Головна

Особливості кризового менталітету

  1.  I. Особливості фразеологізмів.
  2.  III. Психічні властивості особистості - типові для даної людини особливості його психіки, особливості реалізації його психічних процесів.
  3.  IV. ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ стимулом для МЕНЕДЖЕРІВ ДЕРЖАВНИХ КОРПОРАЦІЙ
  4.  T- критерій Стьюдента і особливості його використання для залежних і незалежних вибірок.
  5.  Аварійні світильники: призначення і особливості
  6.  Аналіз зовнішніх і внутрішніх чинників кризового стану підприємства. Основні етапи розробки антикризової стратегії.
  7.  Анатомо-фізіологічні особливості організму, що росте. Основні закономірності росту і розвитку дітей і підлітків

З функціональної соціально-політичної точки зору, загальний для тієї чи іншої групи менталітет сприяє підтримці наступності її існування і стійкості поведінки входять до неї членів, перш за все, у відносно стабільних, але особливо - в кризових ситуаціях. Головною особливістю останніх є таке руйнівний вплив на менталітет, яке ставить під загрозу його цілісність і сплачівающе-уніфікує поведінку людей характер, а в разі екстремальної, критичного впливу може призводити до дестабілізації, розшарування і порушення спільності менталітету членів групи аж до повного руйнування такої політико-психологічної спільності. Що виникає в результаті подібних ситуацій аномія веде до появи численних форм девіантної поведінки і гострим психологічним криз у представників цієї спільноти, що тягне за собою і соціально-політичні наслідки: в таких випадках спільність стає здатною насамперед (а іноді і виключно) до деструктивного в соціально -політична плані поведінки, часом чреватому не тільки руйнуванням соціального оточення, а й саморуйнацією такої спільності.

У подібних випадках виникає особливий, "кризовий менталітет " (Або анемічне, "дезінтегрованих свідомість") як вираз певного етапу розпаду стійких перш соціально-політичних утворень, що визначали поведінку людей, в структурі свідомості та психіки в цілому. Головними його особливостями є своєрідна мозаїчність (конфліктне співіснування, з одного боку, відмираючих, вже неадекватних колишніх і, з іншого боку, що народжуються, але ще не стійких нових компонентів), несістематізірованность, відсутність цілісності і стійкості, ситуативність і безперервна мінливість. На відміну від докризового, досить стійкого і структурованого менталітету, кризовий носить потокообразний, лабільний характер. Менталітет такого типу, наприклад, з'являється в ситуаціях різкого переходу від тоталітаризму до демократії, що характеризуються появою цілого ряду нових форм суспільного життя - зокрема, соціально-політичного плюралізму, багатоукладної економіки, багатопартійності і т. П. На етапі виникнення і становлення цих явищ. Прикладом такого роду, зокрема, служать спроби різноманітних реформ в радянському суспільстві, пов'язаних з періодом перебудови: головним чинником цих реформ мав стати "людський фактор", тобто, новий, змінився менталітет усього суспільства. Розвиток подій показав, проте, що трансформація менталітету є досить тривалим і болючим процесом. Це пов'язано, по-перше, з труднощами відмови від колишньої "психологічної оснастки" - зі значною інерційністю і особливого роду "опірністю" колишнього менталітету. По-друге, з небезпекою деструктивних наслідків в результаті його занадто швидкого руйнування. По-третє, зі складністю формування нового менталітету в процесі, по суті справи, примусової адаптації людей не стільки до нових умов (їх ще немає і не може бути на етапі початку реформ), скільки до майбутнього тривалого періоду реформування. Труднощі такого роду ведуть до того, що суспільні перетворення виявляються позбавленими підтримки з боку масового менталітету суспільства і, навпаки, змушені долати додатковий опір з боку політичної психології членів суспільства.

У разі екстремальної, критичного впливу кризової ситуації на менталітет може статися його дестабілізація, розшарування і порушення єдності для членів даної групи, що, в свою чергу, може викликати і розпад цієї соціальної спільності. Що виникає в результаті зазначених процесів стан може призводити до появи численних форм девіантної поведінки і гострим психологічним криз у представників даної соціальної спільності. Ця спільність стає здатною, перш за все, - а іноді і виключно, - до деструктивного в соціально-політичному плані поведінки. В такому випадку виникає особливий, а саме - кризовий менталітет, який служить виразом певного розпаду стійких перш соціально-політичних утворень. Докризовий менталітет, менталітет, характерний для стабільного стану соціуму, відрізняється цілісністю, відносною стійкістю, адекватністю соціальних умов - здатністю інтегрувати соціум і направляти зусилля її членів на конструктивну діяльність. Кризовий менталітет характеризується відсутністю цілісності, надмірної ситуативностью і мінливістю, нездатністю забезпечувати єдність соціуму і протистояти деструктивним соціальним процесам. У кризовому менталітеті значно виражені почуття самотності, страху перед невідомим, розгубленості. В ході рефлексії і екзистенціального діалогу в міру мобілізації духовних ресурсів людини страх може змінюватися захопленням перед можливим новим, а розгубленість - зібраністю духом і думкою. Кризовий менталітет виникає найчастіше в умовах швидкого переходу від тоталітарного режиму до демократичного. Ще одна риса кризового менталітету - його розколотість, розірваність, надмірна суперечливість. Протиріччя можуть мати місце і в докризовому менталітеті. Розколотість означає наявність протиріччя в самому ядрі менталітету - в його ціннісно-мотиваційному компоненті. У сучасній ментальності то борються, то існують незалежно один від одного взаємовиключні цінності, смисли, ідеали. Ж. Т. Тощенко зазначає, що «колишні характеристики свідомості істотно змінилися (деякі зникли зовсім), а нові ще не закріпилися в реальному суспільній практиці ...»; в суспільній свідомості «самим химерним чином поєднуються старі і нові політичні ідеї, космополітичні і націоналістичні орієнтації, республіканські і монархічні орієнтири, релігійні та атеїстичні переконання, трудові і споживчі установки» Знання описаних особливостей кризового менталітету має велике значення для ефективного проведення різних соціально-економічних і соціально-політичних реформ. Одна з умов успішності і безболісності цих реформ - забезпечення цілісності менталітету. Для цього необхідно, по-перше, прогнозування очікуваної соціальної реальності і, по-друге, випереджаюче системне творення нових ментальних особливостей, адекватних цій прогнозованої реальності.

 менталітет політичний |  функції політпсіхологіі


 Об'єкт, предмет, методи і завдання політичної психології |  Політична психологія і психологія політики. |  ПОЛІТИКА ЯК ДІЯЛЬНІСТЬ |  Проблема влади в політпсіхологіі |  Влада як авторітетно- владне повноваження |  Політичне участь мотиви політичної участі |  Активні форми політичної участі |  Пасивні форми політичної участі |  політична культура |  Типи політичних культур |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати