На головну

Система соціальної роботи. | Соціально-виховна робота з дітьми та молоддю | Система соціального захисту населення | Основні види соціальної допомоги | Система служб соціального забезпечення | Технології соціального прогнозування | Сучасні технології соціальної роботи з літніми людьми | Технологїі соціальної роботи з дезадаптованими дітьми | Соціальна робота з наркозалежними | Соціальна робота з особами без визначеного місця проживання |

Розвиток технологій соціальної роботи у Великобританії

  1. I. Перед початком роботи
  2. III. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
  3. IV. РЕФОРМА ОСВІТИ ТА РОЗВИТОК НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ СФЕРИ
  4. IX. СИГНАЛИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПІД ЧАС МАНЕВРОВОЇ РОБОТИ
  5. Quot;Гра століття" - наочне підтвердження цих наукових здобутків, застосування на практиці революційних технологій, завдяки яким став можливим матч із "Rybka-4".
  6. Quot;Самопосилення" як мета соціальної роботи з особами зрілого віку
  7. S Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми.

2.2.1. Особливості становлення соціальної роботи

Існують чотири сектори в системі соціальної опіки Великої Британії: 1. Неформальний сектор сім'ї, друзів і сусідів. Цей сектор залишається найбільш важливим джерелом опіки і піклування, підтримки для індивідів, які цього потребують. 2. Волонтерський, або незалежний сектор, де свій вклад вносять неоплачувані волонтери і групи самодопомоги, часто також великі некомерційні агентства з питань соціальної опіки. Останні можуть отримувати державне фінансування, але вони не є державними агентствами. 3. Державний сектор, переважно регіональні і місцеві урядові відомства і агентства, які наймають соціальних працівників і інші групи оплачуваного персоналу. 4. Комерційний сектор, де послуги опіки надаються з метою отримання прибутку, який далі розподіляється між персоналом або власниками.

Функції системи соціальної опіки:

1. Надання опіки і піклування, підтримки: сюди належать такі питання: кому, за яких обставин, як і яким сектором вони надаються.

2. Захист: зокрема, дітей, людей похилого віку і людей з різним типом недієздатності (наприклад, розумова хвороба), бо вони можуть бути дуже уразливі у зв'язку з обставинами різного роду.

3. Регулювання: залежно від моделі соціальної опіки, якою користується країна, важливою функцією державного сектора є регулювання видів діяльності інших секторів, які організовують соціальну опіку. Це стосується обговорення питання щодо задіяння комерційних служб, які у Великій Британії, ретельно регулюються департаментами соціальних послуг органів місцевого самоврядування.

4. Стимулювання і координація опікуванням: всі системи повинні продовжувати пошуки нових ресурсів на фінансування і розширювати вже наявні, оскільки обмежена природа формальних ресурсів і не лімітована потреба в соціальному опікуванні.

5. Соціальний контроль: включає посилення суспільних норм, правил і процедур. Поведінку молодих правопорушників і деяких розумово хворих людей можна розглядати не тільки з точки зору їх власних інтересів, а й як загрозу іншим людям. Тому функція соціальної опіки полягає в забезпеченні як опіки, так і контролю за цими індивідами.

6. Соціальна інтеграція є необхідною, оскільки деякі групи громадян, бідні люди, люди з етнічних груп та люди з недієздатністю часто зазнають соціального заперечення їх повних прав на громадянство в суспільстві.

Соціальне опікування є одною, але не єдиною суспільною системою, функцією якої є допомога у досягненні кращої інтеграції суспільних груп, які потребують допомоги.

Діяльність соціальних служб. Соціальна робота у Великобританії фінансується державою. Соціальною роботою займаються, перш за все, соціальні служби, які несуть відповідальність перед місцевою владою. У післявоєнній Англії принципи і практика «держави загального добробуту» підтримувалися і лейбористськими, і консервативними урядами. Велика частина соціальних працівників задіяна в організаціях, які контролюються центральною і місцевою владою, тобто вони є статусними організаціями. Глава місцевої влади зобов'язаний забезпечувати низку соціальних послуг чітко окресленому колу громадян через відділ соцзабезпечення. Більшість соціальних працівників задіяна в громадах, тоді як інші трудяться в установах денного догляду або за місцем проживання клієнтів. Значне число соціальних працівників зайняте в добровільно-приватних організаціях.

Мережа соціальних служб у Великобританії добре організована, має давні традиції і досить підготовлених фахівців. Функції їх полягають у соціальному захисті і допомозі різним категоріям громадян, які через вікові, етнічні, інші демографічні обставини, а також у зв'язку з порушенням фізичного або психічного здоров'я, потребують підтримки держави. Таким чином, у сфері діяльності соціальних служб перебувають діти, підлітки і молодь, а також їх сім'ї, що потребують соціального, психологічного захисту або матеріальної підтримки.

Соціальні служби є виключно бюджетними організаціями і надають населенню безкоштовну допомогу. Адміністративно вони підкоряються місцевій владі (міста і району), яка і виділяє необхідні кошти для ефективної роботи системи соціальних служб. Істотною обставиною є незалежність цих служб від навчальних, медичних та інших установ, що відповідають за освіту, виховання і здоров'я підростаючого покоління. Соціальний працівник має право порушити перед місцевою владою питання про небезпеку для психічного або фізичного розвитку дитини (молодої людини) з боку конкретної установи, фахівця, батька або приватної особи. За заявою соціального працівника, за наявності необхідного матеріалу, місцеві судові органи притягають до відповідальності відповідну юридичну або приватну особу, влада визначає розмір фінансової допомоги сім'ї, сприяє працевлаштуванню молодої людини, покращує житлові умови.

Так реалізуються функції соціального захисту дітей і підлітків. Але основним завданням соціального працівника є безпосередній контакт з опікуваним і його сім'єю з метою надання необхідної психологічної або педагогічної допомоги. У Великобританії є різні категорії соціальних працівників, що займаються проблемами дитинства. Вони відрізняються за характером професійної підготовки і за назвою спеціалізацій. Низка соціальних працівників діє безпосередньо в освітніх і медичних установах, проводячи індивідуальну і групову роботу з неповнолітніми в тісному контакті з штатними психологами цих організацій, але адміністративно підкоряючись місцевим соціальним службам. Ця категорія соціальних працівників займається проблемами конкретного освітнього, медичного, сирітського, іншого закладу і добре знайома зі специфікою підшефної організації, працює лише з її контингентом. За своїми функціями, наприклад, у навчальних закладах, вони нагадують організаторів виховної роботи, відповідальних за профілактику правопорушень, психологів сімейної консультації одночасно і, крім того, координаторів спільної діяльності даного закладу із зовнішніми службами з питань соціального захисту неповнолітніх.

Діють численні різнопрофільні центри, що перебувають на балансі соціальних служб. Ці центри обслуговують певні категорії населення, що проживають на конкретній території. Зокрема, є спеціалізовані центри з обслуговування дітей, підлітків і їх сімей. Матеріально-технічне забезпечення центрів достатньо високе. Як правило, це дво-, триповерхові будинки з великою кількістю приміщень функціонального призначення, при необхідності обладнаних комп'ютерною і розмножувальною технікою. Подібні центри спеціалізуються на конкретних напрямах діяльності і є ніби «лінійними» структурами соціальних служб. Так, є центри, орієнтовані тільки на допомогу сім'ям, на допомогу підліткам-алкоголікам, наркоманам і т.д. «Лінійні» структури, на відміну від «об'єктових», мають соціальних працівників з достатньо вузькою спеціалізацією. Іноді вони займаються психотерапевтичною практикою, або діють аналогічно сімейним психологам і займаються невеликою кількістю сімей для вирішення конфліктних ситуацій у них, чи забезпечують соціальний захист відвідувачів центру і підтримують зв'язок з юридичними службами, організаціями охорони здоров'я, службами соціального забезпечення, дозвіллєвими установами.

Крім того, існують структури в системі соціальних служб, які нагадують за механізмом діяльність дільничних лікарів наших вітчизняних районних поліклінік: туди приходять жителі певної території, які мають соціальні, психологічні, педагогічні проблеми; і співробітники районної соціальної служби, залежно від характеру проблеми, направляють відвідувачів до фахівців - у вузькопрофільні центри. Між структурами соціальних служб налагоджений найтісніший зв'язок, внаслідок чого різні фахівці «ведуть» дитину від народження до вступу у самостійне життя, забезпечуючи соціальний захист, дотримання юридичних норм, організацію психологічної і педагогічної допомоги. Соціальні працівники координують свої дії також і зі службами департаменту освіти, що відповідають за організацію дозвілля молоді.

Слід зазначити, що у Великобританії мережа гуртків у сфері дозвілля розвинена слабо, але існує мережа молодіжних клубів, часто розташованих у кафе і центрах, що займають значну територію і добре обладнані. Елемент обов'язковості відвідин яких-небудь дозвіллєвих установ повністю відсутній, проте клуби відіграють велику роль у житті молоді. Організовують дозвілля молоді в центрах і клубах спеціально підготовлені працівники освітнього департаменту, за технологією роботи близькі до соціальних працівників, але вони використовують переважно методи групової роботи.



Соціальне забезпечення | Технологічні аспекти соціальної роботи
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати