На головну

Шляхи підвищення ефективності процесу виховання. | Закономірності та принципи виховання | Методи, прийоми і засоби виховання | Методи формування свідомості особистості | Дискусійні методи | Переконання, навіювання, метод прикладу | Методи формування свідомості особистості, або методи переконань | Поняття про методи, методичні прийоми, засоби виховання та їх класифікації | Педагогічні здібності | Основні закономірності процесу виховання |

Педагогіка як наука, її становлення і розвиток.

  1. IV этап(с середины XX в. по настоящее время)психология как наука, изучающая факты, закономерности и механизмы психики
  2. IV этап(с середины XX в. по настоящее время)психология как наука, изучающая факты, закономерности и механизмы психики
  3. IV этап(с середины XX в. по настоящее время)психология как наука, изучающая факты, закономерности и механизмы психики
  4. Библер В. С. Идея культуры в работах Бахтина // Одиссей. Сб. статей. М.: Наука, 1989. С. 43.
  5. Биология как наука, ее достижения, связи с другими науками. Методы изучения живых объектов. Роль биологии в жизни и практической деятельности человека.
  6. Вивчення системи внутрішнього контролю та системи обліку. Встановлення ступеня ризику.
  7. Встановлення діагнозу аутизму та проведення комплексного обстеження

Педагогіка - сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Термін походить від грецьких слів «pais» («paidos») - дитя і «ago» - веду, виховую, тобто «дітоводіння», «дітоводство». У Давньому Вавилоні, Єгипті, Сирії «пайдагогос» найчастіше були жерці, а в Давній Греції - найрозумніші, найталановитіші вільнонаймані громадяни: педономи, педотриби, дидаскали, педагоги. У Давньому Римі цю роботу доручали державним чиновникам, які добре оволоділи науками, багато мандрували, знали мови, культуру і звичаї різних народів.

У середні віки педагогічною діяльністю займалися переважно священики, ченці, однак у міських школах та університетах - дедалі частіше люди зі спеціальною освітою.

У Давньоруській державі педагогів називали «майстрами». Упродовж багатьох століть тут не існувало спеціальних навчальних закладів для підготовки вчителів. Ними були і дяки з піддячими, і священнослужителі, і мандрівні дидаскали - «школярі-книжники». Відомості про те, як ставилися до них, містить «Слово о том, яко не забиваті учителей своих» Кирила Туровського: «Если и научился от простого человека, не от иерея, то держи в своем сердце и уме память о нем до исхода души своей... Непомящие же, откуда добро познали, те подобни голодному и измерзшему зимой псу, которого согрели и накормили, а он начал лаять на согревшего и накормившего его» [7;22].

У своєму розвитку педагогіка пройшла такі стадії: народна педагогіка - духовна педагогіка - світська педагогіка.

Народна педагогіка - галузь педагогічних знань і досвіду народу, що

виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання.

Цей термін уперше вжив О. Духнович у підручнику «Народна педагогия в пользу училищ и учителей сельских».

У 60-х роках XX ст. у педагогічну науку запроваджено термін «етнопедагогіка» (Г. Волков). Якщо поняття «народна педагогіка» охоплює емпіричні педагогічні знання без належності до конкретної етнічної спільноти, то поняття «етнопедагогіка» пов'язане з конкретною етнічною належністю педагогічних традицій. Вона досліджує можливості й ефективні шляхи реалізації прогресивних педагогічних ідей народу в сучасній науково-педагогічній практиці, способи встановлення контактів народної педагогічної мудрості з педагогічною наукою, аналізує педагогічне значення явищ народного життя і визначає їх відповідність сучасним завданням виховання [2;22].

Українська народна педагогіка - складова народознавства (українознавства) й водночас один із засобів його реалізації на практиці, тобто є основою педагогіки народознавства.



Правопорядок - часть общественного порядка. | Предмет педагогіки та її головні функції.
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати