Головна

Система соціальної роботи. | Соціально-виховна робота з дітьми та молоддю | Соціальне забезпечення | Розвиток технологій соціальної роботи у Великобританії | Технологічні аспекти соціальної роботи | Система соціального захисту населення | Основні види соціальної допомоги | Система служб соціального забезпечення | Технології соціального прогнозування | Сучасні технології соціальної роботи з літніми людьми |

Соціальна робота з наркозалежними

  1. В дипломних проектах та роботах.
  2. ГЛАВА 1. СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЯК ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
  3. ГЛАВА 5. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ДІТЬМИ ВУЛИЦІ
  4. Групова робота над проектом
  5. Две проблемы с роботами
  6. Державна цільова науково-технічна та соціальна програма - "Наука в університетах" на 2008-2012 роки.
  7. Домашня робота учнів. Шляхи попередження перевантаженя учнів домошніми завданнями.

В даний час у Росії різко загострилися проблеми, пов'язані зі зловживанням алкоголю, наркотиків та інших психоактив- іі их речовин (ПАР). На обліку перебувають понад 2,2 млн. хворих іиікоголізмом і більше 150 тис. хворих наркотоксикоманією (остання цифра потребує коректування, оскільки, за експертними оцінками, кількість осіб, які так чи так залучилися до наркотиків, складає більше 1,5 млн. чоловік). А відтак, посилюються проблеми, обумовлені сумісним мешканням з особами, що зловживають ПАР, для членів їх сімей. Таким чином, кількість осіб, що потребують різних видів медико-соціальної допомоги у зв'язку зі зловживанням ПАР, становить у Росії не менше 12 млн. осіб.

Алкоголізм, наркомайія і токсикоманія - найбільш значущі соціальні хвороби. ПАР можуть розглядатися як історично виявлені і соціально закріплені адаптогени, тобто засоби, що сприяють адаптації (істинної або ілюзорної) до умов і вимог життя завдяки своїй дії на психічний стан - настрій, емоції, тонус, поведінку. Як соціальні адаптогени ПАР включаються в механізми індивідуальної і групової поведінки, масової культури, займаючи важливе місце в побутових звичаях, традиціях, формах комунікації і дозвілля. Психобіологічний негативний вплив алкоголю і наркотиків на індивідів і соціум у цілому обумовлюють їх соціальну роль.

Наркологічні хвороби розвиваються в індивідуума, який є членом макро- і одночасно мікросоціуму. У їх розвитку задіяна сукупність біологічних, психологічних і соціальних чинників.

Оточення хворого, перш за все його сім'я, характеризується особливою стійкою деформацією поведінки і психоемоційного стану. Цей соціально-психологічний феномен називається співзалежностю, тому потрібні спеціальні заходи для його корекції і усунення.

Таким чином, визначено широке коло соціальних проблем, які, з одного боку, безпосередньо або опосередковано обумовлюють масове та індивідуальне зловживання алкоголем або наркотиками і розвиток наркотичних захворювань, а з другого боку, обумовлені неадекватним у соціальному плані ставленням до вживання ПАР або різними негативними проявами і наслідками наркологічної патології. Всі ці проблеми вимагають уваги з боку суспільства і цілеспрямованої роботи по їх вирішенню.

Споживання алкоголю, наркотиків, інших ПАР - це системне біопсихосоціальне явище, соціальні, медичні, економічні, кримінальні наслідки якого впливають на суспільний добробут.

Аналізуючи комплекс соціальних проблем, пов'язаних з вживанням ПАР, доцільно виокремити ті з них, які формуються на доклінічному, постклінічному і клінічному рівнях, і ті, які є вторинними, похідними від певної наркологічної патології. Це важливо в плані визначення спрямованості і змісту окремих технологій соціальної роботи в цій сфері, диференціації її специфічних видів, орієнтованих на різні контингенти і групи населення.

Необхідно зважати на специфіку медико-соціального статусу різних груп пацієнтів наркологічного профілю при складанні програм медико-соціальної роботи. Група підвищеного ризику розвитку наркологічних захворювань характеризується наявністю клінічної і субклінічної патології, що формує схильність до вживання ПАР і розвитку наркологічних захворювань, а також спадковими ускладненнями. Прояв власне наркологічних проблем залежить від сукупності внутрішніх і зовнішніх чинників, які сприяють залученню клієнта до алкогольної і наркотичної залежності. Правові проблеми можуть виникнути у зв'язку із забороною вживання певних ПАР у суспільстві, проявами неадекватної поведінки членів сім'ї, наявністю статусу біженця або інваліда, а також здійсненням правопорушень у зв'язку з конфліктами, участю в кримінальних групах.

Перераховані особливості цієї групи повинні враховуватися у процесі медико-соціальної роботи. Проводиться профілактика несприятливого розвитку і декомпенсації соматичного і психічного статусу, виявляється приналежність особи до конкретної групи ризику, регулярний контакт з клієнтами, проводиться цілеспрямована робота, щоб змусити клієнта відмовитися від вживання ПАР. Потрібна комплексна психокорекційна робота, що включає груповий та індивідуальний тренінг соціальних і комунікативних навичок та прийомів саморегуляції, залучення таких осіб до нормального соціального мікросередовища.

Члени сімей наркологічно хворих і їх найближче оточення є групою, особливостями якої є медичні проблеми, пов'язані з особистою реакцією на тривалу або гостру психотравмуючу ситуацію. Потреба в медичній допомозі виникає періодично в період загострень конфліктів або на «вершині» фрустрації, причому організація цієї допомоги ускладнюється у зв'язку зі страхом членів сім'ї хворого щодо соціального розголосу. Власне наркологічні проблеми виникають за наявності «сімейного пияцтва», зокрема в рамках феномена співзалежності. Соціальна дезадаптація обумовлюється як тяжкістю дезадаптивної поведінки хворого члена сім'ї, так і власними особистими і мікросо- ціальними проблемами. Правові проблеми можуть виникнути у зв'язку з неправильною поведінкою хворого члена сім'ї, властно неадекватною реакцією на ситуацію, порушеннями пове-

дінки в рамках співзалежності або формування наркологічної патології.

Особливість соціальної роботи з цією групою - цілеспрямована профілактика як неадекватної поведінки хворого члена сім'ї, так і розвитку декомпенсації психічного і соматичного статусу у членів його сім'ї і його найближчого оточення, інформування відповідних служб про наявність соціальних проблем, організація наркологічної і іншої допомоги з метою оптимізації особового і соціального статусу.

До заходів, спрямованих на соціальне оздоровлення, відносять комунікативний тренінг, соціально-психологічний тренінг, техніку самоконтролю, сімейну психотерапію, оцінка соціального статусу сім'ї в цілому і окремих її членів, виявлення потенційних проблем, залучення до соціально благополучного кола спілкування.

Для групи пацієнтів наркологічного профілю, котрі тривало і часто хворіють, характерні медичні проблеми, обумовлені тяжкістю основного захворювання, його ускладненнями і наслідками; чи одночасною залежністю від декількох ПАР. Нерідко спостерігається патологічна адаптація до хвороби, відсутність виражених терапевтичних установок, можливі наростаюча вторинна соціальна дезадаптація і співзалежність у найближчому соціальному мікрооточенні, а також виникнення правових проблем через наркологічну патологію і залучення до лікування.

Особливості медико-соціальної роботи з цією групою клієнтів є сприяння у забезпеченні специфічного довгострокового лікування в оптимальних умовах, вирішенні проблем визначення працездатності й інвалідності, сімейне консультування і сімейна психотерапія, виявлення потенційних проблем і їх попередження, сприяння включенню в роботу терапевтичних співтовариств.

Працюючи з групою хворих наркологічного профілю, що мають виражені соціальні проблеми, фахівці враховують тяжкість наркологічних розладів, що часто супроводжуються супутніми особистими і психічними відхиленнями, антисоціальними установками; аналізують соціальну дезадаптацію в одній або кількох фазах соціального функціонування, кримі- нальний анамнез, проходження примусового лікування в минулому й актуальні правові проблеми.

Окрім того, медико-соціальна робота з даною групою клієнтів передбачає виявлення неблагополучного контингенту навколо хворого і його оздоровлення, особистісно-орієнтована психотерапія, психічна саморегуляція, сприяння в проведенні наркологічного лікування і реабілітації в умовах, що оптимізу- ють соціальний статус (терапевтичні співтовариства, групи взаємодопомоги), комплексна оцінка соціального статусу і попередження потенційних проблем, сприяння в рішенні матеріальних проблем хворого за рахунок реалізації його власного потенціалу (зокрема, професійне навчання і працевлаштування). Правова допомога разом з юридичним консультуванням орієнтована на попередження суспільно-небезпечних дій, взаємодію з правоохоронними органами.

Специфічною групою серед даних клієнтів є інваліди, причому інвалідність у даному випадку встановлюється не за основним захворюванням наркологічного профілю, а за його ускладненнями і супутніми захворюваннями. Це пояснюється відсутністю критеріїв визначення міри залежності від ПАР. Для даної групи хворих характерна наявність важкої і різноманітної патології, втрата працездатності, у зв'язку з чим вони постійно потребують лікування і медичного спостереження. Деградація особи, зниження інтелектуального рівня, патологічна адаптація до хвороби, сильна психічна залежність від ПАР обумовлюють виникнення психологічних проблем. Як правило, соціальна дезадаптація інвалідів проявляється в багатьох сферах - мікросоціальній, сімейній і трудовій; є потреба в соціальній опіці. Деякі пацієнти мають кримінальний анамнез або правові проблеми; характерні економічна залежність і матері- пльні потреби.

Перераховані проблеми визначають спрямованість медико- соціальної роботи з цією групою хворих: сприяння в отриманні допомоги у зв'язку із захворюванням наркологічного профілю і захворюванням, яке є причиною інвалідності; профілактика : 11 >11 ні в і рецидивів хвороби; сприяння в проходженні медико- соцінльної експертизи; сімейне консультування і сімейна терпит; забезпечення нормального соціального мікрооточення;

вирішення проблем працевлаштування (відновлення професійної кваліфікації, сприяння перекваліфікації, зміна режиму і характеру праці); сприяння в отриманні пенсій, соціальної допомоги і виплат; сприяння у вирішенні житлових проблем, включаючи направлення таких хворих у спеціальні гуртожитки або інтернати. Правова допомога таким клієнтам - це участь у визначенні дієздатності, в можливій опіці і опікуванні; сприяння в здійсненні батьківських функцій; при необхідності контроль за дотриманням режиму адміністративного нагляду.

Технології медико-соціальної роботи з наркологічними хворими передбачають профілактичні, лікувальні і спеціалізовані програми. Профілактичні програми спрямовані на попередження споживання алкоголю і (або) наркотиків, зловживання ними, а також попередження будь-яких форм девіантної поведінки. Об'єкти цілеспрямованої дії - це в основному діти і підлітки в цілому, а також ті групи, в яких ризик залучення до прийому ПАР особливо великий. До груп ризику належать діти з обтя- женою (особливо в наркологічному плані) спадковістю; що виховуються в неблагополучних, дисфункціональних сім'ях; що виховуються в сім'ях з наявністю осіб, що зловживають алкоголем або хворих алкоголізмом або наркоманією; обтяжені в органічному, особовому, поведінковому плані, зокрема зі зниженим рівнем інтелекту, що відстають в особистісному і соціальному розвитку. Робота з такими групами ризику ведеться в навчальних закладах, спеціалізованих установах.

Лікувальні програми передбачають раннє виявлення і направлення на лікування хворих з певною наркологічною проблематикою. Центральне місце займають власне терапевтичні програми, мета яких - надання хворим лікувальної допомоги, утримання їх у режимі тверезості або відмови від прийому наркотиків (тобто в ремісії), проведення вторинної і третинної профілактики (відновлення фізичного, особистого і соціального статусу хворих). Не менш важливі програми, в рамках яких здійснюється соціально-психологічна допомога членам сімей і найближчому оточенню клієнтів, коригується їх особистісний, сімейний і трудовий статус, є програми «Допомоги на робочих місцях» (безпосередньо на підприємствах, установах, організаціях).

Спеціалізовані програми, нерозривно пов'язані з терапевтичними, передбачають реабілітацію, реадаптацію, ресоціалі- зацію наркологічно хворих. У рамках цих програм долаються розриви і суперечності між особистістю і суспільством. Колишній хворий знову може інтегруватись у макро- і мікросоці- ум з максимальним врахуванням його індивідуальних особливостей, нахилів, можливостей, а також з урахуванням реалій його сімейного і трудового статусу, даної громади, соціально- економічної ситуації в ній.

Мережа установ соціального обслуговування в Росії, що займаються профілактикою і вирішенням наркологічних проблем, лише почала формуватися. Створюється нормативно-правова база діяльності соціальних працівників у наркології.

Прикладом технології медико-соціальної роботи у сфері наркології є діяльність відділень медико-соціальної допомоги дітям і підліткам, що діють у деяких наркологічних диспансерах. У них здійснюються:

лікувально-діагностична і психокорекційна допомога дітям і підліткам та їхнім сім'ям;

■ виявлення джерел і причин соціальної дезадаптації неповнолітніх;

профілактична робота щодо попередження пияцтва, алкоголізму, наркоманії серед дітей і підлітків;

розробка і забезпечення реалізації індивідуальних програм соціальної реабілітації дітей і підлітків, що включають професійно-трудовий, навчально-пізнавальний, соціокультурний, фізкультурно-оздоровчий і інші компоненти;

підготовка рекомендацій і взаємодія з сім'ями дезадапто- ішііих дітей і підлітків з метою забезпечення безперервності пористу пально-реабілітаційних заходів у домашніх умовах;

пммс.модія з відомствами, які зацікавлені у вирішенні подальшої дол і неповнолітніх.

Відділення складається з амбулаторно-поліклінічної часті і п и і стіі ці оі и 111 і її де ніюго і цілодобового перебування (останній відіграє ролі, притулку, перш за все, для дітей з сімей алкоголіків і наркоманін).

У амбулаторно-поліклінічній частині відділення реалізуються профілактична, лікувальна і спеціалізована програми.

Вони тісно взаємозв'язані і спрямовані на виявлення, лікування і соціальну реабілітацію підлітків з алкогольною або наркотичною залежністю, членів їх сімей, дітей з сімей алкоголіків і наркоманів, а також на профілактику хімічної залежності серед дітей і підлітків.



Технологїі соціальної роботи з дезадаптованими дітьми | Соціальна робота з особами без визначеного місця проживання
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати