На головну

Система соціальної роботи. | Соціально-виховна робота з дітьми та молоддю | Соціальне забезпечення | Розвиток технологій соціальної роботи у Великобританії | Технологічні аспекти соціальної роботи | Система соціального захисту населення | Основні види соціальної допомоги | Система служб соціального забезпечення | Соціальна робота з наркозалежними | Соціальна робота з особами без визначеного місця проживання |

Сучасні технології соціальної роботи з літніми людьми

  1. I. Перед початком роботи
  2. III. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
  3. IX. СИГНАЛИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПІД ЧАС МАНЕВРОВОЇ РОБОТИ
  4. Quot;Самопосилення" як мета соціальної роботи з особами зрілого віку
  5. S Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми.
  6. VI. Органическое различие между животными и людьми
  7. А. Соціально-психологічні якості особистості, що виявляються у спілкуванні з іншими людьми

Допомогу держави старіючим громадянам можна назвати офіційною, формальною допомогою, зміст якої відображений у федеральних законах; допомогу сім'ї і друзів можна розглядати як неофіційну, приватну соціальну допомогу старим людям. Існує ще й добровільна соціальна допомога, яка, зокрема, і має на увазі створення груп самодопомоги.

В Росії розвитку руху добровольців перешкоджають відсутність співпраці між різними громадськими і державни-

ми організаціями, дублювання їх діяльності, відсутність координації, єдиного інформаційного простору, недосконалість правової бази в сфері стягування податків і захисту від свавілля чиновників, злочинних елементів, брак фінансових коштів (іноді суспільні ініціативи фінансуються зарубіжними країнами і фондами).

Соціальні працівники мають бути обізнані з наявністю подібних установ у своєму регіоні і підтримувати з ними зв'язок, знайомлячись з принципами їх роботи і направляючи туди клієнтів. Не слід також забувати, що в даний час різні групи підтримки організуються при релігійних організаціях різних конфесій. Разом з розширенням мережі груп добровільної допомоги, яка надається літніми людьми, необхідно всіляко розвивати систему професійної допомоги людям похилого віку. Спеціалізація в цій галузі вимагає серйозної підготовки. Діяльність державних організацій соціального захисту людей похилого віку базується на законах, в яких достатньо детально розписані основні види соціального обслуговування (матеріальна допомога, соціальне обслуговування вдома, в стаціонарах, центрах денного перебування).

Люди, які старіють, позбавляються значущого для них спілкування, підтримки, навіть сенсу життя і потребують допомоги. Завдання соціального працівника - докласти максимум зусиль з метою стимулювання людини до дій. Необхідно надавати таким людям допомогу в освоєнні нових і актуалізації старих ролей, організовуючи групи самодопомоги, клуби літніх людей, видаючи спеціалізовані газети, журнали.

Однією з форм соціально-психологічної допомоги старіючим людям є клубна робота. Клуби, як своєрідне об'єднання людей, що мають однакові соціальне становище, політичні або релігійні погляди, були відомі з часів Стародавнього Риму. Спочатку це були установи, розраховані виключно на чоловіків, потім з'явилися клуби для жінок. Існують різні форми клубної роботи. Клуби для літніх людей почали з'являтися після другої світової війни. У деяких соціальних службах налічується декілька таких клубів: «Любителі романсів», «Освіта», «Любителі тварин» тощо. Завдання клубу - задовольнити різноманітні духовні потреби його учасників.

За деякими даними, оптимальна кількість членів клубу - 40-50 осіб. Деякі клуби видають членські квитки і збирають членські внески; таємним голосуванням обирається правління клубу (з 6-7 чоловік), перевибори проводяться щорічно.

Клуб для літніх людей повинен налагодити зв'язок з місцевою громадськістю, обираючи різні форми співпраці. Одночасно він може стати центром, в якому вирішуються різні питання, що стосуються літніх людей.

Програма занять спланована і пристосована до потреб людей, котрі старіють. Найбільш популярні форми занять - просвітницькі лекції, зустрічі з цікавими людьми, колективне читання книг і журналів, робота різних гуртків (театрального, вокального, в'язального і ін.). Велика увага приділяється туризму, організації екскурсій.

У деяких клубах створюються секції соціальної допомоги, завданням якої є виявлення причин тяжкого становища окремих членів клубу. Встановлюється опіка над хворими і самотніми, організовуються консультації в спеціалізованих установах.

Клуби літніх людей можуть стати ефективним чинником відродження груп самодопомоги. Залучення літніх людей до діяльності клубу, яка здійснюється під впливом соціального працівника, може, безперечно, принести оздоровчий ефект, оскільки в процесі спілкування відновлюються навички й інтерес, створюється певне соціальне середовище, змінюються особистісні установки, виникає оптимістичніше сприйняття себе й інших. Інакше кажучи, в даному випадку має місце «ефект групи».

Проте далеко не кожна літня людина прагне стати членом клубу, а деякі фізично не спроможні прийти до клубу. В цьому випадку осііопііі завдання соціального працівника є дещо іншими:

іш її іикчшя і облік самотніх літніх і непрацездатних громади и, які потребують надомного обслуговування;

Ж'ТІІІІОШіеІІНЯ і підтримка зв'язку з трудовим колективом, її якому рипіте працювали ветерани війни, праці й інваліди;

іііиіпгодяссіпш контактів з комітетами Червоного Хреста, радами потерпнім мі йни та праці, іншими громадськими органі- : in ц і я м и для 11 п дп н і пі п іефської допомоги самотнім пенсіонерам;

- сирій и и оформленні необхідних документів при вста-

помлошіі опіки або опікування, а також приміщенні в будин- и и і нтернпти пбо територіальні центри;

надання різноманітних послуг самотнім пенсіонерам (доставка додому обідів, напівфабрикатів, здача речей у хімчистку, прання тощо);

виконання прохань, пов'язаних з листуванням з родичами, друзями, виконання інших разових доручень;

організація поховання померлих самотніх пенсіонерів.

Виняткове значення в підвищенні ефективності соціальної

роботи з літніми людьми має самоосвіта, самопізнання соціального працівника.

Він має укладати контракт або договір (письмового або усного) на надання соціальних послуг сприятиме раціональному використанню часу і можливостей клієнта і фахівця. У контракті визначаються форми, зміст і завдання майбутньої діяльності. Якщо подібна угода не укладена, то існує ризик розбіжності очікуваних результатів. Першочергове завдання контракту - уточнення очікувань кожного учасника, причому клієнт сприймається як особа, що ухвалює рішення. Обговорення контракту і планування діяльності створюють відчуття надійності, підвищують мотивацію і надають можливість своєчасно відмовитися від контракту і навіть контакту. У контракті повинні бути обумовлені: проблеми, на яких необхідно концентруватися; мета контакту; місце зустрічей; частота і тривалість зустрічей; методи роботи; зобов'язання по збереженню таємниці; додаткові структури, які можуть або повинні бути задіяні; правила, що діють у разі відсутності клієнта або появи його в нетверезому вигляді; правила, що діють в установі (якщо мова йде про направлення клієнта до цієї установи). Особливо популярне укладення контракту із слабо мотивованими клієнтами. У контракті повинні бути обумовлені не тільки вимоги і зобов'язання, але і вигоди, можливості, які клієнт може отримати завдяки співпраці з соціальним працівником.

Дисциплінованість і вимогливість - це якості, характерні для позиції ситуативного домінування, яку займає фахівець, контактуючи з клієнтом. Зрозуміло, ці якості не повинні трансформуватися в жорстокість або жорсткість. Дуже важливо, щоб соціальний працівник ставився критично до рівня своєї роботи, не перебільшував своїх можливостей і своєї ролі в досягненні успіху. В той же час зайвий критицизм, невпевненість у собі, втома можуть перешкоджати продуктивній діяльності соціального працівника. Спілкуючись з клієнтом, соціальний працівник повинен весь час відзначати позитивні зрушення, оскільки позитивне підкріплення - могутній стимул для самоорганізації клієнта.

Важливу роль відіграє система нестаціонарних установ системи соціального захисту літніх людей, оскільки саме ця форма є найбільш економічною і наближеною до реальних потреб літніх людей. Причому нестаціонарні установи соціального захисту дозволяють підібрати індивідуальний варіант обслуговування, у тому числі і на платній основі. В рамках таких установ розвиваються системи психологічної, медико-соціальної і правової допомоги літнім людям.

Залишається достатньо високою потреба соціального обслуговування в стаціонарних умовах. Мережа стаціонарних установ соціального обслуговування в перспективі повинна не тільки розширюватися, але і видозмінюватися. Домінують у даний час традиційні багатомісні будинки-інтернати, які поступово повинні бути замінені стаціонарами інших типів.

Окрім того, випереджаючий розвиток повинні отримати геронтологічні і геронтопсихіатричні центри, де застосовуватимуться досягнення медичної і соціальної геронтології; будинки-інтернати малої місткості, відділення милосердя; соціальні установи типу хосписів, а також будинки нічного перебування і інші установи для осіб без певного місця проживання, непрацездатних біженців і вимушених переселенців.

Розвиток мережі стаціонарних установ вимагає значних фінансових і матеріальних витрат, що зумовлює появу стаціонарних установ на основі різних форм власності (державної, муніципальної, змішаної, державно-приватної). Відмінності в майновому положенні громадян похилого віку - чинник, що підлягає обов'язковому обліку при оптимізації мережі стаціонарних установ і послуг, що надаються на їх базі.

Накопичується досвід договірних відносин з самотніми немолодими людьми на довічне утримання і надання послуг в обмін на добровільну передачу ними житлової площі державі, місту, недержавній структурі, приватній особі. В умовах міні- гтиціонарів або «стаціонарів вдома» досягається адресність і

висока якість послуг, що надаються. При здійсненні операцій з житлом поступово формується широке партнерство нового типу на користь літніх людей.

Як міра перехідного періоду обґрунтованою є наявність у підпорядкуванні органів соціального захисту населення соціальних аптек, соціальних лікарень (ліжок), лікувально-оздоровчих установ (відділень).

Істотно поліпшити становище клієнтів соціальних служб дозволяє гуманізація підходу до соціального обслуговування людей похилого віку, що має на увазі:

введення гарантованого державою мінімуму, що надаються літнім людям, соціальних послуг з тим, щоб підтримати відповідний рівень безпеки, комфортності життєдіяльності в літньому і старечому віці;

забезпечити немолодим громадянам сприятливі умови для реалізації їхніх прав і законних інтересів, участі в суспільному, економічному, культурному і духовному житті; забезпечити захист громадян літнього віку від недобросовісних або протиправних дій у сфері соціального захисту і обслуговування;

■ недопущення відмови з боку державних соціальних служб щодо надання гарантованих соціальних послуг з будь-яких мотивів, зокрема, внаслідок хронічних інфекційних захворювань, чи туберкульозу, венеричних, психічних захворювань, алкоголізму, токсикоманії;

повага до вибору громадян і надання можливостей для реалізації клієнтом права на альтернативне рішення (вибір державної або приватної установи, отримання послуг на постійній або тимчасовій основі, безкоштовного або за плату, вибір закріпленого соціального працівника) шляхом реформування мережі установ соціального обслуговування і поліпшення якості послуг, що надаються;

облік національно-культурних особливостей, світоглядних і релігійних поглядів клієнтів соціальних служб шляхом індивідуалізації соціального обслуговування.

Організація соціального обслуговування літніх людей повинна бути спрямована на гарантію безпечної старості через зниження дії чинників соціальних ризиків і максимально можливий рівень реалізації соціальних гарантій у поєднанні з на- данням широкого спектру послуг щодо профілактики і розвитку, щоб люди похилого віку могли якомога довше зберігати соціальний тонус і звичний спосіб життя, залишаючись активними і корисними членами суспільства.

Соціальні працівники повинні уміти передбачати і нові потреби тих, хто потребуватиме їх допомоги в змінних соціально- економічних умовах та зобов'язані проявляти гнучкість у пошуках шляхів оптимальної реалізації таких потреб.



Технології соціального прогнозування | Технологїі соціальної роботи з дезадаптованими дітьми
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати