Головна

Інформаційні технології агітаційно-пропагандистського типу

  1.  Автоматизовані інформаційні технології організації вагонопотоків (АСОВ).
  2.  АВТОМАТИЗОВАНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
  3.  Алюмінієві сплави класифікують за технологією ізготовленіяізделій налітейние, порошковиеідеформіруемие.
  4.  Американський національний інститут стандартів і технології
  5.  Аналіз існуючої технології роботи станції
  6.  Б 24 В 1 Інформаційні технології в управлінні
  7.  Базові інформаційні служби Інтернет.

Інформаційні технології агітаційно-пропагандистського типу в цілому спрямованіна контроль за свідомістю і поведінкою людей. Застосовувані при цьому прийоми і техніки інформування і коммуніцірованія з громадською думкою в кінцевому рахунку спрямовані на штучне конструювання як політичних реакцій, так і запитів населення. У цьому сенсі найбільш типовими способами і прийомами інформування, відповідними таким цілям і характеру агітації і пропаганди, єдезінформація і фальсифікація відомостей, а такожманіпулювання свідомістю реципієнтів.

Термін «дезінформація» був введений вищим командуванням німецької армії в роки Першої світової війни для позначення тієї частини польової тактики роботи з противником, метою якої було введення його в оману. Ця тактика мала на увазі прямий обман противника, використання брехні, наклепів, напівправди, що приховують часом не тільки справжній зміст явищ і фактів, а й саме їхнє існування.

Політична історія дала множинні приклади використання дезінформації не тільки як часткової технології, але і як масштабного інформаційного курсу держави, що забезпечує здійснення великих політичних цілей. Наприклад, система свідомо сфабрикованих і цілеспрямовано розповсюджуваних неправдивих повідомлень прикривала початок військових дій нацистів проти СРСР, сприяла розгрому вищого військового командування в нашій країні перед Другою світовою війною і т.д. В даний час подібні прийоми широко використовуються не тільки в сфері міждержавних відносин в якості прикриття справжніх цілей тих чи інших країн, а й на внутрішньому політичному ринку у вигляді брехливих повідомлень про наміри конкурентів і відомостей про неіснуючі у них цілях, в формі приховування відомостей про доконані події, у вигляді тенденційною оцінки та упередженого коментування фактів, що приховує їх суть, і т.д. У цьому сенсі найбільш витончений технологією дезінформування є часткове, дозоване використання правдивої інформації, що дозволяє уявити подія в потрібному і спотвореному світлі.

Дезінформація може виступати складовою частиноюманіпулятивних технологій як особливого виду інформаційного впливу, спрямованого на приховування комунікатором власних цілей, але при цьому збудливим у реципієнта наміри, збігаються ні з його власними бажаннями, а з інтересами даного комунікатора. Іншими словами, маніпулювання - це тип прихованого, неявного інформування та програмування намірів реципієнта, побудований на ігноруванні його волі і відноситься до нього як до засобу, знаряддя виконання чужих йому інтересів.

Залежно від цілей ретельно приховуваного управління мисленням і поведінкою контрагента вибираються і відповідні інформаційні прийоми, наприклад, уривчасті і вибіркове інформування, коли реципієнту дається неповна інформація про події, а також «вал інформації», який дозволить людині відрізнити істотне від несуттєвого, «мнеться» будь-які орієнтири і пріоритети свідомості і ввергає його в стан розгубленості. До найбільш показовим прийомам маніпулювання можна віднести і Клішованість інформації, тобто використання готових образів, значень і стереотипів, які не потребують смислової обробки і тому викликають однозначно програмовану реакцію, знижує поріг критично сприймають інформації. Наприклад, за радянських часів негативним значенням володіли образи капіталізму, приватної власності, а позитивними - соціалізм, з яким асоціювався цілий набір позитивних якостей і моментів: мир, стабільність, ясність світогляду і т.д. Такі клішірованние образи, які тяжіють до чорно-білому зображенню світу політики, часто використовують для розпалювання соціальної, національної та релігійної ворожнечі між людьми.

Найбільш характерними і широко використовуваними прийомами і техніками маніпулятивного типу є «навішування ярликів», тобто присвоювання окремим особам або їхнім діям однозначно позитивних чи негативних оцінок; використання «подвійних стандартів» при оцінці дій союзників і супротивників; «Хибна аналогія», коли порівнюються два по суті різних, але зовні схожих явища, і ін. Для маніпулятивних технологій характерні також відмова від розгорнутої аргументації і підміна її технікою психологічного навіювання. В цей інформаційний арсенал входять акції, що впливають на больові соціальні точки, наприклад, традиції конфронтації між різними групами населення, підозри в щирості влади або союзників і т.д. Такі акції мимоволі викликають у людей страх, тривогу, ненависть. Вельми поширена і дифамація, тобто оприлюднення ганебних кого-небудь відомостей, «гра цифрами», що припускає комбінування статистичних даних і здатна «обгрунтувати» висновки, прямо суперечать існуючим реаліям.

Агітаційно-пропагандистські форми і технології інформування і коммуніцірованія, як правило, нерозривно пов'язані з провокуванням політичних скандалів, проведенням інформаційних і психологічних війн, здійсненням інформаційного терору, спрямованих на нанесення непоправної шкоди інтересам і громадської репутації конкурентів, а також на їх повну дискредитацію і витіснення з політичного ринку.

Технології паблік рилейшнз (ПР)

Технології паблік рилейшнз (ПР) представляють собою систему інформаційно-аналітичних дій, принципом яких є забезпечення реалізації політичних цілей на основі чесного і шанобливого ставлення до реципієнта. Тому, незважаючи на те що в рамках ПР можуть частково використовуватися окремі прийоми, більш характерні для агітації і пропаганди, в цілому ці технології націлені на принципова відмова від обману і фальсифікації фактів і припускають наявність зворотних зв'язків реципієнта з комунікатором.

Завдяки такій принциповій спрямованості, технології ПР націлені на всебічне роз'яснення реципієнтам існуючих політичних проблем, на створення позитивного в їхніх очах образу (іміджу) комунікатора, на забезпечення сприятливої ??суспільної атмосфери для реалізації передбачених дій, а також на завоювання і збереження високого авторитету Центру прийняття рішень. В кінцевому рахунку така стійка лінія поведінки на інформаційному ринку веде до формування у людей стійкої ціннісної орієнтації на політичні події, спонукає їх до свідомих дій. Таким чином, між комунікаторами і реципієнтами усуваються багато перешкод, в результаті чого пересічні громадяни активно і послідовно долучаються до політичного процесу, залучаються до прийняття і здійснення рішень.

Ці основоположні завдання зумовлюють і відповідні принципи ПР, до яких відносяться:

O відкритість інформації;

O взаємна вигода комунікатора і реципієнта;

O опора на громадську думку; шанобливе ставлення до громадськості.

Така орієнтація інформаційної діяльності показує, що розділяють дані принципи комунікатори по суті справи звертаються не просто до споживача інформації, а до особистості, що володіє власним поглядом на світ і політику. В силу такої установки всі діючі в рамках ПР політичні суб'єкти не шкодують часу на з'ясування позицій громадськості, постійно ведуть аналіз її і своєї ділової активності. Це передбачає чітку диференціацію ролей і позицій осіб, які планують інформаційні дії держави, партій або рухів і спрямованих на облік комунікативних особливостей різних сегментів громадськості, інтересів партнерів, конкурентів, клієнтів та ін.

Застосовувані сьогодні на політичному ринку технології історично викристалізовувалися в сфері дії великого бізнесу. Батьком-засновником ПР як специфічної лінії поведінки на інформаційному ринку можна вважати американця А. Лі, який на початку XX ст., Будучи незалежним експертом з комунікацій, вказував на необхідність врахування інтересів громадськості та правдивої інформації як умови успішного функціонування бізнесу. У той же час масовий перехід до такого типу побудови комунікативних відносин зі споживачами інформації став формуватися тільки після Другої світової війни і перш за все стосувалося вибудовування нових відносин з пресою. У 50-х рр. керівники корпорацій і державних органів стали приділяти більше уваги поясненню своїх задумів споживачам і населенню, прагнути давати людям відповіді на поставлені ними запитання, обгрунтовувати свої прагнення і вбудовувати їх в певну систему філософських і культурних значень. У 70-х рр. ПР-технології почали вносити нові елементи в розвиток світової економічної ситуації і проведення міждержавної політики. У 90-х рр. ПР стала інтенсивно перебудовуватися у зв'язку з інтенсивним технічним розвитком ЗМІ, комп'ютеризацією, розширенням світової мережі (Інтернет). За рахунок цього масова інформація перетворилася в найважливіший «стратегічне і політичне сировину» суспільства (К. Матрікон), універсальне джерело його енергії і розвитку.

Історична еволюція ПР виявила ряд відносно самостійних напрямків, кожне з яких має власний технологічним забезпеченням. Зокрема, ПР-технології розрізняються залежно від того, які завдання вони виконують. Ці завдання дуже різноманітні: обслуговування зв'язків комунікатора з державними та громадськими організаціями (public affairs), створення сприятливого образу особистості (image making), побудова відносин із ЗМІ (media relations), управління процесом сприйняття аудиторією і повідомленнями (massage management), робота з кадрами , персоналом інформаційних центрів (employee communications), громадська експертиза (public involvement), підтримка взаємин з інвесторами (investor relations), проведення презентаційних заходів: конкурсів, лотерей і ін. (special events), управління кризовими ситуаціями (crisis management) і т. д. *

 * Див .: Чумиков А. Н. Креативні технології паблік рілейшнз. М., 1998. С. 10.

Кожне з цих напрямків ПР являє собою певну систему управління інформацією, пов'язану з тими чи іншими способами виробництва новин, залучення уваги аудиторії, інтерпретації криз, з розглядом кожного інформаційного проекту з урахуванням його специфічних рис, з трансформацією шаблонних технологій в нестандартні і творчі і т. д. Ці напрямки орієнтуються на конструювання духовної і політичної середовища комунікації. В цілому така комунікативна інженерія висловлює прагнення політичних комунікаторів не нав'язувати людям ті чи інші позиції, а завойовувати, підкоряти їх свідомість ідейними методами. В такому випадку інформаційні технології перетворюються в інструмент демократичного суспільства, за допомогою якого має досягатися злагода, встановлюватися консенсус між владою і суспільством.

Незважаючи на відмінності підсистем і напрямків ПР, пов'язані з ними технології припускають наявність у беруть участь в їх акціях людей ідейної лояльності до прокламіруемой цілям; сполучення інформаційних потоків з організаційними змінами; мінімізацію нечесних прийомів інформування; орієнтацію на консесуальний технології; обов'язкову інформаційну підготовку політичних дій; відстеження дій контрагентів; уточнення і коригування дій; виключення акцій, що травмують громадську думку; і ряд інших універсальних прийомів і орієнтирів діяльності.

 Стратегії поведінки держави на інформаційному ринку |  Інформаційні технології створення іміджу


 політичне прогнозування |  Технології управління ризиками |  кризові технології |  Підготовчий етап прийняття рішень |  Етап постановки цілей |  Етап реалізації цілей |  Фактори формування інформаційних технологій |  Схема 1 Інформаційно-комунікативна система прийняття рішень |  Технології функціонального перетворення інформації і прийняття рішень |  Схема 2 Інформаційно-комунікативна система реалізації рішень |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати