На головну

 І КОМПЛЕКСНЕ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ |  Що таке педагогічна технологія? |  В НАВЧАННІ |  КОМП'ЮТЕРИЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ |  ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ |  Завдання інноваційного ПО |  ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА КУЛЬТУРА - ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ФАКТОР ЕФЕКТИВНОСТІ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ |  КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ |  ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ гуманістичного виховання |  СИСТЕМНО-синергетична теорія ВИХОВАННЯ |

РОЗВИТОК учнівського самоврядування

  1.  Fast Ethernet як розвиток класичного Ethernet'а
  2.  I. Розвиток шкільної освіти в країнах Західної Європи, США і Росії.
  3.  I. Людині здається, що він все робить зсередини свого істоти, а насправді розвиток його здібностей залежить від інших
  4.  III. Розвиток культури та історії дає фактичні докази, що підтверджують, що людський рід виник в Азії
  5.  III. Розвиток радянського права в умовах НЕПу
  6.  IV. Розвиток громадянського права в 1930-і рр.
  7.  IV. Розвиток економічних інститутів і підтримання макроекономічної стабільності

Учнівське самоврядування - форма організації життєдіяльності колективу учнів, що забезпечує розвиток їх самостійності в прийняттіи реалізації рішеннядля досягнення суспільно значущих цілей. Впрофесійному училищі це явище має свою специфіку, яка обумовлена ??соціальним статусом учнів, які зробили вибір своєї професії, а також цілями спільної діяльності інженерно-педагогічних працівників та учнівських колективів.

На кожному курсі є свої особливості організації управлінської діяльності. Розвиток самоврядування в професійних училищах відбувається нерівномірно. На першому курсі спостерігається швидке зростання активності учнів. Це можна пояснити появою у них можливості проявити себе в нових для них сферах діяльності, прагненням самоствердитися в нових колективах.

На другому курсі часто проявляється спад активності. Причина в тому, що учні прагнуть до спілкування поза навчальним закладом. Органи самоврядування вирішують тільки традиційні завдання, не проявляючи належної ініціативи. Можна припустити, що це пов'язано із завершенням процесу адаптації до умов життя училища і тим, що в цей період перед учнівським колективом рідко висуваються близькі і середні перспективи їх діяльності.

Активність учнів підвищується до третього курсу навчання. Вони виконують роль керівників общеучіліщного учнівського колективу, беруть участь в самоуправлінських діяльності виробничого колективу. Позиція педагога з третьокурсниками повинна бути позицією старшого товариша, члена одного і того ж колективу.

Між цілями і змістом діяльності колективу і ставленням до них кожного вихованця виникає основне протиріччя, яке можна вирішити, сформувавши груповий мотив, інтегруючий мотиви окремих членів колективу. Мета, поставлена ??педагогом, органами самоврядування, перетворюється в мотив


групового дії, коли учні бачать, що задоволення їх потреб залежить від досягнення цієї мети.

Доцільно виділити самоврядування в продуктивній праці, такі види праці, де учні реально стикаються з вирішенням економічних завдань, де поряд з моральними можна використовувати і матеріальні стимули. Саме економічні відносини наповнюють самоврядування реальним змістом. Прикладом може служити така форма роботи, як створення наскрізних бригад учнів з випуску певних видів продукції. Беруть участь у випуску токарних верстатів учні об'єднуються в одну бригаду, що складається з декількох навчально-виробничих груп. На зборах вибирається рада бригади, який забезпечує трудове взаємодія учнів.

Друга характеристика - функціональна - визначає функції, які реалізуються в процесі розвитку учнівського самоврядування. Виділяються серед них загальноуправлінського і специфічні самоуправленческие. Останні відрізняються від перших тим, що їх реалізація можлива лише на основі такої ознаки системи, як саморозвиток - це самоактівізаціі, організаційне саморегулювання, колективний самоконтроль.

Суть самоактівізаціі в тому, щоб залучати якомога більшу кількість вихованців в рішення управлінських проблем, вести систематичну роботу, включаючи учнів в управління новими сферами діяльності.

Організаційне саморегулювання передбачає гнучкість у реалізації організаторських функцій членами учнівських колективів, стійке вплив активу на колектив, здатність колективу самостійно змінювати свою структуру з метою більш успішного вирішення організаторських завдань.

Колективний самоконтроль неможливий без постійного самоаналізу органами самоврядування та окремими організаторами своєї діяльності, саме на його основі здійснюється пошук більш ефективних шляхів рішень управлінських завдань.

Розвиток учнівського самоврядування в общеучіліщном колективі має свої особливості в порівнянні з розвитком самоврядування в навчальній групі. У першому випадку воно спрямоване на вирішення завдань, що стоять перед навчальним закладом. Колектив навчальної групи, відрізняючись однорідним віковим і постійним складом, створює умови для участі кожного учня в громадській діяльності. Органи самоврядування общеучіліщного колективу не повинні регламентувати ініціативу і самостійність колективів навчальних груп. Майстер і класний керівник повинні розподіляти повноваження і відповідальність учнів, розвивати їх активність, допомагати у виборі видів діяльності і форм організації.

Одним з провідних чинників, що сприяють розвитку самоврядування в колективі, є конкурентні відносини між різними групами, які не тільки активізують діяльність


 ність учнів, а й збагачують їх взаємини, вносять в них здоровий дух суперництва. При цьому важливо зробити так, щоб такі відносини були морально регульованими і в кінцевому рахунку чесними, перейнятими духом взаємодопомоги.

Зміст діяльності органів самоврядування істотно залежить від тих завдань, які визначає учнівський колектив. Прояви самоврядування можуть бути найрізноманітнішими. Але всіх їх має об'єднувати одне: діяльнісний підхід до структури органів управління. Спочатку треба захопити учнів будь-яким суспільно значущою справою, а потім створити відповідний орган самоврядування для його організації. Таким чином, з'являється нова ділянка роботи - утворюється новий орган самоврядування. Підхід, при якому спочатку створюється складна схема самоврядування, а потім придумується, чим зайняти кожен її орган, - чистої води формалізм.

Найважливіше завдання - перетворити різноманітні збори, збори в справжні органи самоврядування. Можливо це за умови, якщо учні здійснюють в них колективний пошук вирішення управлінських проблем. Найбільш цікава і ефективна форма прояву активності - це зібрання-диспути, на яких обговорюються наболілі питання життя колективу, вносяться конкретні пропозиції. У цьому випадку досить вибрати ведучого даного обговорення.

Підвищити рівень причетності до обговорюваних на зборах питань можна шляхом посилення їх проблемності, що дозволяє включити кожного в вироблення управлінського рішення. Прийняте на зборах рішення повинно бути коротким, конкретним і зрозумілим кожному. Для цього використовується прийом «мозкового штурму», коли учасники зборів розбиваються на групи, доручаючи одному з членів цієї групи висловлювати колективну думку про шляхи вирішення проблеми. Після висловлювання цих думок створюються умови для оцінки висунутих точок зору.

Поряд з постійними створюються різні тимчасові органи самоврядування, роль яких посилюється з розвитком самостійності та ініціативи учнів. Створюючи їх, слід керуватися наступними правилами:

- Створення тимчасових органів самоврядування визначається
 конкретним завданням, що стоїть перед колективом;

- Рішення про створення цих органів приймається тільки учнівським колективом, громадськими організаціями або їх органами самоврядування;

- В складі тимчасових органів самоврядування можуть бути тільки ті учні, які беруть участь у вирішенні даного конкретного завдання;

- Органи самоврядування незалежно від терміну, на який вони створені, повинні відзвітувати перед колективом про виконання завдання, яку вони їм поставили;


- Здійснивши рішення організаторської завдання, вони припиняють своє існування.

Основна закономірність розвитку самоврядування - гармонізація загальних цілей, змісту діяльності і ціннісних орієнтацій учнів, що дозволяє зробити результати участі в управлінні надбанням кожного учня. Ця закономірність дозволяє обґрунтувати основні принципи розвитку учнівського самоврядування.

Принцип соціально значущої домінанти означає мобілізацію колективу навколо єдиної мети, що об'єднує учасників спільної діяльності. При цьому інші цілі стають супутніми і ставляться в залежність від реалізації основної мети, що стоїть перед колективом на даному етапі його розвитку. Кожен колектив має специфічну мету в різний період часу. В одному і тому ж училищі різні цілі можуть виступати в якості домінуючих у органів самоврядування общеучіліщного колективу, колективу навчальної групи та колективу гуртожитку. Домінуючі цілі виступають в якості «особливих ланок» в організації діяльності учнів.

Принцип єдності і оптимального поєднання колективних і особистих інтересів учнів передбачає забезпечення несуперечності цілей усіх актуальних цілям кожного. На першому етапі становлення учнівського самоврядування важливо зробити так, щоб висунуті перед учнями мети спільної діяльності не були б ними відразу відкинуті як неприйнятні, що не відповідають їх інтересам. Забезпечити участь учнів у вирішенні управлінських завдань можливе лише при позитивному їх відношенні до діяльності. Ті учні, які виступають в ролі лідерів-організаторів, повинні враховувати, що їх робота оцінюється товаришами.

Принцип динамічності та варіативності структури органів самоврядування передбачає, що структура органів самоврядування повинна бути опосередкована цілями діяльності учнів, зміст яких постійно змінюється в залежності від стратегічних і тактичних завдань, що стоять перед учнівським колективом. Цей принцип означає необхідність систематичного пошуку такої структури, яка поєднує в собі постійні органи самоврядування, визначені положеннями і статутами, і тимчасові, що створюються колективом для вирішення поточних завдань. При цьому слід передбачати також зміна функцій постійних органів в залежності від змін стратегічних завдань.

Принцип інтеграції і диференціації педагогічного управління і учнівського самоврядування передбачає, що відносини педагогів і учнів в процесі розвитку самоврядування будуються на основі співробітництва, яке характеризується наявністю прийнятих як педагогами, так і учнями певних правил (норм) відносин, делегуванням учням реальних управлінських повноважень, створенням обстановки взаємної відповідальності і взаємної довіри. Це не виключає взаємної требовательно-


сти, що пред'являється членами педагогічного та учнівського колективу один до одного.

На організаційно-методичному рівні педагоги і учні беруть участь в роботі спільних органів, розробляють єдину програму дій, інформують одна одну про свою діяльність. Педагогічний колектив допомагає працювати органам учнівського самоврядування, надає їм право обговорення будь-яких питань, визначення основних завдань і прийняття рішень.

На соціально-психологічному рівні педагоги і учні встановлюють взаєморозуміння, вчаться вести діалог, попереджати і долати конфлікти. Важливо створити таку атмосферу, в якій і педагоги, і учні, співпереживаючи і допомагаючи один одному, будуть відчувати себе членами одного загального колективу.

Одним з важливих чинників розвитку учнівського самоврядування є підготовка учнів до організаторської діяльності. Перша умова - інформаційне забезпечення, коли учням в різній формі повідомляються різноманітні відомості, необхідні для їх участі у вирішенні організаторських завдань. Освоєння учнями організаторських знань може здійснюватися як в процесі вивчення факультативного курсу «Організаторська робота», так і на основі міжпредметних зв'язків в процесі викладання інших предметів, а також у позанавчальний час.

Друга умова - формування в учнів організаторських навичок і умінь на основі практичного застосування управлінських знань в модельованих управлінських ситуаціях. Воно здійснюється під час різних занять, які ознайомлюють учнів з методами вирішення організаторських проблем.

Третя умова - це управлінська практика, в процесі якої закріплюються набуті знання, навички та вміння, здійснюється корекція управлінських дій.

Ще одна важлива умова розвитку учнівського самоврядування - це необхідність педагогічного стимулювання лідерства в учнівському середовищі, підтримка готовності до прояву лідерських якостей. Назвемо тут найважливіші ознаки (показники) поля лідерства: 1) стиль відносин, що складається в групі, морально-психологічний клімат, в якому проходить життєдіяльність вихованців; 2) конструювання ситуацій, що сприяють максимальному прояву лідерського потенціалу у максимально більшого числа вихованців.

Досить ефективним способом конструювання «поля лідерства» є ділові ігри. Останнім часом різні їх види (рольові, інноваційні, імітаційні, що моделюють і ін.) Набули широкого поширення. Їх найчастіше розглядають як один з ефективних засобів подолання недоліків традиційного навчання, як першорядне дидактичне нововведення.

До характерних ознак ділових ігор відносять такі: наявність моделі керованої системи, єдиний ігровий комплекс; нали-


чие ролей; відмінність рольових цілей учасників гри, які виконують різні ролі; взаємодія ролей; наявність загальної мети у всього ігрового колективу; багатоваріантність рішень; наявність системи групового або індивідуального оцінювання діяльності учасників гри; наявність керованої емоційної напруги.

Ігровий простір створює «поле лідерства» як його складову частину, дозволяючи включити в гру всіх учасників, робить її одно цікавою для кожного, активізує рядових учасників, сприяє прояву і актуалізації лідерського потенціалу у учасників гри.

Перераховані принципи і організаційно-педагогічні умови дозволять зробити процес розвитку самоврядування в колективах профтехучилищ безперервним і тим самим істотно впливати на процес соціального становлення учнів.


§6



 ФОРМУВАННЯ учнівського колективу |  ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ПРОФЕСІЙНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати