загрузка...
загрузка...
На головну

 Бюджетна система, її структура і призначення. |  Регулюючі дохідні джерела. |  Формула розрахунку потреб регіонів у централізованої допомоги. |  МЕХАНІЗМ БЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН У 1996 РОЦІ. |  ПРОБЛЕМИ БЮДЖЕТІВ. |  БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС. |  ПОЗАБЮДЖЕТНІ ФОНДИ (спецфонд) |  ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ. |  Зростання державного боргу. |  ВАЛЮТНИЙ РИНОК 1 сторінка |

ВАЛЮТНИЙ РИНОК 3 сторінка

  1.  1 сторінка
  2.  1 сторінка
  3.  1 сторінка
  4.  1 сторінка
  5.  1 сторінка
  6.  1 сторінка
  7.  1 сторінка

Проблеми, пов'язані з використанням амортизації на фінансування капітальних вкладень:

а) В умовах високої інфляції, що мала місце на початковому етапі на-шей реформи, балансова вартість, за якою нараховувалася амортизація відставала від реальної вартості ОФ і нарахована амортизація не забезпе-Чіва навіть простого відтворення.

У 1989 р амортизація становила 16% ВВП,

У 1992 р - 5,8%.

Змінити становище могло тільки регулярне проведення переоцінок ОФ, які і проводяться. Розрив все одно має місце, але проблема практичні скі вирішена. З 1995 р проводяться і переоцінки і невиробничих ОФ.

б) Забезпечення цільового використання нарахованого зносу основних фондів. Зараз нарахований знос повинен спрямовуватися в амортизаційний фонд, який має строго цільову спрямованість. Але тільки 40% фонду амортизації використовується за цільовим призначенням. Навіть ці 40% забезпечують 2/3 всіх капітальних вкладень, здійснюваних за рахунок власних коштів.

Прибуток. Прибуток, що спрямовується на фінансування капітальних вкладень не обкладалася податком на прибуток. У бюджеті на 1997 р цю пільгу планується зняти.

2. Залучені ресурси:

а) кошти, запозичені на ринку цінних паперів шляхом їх випуску,

б) бюджетні асигнування державним і деяким негосудар-тиментом підприємствам.

3. Залучення коштів через довгострокові кредити банків.

4. Залучення коштів інших підприємств, організацій (що входять до складу об'єднання), акумульованих в централізованих фондах.

До нас різко скоротилися обсяги капітальних вкладень, що дуже погано.

Методи державного стимулювання інвестицій:

1. Податковий механізм (пільги з податку на прибуток),

2. Податковий інвестиційний кредит (надається малим предприяти-ям).

(Умови кредиту з підручника),

3. Створення державної інвестиційної корпорації, що надає гарантії інвесторам, які вкладають кошти в важливі народнохозяйствен-ні проекти,

4. Нова форма надання бюджетних коштів на інвестиції. Кошти надаються підприємствам будь-якої форми власності, здійснюю-чих високоефективний інвестиційний проект. Кошти надаються на конкурсній основі на умовах зворотності та дольової участі держ-ства. Умови надання коштів: 20% власних коштів спрямовує підприємство, держава дає 20-50%, решту мусить знайти інвестор.

Переважну підтримку отримують проекти, пов'язані з розвитком експорту і імпортозамінних виробництв.

Бюджет 1996 р .: 25 трлн. рублів на інвестиції, з них:

5 трлн. - На поворотній основі (бюджетні позички) (2 трлн - конверсія, 3 - комерційні проекти), 20 трлн. - Фінансування федеральних програм (житло військовослужбовцям)

5. Розвиток фінансового лізингу - передбачає закупівлю основні виробниц-дарських фондів (обладнання) державою і передачу цих ОПФ в арен-ду підприємствам і організаціям (в основному зараз застосовується для с / г підприємств).

Якщо все інвестиції в капітальне будівництво (250 трлн.) То за рахунок соб-дарських засобів підприємств було профінансовано 60%, 2/3 - за рахунок амортизації, інше - за рахунок прибутку. 11% фінансується з федеральним ного бюджету, ?11% - бюджети суб'єктів федерації, 3% - індивідуальні забудовники житла. Решта - інші джерела: довгострокові кредити банків, випуск цінних паперів підприємствами, позабюджетні фонди (напри-мер дорожній фонд).

Ремонтні витрати в даний час фінансуються за рахунок ремонтного фонду, утвореного за рахунок відрахувань, що включаються в с / с продукції, норма-тиви визначаються самим підприємством. До 91 р створювалися фонди, перед-призначені для капітального ремонту, але єдині норми амортизації не відбивали індивідуальних витрат на ремонт на конкретних підприємствах. Тим, кому не вистачало видавалися централізовано кошти в якості допо-щі зверху, ці витрати не включалися в с, с, що сприяло збереженню зношеного обладнання, це не стимулювало оновлювати основні про-виробничі фонди.

2. Оборотні кошти підприємства. Їх формування і ис-користування.

Оборотні кошти підприємства повністю переносять свою вартість на створений продукт. Залежно від участі у відтворювальному про-процесі оборотні кошти поділяються на фонди обігу та оборотні вироб-вальних фонди. Оборотні фонди включають запаси сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Фонди звернення - запаси готової продукції, товари відвантажені в дорозі, грошові кошти.

На промисловому підприємстві присутні всі види оборотних коштів. У будівництві немає запасів готової продукції, переважає незавершене будівництво. На транспортному підприємстві не може бути запасів сировини, готової продукції, незавершеного виробництва. Торговельні підприємства - основна маса оборотних коштів - в товарних запасах, не існує неза-досконалого виробництва, готової продукції. С / г підприємство має спеці-фические групи оборотних коштів: запаси насіння, фуражу, молодняк, жи-Вотня на відгодівлі, характерний перехід обігових коштів в основні та на-оборот (молодняк - оборотні кошти, по досягненню продуктивного воз-раста переводиться до складу основних засобів. Зношені, вилучені тварини до реалізації числяться в складі оборотних коштів).

Залежно від джерел оборотні кошти поділяються на власні і позикові. Позикові утворюються переважно за рахунок кредитів банку. Соб недержавні оборотні кошти повинні забезпечувати min потреба в обо-ротних коштах. Тимчасова зміна потреби (сезонність, спец. Замовлення) краще покривати за рахунок позикових коштів. Для кожного підприємства важливо визначення min потреби в оборотних коштах. Існують різні способи визначення потреби підприємства в оборотних коштах:

1. (Найбільш точний). Метод прямого рахунку.

2. Аналітичний.

3. Метод коефіцієнтів.

За методом прямого рахунку розраховуються найбільші групи оборот-них коштів: потреба в запасах сировини і матеріалів, запаси незавершена-ного виробництва, запаси готової продукції.

Одноденний витрата * норма запасу в днях = потреба в сировині і мате-ріалах

(Подивитися методи розрахунків в "Фінансах підприємств")

Відтворення оборотних коштів.

Джерела формування - випуск цінних паперів, за рахунок коштів заснувати-ля - первинне формування. Якщо масштаб виробництва не змінюється, то відтворення оборотних коштів здійснюється за рахунок виручки. Тут фінансових ресурсів немає. Якщо масштаб виробництва змінюється, то може бути 2 випадки:

1. Недолік - фактичну наявність менше потреби,

2. Надлишок.

У цих трьох випадках виникає потреба в фінансових ресурсах. Приріст оборотних коштів фінансується за рахунок:

1. При виникненні потреби може бути використана прибуток, стійкі пасиви, додаткові кошти засновників, кошти від ви-пуску цінних паперів.

2. При виникненні надлишку підприємство може використовувати його на інші цілі, в т. Ч. Інвестиції і т. Д.

3. Брак обігових коштів. Шляхи покриття: прибуток, резервні фон-ди підприємства, кредити банку, випускати акції не можна, але можна звернути-ся до засновників. Якщо підприємство державне, то воно може отримати цільовий державний кредит, який надається на дуже пільгових умовах (тривалий термін, низький%).

3. Показники фінансової стійкості підприємства.

Існує безліч показників, що характеризують фінансову підвалина чивость і платоспроможність підприємств. Найбільш значущі:

1. Показники оцінки ліквідності підприємства:

а) абсолютна ліквідність (ліквідність - здатність підприємства виконати свої зобов'язання) - характеризує рівень найбільш ліквідної частини коштів підприємства (грошові кошти в касі та на розрахунковому рахунку).

(Грошові кошти за балансом (на р / рах і в касі)): (сума короткострокових-них зобов'язань). Чим більше цей показник, тим краще.

б) термінова ліквідність - характеризує можливість підприємства пога-сить короткострокову заборгованість найближчим часом.

(Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладений-ня): (короткострокові зобов'язання)

в) коефіцієнт ліквідності коштів звернення.

(Грошові кошти + короткострокові фінансові вкладення + дебіторська заборгованість): (короткострокові зобов'язання)

г) загальний показник ліквідності балансу.

(Оборотні кошти підприємства (II + III розділ розділ активу балан-ка)): (короткострокові зобов'язання). Цей показник повинен бути більше двох.

2. Показники оцінки платоспроможності.

д) коефіцієнт забезпеченості власними коштами.

(Власні кошти, вкладені в оборотні кошти): (оборотні средст-ва підприємства) = (I розділ пасиву - I розділ активу).

е) показник зміни платоспроможності.

(? За минулий рік (зміна коефіцієнта забезпе-ченности власними засобами)): (величина коефіцієнта забезпечено сті власними оборотними коштами на кінець року)

3. Структуру фінансових ресурсів відображає:

ж) показник фінансової незалежності підприємства.

(Власні кошти підприємства): (всі активи)

з) показник рентабельності підприємства (продажів і виробничих фондів). 50% - це вже добре, але чим більше, тим краще.

Оцінка фінансового стану страховиків.

(Е. ф. Дюжіков, Фінанси 11-95, с.35).

При зверненні страхових організацій з метою отримання ліцензії її власні кошти повинні складати певний% від суми страхо-вої премії, планованої страховиком на 1 рік діяльності. Min розмір сплаченого КК - 2 млн.

Серед найважливіших показників фінансового стану діючих страховиків виділяють платоспроможність. Показники можуть бути:

1. абсолютні та відносні.

2. дозволяють оцінити фінансовий стан на певну дату і від-ража динаміку.

3. виражають різні сторони діяльності страховиків (V операцій, платоспроможність, ліквідність, прибутковість, достатність резервів).

Об'ємні фінансові показники: величина КК, власні кошти, величина страхових внесків, і страхових виплат, обсяг при-чи. Велика частина показників, що дозволяють судити про фінансовий стан страховика - відносні. Найбільш відомий - показник співвідношення між фактичним і допустимим рівнем платоспроможності:

1. Загальні показники платоспроможності.

а) (фактичний резерв платоспроможності - нормативний резерв платежі-здатності): (нормативні резерв платоспроможності)

б) (сума технічних резервів і власного капіталу): (нарахування немає-то-премії) ? = 150%

2. Показники достатності власних коштів

а) (нетто-премія): (власні кошти) не більш 300%,

б) (власні кошти): (нетто-премія) незгірш від 33%,

в) (сума технічних резервів): (власні кошти) не більше 250-350%,

3. Показники достатності величини технічних резервів.

а) (сума технічних резервів): (нетто-премія). Чи не меньше100%.

б) необхідні резерви (дефіцит резервів) - фактично сформовані резерви

в) (дефіцит резервів): (сума прибутку). Чи не більше 25%.

г) Коефіцієнт резервів = (річне рух резервів): (чистий прибуток) не більше 25%.

д) річне рух резервів:

Сума поточних резервів і збитків і виплат в поточному році по збитках минулого року - величина резервів збитків, накопичених до кінця попе-ного року.

4. Показники, що характеризують ступінь участі перестрахувальників у дого-злодіїв:

а) (страхові резерви, передані в перестрахування): (загальний збір страху-вих внесків) 5-50%,

б) отримані комісійну винагороду Віддана в перестрахо-

за передачу договорів перестрахування Х вание незароблена

страхова премія, віддана в перестрахування страх. премія

власні кошти

Не менш 25%.

5. Показники, що характеризують ліквідність страхових організацій:

а) (зобов'язання страхової організації): (ліквідні активи) не менше 105%.

б) показник терміновості = (сума готівкових коштів і високолік-видних активів): (сума резервів назаработанной премії і резервів вибуття-ков)

в) (дебіторська заборгованість по страхових внесках): (власні кошти) не менше 40%.

г) (технічні резерви): (ліквідні активи) трохи більше 100%.

д) (кредиторська заборгованість): (активи) не більше 40%.

6. Показник, що обмежує відповідальність страховиків по індивіду-альному ризику.

(Страхова сума по одиничному ризику): (обсяг власних коштів страху-вих організацій) не більше 10%.

7. Показник динаміки зміни обсягу страхових внесків

(Страхові внески в поточному році - страхові внески в минулому го-ду): (страхові внески минулого року) -33% + 33%.

8. Показники результатів інвестиційної діяльності страхових органі-зацій:

а) (прибуток від інвестицій): (обсяг інвестицій)

б) (інвестиційні доходи): (середньорічні обсяги активів)

в) (доходи від інвестицій): (власний капітал)

9. Показники фінансових результатів проведення страхових організацій:

а) (технічний резерв): (нетто-премія) не більше 15%

б) (страхові внески): (прибуток) не більше 300%

в) (сума фактичного розміру страхових виплат і величини резервів збитків): (iб'ем заробленої премії (? показник чистого збитку))

г) (накладні витрати по проведенню страхових операцій): (зароблена премія (накладних витрат))

д) комбінований показник = в + г

10. Показники фінансових результатів діяльності

а) величина комбінованого показника - коефіцієнт інвестиційного доходу, який визначається як (дохід від інвестиційної діяльно-сті): (зароблена премія) не більше 100%

б) динаміка обсягу чистого прибутку (чистий прибуток в кінці року - чистий прибуток на початку року): (чистий прибуток в кінці року) (-10% + 50%)

в) динаміка величини власних коштів

(Власні кошти на кінець року - власні кошти на початок ро-ку): (власні кошти на початок року (-10% + 50%))

г) (прибуток): (власний капітал) не менше 5%

Загальний норматив платоспроможності:

Н = (сума технічного резерву + власні кошти): (нетто-премії) ??150%.

Спеціальний показник платоспроможності:

Н = (сума нетто-премії): (власні кошти)

Особливості організації деяких видів комерційних орга-нізацій.

1. Фінанси банків.

2. Фінанси страхових компаній.

3. Особливості фінансів інвестиційних фондів.

Лекція від 29.10.96 р

1. Фінанси банків.

Фінансові відносини банків пов'язані переважно з формуванням та використанням власних коштів комерційного банку (КБ): статутного фонду, резервного фонду, страхові резерви, прибуток і фонди створюються за рахунок прибутку. Статутний фонд створюється за рахунок внесків засновників, при цьому не можуть бути використані кошти політичних партій, релігійні-них та інших громадських організацій і некомерційних установ. За рахунок коштів державного бюджету та позабюджетних фондів, влас-ності органів державної влади і місцевого самоврядування формиру-ється не більше 25% Статутного капіталу (КК). Існує мінімальний раз-мер КК КБ: з 94 р для створюваного банку 1 млн. ЕКЮ (2 млрд. Руб), з 99 рік - 5 млн. ЕКЮ. Резервні фонди КБ створюються для відшкодування збитків за активними операціями, виплати% по облігаціях і дивідендів по привілей-гірованного акцій при нестачі прибутку - за рахунок щорічних відрахувань від прибутку. Розмір резервного капіталу встановлюється банком (від 25 до 100% величини КК).

При досягненні граничного розміру резервний фонд перераховують до статуту-ної і його нараховують заново. Страхові резерви створюються під конкретні операції. ЦБ зобов'язує КБ створювати резерви під знецінення вкладень у цінні папери, по позиках в разі їх неповернення. Важливим ресурсом собст-ських засобів КБ є прибуток. Основна частина доходів КБ складають% за кредити (в Росії). Доходи можуть бути за розрахунково-касове обслужить-вання, комісійна винагорода за послуги з кореспонденції з други-ми банками, доходи від лізингових операцій, за гарантіями, трастовим, фак-торінговим операціями, від інформаційних, консультативних, експортних операцій, доходи з цінних паперів .

витрати:

% По вкладах, депозитах, міжбанківських кредитів, комісійні за послуги кореспондентських відносин з іншими банками, витрати на управління банком, утримання апарату управління, витрати на рекламу, аудиторські перевірки, операційні та поштові витрати, амортизацію. Банки сплачено вають відрахування в соціальні позабюджетні фонди, сплачують ПДВ за операціями касового обслуговування, надання гарантій, послуг з інкасації, трастовим, лізинговим, факторинговим, консультативним ус-лугах, послуг зі зберігання цінностей. Основні операції банків (кредито-вання, операції з валютою) ПДВ не обкладаються. Податок на прибуток = 43%, сплачують ..., податок в дорожні фонди, регіональні і місцеві податки.

Після сплати податків створюються фонд накопичення (фінансування при-росту оборотних коштів, покупку офісів) і фонд споживання (матеріальне заохочення, виплата премій, соціальні пільги та виплати співробітникам, для виплати акціонерам та засновникам у вигляді%, на формування резервних фондів).

Забезпечення зобов'язань банку перед вкладниками, які забезпечують його платоспроможність, отже, більшість нормативів прив'язані до величини власних коштів банку для розвитку матеріальної бази.

Розрізняють 2 показника:

1. Власний капітал брутто = сумі всіх фондів КБ і нерозподілений-ної прибутку за балансом.

2. Власний капітал нетто = капітал брутто мінус вкладення в госпо-ственную діяльність підприємств, витрати майбутніх періодів, в ак-ції підприємств, в дебіторів = найбільш ліквідної частини капіталів банку.

Існує 2 шляхи збільшення власних коштів КБ:

1. Накопичення і капіталізація прибутку, створення за її рахунок резервів, фондів. Це досить дешевий спосіб (немає витрат на випуск цінних паперів), але зменшує поточні дивіденди для акціонерів банку.

2. Випуск нових акцій і інших цінних паперів - найбільш поширений-ний в Росії.

2. Фінанси страхових компаній.

Результати фінансово-господарської діяльності страхової компанії ви-ражаются насамперед в отриманого прибутку і зміні розмірів резерв-них фондів.

Прибуток страхової компанії складається з:

1. Прибутки, безпосередньо отриманої від страхової діяльності (за-ложенная в навантаженні). З отриманих страхових внесків утворюється фонд поточних надходжень страхових внесків, з якого страхова компанія сплачує страхові відшкодування і страхові суми (при особистому страхова-ванні), формує резервні фонди. Після цього покриваються витрати по веденню страхової справи (за рахунок навантаження). Залишок навантаження дасть прибуток від страхової діяльності.

2. Прибуток від страхової діяльності компанії (від інвестування в цб, банківські депозити, нерухомість і т. Д.) Отримані доходи включають-ються в прибуток страхової компанії.

3. Прибуток від інших послуг - консультаційні, посередницькі і т. Д.

Всі витрати страхової компанії по веденню страхової справи можна поділу-лити на 4 групи:

1. аквізиційні - витрати, пов'язані із залученням нових страховате-лей, розширенням портфеля страхування, рекламою, розробкою нових видів страхування.

2. інкасові - витрати, пов'язані зі збором страхових платежів і про-обслуговуванням страхувальників.

3. ліквідаційні - пов'язані із страховим випадком, оплата праці екс-пертів (аварійні, комісари), судові витрати, страхові відшкодування.

4. управлінські - пов'язані з оплатою праці, господарські витрати і т. Д.

Важливий аспект фінансової діяльності страхових компаній - створення і використання страхових резервів. Компанії створюють таку систему страхових резервів:

? технічний резерв,

? резерв на попереджувальні заходи - закладені в навантаження для фінансування заходів з метою скорочення масштабів і частоти віз-ня збитків, їх на інші цілі використовувати не можна, все що ні ізрасхо-довали - зараховується в резерв на попереджувальні заходи.

Технічний резерв:

1. Резерв незароблених премії - до нього надсилається та частина страхових внесків за кожним договором страхування, яка припадає на той період договору, який ще не остаточний.

(6 міс: 12 міс) х 10 млн = 5 млн - резерв незароблених премії.

2. Резерв збитків, заявлених, але ще не врегульованих. Страхувальник повинен сповістити страховика у встановлені терміни про настання страхо-вого випадку. Страховик виявляє був страховий випадок, який резерв. При повідомленні страховик повинен підготуватися до відшкодування, забезпечити певну норму ліквідності активів. При невідомому розмірі шкоди повинен бути зарезервований max збиток.

3. Резерв збитків, що настали, але ще не заявлених - у розмірі визна-ленного% відрахувань від зібраних премій.

4. Резерв катастроф - на випадок масового настання страхових випадків (землетруси, повені і т. Д.)

5. Резерв коливань збитковості. Якщо в даному році збитковість мен-ше ніж в минулому, ця різниця спрямовується в резерв коливання збитково-сти.

6. Резерв по страхуванню життя.

Страхова компанія повинна розміщувати свої резерви з тим, щоб вони бувальщина прибутковими (уніфіковані - в цб, в нерухомість). Поки введено 2 ог-раничения: на розрахунковому рахунку має бути не менше 3% резервних фондів, у держ. цб повинно бути вкладено не менше 10% (зі страхування життя - не менше 20% резервів).

3. Особливості фінансів інвестиційних фондів.

Інвестиційний фонд - будь-яке акціонерне товариство відкритого типу, кото-рої одночасно здійснює діяльність по залученню коштів за рахунок емісії власних акцій, інвестування власних коштів в цінні папери інших емітентів, торгівлі цінними паперами, а також володіє ін-вестиционного цінними паперами в розмірі 30% і більше вартості своїх активів.

Інвестиційними фондами не можуть бути банки та страхові компанії. Розрізняють відкритий інвестиційний фонд, який емітує цінні бу-маги з зобов'язанням їх викупу і закритий, який емітує цінні папери без зобов'язання їх викупу. Мінімальний розмір КК для інвести-ційних фондів 1000 min окладів. З публічним розповсюдженням 10000 min окладів. Всі грошові активи та цінні папери зберігаються у депозитаріїв - це банк, який не бере участі в правлінні цього інвестиційного фонду. Інвестиційний фонд повинен проходити аудиторську перевірку 1 раз в рік. Інвестиційний фонд не має права:

1. Здійснювати інші інвестиції крім як в цінні папери,

2. Випускати облігації, привілейовані акції, що дають преимущест-дарське право перед іншими кредиторами.

3. Інвестувати більше 5% своїх чистих активів в цінні папери одного емітента.

4. Купувати акції інших інвестиційних фондів.

5. Купувати і мати в своїх активах 15% і більше облігацій одного емі-тенту.

6. Купувати і мати в своїх активах більше 10% акцій 1 емітента по но-мінальної вартості.

Широке поширення отримали ЧІФи, також АТВТ. Особливість: за рахунок випуску своїх акцій ЧИФ набував ваучери у населення і за їх рахунок набував цінні папери приватизованих підприємств. Обмеженням для нього було тільки продаж своїх акцій в обмін чеків або за гроші. Належного розвитку ЧІФи у нас не отримали.

Особливості ПІФів: він не випускає акції,% або дивіденди учасник не отримує, але отримує право повернення своєї частки у власності майна ПІФу на свою вимогу (володіння акцією такого права не дає) в орга-тельном порядку. ПІФ видає цінний папір кожному пайовику - інвести-ційний пай - дає право на повернення паю. ПІФ може інвестувати не тільки в цінні папери, а й в депозити, нерухомість (на відміну від ЧИ-Фа).

Існують звичайні ПІФи і інтервальні. Їх відмінності: звичайні припускають можливість вимагати свій пай вкладником в будь-який час, інтервальні встановлюють певні дати (зазвичай 1 раз на рік), в ко-що можуть бути виплачені паї вкладникам.

Лекція від 5.11.96 р

Характерні риси фінансів некомерційних організацій.

1. Загальна характеристика фінансових відносин некомерційних організацій.

2. Особливості фінансового механізму некомерційних організа-цій.

3. Організація фінансів в різних галузях некомерційної діяльності.

3. Організація фінансів в різних галузях некомерційної діяльності.

Істотний вплив на організацію фінансів некомерційних організа-цій надають організаційно-правові форми. Найбільше число - учре-дження (на 95г. Існувало 340 тис. Некомм. Організацій, з них 191 тис. - Установи).

Установа - це організація, створена власником для організації управління, соціально-культурних та інших функцій некомпетентного ха-рактер, що фінансуються повністю або частково цим власником. В якості власника можуть бути державні органи федерального або регіонального рівня, органу місцевого самоврядування (муніципальна соб-відальність). Майно закріплюється за установою на праві оперативного управління. Установа відповідає за зобов'язаннями в розмірі наявних коштів, субсидіарну відповідальність несе власник.

Інша форма господарювання - громадські та релігійні організації: політичні партії, громадські та релігійні рухи, профспілки, творчі спілки. Налічується 86 тис. Громадських і релігійних орга-нізацій. Особливість цієї форми - це добровільне об'єднання громадян для задоволення духовних та інших нематеріальних потреб, на основі спільності їх інтересів. Вони мають право здійснювати підприємець-ську діяльність, для досягнення цілей, для якої вони створені. Члени незберігають права на передане в їх власність майно, в тому числі членські внески. Учасники не несуть відповідальності за зобов'язаннями ор-ганізації.

Існують споживчі товариства та споживчі кооперативи. Осо-сті - добровільне об'єднання громадян і юридичних осіб з метою задоволення матеріальних і інших потреб учасників. Органічний ся шляхом об'єднання його членами майнових, пайових внесків. В даний час близько 52 тис. Потребкооператівов і споживчих про-вин. В основному створюються на основі системи споживкооперації, створений-ної для постачання сільського населення, на території, що не вигідною для діяль-ності торгових організацій.

Інша форма - фонди - установи громадянами і юридичними особами на основі добровільних майнових внесків для соціальних, хто милосердствує-них, культурних, освітніх та інших суспільно корисних це-лей без членства засновників фонду, т. Е. Фонд не передбачає обов'язковим для кожного учасника сплати членських внесків, вони, як правило, добро-вільні. Засновники не відповідають за зобов'язаннями фонду і, навпаки, фонд може займатися підприємницькою діяльністю, необхідної для досягнення цілей, для яких він створений.

Можна створювати союзи, федерації, об'єднання. Основна частина послуг здійснюють установи (освіта, охорона здоров'я, культура і спокуса-ство, держ. Установи).

Народна освіта -по кількості зайнятих є найбільш значущим. Включає в себе дошкільне виховання (ясла, д / с), загальноосвітній виховання, ПТ освіта, середня спец. освіту, вищу освіту. Велика частина закладів освіти знаходяться у федеральній і місцевій власності. Основне джерело утворення ресурсів - з федерального і місцевих бюджетів. З федерального бюджету фінансується основна частина ВНЗ, а також частина установ середньої спеціальної освіти, недо -торие відомчі установи народної освіти інших типів. З регіональних бюджетів фінансуються інші ВНЗ (регіонального підпорядкування), що залишилися технікуми, значна частина ПТУ, витрати на підготовку і перепідготовку кадрів. Школи (загальноосвітні), дошка Патерналізм установи фінансуються з місцевого муніципального бюджету. Фінансування АЛЕ колишнього СРСР в кінці 80-х рр. здійснювалося на основі детальних кошторисів витрат, в яких визначалося, скільки коштів необхідно даній установі по кожній статті витрат (на з / п, на навчальні витрати, стипендії, придбання інвентарю, кап. ремонту і т. д.). По кожній статті встановлювалися норми і мережевий показник характери-зующий потреби для відповідних установ в розрахунку на запов-ненний клас (крім кап. Ремонту -на кубатуру приміщення). Була жорстка регламентація коштів, що виділяються з бюджету. Якщо до кінця року кошти не освоювалися, то вони поверталися до бюджету.

З 90-х рр. ми відмовилися від норм за статтями і перейшли до укрупненим нор-мам, комплексно відображає діяльність установ (для д / с - 1 дитина, для шкіл, ПТУ і т. д. - 1 учень, для вищих - виходячи з планового набору студентів). Це дозволяє більш гнучко використовувати кошти, перекидати їх на потрібні статті. Скасували практику вилучення зекономлених грошових-них коштів, всі кошти залишаються в установі. Розширилася самостійно-ність установ. Розвиваються платні послуги населенню та іншим ор-ганізації без шкоди безкоштовних послуг:



 ВАЛЮТНИЙ РИНОК 2 сторінка |  ВАЛЮТНИЙ РИНОК 4 сторінка
загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати