Головна

Роль держави у здійсненні освітньої політики

  1. Актори світової політики та зовнішня політика держави
  2. Аналіз досягнень і втрат у процесі модернізації освіти в Україні (1991 - 2013 рр.) з позицій освітньої політики.
  3. Аналіз програми з математики для загальноосвітньої школи.
  4. Аналіз товарної політики підприємства
  5. Вибір зовнішнього стратегічного партнера держави
  6. Визнання Української держави світовим співтовариством. Міжнародне співробітництво незалежної України. Взаємодія з членами СНД.
  7. Визначення маркетингової політики

У всі часи держава приділяла особливу увагу системі освіти, яка в різних соціально-економічних і соціокультурних умовах виконує соціальне замовлення на формування особистості. Пильна увага держави до системи освіти зумовлена тим, що остання отримує державне замовлення на формування особистості визначеного типу. А керівництво нею держава здійснює через державну освітню політику.

У визначеннях вітчизняних видань держава розглядається як єдиний суб'єкт (актор) освітньої політики. Наприклад, Ю. Терещенко пише, що "у першому наближеному плані поняття "освітня політика" може бути потлумачене як цілеспрямована діяльність держави в руслі реалізації громадянського права на освіту", "саме діяльність держави у сфері освіти уособлює "освітню політику України".

У розвинених державах освітня політика є важливою частиною соціальної стратегії. Освіта й освітня політика, що спрямовує її розвиток, виходять на перший план у програмах державних реформ.

Особливість формування державної політики у сфері освіти пов'язана з тим, що функціонування освітньої системи включає низку компонентів, тому, як відзначив Л. Вульфсон. поняття "освітня система" передбачає не лише діяльність держави в цій сфері, а й значний вплив, що справляють політичні партії, громадські організації, науково-дослідні центри та педагогічна спільнота.

Цінність державного управління освітою полягає в тім, що воно має моральну ціль - забезпечити існування продуктивних демократичних, суспільно-контрольованих механізмів постійної трансформації освіти в повній відповідності з напрямком розвитку суспільства, людської цивілізації, прийнятих стандартів і цінностей.

Ці механізми, на думку П. Паскаля, можуть носити як конвергентний так і дивергентний характер, виходячи з того, що проблему в одному випадку потрібно просто прибрати або провести її декомпозицію в іншому випадку.

Державне управління ОП здійснюється через механізм реалізації певних технологічних схем управління та державних програм.

Формулюючи сутність державної політики у галузі освіти треба відзначити умови і засоби які їй загалом сприяють (за Г. Атаманчуком):

1. Державно-правові - створення узгодженого з точки зору права та позиції громадянського суспільства освітнього простору України.

2. Соціально-психологічні - включають у себе прагматичне усвідомлення нових життєвих ціннісно-освітніх орієнтирів, відхід від ілюзій, від усього того, що не відповідає реаліям життя і не народжує позитивну розбудовчу енергію людей.

3. Діяльнісно-практичні - дії, процедури, вчинки спрямовані на досягнення цілей державної політики в галузі освіти і наочно розкривають її (державної політики та освіти) цінність для суспільства.

За Ю. М. Старіловим державне опікування галуззю освіти можна розглядати у таких аспектах: соціальному, політичному, правовому, соціологічному, організаційному, процесуальному, моральному.

Методи державного регулювання освіти є такі: 1) прямі: нормативно-правові акти (закони, постанови), державні цільові комплексні програми, об'єми фінансування, державні замовлення, державні стандарти, ліцензії, квоти, ліміти; 2) непрямі: фіскальна політика, ...

Пріоритетна увага держави до освіти, її повноцінна бюджетна підтримка повинна відповідати реальним потребам сучасної та майбутньої України. Саме цілеспрямована державна освітня політика може сприяти зростанню добробуту кожного громадянина й конкурентоспроможності всієї країни. Ця політика буде ефективною тільки тоді, коли розроблятиметься й проводитиметься в поєднанні з активною інноваційною політикою країни.



Предмет освітньої політики. Об'єкти і суб'єкти освітньої політики, їх характеристика | Особливості державної освітньої політики в трансформаційному суспільстві.

Освітня політика як соціально-політичний феномен. Взаємозв'язок освітньої політики з іншими науками. | Освітня політика як навчальна дисципліна: мета, завдання, предмет вивчення. | Основні характеристики освітньої політики: вітчизняні та міжнародні дослідження. | Складові освітньої політики як міждисциплінарної сфери знань, їх характеристика. | Рівні інтерпретації освітньої політики | Освіта і політика: характер взаємодії | Якість, ефективність та рівність доступу до освіти як пріоритети освітньої політики. | Рівні освітньої політики, їх характеристика. | Відмінності між освітньою політикою та управлінням і адмініструванням у галузі освіти. | Функції освітньої політики, їх характеристика. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати