На головну

ШТУКАТУРНО-ДЕКОРАТИВНЕ

ОПОРЯДЖЕННЯ ПОВЕРХОНЬ

2.1. Традиційні декоративні кольорові мінеральні штукатурки

Інструментарій. Традиційні декоративні мінеральні штукатурки залежно від складу розчину або способу оброблення декоративного шару поділяють на кольорові вапняно-піщані, теразитові та кам'яні. Опоряджують декоративними мінеральними штукатурками лише фасади, тому їх ще називають фасадними.

Рис. 1. Інструменти для нанесення декоративного розчину на поверхню і його опорядження: а - лопатки (кельми); б- відрізовка

Роботи, пов'язані з підготовкою фасаду до штукатурення, нанесенням і обробленням підготовчого шару штукатурки, виконують традиційними інструментами. Для нанесення і оброблення декоративних опоряджувальних шарів штукатурки застосовують спеціальний інструмент і пристрої.

Лопатки (кельми) - різні за розміром і формою полотна (рис. 1, а) - застосовують для нанесення декоративного розчину на поверхню і його опорядження. Прорізування і очищення прорізних рустів у декоративному шарі штукатурки виконують відрізовкою спеціальної форми (рис. 1, б).

Для створення додаткової шорсткості на підготовчому шарі під декоративну штукатурку застосовують подряпин (рис. 2).

Рис. 3. Інструменти і пристрої для виконання рустів:

а - рустовка, б - розшивка, в - розшивка зі змінними лезами, г - лінійка

Русти у пластичному шарі ва пня но-піщаної штукатурки виконують рустовками, розшивками та іншими інструментами. Вигляд найпростішої рустовки зображено на рис. 3, а. Рустовка складається з дерев'яного бруска, на одному з кінців якого закріплено вигнуту металеву пластинку. Для виконання ввігнутих рустів на шарі декоративної штукатурки застосовують розшивку (рис. 3, б), яку під час роботи пересувають уздовж металевої лінійки 1 м завдовжки з прорізом посередині (рис. 3, г). З цією самою метою використовують розшивку зі змінними лезами (рис. 3, в), що дає змогу виконувати русти різної ширини і профілю. Змінне робоче лезо цієї розшивки закріплюється на держаку спеціальним гвинтом.

Рис. 4. Пристрої для циклювання опоряджувального шару декоративної штукатурки: а - циклі; б- цикля-подряпка; в - цвяхова щітка

Для циклювання, тобто подряпування опоряджувального шару штукатурки, застосовують металеві циклі (рис. 4, а) або подряп-ку-циклю (рис. 4, б). Подряпка-цикля складається з дерев'яної основи розміром 120 х 180 мм, на нижній площині якої рядами закріплено металеві зубці, а зверху - ручку. Для циклювання застосовують також цвяхову щітку (рис. 4, в).

Поглиблені рисунки у пластичному шарі декоративної штукатурки виконують штамповками (рис. 5). Робочу частину штамповки з різним рисунком виготовляють із металу, пластмаси та інших твердих матеріалів.

Підготовка поверхонь під виконання мінеральної декоративної штукатурки.Поверхні під мінеральну декоративну штукатурку підготовляють так само, як і під звичайну штукатурку: насікають, очищують, змочують водою. За потреби із поверхні зрубують напливи, видаляють забруднення, жирові плями.

Якщо шви нових цегляних стін заповнені розчином, то їх вибирають на глибину не менше ніж 15 мм. У старих цегляних стінах вибирають шви, очищають поверхню сталевими щітками або піскоструминним апаратом.

Поверхні стін із бутового каменю очищають сталевими щітками, а шви кладки також вибирають на глибину не менш як 15 мм.

Шлакобетонні поверхні, як нові, так і старі, насікають; для кращого зчеплення зі штукатурним шаром просвердлюють отвори, в які вставляють пробки, і по цвяхах, вбитих у пробки, влаштовують дротяне плетіння.

Стіни фасадів провішують так само, як і при виконанні простої штукатурки, потім на них улаштовують маяки, провішують пілястри і кути, перевіряють збіг бокових укосів усіх віконних прорізів і горизонтальність поясків, карнизів, цоколя та інших елементів фасадів.

Після провішування на поверхню наносять і розрівнюють підготовчий шар (ґрунт) - основу для декоративного опоряджувального шару. Підготовчий шар 15...20 мм завтовшки наносять по маяках. Для кращого зчеплення опоряджувального шару з підготовчим шаром поверхню підготовчого шару продряпують по незастиглому розчину подряпками, наносячи горизонтальні хвилеподібні борозни 3...5 мм завглибшки на відстані 2...3 см одну від одної.

Роботи, пов'язані із влаштуванням підготовчого шару, виконують такими самими прийомами і за допомогою тих самих механізмів, інструментів і пристроїв, що й при нанесенні звичайної штукатурки.

2.2. Виконання вапняно-піщаної кольорової штукатурки

Кольорові вапняно-піщані штукатурки -найекономічніший вид кольорового обштукатурювання, який виконують на розчині з вапняного тіста без домішок або з ними а також відповідного кольору пігменту. Вони призначені переважно для обштукатурювання фасадів і значно рідше застосовуються для внутрішнього опорядження будинків.

Кольорова вапняно-піщана декоративна штукатурка складається з таких шарів: підготовчого який виконують звичайним розчином, і опоряджувального (накривки), який виконують декоративним розчином. Товщина декоративного шару штукатурки залежить від обраного виду опорядження (рустовка, рваний камінь тощо) і зернистості заповнювачів, що входять до складу розчину. Товщина накривного декоративного шару становить 6...25 мм, а то й більше.

Склад розчинів для декоративного накривного шару, вид і крупність заповнювачів мають відповідати проекту, а колірну фактуру підбирають пробами і погоджують з представниками авторського нагляду. Така штукатурка після опорядження імітує осадову породу - пісковик, природний камінь тощо.

Приготування розчинів. Приготовляють декоративні розчини, як правило, в умовах будівельного майданчика з готових сухих сумішей з використанням засобів механізації, як для звичайних розчинів, а за малих - уручну. Щоб запобігти неоднорідному фарбуванню, декоративні суміші ретельно перемішують і дозують, особливо у тих випадках, коли для опорядження потрібно кілька замісів.

Уручну розчин виготовляють так. Спочатку суху суміш пере-гарцьовують. Окремо розводять водою вапняне тісто, одержане вапняне молоко виливають у перегарцьовану суміш І перемішують її.

Для приготування кольорових розчинів велике значення має точність дозування всіх складових - неправильне дозування не тільки позначається на якості штукатурки, а й призводить до порушення її заданих декоративних властивостей.

Декоративний шар штукатурки наносять за 2 - 3 прийоми за допомогою звичайної штукатурної кельми. Спочатку виконують перший декоративний шар набризку, який не розрівнюють, а витримують 1-2 год, щоб він частково затужавів. Після цього наносять наступні шари розчину, які розрівнюють і ущільнюють напівтерками або правилами. Якщо декоративна штукатурка має бути рівною, то поштукатурену поверхню затирають терками. Для надання штукатурці міцності поверхню протягом 6...8 днів змочують водою.

Для створення рисунка або рельєфної фактури, схожої на камінь, зовнішній шар кольорової вапняно-піщаної штукатурки обробляють у пластичному чи напівтвердому стані або наносять набризк.

Оброблення по напівпластичному розчину. Після тужавлення нанесеного вапняно-піщаного розчину для отримання гладенької штукатурки його затирають терками або загладжують гладилками. Затирають поверхню рівномірними спіралеподібними рухами терки або однаковими по довжині розмахами терки.

Циклюють поверхні для отримання зернистих фактур під пісковик через 1,5-2 год після нанесення опоряджувального шару. Після циклювання опоряджена поверхня набирає шорсткості або штрихової фактури і стає подібною до природного каменю. Крім того, опоряджена таким чином поверхня стає блискучою за рахунок того, що зерна кварцового піску і слюди під час циклювання очищаються від плівки цементу і їх блиск відновлюється. Цю роботу можна виконувати як на всій поверхні, так і на окремих її ділянках, у вигляді каменів прямокутної або квадратної форми. Кожен прямокутник каменю циклюють окремо, пересуваючи циклю на сумісних каменях у взаємно перпендикулярних напрямкам по правилах, що забезпечує отримання різних відтінків. Залежно від розмірів зерен заповнювача -піску одержують дрібно, та грубозернисту фактури. Після циклювання штукатурку очищають м'якою сухою щіткою.

Дрібну насічку отримують унаслідок торцювання поверхні цвяховою або гумовою щіткою для отримання фактури під природний камінь (пісковики, туфи).

Оброблення металевою щіткою «під черепашник» виконують так. Свіжонанесений і вирівняний накривний шар обробляють жорсткою металевою щіткою (дріт до 1 мм завтовшки та 8...10 см завдовжки), вибираючи раковини (чарунки).

Штриховку-начіс виконують за допомогою м'якої сталевої щітки , по свіжонанесеному та вирівняному накривному шару. Обробляють поверхню великими штрихами. На другий день тампоном знімають частинки розчину, які нещільно прилягають до основи.

Накатування валиком здійснюють по свіжому шару накривки. Поверхню валика роблять рифленою чи обтягують сталевою сіткою. Глибина рельєфу рисунка не повинна перевищувати 5 мм. Працюючи з валиком, до поверхні прикладають рейку або напів-терок і пересувають валик уздовж них, як по напрямній. При цьому потрібно стежити за тим, щоб тиск на валик весь час був однаковим.

Види фактур, отриманих набризкуванням:

а - дрібнозерниста; б- крупнозерниста

Набризкування із використанням, стисненого повітря виконують форсункою по тільки-но вирівняному ґрунту. Отримують найрізноманітнішу фактуру набризку.

Набризкування через сітку з отворами від 2,5 х 2,5 до 10 х 10 мм виконують штукатурною лопаткою із сокола рівномірними кидками, що важливо для отримання рівномірної фактури. Чим більший розмір отворів сітки, тим грубіша фактура створюватиметься на поверхні. Розчин на поверхню накидають кілька разів на одній ділянці. Проходячи через сітку, розчин розподіляється на поверхні горбиками і утворює залежно від розміру сітки дрібну чи грубошерсту поверхню.

Способи отримання набризку:

а - через сітку; б-з віника; в - зі щітки

2.3. Виконання теразитової штукатурки

Теразитові штукатурки застосовують переважно для опорядження бетонних або обгтукатурених поверхонь фасадів. Їх виконують із спеціально приготовлених сухих сумішей, які містять гідратне вапно, цемент, заповнювач у вигляді кварцового піску, мармурової крихти, слюди.

Розрізняють теразит марок К, С і Д відповідно з крупно-, середньо- і дрібнозернистими заповнювачами. Теразит К використовують для обштукатурювання цоколю, С - для поверхонь стін, Д - для витягування архітектурних деталей. Найбільший розмір зерен заповнювача не повинен перевищувати для сумішей: К - пісок або крихта 4...6 мм, слюда 4..,5 мм; С - пісок або крихта 2...4 мм, слюда 1...2 мм; Д - пісок або крихта 1...2 мм, слюда 9, мм.

Готують і транспортують теразитові штукатурки у розчинозмішувачах примусової дії на зразок штукатурного агрегату CO 164 в обсязі, достатньому для обштукатур е ння всього фасаду або його частини.

Декоративні шари теразитового розчину наносять на підготовлену поверхню, як правило, за два прийоми. Перший шар 2...3 мм завтовшки наносять накиданням. Тільки-но набризк почне тужавіти, наносять другий шар 5...7 мм завтовшки, який розрівнюють правилом або напівтерком і затирають терками чи загладжують металевими гладилками відразу після нанесення розчину.

Після того як штукатурка затвердіє, через 3...6 год її обробляють, одержуючи фактури «під шубу», «під тесаний пісковик», «під рваний камінь».

Фактуру «під шубу» дістають циклюванням поверхні теразиту або набризкуванням теразитового розчину.

Створення фактури «під шубу» циклюванням. Циклюють поверхні теразиту циклями або цвяховими щітками-терками, отримуючи різну зернисту фактуру залежно від фракції заповнювача та тривалості витримування накривного шару. Ознакою достатнього витримування накривки є характер випадання зерен заповнювача в процесі циклювання: вони повинні відриватися від маси розчину не руйнуючи його. Працюючи циклею, штукатур пересуває її по прямих горизонтальних або вертикальних лініях так, щоб вона плавно і рівномірно пересувалась на поверхні у тому самому напрямку. За циклею не повинні залишатися глибокі подряпини і западини у шарі розчину. Коли всю поверхню поцикльовано, її за допомогою щітки або просяного віника очищають від пилу і зернин заповнювача, що відшарувався від поверхні під час циклювання. Після цього опоряджену поверхню протягом 3-4 днів змочують водою по 3-6 разів на день.

Створення фактури «під шубу» набризкуванням теразитового розчину. Набризкування теразитового розчину виконують так. На підготовлену поверхню наносять ґрунт із вапняно-цементного розчину таким чином, щоб він не дійшов до рівня маяків на 3...5 мм. На свіжий ґрунт накидають шар теразитового розчину і розрівнюють його напівтерками на рівні маяка. На не-затверділу накривку віником набризкують теразитовий розчин 5...7 мм завтовшки. Потім ребром правила знімають окремі зерна крупного заповнювача і обмітають щіткою.

Для одержання фактури «під тесаний пісковик» з поверхні товстого шару (до 12 мм) теразиту сколюють зубилом, бучардою, троянкою чи іншим ударним інструментом верхній шар штукатурки. Працюючи з ударним інструментом, потрібно вибрати таку силу удару, щоб фактура на всій оброблювальній поверхні утворювалась однакова. Після закінчення цієї роботи поверхню очищають від пилу. Слід пам'ятати, що цей спосіб можна застосовувати лише у тому разі, якщо підготовчий шар штукатурки міцний, а опоряджувальний повністю затвердів.

Фактуру «під рваний камінь» одержують втепленням у сві-жонанесений шар ґрунту щебеню декоративних порід і закиданням його теразитовим розчином. Після затвердіння розчину його в окремих місцях сколюють зубилом, потім обробляють дротяною щіткою.


2.4. Виконання кам'яної штукатурки

Кам'яні штукатурки - найбільш трудомісткий і складний вид штукатурних робіт, їх застосовують переважно для опорядження цоколів і фасадів монументальних будинків, імітуючи облицювання природним каменем - мармуром, гранітом, туфом тощо. Кам'яна штукатурка більш міцна, довговічна і декоративна, ніж усі інші види декоративних штукатурок.

Для виконання кам'яної штукатурки розчини приготовляють із цементу, вапняного тіста, мармурового дрібняка або інших подрібнених гірських порід крупністю 0,3...0,5 мм, кварцового піску, слюди, пігменту. Оскільки в розчині кам'яної штукатурки основним заповнювачем є дрібняк декоративних гірських порід, а доданий пігмент лише доповнює колір дрібняка, декоративний шар штукатурки після оброблення виглядає як природний камінь.

Готують розчин із сухих сумішей на об'єкті у розчинозмішувачах в обсязі, достатньому для штукатурення фасаду чи його окремих частин. Підготовчий шар під кам'яну штукатурку виконують так само, як і під інші види декоративних штукатурок. Кольоровий розчин наносять лопаткою за 3 -4 прийоми, витримуючи певний проміжок часу перед нанесенням наступного шару, безперервно в межах архітектурних елементів фасаду. Приблизно через добу декоративний шар промивають водою з фарбопульта доти, доки не почне стікати чиста вода без домішок цементного молока.

Поверхню кам'яної штукатурки витримують до повного затвердіння (10 - 12 днів, зволожуючи її водою 3 - 4 рази на день протягом 5 - 7 днів та 5 - б разів на день протягом останніх днів) і обробляють для одержання фактури. В останню добу штукатурку просушують.

Кам'яну штукатурку обробляють бучардою, троянкою, зубилом та іншими інструментами, шліфуванням карборундовим або наждачним камінням, а також травленням соляною кислотою.


Таблиця 3. Склади розчинів для кам'яних штукатурок, % за масою

Кам'яну штукатурку «під шубу» найчастіше обробляють за допомогою бучарди. Таке оброблення полягає у рівномірному наковуванні поверхні бучардою, зуби якої сколюють крихту, руйнують верхній каламутний шар розчину, оголяють слюду. Фактура може бути дрібно- та крупнозернистою залежно від виду бучарди. Працюючи з бучардою, штукатур наносить короткі легкі рівномірні удари.

Троянкою обробляють кам'яну штукатурку «під борознисту фактуру». Застосовують троянки з трикутниковими і заокругленими зубами різної висоти та ширини, що дає змогу отримувати дрібно- та крупноборознисту фактуру. Працюючи троянкою або зубилом, інструмент тримають у лівій руці під кутом 45° до рівня поверхні й злегка вдаряють по ньому молотком. При цьому на поверхні створюватиметься борозниста фактура, подібна до тесаного каменю.

Щоб одержати фактуру «під рваний камінь», у штукатурний шар (40...50 мм завтовшки) у різних місцях забивають зубило і ударом молотка збоку по кінцю зубила виривають шматки затверділого розчину. На поверхні створюються величезні виїмки.

Фактуру «під пісковик» дістають при сколюванні зубилом маленьких шматочків штукатурки.

Під фактуру «терацо» поверхню затверділого розчину шліфують наждачним або карборундовим кругом з наступним обробленням поверхні лаком на основі воску.

Шорстку фактуру отримують травленням, затверділої накривки (через 2-3 дні після нанесення) 5 %-м водним розчином соляної кислоти з наступним ретельним промиванням водою за допомогою фарбопульта. За цією технологією не можна застосовувати мармурову та вапняну крихту.

Рис. 13. Фактури кам'яних декоративних штукатурок:

а, б- штамповка; в - «під рваний камінь»; г, д - «під шубу» бучардою з дрібними і великими зубами; е - «шпунтована»; є - «під дюни»; ж - «під щебінь»

Кам'яну штукатурку можна виконувати накиданням декоративної крихти на свіжонанесений вапняно-піщаний розчин. Така штукатурка не потребує наступного оброблення, тобто після нанесення кам'яної крихти вважається закінченою. Накидають крихту вручну штукатурною лопаткою або за допомогою крихтометів. Деякі фактури кам'яних штукатурок показано на рис. 13.


2.5. Штукатурка сграфіто

Сграфіто -- спосіб декоративного оздоблення стін продряпуванням шарів штукатурки. Цю багатокольорову вапняно-піщану штукатурку виконують нанесенням 3 - 4 тонких шарів кольорового розчину з наступним продряпуванням верхніх шарів до нижніх. Звідси і назва «сграфіто» - слово італійського походження, що означає «видряпування». Цю обробку часто називають різьбленням на штукатурці, оскільки під час роботи доводиться зрізати один чи кілька шарів розчину, внаслідок чого отримують декоративний орнаментальний рисунок різної складності.

Сграфіто можна отримати не тільки продряпуванням верхніх шарів, а й нанесенням розчину за шаблонами-трафаретами.

Для штукатурки сграфіто застосовують лише вапняні розчини. Під час виконання зовнішніх робіт до складу розчину додають до 5 % портландцементу, що підвищує міцність і водостійкість штукатурки. Поверхні під штукатурку сграфіто підготовлюють так само, як і під інші види штукатурок.

Штукатурка сграфіто складається з двох шарів: підготовчого і опоряджувального. Підготовчий шар, у свою чергу, також наносять двома шарами (набризк і ґрунт) і виконують із звичайного вапняного розчину. Після нанесення ґрунту розчин ущільнюють і розрівнюють напівтерками, а рівність поверхні перевіряють контрольним правилом. Якщо штукатурку виконували по попередньо встановлених маяках, то розчин розрівнюють малками. Після вирівнювання підготовчого шару на поверхні за допомогою подряпки відразу надряпують горизонтальні хвилеподібні борозни. Борозни роблять 3,,.5 мм завглибшки на відстані 20...30 мм одна від одної для створення додаткової шорсткості на підготовчому шарі штукатурки, що сприяє кращому зчепленню з ним зовнішнього шару (рис. 14).

Залежно від кількості кольорів на рисунку опоряджувальний шар складається з певної кількості шарів.

Рис. 14. Надряпування підготовчого шару штукатурки:

а - гребінець-подряпник, б - розміщення борозен

Розчин для штукатурок сграфіто. Для виконання опоряджувальних шарів застосовують кольорові вапняні розчини, приготовлені на дрібнозернистому піску або мармуровому борошні.

Спосіб приготування. Кількість пігментів беруть залежно від заданої інтенсивності кольору рисунка. Спочатку на фарботерці змішують вапняне тісто з пігментами і перетирають. Після цього кольорове вапно у змішувальній машині перемішують з піском і потрібною кількістю води.

При приготуванні розчину у розчинозмішувачах вапняне тісто в окремій посудині розводять водою. Отримане вапняне молоко проціджують і змішують у барабані розчинозмішувача спочатку з кольоровою пастою, а потім з піском.

Нанесення кольорових шарів. Перед нанесенням першого опоряджувального шару висохлий підготовчий шар штукатурки змочують водою, яку набризкують із щітки або за допомогою шланга, приєднаного до водопровідної мережі. Як тільки вода всмоктується в ґрунт, приступають до нанесення накривних шарів. Наносять опоряджувальний шар з кольорових розчинів на ті ділянки поверхні, на яких виконуватимуться рисунки. Всі інші ділянки штукатурять звичайним вапняним розчином сірувато-білого кольору. Товщина накривного шару на цих ділянках має відповідати сумарній товщині багатокольорового опоряджувального шару на ділянках розміщення рисунків.

Перший кольоровий шар штукатурки наносять на підготовчий шар (ґрунт) кельмою з сокола шаром 6...8 мм завтовшки і відразу розрівнюють і ущільнюють напівтерком, щоб уникнути утворення раковин-порожнин. Так само наносять наступні шари із розчинів потрібних кольорів, коли розчин частково підсохне, і після розрівнювання затирають дерев'яною або повстяною теркою. Товщина цих шарів має бути 2... З мм. Як правило, останній шар штукатурки роблять до 1 мм завтовшки, застосовуючи рідший розчин, який наносять на поверхню маховою щіткою і розрівнюють кельмою або сталевою гладилкою.

При виконанні рисунка на загальному сірувато-білому фоні обштукатуреної поверхні для останнього опоряджувального шару застосовують вапняний розчин без пігментів, який наносять одночасно з виконанням накривного шару на інших ділянках поверхні.

При виконанні рисунка на кольоровому фоні поверхні останній шар виконують кольоровим розчином, у якому замість піску застосовують мармурове борошно, або звичайним розчином з наступним фарбуванням поверхні водною лугостійкою фарбою за допомогою щітки або фарбопульта.

Простішим методом штукатурки сграфіто є такий, за яким усі шари штукатурки виконують звичайним вапняним розчином. Після цього на відповідні ділянки поверхні «по припороху» переносять контури рисунка, видряпують його на певну глибину і фарбують окремі елементи його мінеральними, вапняними або іншими фарбами.

Виконання сграфіто нанесенням розчину за шаблонами-трафаретами.Цей спосіб виконання штукатурки називають імітацією. Прості, окремо розміщені на поверхні рисунки з кольорових розчинів можна виконувати за шаблонами, що поділяються на форми і лекала. Залежно від застосування шаблонів вони можуть бути опуклі або заглиблені.

Шаблони виготовляють із фанери або цупкого товстого картону і прооліфлюють їх. Товщину матеріалу для шаблона підбирають залежно від потрібної опуклості або заглибленості кольорового рисунка. Кількість шаблонів для виконання одного рисунка залежить від кількості кольорів у ньому. Це пояснюється тим, що кожний елемент рисунка певного кольору виконують за окремим шаблоном. Обробка цим способом продуктивніша, ніж способом видряпування, і може бути виконана менш кваліфікованими штукатурами.


3. ОПОРЯДЖЕННЯ ПОВЕРХОНЬ НЕТРАДИЦІЙНИМИ МІНЕРАЛЬНИМИ ДЕКОРАТИВНИМИ ШТУКАТУРКАМИ

НА ОСНОВІ ВАПНА

3.1. Загальні положення

Останнім часом в Україні поширюються нетрадиційні мінеральні штукатурки на основі вапна із захисним покриттям переважно італійського виробництва. Мінеральні штукатурки на основі вапна - це екологічно чисте декоративне мінеральне покриття у вигляді паст на основі вапняного в'яжучого, мінеральних порошків, природних оксидів заліза та інших природних пігментів і домішок. Ці штукатурки легко наносяться, стійкі до впливу лугів, бактерій та інших зовнішніх чинників. Застосовують їх для опорядження як інтер'єрів, так і фасадів. Особливо придатні вони для реставраційних робіт будівель, які мають історичну цінність.

Нині в Україні використовуються мінеральні декоративні штукатурки італійського виробника фірми VIERO, відділення з виробництва декоративних опоряджувальних матеріалів всесвітньо відомої французької компанії LAFARGE. Це - VISOLCALCE (Візолкалк), BREZZA (Бреза) - марсельський віск, VIXALIT (Віксаліт), IKOS (Ікос), FLORENTINE (Флорентин) та ін. Техніка виконання цих покриттів дуже схожа, але має в кожному разі свої певні особливості. Однаковою для цих штукатурок є підготовка поверхні під опорядження.

Підготовка поверхонь. Поверхня має бути ідеально рівною, її вирівнюють виключно вапняним або вапняно-цементним розчином. Поверхні, які мають немінеральний склад (гіпсові панелі, деревина тощо) потрібно прошпаклювати мінеральною, відповідною для кожного покриття, шпаклівкою. Забруднену поверхню очищають від бруду, пилу, масел, старої фарби за допомогою щітки, шкурки або інших інструментів та обладнання. Усі підготовлені у такий спосіб поверхні ґрунтують також відповідною для окремого покриття ґрунтовкою.

Інструменти та інвентар. Для опорядження поверхонь мінеральними штукатурками на основі вапна з захисним покриттям застосовують малярні щітки, валики з різним покриттям, гумки, сталеві шпателі, пластикові терки, наждачний папір, віхоть тощо.

3.2. BREZZA (марсельський віск)

BREZZA (Бреза) - декоративна опоряджувальна система для

Інтер єрів, яка складається з двох шарів: білого основного штукатурного шару - BREZZA FOWDO і кольорового воску BREZZA WAX.

BREZZA FOWDO після легкого структурування шпателем набуває унікальної поверхні, типової лише для системи BREZZA. Для отримання античного ефекту він покривається кольоровим воском BREZZA WAX.

Матеріал дуже пластичний, м'який, легко наноситься і дає змогу майстру досягти найрізно-. манітніших бажаних фактур на зразок необробленого каменю, драпірованих тканин тощо.

Техніка опорядження. Спочатку підготовлюють поверхню, як зазначалося, потім її ґрунтують високоякісною фіксуючою ґрунтовкою PRIMER ACQ, яку наносять на поверхню малярною щіткою. Штукатурну пасту ретельно перемішують.

На чисту підготовлену поверхню за допомогою невеликого шпателя з нержавіючої сталі розміром 200 х 80 мм наносять шар BREZZA FOWDO. Легкими перехресними рухами шпателя обробляють нанесений шар і залишають висохнути приблизно на добу . Після цього на отриману структурну поверхню круговими рухами малярної щітки або губки наносять кольоровий віск BREZZA WAX)

Витрати BREZZA FOWDO становлять близько 1,5 кг/м2, а BREZZA WAX - 0,12 л/м2. Постачається декоративний матеріал у відрах: з Брезою по 25 кг, а з кольоровим воском по 5 л. Зразки фактурних покриттів BREZZA показано на рис. 15.


Рис. 15. Зразки фактурних покриттів ВREZZA


3.3. FLORENTINE (марсельський віск)

FLORENTINE (Флорентин) - декоративна опоряджувальна система, подібна до BREZZA, проте застосовується як для інтер'єрів, так і для фасадів завдяки домішкам з високими вологовідштовхувальними властивостями.

Зразки фактурних покриттів FLORENTINE подано на рис. 16.

Рис. 16. Зразки фактурних покриттів FLORENTINE

IKOS

IKOS (Ікос) - декоративна штукатурка для внутрішнього і зовнішнього опорядження будівель, що складається з вапняної основи і покриття із воску.

IKOS можна наносити як на нові стіни, які не потребують спеціальної підготовки, так і на відреставровані, для яких важливе збереження здатності стін «дихати». Ця штукатурка має гладеньку відполіровану поверхню, що забезпечує стінам добрі

водовідштовхувальні властивості й дає змогу легко їх мити (рис. VIII на кольоровій вклейці).

За допомогою двох різних технологій нанесення можна отримати покриття, імітуючи класичну венеціанську штукатурку, або створити ефект плямистого мармуру. IKOS можна вважати ідеальним вирішенням також для опорядження сучасних будинків.

Склад покриття: IKOS FINISH - опоряджувальна паста на основі вапна, натуральних мінеральних пігментів, спеціальних домішок, які забезпечують високі адгезійні властивості; IKOS BASE -покриття у вигляді пасти на основі вапна, готова до використання; IKOS BASE PV - покриття у вигляді порошку, яке потребує додавання близько 22 % води перед застосуванням.

Техніка опорядження. Підготовлену і вирівняну поверхню ґрунтують шаром VELAFIX - основи під вапняні штукатурки. Після цього приступають до опорядження штукатуркою IKOS.

Для отримання гладенької фактури, що імітує класичну венеціанську штукатурку (рис. IX, а на кольоровій вклейці), роботу виконують у такій послідовності. Спочатку наносять сталевим штапелем перший суцільний шар IKOS FINISH і дають йому просохнути близько 12 год. Для усунення незначних нерівностей потрібно пошліфувати поверхню наждачним папером.

На перший шар розчину наносять ще два або три шари IKOS FINISH маленькими довільними мазками, щоб отримати характерні нерівномірні кольорові плями. Використовуючи шпателі різних розмірів, можна одержати різні декоративні ефекти.

Після нанесення мазків поверхню полірують, загладжуючи її чистим сталевим шпателем. Отоимане v такий спосіб штукатутэ-

не покриття тверде протягом кількох днів. Після цього за допомогою щітки або віхтя наносять природний віск CERALTS.

Для отримання ефекту плямистого мармуру (рис. IX, б на кольоровій вклейці) роботу виконують так. Спочатку на поверхню сталевим штапелем наносять перший, вирівнювальний шар IKOS BASE або IKOS BASE PV і ретельно розгладжують його. Поверхня висихає протягом доби, після чого починають наносити IKOS FINISH. Цю пасту наносять двома або трьома шарами маленькими довільними мазками, використовуючи різні за розмірами шпателі, щоб досягти різних декоративних ефектів. Ще не-затверділу штукатурку відполіровують чистим шпателем, утворюючи гладеньку поверхню, яка потім твердне протягом кількох діб. Остаточно обробляють штукатурку поліруванням і нанесенням природного воску CERALTS.

 



Вимоги до поштукатурених поверхонь | VISOLCALCE
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати