Головна |
Розвиток людини відбувається в ході оволодіння суспільно-історичним досвідом (світом людських предметів і світом людських відносин). Кожна людина входить в культурне товариство, привласнюючи її матеріальне та духовне втілення в навколишньому його культурно-історичному просторі. Саме цьому соціальному спадкоємства і зобов'язана еволюція людини:
- Зміни загальної структури його поведінки;
- Появи нових його форм і видів структур відображення дійсності.
Психіка дитини розвивається при активному освоєнні їм зовнішнього світу в різних видах діяльності. У спільній діяльності дитини і дорослого з предметами зовнішнього світу формується психіка дитини. Керівництво діяльністю дитини з боку дорослого здійснюється в спеціально організованих способах передачі суспільно-історичного досвіду - виховання і навчання.
Опосередковують діяльність і процес навчання, знаки і мова як засіб фіксації і передачі досвіду.
В процесі історичного розвитку дитини розвиваються засоби передачі суспільно-історичного досвіду. Оволодіння цими засобами і визначає процес психічного розвитку дитини, її індивідуальності.
Навчені можна розглядати не тільки як процес, але і як результат навчання, під яким розуміють діяльність, яка спрямовується пізнавальними мотивами і цілями. Класично в педагогічній психології вчення розглядають як процес вживаються учнем навчальних дій, спрямованих на розвиток здібностей, придбання нових знань, умінь і навичок.
У свою чергу, процес навчання передбачає спільну навчальну діяльність учнів і вчителя і характеризує процес передачі знань, умінь і навичок. Тут акцент робиться на те, що робить учитель. Навчальною діяльністю називають процес, в результаті якого людина свідомо і цілеспрямовано здобуває нові або вдосконалює наявні у нього знання. Всі три поняття відносяться до змісту навчального процесу.
Успіх навчання залежить від багатьох факторів, в тому числі і психологічних. Ці фактори відносяться до трьох сфер: учню, вчителю і навчального матеріалу. З психологічних факторів, що визначають успішність навчання, до учню відносяться: його мотивація навчання, довільність пізнавальних процесів, розвиненість вольових якостей особистості (наполегливості, цілеспрямованості, відповідальності, дисциплінованості, свідомості, акуратності) і ін. Важливу роль відіграє і розвиток комунікативних якостей і навичок учня : вміння взаємодіяти з людьми, перш за все з вчителями і товаришами по навчальній групі, вміння звернутися в разі потреби за допомогою і самому надати іншому допомогу при ускладненнях. Вчителі стосуються такі обставини, що зумовлюють успіх навчання, як наявність у нього необхідних для здійснення педагогічної діяльності психологічних якостей: захопленості викладанням предмета, вміння передати цю захопленість учням, використання відповідних віку та інтелектуальному розвитку учнів методів навчання.
Особистісно-Діяльнісний підхід ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ОСНОВА ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ | ВИДИ НАВЧАННЯ, ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ
ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ з іншими науками | СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЯК МЕТОД ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ | PAGE7. ЕКСПЕРИМЕНТ ЯК МЕТОД ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ | ТЕСТУВАННЯ ЯК МЕТОД ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ | СТРУКТУРА ОСВІТИ В ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ | ФОРМИ ОТРИМАННЯ ОСВІТИ | ПОНЯТТЯ навченості | СПІВВІДНОШЕННЯ НАВЧАННЯ І РОЗВИТКУ | Особистісно-Діяльнісний підхід У ОСВІТЯНСЬКЕ ПРОЦЕСІ | КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ І НАВЧАННЯ Л.С.Виготський |