10 районів з низьким показником
 Республіка Білорусь - 463,7
 Солігорськ  837,1  Мстиславській  416,5
 жлобинський  767,6  Лоєвський  416,3
 Речицький  646,0  Островецький  416,1
 Полоцький  645,6  Єльський  414,7
 Гродненський  627,0  Ганцевицький  412,7
 Мозирський  598,6  Пружанскій  409,3
 Дзержинський  597,9  Брагінський  406,1
 Смолевічского  597,0  Краснопільський  402,9
 Мінський  595,5  Хотимський  381,1
 Гомельський  593,2  Кремінський  374,6

Мал. Величина нарахованої заробітної плати в містах в 2005 і 2006 роках

Сфера охорони здоров'я в містах і сільських поселеннях в Республіці Білорусь знаходиться на стадії реформування, переходу від екстенсивної до інтенсивної моделі організації охорони здоров'я. Шляхом злиття районних, які обслуговують сільське населення, і міських медичних установ створюються єдині територіальні медичні структури. Завдяки цьому сільські жителі отримають доступ до більш досконалої діагностичної апаратури і кваліфікованої медичної допомоги. Формування єдиної медичної структури дозволяє концентрувати і ефективно використовувати бюджетні кошти для створення сучасної лікувальної бази, а також підвищувати рівень медичного обслуговування населення як міста, так і села. При цьому, втративши своє значення, дільничні сільські лікарні перетворюються в амбулаторії з денним стаціонаром або притулки для самотніх людей похилого віку. Розвиваються в даний час форми платного медичного обслуговування вносять необхідну різноманітність в загальний перелік послуг, проте їх частка поки незначна в рішенні головних проблем обслуговування міського і сільського населення.

Зменшення кількості дітей в сільській місцевості веде до закриття шкіл і дитячих садів. За 1991-2003 рр. число дошкільних закладів у сільській місцевості скоротилося з 2799 до 2132, причому найбільше скорочення відзначається у Вітебській області.

Рівень житлової забезпеченості на селі вище, ніж в місті. Якщо в містах на початок 2004 р вона становила в середньому 20,0 м2 / чол., То в сільській місцевості була в середньому дорівнює 27,8 м2 / чол. Однак якість житла в місті і селі незрівнянно. У сільській місцевості, на відміну від міських поселень, існує великий фонд порожнього невпорядкованого житла, що і робить показник житлової забезпеченості вище. Разом з тим наявність порожнього фонду на селі дозволяє багатьом господарствам не будувати нову дорогу житло, а викуповувати і капітально ремонтувати спорожнілі, але все ще добротні селянські будинки з садибами.

Мал. Ранжування районів Республіки Білорусь за ступенем

забезпеченості житлом, м2 на 1 жителя за 2006 рік

Таблиця Десять районів з найвищим і найнижчим показниками забезпеченості житлом, м2 на 1 жителя

 10 районів з високим показником  10 районів з низьким показником
 Республіка Білорусь - 22,6
 Дрібінского  41,1  Дзержинський  21,4
 Кіровський  33,7  Молодечненский  21,2
 Белинічскій  32,8  Борисовський  21,1
 Осиповичської  32,1  Гродненський  21,1
 Дятловський  32,0  Полоцький  21,0
 Хойнікскій  31,3  Могилевський  20,8
 Сенненского  31,0  Горецький  20,7
 Глусскій  30,8  Вітебський  20,3
 Клічевскій  30,6  Оршанський  20,3
 Лельчицький  30,4  Брестський  19,4

Мал. Забезпеченість житлом населення міст республіки в 2005 і 2006 роках

У забезпеченості міського і сільського населення основними комунальними послугами існують великі і традиційні для Білорусі відмінності. Рівень інженерного благоустрою житлового фонду міст (75-95%) значно вище, ніж на селі (15 -20%).

Зберігаються істотні відмінності в якості води, використовуваної міським і сільським населенням для господарсько-питних цілей. Системою централізованого водопостачання з контрольованим і досить високою якістю води охоплено від 85% (в малих містах) до 99% (у великих містах) міського населення. У той же час до 70% сільського населення використовує в питних цілях незахищені грунтові води з колодязів, які забруднені на більшій частині території країни. Аналогічна ситуація склалася в системі відведення і очищення побутових стічних вод. Тільки 15-20% сільського житла підключено до централізованих систем побутової каналізації, тоді як у містах системою каналізації охоплено від 70 до 90% житлового фонду. Існують також значні відмінності між містом і селом в санітарній очистці територій, видаленні і знезараженні твердих побутових відходів і рідких нечистот.

Природним газом користується більшість населення Мінської, Могилевської і Гродненської областей. У Вітебській області в 2004 р газіфіціровано 15 з 21 адміністративних районів. Активно ведуться роботи по газифікації сільських і міських населених пунктів Брестської і Гомельської областей. Разом з тим села, на відміну від міст, через малі обсяги енергоспоживання мають великі можливості щодо впровадження стійких систем енергозабезпечення на базі місцевих, відновлюваних і нетрадиційних джерел енергії. В практику сільського енергозабезпечення впроваджуються високотехнологічні котельні, що працюють на деревних відходах, міні-гідроелектростанції та інші подібні об'єкти.

У Білорусі розроблено і впроваджуються єдині нормативи соціальних стандартів, що містять 44 мінімальних стандарту в різних сферах соціального обслуговування, транспортного та інженерного забезпечення. До кінця 2005 р передбачається забезпечити населення країни, включаючи і сільське, усіма мінімальними соціальними стандартами. Для їх впровадження, перш за все в малих містах і на селі, державою передбачено видачу кредитів для реставрації та ремонту існуючих об'єктів соціального обслуговування, створення спеціального грошового фонду сприяння зайнятості, яким розпоряджаються державні служби зайнятості населення. Такі заходи сприяють появі на селі об'єктів приватної власності, і в першу чергу в торгівлі і побутовому обслуговуванні. Уже сьогодні приватні торгові точки на селі становлять серйозну конкуренцію підприємствам споживчої кооперації за якістю і різноманітності пропонованих продуктів і промислових товарів.

 Необходимость и форми МІЖНАРОДНОГО співробітніцтва у вірішенні глобальних проблем. |  В даний час в містах і сільських поселеннях Білорусі проблеми, пов'язані з бідністю, залишаються актуальними.

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати