Головна

Розділ 1. 23 сторінка

  1.  1 сторінка
  2.  1 сторінка
  3.  1 сторінка
  4.  1 сторінка
  5.  1 сторінка
  6.  1 сторінка
  7.  1 сторінка

вительство, яке вирішить зупинити розграбування Рос-

ці Китаєм (не варто думати, що грабують тільки «американ-

ци »; цим займаються всі, хто може). А до того моменту

ця мережа буде роз'їдати російське суспільство зсередини, по-

Подібно паразитам в людському організмі.

І всі ці плани, детально опрацьовані і реалізуе-

мие цілеспрямовано на державному рівні, оформ-

ляють обтічними і, на перший погляд, не страшними,

термінами. Принцип дії простий: в Росії той, хто по-

нимает істинний сенс цих формулювань, або не мае

ет реальних важелів протидії їм, або свідомо

проводить політику в інтересах Китаю. В. Матвієнко, губер-

наторії Санкт-Петербурга, санкціонувала будівництво

колосального чайна-тауна поруч з містом на Неві, т. зв.

«Балтійської перлини», що будується на гроші КНР, си

лами китайців і призначеної стати опорною базою Ки-

тая з витіснення російської населення з усіх важливих про-

областей життя в Росії. Як то кажуть, «нічого особистого -

тільки бізнес »...

Від Китаю не відстають і інші країни. Так, незабаром по-

сле кривавих подій в Андижані (придушення организо-

ванного американцями антиурядового путчу), по-

помічників державного секретаря США у справах Євро-

пи і Євразії Деніел Фрід заявив, що, після подій в

Андижані

«... Узбекистан перестав співпрацювати з Вашингтоном в

області боротьби з тероризмом. Уряд Ісламу Ка-

Римова відкрито дистанціювався від домовленостей, дос

тігнутих між Узбекистаном і США після терактів 11 ве-

тября ».

Парадокс в тому, що в ході невдалого заколоту, як

заявляють в Ташкенті, в Андижані були винищені імен-

але терористи. За логікою речей, немає підстав не вірити

узбецькій владі: адже мирні люди, якщо в них не стре-

лять і не морити їх голодом (чого в Узбекистані явно не

було), перебуваючи при здоровому розумі і тверезій пам'яті, що не полі-

зут на кулемети, стріляючи в солдатів своєї ж країни. хоча

західні політики і зміцнилися в думці, що узбецькі

солдати і поліцейські стріляли виключно в мирних

громадян, в реальності вдала операція з придушення ан-

тіправітельственного заколоту просто використовується запа-

будинок як можливість зайвий раз натиснути на неуступчі-

вого лідера держави, контроль над яким вкрай не-

обходимо «цивілізованим» агресорам.

Дорікати І. Карімова в тому, що він виконав (на відміну

від Шеварднадзе, Кучми і Акаєва) свої прямі обов'язки

і захистив конституційний лад, безперспективно: між-

народна громадськість не прийме такого звинувачення. для

тиску на нього використаний термін «відмова від співробіт-

ства в області боротьби з тероризмом ». Здавалося б: який

«Відмова від боротьби з тероризмом» може бути у государст-

ва, який страждає від тероризму? Це просто форма «чорної

мітки », яку видають США надто вже самостійним

лідерам. Попередньо, щоправда, «розфарбувавши» її так, щоб

отримав виглядав справжнім «породженням пекла»: треба ж,

нелюд, «проти тероризму боротися не хоче»! (Тут і «ін-

формаційний привід », 27: пізніше можна жорстко вмеші-

тися у внутрішні справи суверенної держави під тим '

приводом, що воно «не підтримує боротьбу з тероризмом,

яку ведуть всі прогресивні країни світу).

Відмова від «боротьби з тероризмом» в американській трак-

товке є вірна ознака: той, кого в цьому звинуватили, «по-

кусілся на святе ». Адже сьогодні на цю «боротьбу» США спи

сують всі свої гріхи і саме на ній будують сьогодні свою

агресивну експансію по всьому світу.

Взагалі, США у використанні «лукавих термінів», так-

дуть фору кому завгодно.

Ім'я «головного зла світу» - «міжнародної терорис-

ристических мережі «Аль-Каїда» - у всіх на слуху і стало

настільки відомим, що перетворилося в загальне. на-

звання це, за задумом його творців, незаперечно озна-

чає головну міжнародну терористичну імперію,

яка майже всемогутня, невловима і, якщо навіть знищити

жити багатьох її керівників все одно живуча і здатна

на всякі глобальні капості, на кшталт «терактів 11 сентяб

ря ». Вона настільки небезпечна, зла і Антилюдяність, що а)

існує a priori (доказів її існування не тре

буется), б) для боротьби з нею гарні всі засоби і в) сомне-

тися в тому, що вона є і є уособленням зла,

просто немислимо («задана інформаційна атмосфе-

ра », 25). Звідси висновок: якщо перст «вільних ЗМІ» «ци

вілізованного світу »(ці терміни, до речі, також є

«Лукавими») вкаже, що в даній точці земної кулі зна

дяться бази «Аль-Каїди», то сумніватися в необхідності

знищити ці «бази» - найчастіше разом з «точкою» і

державною системою країни, на території якої

вона знаходиться, - не можна. Для цього необхідно під-

вать і збройну агресію проти суверенної країни, і

загибель громадян Америки та інших «цивілізованих» країн.

Не кажучи вже про місцеве населення; його заради своїх интере-

сов в «цивілізації» ніколи не вважали.

Для типового американця виключно важлива ясність

розуміння «що таке добре, а що таке погано». І просто-

та запам'ятовування: середньостатистичний американець, на кото-

якого і розрахована головним чином ця маніпуляція, до ін-

теллект не розташований. Якщо, образно кажучи, «все араби

терористи і вороги демократії », як кажуть йому ЗМІ, -

то і назва у головних «арабських терористів» має бути

а) арабське і б) запам'ятовується (а то забуде).

Тому назва головним арабським терористам було

дано дуже просте, дуже «арабське» і незрозуміло-устра-

вирішальним, зловісне.

Звідки ж узявся термін «Аль-Каїда»?

У період війни в Афганістані американці підтримай-

вали афганських душманів. Їх арабські союзники, в першу

чергу Саудівська Аравія, змушені були, для воспол-

нання втрат «духів» (воювала Радянська армія ефекти

тивно), вербувати «моджахедів» по ??всьому мусульманському

світу. Для цих цілей створювалися неформальні структу-

ри, що знаходяться поза штатів спецслужб, але останніми кон-

контролюється і оплачувані. Одна з найбільш ефек-

тивних таких структур перебувала в Саудівській Аравії,

керував нею місцевий комерсант Усама бен Ладен. його се

Мейн клан мав найтісніші зв'язки з американською бізнес

елітою і, відповідно, з американськими ж спецслужба-

ми. Завдяки цим зв'язкам бен Ладен отримав «контракт»

на вербування бійців для «афганського опору». бізнес-

ніс був прибутковий для всіх: платили добре і вербовщі-

ку, і «рекруту». До того ж він відповідав ідеологи бен

Ладена «експорту» агресивних напрямків ісламу. по-

цього, через короткий час, набралося стільки готових і

потенційних бійців, що довелося заводити на них не-

що начебто картотеки. З'явилася, таким чином, справжня

база даних - по-арабськи «аль-Каїда». У ній містилися

дані не тільки про бійців, а й про агентуру на місцях, цін-

трах підготовки та інших корисних для боротьби з «шураві»

відомостях. Зрозуміло, ніхто з членів цієї мережі «аль-каі-

дою »її не називав: спробуйте змусити неграмотного йе-

менського або пакистанського селянина воювати і вмирати

за якусь «базу даних». Йому навряд чи взагалі вдасться втол-

кувати, що таке «база даних» ... Тому терміном «аль-

Каїда »стали називати« картотеку »і її керівників.

І все б нічого - так війна в Афганістані закінчилася

разом з Радянським Союзом. Ворог у головного «спонсора» -

США - зник; у Америки з'явилися інші цілі! В нача

ле 90-х американці просто і без натяків оголосили ря-

довим «моджахедам», що більше не мають потреби в їх услу-

Гах. Яку реакцію це могло викликати у настільки безпардонно

«Кинутих» бійців, здогадатися не важко. При цьому керів

ництво, швидше за все, про все знало і брало участь в цій

операції. У підсумку «проти Америки» виявилися налаштовані

рядові бійці, керівництво яких, змінивши і їм, і сво-

їй віру, стало нацьковувати цих недалеких «моджахедів»

здійснювати незначні теракти. Штатам був потрібний но

вий «глобальний ворог». І «злісний, агресивний», але пів

ністю підконтрольний «міжнародний тероризм» під-

ходив для цієї мети як не можна до речі. ворогові цього

потрібно ім'я - і, не «винаходячи велосипед», американ-

ські фахівці назвали його старим іменем: «Аль-Каїда».

Просто, зрозуміло, гламурно і дуже «террорістічно». осо-

ливо вражає середньостатистичного американця араб-

ська приставка «Аль».

Оскільки цей «жахливий і жорстокий ворог свободи і

демократії »міг виявитися скрізь, де« йому »заблагорассу-

диться, США отримали зручний привід завдавати ударів по

будь-якому ворогові в світі. А при необхідності і всередині своєї

країни - якщо виникала потреба в зміні внутрішньо

політичної моделі або в посиленні поліцейських заходів

безпеки. Для цього «міжнародна терористична

мережу »підходила якнайкраще. Згадаймо 11 вересня

2001 року: останній, кому було вигідно це шоу, був би

бен Ладен, якби він був справжнім, щирим антіаме-

ріканський терористом. Навіщо було йому треба було робити такий

спектакль, до того ж настільки незграбно? Простіше було б роз-

пиліть з тих же хмарочосів радіоактивний матеріал або

вкинути якусь хімічну гидоту в водопровід. ре-

Результатом стали б не кілька тисяч, а кілька сотень

тисяч жертв ... Замість цього, було проведено шоу, розробити конструкцію

танное за американським сценарієм і зрозуміле «рядовим

американцям », вихованим на голлівудських спецеффек-

тах, вибухи, гуркоті рушаться будівель і звірячих фізіо-

номіях киношно-арабських терористів.

Таким чином, сьогодні, маючи під рукою кишенькову і,

що важливо, легко впізнавану «міжнародну терористичних

чний мережу », неокочевнікі отримують привід для нанесення

удару по будь-якій країні в будь-який зручний для них час. дос

таточно тільки заявити, що «там ховається« Аль-Каїда »можна було посилати крилаті ракети, бомбардіровщі-

ки і морську піхоту ...

Зрозуміло, в Росії «лукаві терміни» так само неві-

роятно популярні у маніпуляторів свідомістю. процеси,

відбувалися в нашій країні протягом п'ятнадцяти років,

настільки руйнівні, що називати речі своїми імена-

ми - значить відкрито визнати антиросійську сутність

їх організаторів та провідників.

Для усипляння громадської думки, для переконання

населення Росії в тому, що «не все так уже й погано», викорис

-зуется заміна реальних термінів «лукавими». Наприклад, в

журналі «Коммерсант-Власть» від 29 березня 2004 року, в од-

ної з статей, присвячених одіозної темі «подвоєння ВВП»

(Саме поняття «подвоєння» цього самого «ВВП» є ти-

пічних маніпуляцією, про що йшлося вище), ситуація в

російській економіці описується наступними словами:

«Темпи економічного зростання знижуються: у 2002 році

ВВП виріс лише на чотири з невеликим відсотка, і це по-

сле десятипроцентного зростання в 2000 році. Та й це зростання про-

виходить з-за сприятливої ??економічної кон'юнктури ».

Те ж саме було висловлено М. Фрадковим в одній з

його промов, присвяченій економічному розвитку на пери

од до 2007 року. Він сказав: «... перед нами поставлені важливі

ні завдання президентом. Зокрема - значне збіль-

чення валового внутрішнього продукту. Ми розуміємо, що ми

дуже сильно залежимо від зовнішньоекономічної кон'юнкту-

ри і ми повинні проаналізувати цю кон'юнктуру ... »

В обох цих випадках важлива фраза про «зовнішньоекономічну

мическую кон'юнктуру ». Вона в завуальованому, «політ-

коректному »вигляді констатує просту і жахливу по

суті річ: все, на чому тримається сьогодні «економічний

зростання »і що хоч якось виправдовує розвал СРСР, ос

новано виключно на продажу нафти за кордон. А соб

ственная, реальна продуктивна економіка доведе-

на до такого стану, що вже не забезпечує розвитку

країни. Називати ці речі своїми іменами не можна: виводи-

ди напрошуються дуже вже безрадісні для апологе-

тов «реформ». Тому для маскування справжнього змісту

що відбувається придумана така обтічне формулювання:

«Сприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура». вона

адже може бути не тільки «нафто-газової» - мабуть, пой-

ми, не розібравшись, що малося на увазі. На це і рассчи-

ють маніпулятор.

Ефективним засобом протидії маніпуля-

ції в даному конкретному випадку може бути гарне зна

ня предмета маніпуляції - реального стану ни-

ній російської економіки.

Навесні 2004 року в першому читанні було відхилено проект

закону РФ про мітинги. Формулювання закону не оставля-

Чи населенню ніякої можливості ефективно висловлювати

свою незгоду з владою, відстоювати свою позицію і свої

інтереси. Такий варварський закон викликав різко негативний

ву реакцію у всіх верств суспільства, об'єднавши в цьому як

«Лівих», так і «правих» політиків. Стало очевидно: насту-

полон влади на права і свободи людей в цьому випадку чре-

вато серйозними наслідками. Влада змушена була

відступити і «відкликати» непопулярний закон.

Для пояснення «відступу» вищі посадові

особи оголосили: при обговоренні закон викликав неоднознач-

ву реакцію у населення Росії. Під терміном «неодно-

значная »реакція влада намагалася приховати саме різке і

абсолютно однозначну неприйняття народом таких предло-

жень. Оскільки визнавати, що нею був висунутий явно

антинародний закон, влада не змогла, була використана

«Лукава» формулювання: «неоднозначна реакція». Але що

ж в ній «неоднозначного», якщо все висловилися проти та-

кого закону?

Такі прийоми використовуються владою виключно

часто. Наприклад, під час підготовки до реформи ЖКГ в

Петербурзі губернатор міста Матвієнко в своїх виступила-

полон не раз відзначала, що вона йде на прийняття «без-

Відомими у населення »заходів. Які «неоднозначно будуть

сприйняті городянами ».

Під «непопулярними» заходами розумілися різке уве-

личение цін на комунальні (фактично жізнеобеспечі-

вающие) послуги. Терміни «непопулярні» і «неоднознач-

але оцінювані городянами »покликані скрасити істинний,

жорстокий зміст реформ, які проводить в Петербурзі

губернатор Матвієнко. І відповідну реакцію населених

лення на ці антинародні проекти. Потрібно говорити не про

«Непопулярності», а про перспективу людей платити за житло

в кілька разів більше, ніж «зараз», і вилетіти на ули-

цу або в тимчасову нічліжку в разі несплати. О який

«Неоднозначності» можна говорити, якщо населення реагі-

рует на такі жорстокі заходи абсолютно однозначно? люди

ще пам'ятають, як відповідні плати в СРСР составля-

Чи зовсім незначну частину від доходів сім'ї можливості виселення ніхто навіть не підозрював. але,

оскільки така негативна реакція ставить під питання

саму легітимність існуючої влади (навіщо вона людям

потрібна, якщо її дії призводять до стабільного погіршення

якості життя людей при неймовірній збільшенні особистих

станів представників влади?), саме масову ре-

акцію народу і потрібно приховати або «пом'якшити». для такого

«Пом'якшення» і використовується даний прийом, коли неизбеж-

ная перспектива різкого підвищення соціальної напруженості

ності озвучується як «прийняття непопулярних у населе-

ня заходів, які будуть неоднозначно сприйняті горожа-

нами ».

Також використання спеціальних термінів можна

побачити під час захоплення Грузією Абхазької автономії в травні

2004 року. Нагадаємо: в той період союзник Росії на Кав-

Казея, А. Абашидзе, був змушений, під тиском Москви,

піти з поста керівника Абхазії і покинути свою країну.

Злочинність дій російської влади і особисто секрету-

ря СБ РФ І. Іванова були настільки очевидні, що оправ-

дати зраду державних інтересів Росії було

просто неможливо. Збиток, нанесений інтересам Росії,

був просто величезний і мав далекосяжні наслідки.

Для збочення сенсу події (НЕ ліквіда-

ції Абхазької автономії, а ганебною і самоубійствен-

ної ролі в цьому Росії) і пом'якшення небезпечного для влади

ефекту від її дій була використана формулювання

«Найголовніше, що не відбулося кровопролиття». уни-

аніем кровопролиття політики намагалися забалакати раз-

рушітельние для Росії наслідки цього кроку, адже пер-

спективи широкого обговорення наслідків і причин, по

яким російське керівництво пішло на такий крок, міг-

ла поставити хрест на «соціальної стабільності» і «согла-

ці »в російському суспільстві.

Також прикладом використання спеціальних терми-

нов, може служити проведене нинішньою владою пере-

іменування «безпритульних дітей» в «бездоглядні». саме

слово «безпритульний» в свідомості наших людей є сим-

віл страшної біди, що звалилася на нашу країну, нашест-

вія ворогів чи іншого катаклізму.

Щоб уникнути небезпечних для себе асоціацій і виво-

дов, які неминуче зроблять люди, розібравшись в ис

тінном сенсі того, що відбувається (при багатомільярдних з-

стояння безпритульних більше, ніж було після Цивільного

ської війни - навіщо така влада потрібна?), влада називає

безпритульних дітей «бездоглядними». Сенс явища не

змінюється - але винні в такому положенні справ ізбега-

ють заслуженою асоціації з якоюсь напастю, яка спіткала

нашу країну.

Вельми популярним «лукавим терміном» в наші дні

є поняття так званої «сервісної економіки».

Виключно широко розкручений, термін цей викорис

-зуется для введення в оману українського суспільства.

В основі своїй економіка - сукупність наукової, про-

промислової, сирьедобивающей і переробної баз,

забезпечують поступальний розвиток держави і

суспільства. При цьому сфера обслуговування є невід'ємними

лемим, але аж ніяк не найважливішим елементом економіки.

Образно кажучи: без високого сервісу в ресторанах суспільство

може прожити, а без промислового, сировинного або науч-

ного потенціалів (а краще - їх сукупності) - немає. У ви-

де «народної мудрості» це вилилося в приказку «Америка

сильна не «Макдональдсом», а «Макдоннел-Дуглас».

В СРСР сервісна частина економіки, сфера обслужива-

ня, була принесена в жертву розвитку промисловості

і науки. Це викликало справедливі нарікання з боку

суспільства («у« них »двадцять сортів ковбаси, а у нас один -

та й то по запису »).

Руйнування Радянського Союзу мародерської частиною парт-

номенклатури, за допомогою міжнародних противників

Росії-СРСР, мало наслідком і завданням ліквідацію ви-

сочайшего науково-технічного потенціалу нашої країни,

дозволяв їй вийти на лідируюче місце в світі - якщо

б зміни кінця XX століття в СРСР проводилися по созіда-

тельному, а не по руйнівному сценарієм. злочинцям,

зруйнували і розграбували колосальний потенціал це-

лого народу, потрібно хоч якось пояснити ці свої «успіхи»

суспільству. Інакше воно може прокинутися від дурману пропаганди

і реально оцінити наслідки цих «реформ».

Для цього використовується прийом «похвала товару»

(8), коли на місце головного досягнення випинається від-

слушну, малозначущий результат, що роздувається до масшта-

бов «епохальних, найважливіших досягнень». суспільству сооб-

щается: тепер у нас економіка «сервісна», яка промінь-

ше обслуговує потреби кожної окремої людини.

Сервіс став краще - цього і повинні радіти «дорогі

росіяни".

Фактично це означає, що, втративши безпеку,

безкоштовну охорону здоров'я, освіту, житло, можливість

ність жити, не побоюючись бандитизму, тероризму, кривавих

«Локальних конфліктів», суспільство натомість отримало віз

вість просаджувати свої гроші в ресторанах і ігрових

павільйонах і офіційно користуватися послугами простіту-

струм. Найстрашніше в тому, що ліквідація базових отрас-

лей економіки і освіти позбавило суспільство надії на

стабільне забезпечене існування, на розвиток хоча

б по «китайському» зразком (насправді, до катастрофі-

чеський «перебудови» у СРСР була можливість на неиз-

Меріме більш потужний ривок у розвитку, ніж той, що про-

демонструвала КНР). Деякий час назад, коли жес-

токо обікрали і від цього чимало порозумнішали суспільство

почало розуміти, що до чого, ідеологи «ринкових реформ

по-російськи »висунули тезу про те, що« наша економіка

стала нарешті сервісної ». Була також придумана формулі-

ровка «повернулася до людини особою». Хоча яке «обличчя»

може бути у соціально-економічної системи, коли при

наявності фантастично дорогих бутіків і ресторанів лю

дей викидають на вулицю за несплату за житло? При тому,

що у цих нещасних часто немає ні грошей, ні можливо-

сти їх заробити.

«Успіхи» реформаторів і будівельників «демократіческо-

го суспільства »в Росії настільки« вражаючі », що сам по

собі термін «реформи» стає символом руйнування

і грабежу. А сам термін «демократ» давно вже став наріца-

ним та не менш як образливим, ніж «традицій-

ні »лайки. У підсумку представники самих що ні на

є реформаторських угруповань відхрещуються від такого

епітета. Маніпулятори розуміють: якщо люди розібралися,

ЩО ТАКЕ «реформи» і ЩО вони несуть людям - викорис

зувати більше цей «лукавий термін» не можна ».

Віце-прем'єр уряду РФ А. Жуков, виступаючи 5

квітня 2005 на конференції в «Вищій школі еконо

міки »« Модернізація економіки і вирощування інсти-

Тутов », заявив, що термін« реформи »більш вживати

не слід. На його думку, тепер, після того, як народ на

власній шкурі відчув і зрозумів-таки, що насправді

є «реформи», краще замінити цей термін якимось

приємнішим словосполученням, на кшталт «зміни до промінь-

шему »:« Люди втомилися від реформ. Але люди втомилися і від пло

хой системи охорони здоров'я, освіти, житлово-ком

нального господарства ... Від цих поганих речей люди ус

талі ще більше. Напевно, потрібно використовувати якусь

інше слово, наприклад «зміна на краще».

В даному випадку, разом з фактичним визнанням в

маніпулюванні свідомістю людей, (термін «реформи» через

початково створювався і вводився в обіг як маскування

істинних мародерських намірів місцевої «тубільної» елі-

ти, грабує нашу країну) присутній ще і забалакування

проблеми, 14.3. Посилання на те, що від «нереформованих»

систем життєзабезпечення «люди втомилися ще більше», при-

Знання підкреслити: незважаючи на неприйняття населенням Рос-

ці курсу на «реформи», курс цей буде збережений. просто

тепер реформи будуть називатися інакше. Важливо відмітити

то місце, де було зроблено цю заяву - «Вища шко-

ла економіки », організація, що займається фінансовими

махінаціями і є ідеологічним рупором ли

беральной антиросійської політико-економічної «елі-

ти »і її« кузнею кадрів ». Таким чином, маніпулятор

привселюдно заявляє: грабіж продовжиться, просто ми

змінимо назву, так як попереднє вже не може обма-

нуть жертву ...

15.2. «Пташиний мову»

Докладний опис

«Пташиний мову» - розвиток попереднього прийому, пре-

передбачати спеціальне побудова мови (мовних

оборотів, слів, висловлювань, викладів проблеми та ін.)

для приховування істинного і додання сказаного іншого, від-

особистого від істинного, сенсу.

Це відбувається в тих випадках, коли обговорювана про-

блема (предмет маніпуляції) настільки важлива, помітна і

відома реципієнтам, що приховати її неможливо в прин-

ципе. Особливо, коли аудиторія знає багато аспектів

цієї проблеми і вона налаштована на її обговорення. спроба

її приховування може привести до серйозного недовіри реці-

піента по відношенні до маніпулятора, що останнім, ра-

зумеется, вкрай небажано.

Так само і використання прийому «привласнення новини»

(16.1) тут також неефективно, так як реальне або біля-

дещо до реального позначення проблеми може також нанес-

ти інформаційний збиток маніпулятору.

В результаті маніпулятор починає обговорювати проблему, використовуючи

користуючись «пташину мову», коли за допомогою спеціально подоб-

ранних, «політкоректних» або відводять обговорення в

сторону мовних зворотів сенс обговорюваної проблеми пів

ністю змінюється. Реципієнт, який чекав обговорення ін-

тересовавшего його питання, отримує обговорення, але в з-

вершенно спотвореному вигляді. Правдивої інформації і про-

судження немає. Реципієнт залишається ошуканим, але так, що

сам про це, як правило, не здогадується. «Пташиний мову»

маскується під «прийнятий в політиці», «в економіці»,

«В правовому співтоваристві». Реципієнт залишається в уверенно-

сти, що все було сказано правильно («он адже які розум-

ні люди говорили! »), але це він, безглуздий, нічого не по-

нял ... Отже, сам у всьому і винна.

Істотну роль в успіху грає самореклама ма

ніпулятора. Йому важливо дати зрозуміти реципієнту, що «такий

[Як він] людина говорити неправду не буде ».

Перша ознака застосування «пташиної мови» - ви-

користування фраз, що не говорять про проблему ГРАНИЧНО

ЧІТКО І ВІДВЕРТО, ховаючись за «делікатністю»,

«Дипломатичністю» (дипломатія, до речі, говорить, як пра-

вило, виключно «пташиною мовою») і «правилами ве-

дення дискусії ».

Самим надійним механізмом протидії в цьому

випадку є переклад дискусії в максимально конкретні

ве і чесне виклад проблеми і неприйняття навязивае-

мій маніпулятором схеми неконкретної дискусії.

Навесні 2004 року, в період ювілею польоту Ю. В. Гагарі-

на в космос, в широку інформаційну середу ЗМІ ста-

вводити часто згадується фразу: «Гагарін - пер-

вий радянський космонавт ». При уявній справедливості

цього визначення, у нього є цікава особливість.

Старше покоління наших людей мало не з пелюшок

вивчило, що Гагарін - громадянин Радянського Союзу і пер-

вий космонавт Землі, тобто всього людства. Однак

Зараз, зусиллями нинішньої влади, вивчення вітчизняної

історії не акцентує увагу молоді на досягненнях

ях нашої Батьківщини. Багато зараз взагалі вже не знають, хто

такий Юрій Гагарін. В контексті цього термін «перший СО

Радянської космонавт »набуває зовсім іншого зна

чення. Людина чує: цей космонавт - перший порада

ський, тобто «перший в СРСР». Але ж не перший «всесвітньої

ний »! - Інакше, думає реципієнт, так би і було сказано:

«Перший космонавт Землі».

Дотримуючись маніпулятивної установці, Гагарін був першим

в СРСР. А першим в світі, можливо, був хтось інший,

громадянин якоїсь іншої країни? Адже, в іншому слу-

чаї, Гагарін був би не «першим радянським», а «першим кос

 Розділ 1. 22 сторінка |  Розділ 1. 24 сторінка


 Розділ 1. 12 сторінка |  Розділ 1. 13 сторінка |  Розділ 1. 14 сторінка |  Розділ 1. 15 сторінка |  Розділ 1. 16 сторінка |  Розділ 1. 17 сторінка |  Розділ 1. 18 сторінка |  Розділ 1. 19 сторінка |  Розділ 1. 20 сторінка |  Розділ 1. 21 сторінка |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати