Головна

 Виховання і його місце в цілісному педагогічному процесі |  закономірності виховання |  Виховні системи школи |  Концепції, запропоновані до розгляду в книзі С. Д. Полякова. |

Аналіз прояву особистості педагога як суб'єкта виховання.

  1.  I. Аналіз завдання
  2.  I. Аналіз словосполучення.
  3.  I. ВСТУП В АНАЛІЗ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ
  4.  I. ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
  5.  I. Ситуаційний аналіз внутрішньої діяльності.
  6.  II. Аналіз чергування в групах
  7.  II. Аналіз ситуації з математичною освітою в ліцеї №12

Які якості особистості педагога проявилися в процесі вирішення пед. завдання та їх вплив на успішність її вирішення, яких якостей особистості бракує педагогу, які заважають в роботі, які завдання самоосвіти і самовиховання педагога.

Після аналізу рішень і дій вихователя слід ще раз повернутися до ситуації і продумати можливі, м.б. більш правильні рішення задачі в даній ситуації. Теоретично на основі аналізу ситуації можна: 1 розробити варіанти вирішення пед. завдання, 2 вирішити завдання, що випливають із ситуації, 3 поставити завдання професійного самовдосконалення та самоосвіти.

Від успішності педагогічного аналізу залежить успішність постановки педагогічних завдань у подальшій виховній роботі.

6. Технологія педагогічного спілкування

Антуан де Сент-Екзюпері назвав людське спілкування найбільшою розкішшю на світі. Але в одному випадку це розкіш, а в іншому професійна необхідність. Будучи найважливішою складовою частиною людського буття, спілкування присутній у всіх видах людської діяльності, але в ряді професій воно з фактора, що супроводжує діяльність, перетворюється в категорію професійно значиму.

Виходячи їх класифікації професій Клімова Є. А. (Ч-Ч, Ч-природа, Ч-техніка, Ч-художній образ, Ч-знакова система), професія вчителя - класичний приклад професії типу Ч-Ч, що вимагає таких якостей і вмінь педагога , як організувати спілкування і взаємодія з дітьми, керувати їх діяльністю. Учитель здійснює різні види діяльності, і спілкування пронизує всі з них, є найважливішим інструментом педагогічної діяльності. В цілеспрямованої пед. діяльності спілкування стає специфічним завданням. Педагог повинен знати закони пед. спілкування, володіти комунікативними знаннями і вміннями, розвивати комунікативні здібності. Особливо важливим є знання тонкощів спілкування починаючому вчителю, щоб становлення педагога не йшов шляхом проб і помилок.

В сучасних умовах і для дітей, і для дорослих характерний дефіцит спілкування, почуття самотності. Значимо в цій ситуації вплив фактора урбанізації, надмірності примусових контактів, фактора інформаційного вибуху, великої кількості засобів масових комунікацій, при зниженні особистісного, людського спілкування, нестачі знань і практики в цьому виді діяльності.

Оволодіти основами професійно-педагогічного спілкування можна в процесі професійного становлення і, головним чином самовиховання. Заклик Сократа «Пізнай самого себе» сьогодні для багатьох втрачає сенс, т. К. Звичайна людина не підготовлена ??в достатній мірі для такого самопізнання. Для того, щоб готувати підростаюче покоління до самовиховання, самопізнання, саморозвитку, педагог повинен сам оволодіти цими видами роботи над собою. Два шляхи самовдосконалення педагогічного спілкування: 1 - теоретичний - вивчення, осмислення природи, структури, законів процесу професійного педагогічного спілкування, 2 - практичний - оволодіння процедурою і технологією педагогічної комунікації, формування умінь і навичок педагогічного спілкування, розвиток комунікативних здібностей.

Спілкування в звичному для нас розумінні - «говоріння» - виникло на основі трудової спільності людей. Приклад: п-о лад, колода.

У найширшому розумінні спілкування - Це взаємодія двох або більше людей, що складається в обміні між ними інформацією пізнавального або афективно-оцінного характеру, воно зазвичай включено в практичну взаємодію людей і забезпечує планування, здійснення і контроль їх діяльності.

педагогічне спілкування (Кан-Калик) - це система взаємодії педагога і дітей, змістом якого є обмін інформацією, пізнання особистості, надання виховного впливу. Педагог виступає активатором цього процесу, організовує його і керує ним.

Виходячи з даних визначень, можна виділити три основні риси (сторони) спілкування: - комунікативна, перцептивна, інтерактивна. Важливо відзначити єдність і взаємозв'язок всіх трьох сторін, їх гармонія.

Головна характеристика спілкування - його інформативність, комунікативність. Комунікативність (від англ. Повідомляти, передавати) - характеристика обміну інформацією в людському спілкуванні. Коммуніватівность включає в себе обмін уявленнями, ідеями, інтересами, настроями, установками і т.д. між людьми в ході поєднати діяльності. Уміння ефективно вести обмін інформацією називають комунікативною компетентністю, комунікабельністю. Комунікативна компетентність грунтується на єдності думок, почуттів і дій. Що ж заважає людині бути комунікативно компетентним, досягти єдності думок, почуттів і дій? Він сам, тобто його зайву увагу до свого «я-образу», невміння будувати спілкування з позиції «я-в ситуації». У цьому лежать витоки недостатнього вміння спостерігати, запитувати, слухати, говорити з урахуванням доречності своїх висловлювань і невербальних проявів. З цією метою Леонтьєв А. А. пропонує опанувати певними спеціальними вміннями (див. Леонтьєв с. 34).

Педагогічне спілкування, з т.з. Леонтьєва А. А., це професійне спілкування викладача з учнями на уроці і поза ним, спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату.

За допомогою яких засобів ми можемо здійснити на практиці педагогічне спілкування, привести в діяльну форму все його функції? Засоби спілкування прийнято розділяти на дві групи - вербальні и невербальні. Вони складають техніку спілкування. До вербальним засобів відноситься мова і все її характеристики: постановка голосу, тембр, темп, дикція, дихання, інтонаційні забарвлення, політ голосу і т.д. невербальнізасоби: міміка (управління м'язами обличчя), пантоміма (управління своїм тілом, його становищем), управління емоціями, настроєм, зняття зайвого психологічного напруження, створення атмосфери творчості, саме і взаємоповага, соціально-перцептивні здібності (увага, спостережливість, уяву).

Попри всю різноманітність педагогічних ситуацій прийнято виділяти три види педагогічного спілкування.1 Соціально-орієнтоване (лекція, виступ по радіо, телебаченню), де говорить виступає як представник суспільства, колективу, групи, а завдання, яке він вирішує - є соціальне завдання. Він або спонукає слухачів до безпосередньої соціальної активності, або об'єднує їх навколо соціально значущої ідеї, розвиває або змінює їх переконання, установки. В такому спілкуванні безпосередньо реалізується суспільні відносини, організовуються соціальні взаємовпливу.

2 Групове предметно орієнтоване спілкування включається в колективну працю і безпосереднє його обслуговування, що допомагає колективу вирішити поставлене перед ним завдання. Завдання, яке вирішується в цьому виді спілкування, теж соціальна, предмет і мета такого спілкування - організація колективної взаємодії в процесі праці, в нашому випадку навчальної праці.

3. Особистісно орієнтоване спілкування - спілкування однієї особистості з іншого, це вихідна клітинка спілкування, вона м.б. різною: ділові, спрямовані на спільну діяльність, і по суті збігатися з предметно-орієнтованої, м.б. з'ясування особистих стосунків і не мати ніякого зв'язку з діяльністю.

Педагогічне спілкування виконує певні функції.

Б. Ф. Ломов (сов. Філософ) називає 3 функції пед. спілкування.

1) інформативно-комунікативна - охоплює ті процеси, які м.б. описані як передача і прийом інформації;

2) регулятивно-комунікативна - завдяки спілкуванню можливо регулювати і свою власну поведінку, і поведінку інших людей, а разом з цим отримувати регулюючий вплив з їх боку;

3) афективно-комунікативна - весь спектр людських емоцій виникає і розвивається в умовах спілкування людей, цими умовами визначається рівень емоційної напруженості, в цих умовах здійснюється і емоційна розрядка.

Кан-Калик вважає, що спілкування дозволяє вирішувати наступні завдання (виконує функції):

1) навчальна - налагодити реальний психологічний контакт з класом, - формувати позитивну мотивацію до навчання, - створити психологічну обстановку колективного пізнавального пошуку і роздумів;

2) виховна - налагодження виховних педагогічних відносин, - психологічний контакт вчителя з учнями, - подолання психологічних бар'єрів, - формування міжособистісних відносин у дитячому колективі;

3) розвиваючі - стимулювання самовиховання і самоосвіти особистості; - Здійснення соціально-психологічної корекції у розвитку особистісних якостей.

Тарасевич Н. Н. кажучи про функції пед. спілкування, називає

- Пізнання особистості,

- Обмін інформацією, інтелектуальними, духовними цінностями,

- Організація діяльності,

- Обмін ролями: зміна соціальних ролей сприяє всебічному прояву особистості,

- Співпереживання - розуміння почуттів іншої людини, можливість увійти в становище іншого,

- Самоствердження - здатність усвідомлення свого «я», відчуття особистісної значущості, формування адекватної самооцінки, рівня домагань.

Знання функцій пед. спілкування допоможе педагогу організувати спілкування зі школярами на уроці і поза ним, як цілісний процес.

Структуру пед. спілкування можна розглядати в широкому і вузькому сенсі слова. У вузькому сенсі це схема передачі певної порції інформації за певний короткий проміжок часу.

Структура пед. спілкування в широкому сенсі слова відповідає логіці пед. процесу, який включає в себе задум, його втілення, аналіз і оцінку. Виходячи з цього визначається і структура пед. спілкування:

1. Моделювання педагогом майбутнього спілкування з класом (прогностичний етап).

2. Організація непостредственное спілкування в момент початкового взаємодії (комунікативна атака).

3. Управління спілкуванням під час педагогічного процесу.

4. Аналіз здійсненої системи спілкування і моделювання її на майбутню діяльність (співвіднесення мети, засобів, результату і постановка наступної мети).

Розглянемо кожен етап докладно.

1. Прогностичний етап - Моделювання педагогом майбутнього спілкування з класом в процесі підготовки до безпосередньої діяльності - включає в себе роботу над змістом уроку чи виховного справи, планування його. Крім цього йде комунікативне прогнозування майбутньої діяльності, що допомагає педагогу конкретизувати ймовірну картину спілкування, передбачити багато конфліктні ситуації на уроці і поза ним, налаштувати себе на майбутнє спілкування. Тут планується розподіл усіх сприйняття учнями матеріалу уроку і особистості самого педагога. Це випереджає стадія спілкування, в якій намічаються контури перетворення педагогічної (навчальної чи виховної завдання) в комунікативну (як сказати, як пояснити, яким чином будемо діяти і як організувати діяльність дітей). Щоб пед. завдання перевести в комунікативні, необхідно орієнтуватися в умовах спілкування: - а) усвідомлення педагогом стилю власного спілкування з учнями; - Б) уявне відновлення особливостей попередніх ситуацій спілкування з даним колективом (комунікативна пам'ять); - В) уточнення стилю спілкування в нових комунікативних умовах діяльності.

Нерідко вдало спланована система спілкування диктує і відбір матеріалу, і методи, і, можливо, визначає успіх майбутньої справи.

Послідовність комунікативної підготовки.

1. Згадати конкретний клас, в якому доведеться працювати.

2. Спробувати відновити в пам'яті досвід спілкування саме з даним класом (прагнути розвивати позитивні враження від спілкування з класом і блокувати негативні).

3. Згадати, який тип спілкування Вам властивий саме в цьому класі, чи можливий він на майбутньому уроці.

4. Спробуйте уявити, як клас сприйме Вас і матеріал уроку.

5. Зіставте властивий Вам стиль спілкування з класом і завданнями уроку. Спробуйте домогтися єдності.

6. Уявіть загальну психологічну атмосферу реалізації фрагментів уроку - це допоможе вибрати засоби навчання або виховання, зробити планування більш точним.

7. Згадати свої взаємини з окремими учнями, уникати стереотипів, психологічних установок по відношенню до дітей.

8. Спробуйте відчути в цілому майбутню атмосферу спілкування на уроці - це зробить Вас більш впевненим.

9. Продумайте свій зовнішній вигляд, цілісне враження, яке Ви можете зробити на хлопців.

10. Думайте не тільки про власні педагогічних завданнях, а й про дітей, їх стан, готовність до спільної діяльності, створіть в перші миті уроку ситуацію психологічної сумісності.

11. Не робіть різких поворотів у системі взаємовідносин з дітьми.

2. Початковий період спілкування або комунікативна атака - Це етап організації безпосереднього спілкування з класом в момент початкового взаємодії з ним. Цей етап дуже важливий, хоча на практиці він займає не більше 3 хвилин, за час яких завойовується ініціатива в спілкуванні і цілісне комунікативне перевага, що дає можливість в подальшому керувати спілкуванням в класі (на уроці це оргмомент).

Важливу роль в процесі організації пед. спілкування грає «зондування душі об'єкта» (Станіславський) - перехідний етап від підготовчого циклу до дійсного спілкування, коли відбувається швидка коригування та остаточне уточнення заздалегідь продуманих прийомів спілкування стосовно стану класу і сегодяшний можливостям сприйняття матеріалу. За загальним настроєм класу і окремих особистостей в ньому педагог повинен вміти скласти уявлення про переживання колективу, про психологічний стан колективу і окремих особистостей.

Найважливіший момент - привернення уваги. Можливі варіанти: - мовної варіант - вербальне звернення до учнів;

- Пауза з активним внутрішнім зверненням, вимогою уваги;

- Рухово-знаковий варіант - розвішування таблиць, наочних посібників, запис на дошці, жест (40% інформації в повідомленні);

- Змішаний варіант - найчастіше.

Прийоми активізації увагина початку спілкування: - прийом співпереживання (про яскравому епізоді, пережитому аудиторією), - прийом парадоксальної ситуації, - апеляція до безпосередніх інтересам аудиторії, - гумористичне зауваження, - постановка проблемного питання, - апеляція до подій, часу, місця, авторитетної особистості, відомому джерела інформації, - короткий виклад конкретної мети і змісту майбутнього спілкування, - ситуативний момент.

Успіх спілкування (мови) багато в чому залежить від вступу. Воно складається з привітання і активного вступу, яке представляє собою цільову установку, тобто визначення цілей і завдань майбутньої діяльності, пояснення того, що і як будемо зараз робити або що я хочу вам сказати. Вимоги до вступу: а) вступ має бути природним і нерозривно пов'язане з іншими композиційними частинами уроку, промови, виступи, виховного справи; б) перші фрази зрозумілі і короткі; в) початок уповільнено, порівняно неголосно.

Ініціатива вчителя в організації спілкування і взаємодії забезпечується: - чіткістю і оперативністю початку контакту і переходом від організаційних процедур (вітання, саджання) до ділового і особового спілкування;

- Оперативним досягненням соціально-психологічної єдності з класом, формуванням почуття «ми», демонстрацією власної схильності до класу;

- Введенням особистісних аспектів у взаємодію з дітьми;

- Показом яскравих цілей діяльності, шляхів їх досягнення, передачею учням розуміння і врахування педагогом їх внутрішнього стану;

- Організацією цілісного контакту з усім класом;

- Зміною стереотипних негативних установок до окремим учням;

- Забезпеченням зовнішнього вигляду вчителя (охайність, підтягнутість, зібраність, активність, доброзичливість, чарівність);

- Реалізація мовних і невербальних засобів взаємодії, активне включення міміки і мікромімікі, контакту очима і т.д.

Уміння грамотно і чітко спланувати, правильно і організовано провести початковий період спілкування допомагає долати психологічні бар'єри, Перешкоди, що заважають ефективному спілкуванню вчителя з класом:

1. боязнь класу, Яка знімається психологічним настроєм, перемиканням уваги на інтерес до майбутньої роботи, пошуком «емоційного ядра» спілкування;

2. Негативна установка на основі минулого досвіду спілкування, Подолання якої отримуємо розвитком такого властивості як оптимістичний прогнозування своєї діяльності;

3. фізичний бар'єр, Тобто дистанція, якій учитель видаляє себе від учнів, намагається закрити себе, сховатися за стіл, стілець, в кут. Вихід - демонстрація довіри, робота у відкритій позиції.

4. соціальний бар'єр - Створюється постійним підкресленням своєї позиції «зверху», своєї переваги (перед вами вчитель!);

5. гностичний бар'єр - Коли педагог адаптує свою промову до рівня розуміння школярів, «говорить незрозумілою», Слід подумати, як сказати простіше, як зробити незрозуміле зрозумілим, складне простим.

Підсумком початкового періоду спілкування можна вважати усталене увагу і готовність до роботи.



 Аналіз педагогічних ситуацій і вирішення педагогічних завдань |  Управління спілкуванням в ході педагогічної взаємодії
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати