загрузка...
загрузка...
На головну

 анотація |  Карл Генріх Маркс |  виробництво |  Загальне ставлення виробництва до розподілу, обміну, споживання |  А) споживання і виробництво |  Глава перша: товар |  Двоїстий характер полягає в товарах праці |  Форма вартості, або мінова вартість |  Два полюси виразу вартості: відносна форма вартості і еквівалентна форма |  Відносна форма вартості |

С) нарешті, обмін і звернення. Обмін і виробництво

  1.  B) розподіл і виробництво
  2.  B.2.1 Теплообмін випромінюванням
  3.  B.3.1 Теплообмін випромінюванням
  4.  I. Просте відтворення
  5.  I. ПРОСТОЇ ВІДТВОРЕННЯ
  6.  I. Просте відтворення
  7.  II. Накопичення і відтворення в розширеному масштабі

[М-13] Звернення саме є лише певний момент обміну або обмін, розглянутий в цілому.

Оскільки обмін є лише опосредствующий момент між виробництвом і обумовленим ним розподілом, з одного боку, і споживанням, з іншого боку, а споживання саме виступає як момент виробництва, остільки і обмін, очевидно, укладений у виробництві як його момент.

Ясно, по-перше, що обмін діяльностей і здібностей, що відбувається в самому виробництві, прямо в нього входить і становить його істотну сторону. По-друге, те ж саме вірно і щодо обміну продуктів, оскільки він є засіб для виробництва готового продукту, призначеного для безпосереднього споживання. Остільки сам обмін є акт, що входить у виробництво. По-третє, так званий обмін між діловими людьми і діловими людьми 21 по своїй організації цілком визначається виробництвом, та й сам є виробничу діяльність. Обмін виступає незалежним і індиферентним по відношенню до виробництва тільки в останній стадії, коли продукт обмінюється безпосередньо для споживання. Однак 1) не існує обміну без поділу праці, будь це останнє чимось первісним або вже результатом історичного розвитку; 2) приватний обмін передбачає приватне виробництво; 3) інтенсивність обміну, його поширення, так само як і його форма, визначаються розвитком і структурою виробництва. Наприклад, обмін між містом і селом; обмін в селі, в місті і т. д. Обмін, таким чином, у всіх своїх моментах або безпосередньо укладений у виробництві, або визначається виробництвом.

Результат, до якого ми прийшли, полягає не в тому, що виробництво, розподіл, обмін і споживання ідентичні, а в тому, що всі вони утворюють собою частини єдиного цілого, відмінності всередині єдності. Виробництво панує як над самим собою, якщо його брати в протиставленні до інших моментів, так і над цими іншими моментами. З нього кожен раз процес починається знову. Що обмін і споживання не можуть мати панівного значення - це ясно само собою. Те ж саме відноситься до розподілу як до розподілу продуктів. Як же розподілу факторів виробництва воно саме є момент виробництва. Певне виробництво обумовлює, таким чином, певне споживання, певний розподіл, певний обмін і певні відносини цих різних моментів один до одного. Звичайно, і виробництво в його односторонній формі, зі свого боку, визначається іншими моментами. Наприклад, коли розширюється ринок, т. Е. Сфера обміну, зростають розміри виробництва і стає глибше його диференціація. Зі зміною розподілу змінюється виробництво, - наприклад, з концентрацією капіталу, з різним розподілом населення між містом і селом і т. Д. Нарешті, потреби споживання визначають виробництво. Між різними моментами має місце взаємодія. Це властиво всякому органічного цілого.

 



 B) розподіл і виробництво |  Метод політичної економії
загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати