Головна

Сунь-цзи і текст

  1.  A) Підбери до текстів заголовки. Один заголовок зайвий.
  2.  B. Прочитайте текст
  3.  CBC (Cipher Block Chaining) Режим зчеплення блоків шифротекста
  4.  E.x. 3.1.1. Прочитайте текст.
  5.  E.x. 3.1.5. Прочитайте текст.
  6.  E.x. 3.2.1. Прочитайте текст.
  7.  E.x. 3.2.22. Прочитайте текст.

Довго вважалося, що «Мистецтво війни» є найдавнішим і найбільш глибоким військовим трактатом Китаю, а всі інші книги в найкращому разі другорядними. Традиціоналісти приписували книгу історичному персонажу Сунь-цзи, активна діяльність якого наприкінці VI ст. до н. е., починаючи з 512 р. до н.е. е., зафіксована в "Ши цзи" і в «Вёснах і восени У і Юе». Згідно з ними, книга повинна датуватися цим часом і містити теорії і військові концепції самого Сунь У. Однак інші вчені, по-перше, визначили численні історичні анахронізми в збереженому тексті, як то: терміни, події, технології та філософські поняття; по-друге, підкреслювали відсутність будь-яких доказів (які повинні були бути в "Цзо чжуань" - класичної літописі політичних подій того часу), що підтверджують стратегічну роль Сунь-цзи в війнах між У і Юе; і, по-третє, звертали увагу на розбіжність концепції великомасштабної війни, обговорюваною в «Мистецтві війни», і битви кінця VI ст. до н. е., що запам'ятався лише у вигляді атавізму.

Традиційна інтерпретація бачить істотний доказ своєї правоти в тому, що численні пасажі з «Мистецтва війни» можна зустріти в багатьох інших військових трактатах, що, і це доведено, не могло б мати місце, якби не було текст більш раннім. Вважається навіть, що таке повальне наслідування означає, що «Мистецтво війни» - найбільш ранній військовий трактат, що цінувався вище будь-який інший роботи, усній або письмовій. Поява деяких аналітичних концепцій, таких як класифікація місцевостей, теж зв'язується з Сунь-цзи; далі, їх використання укладачами «Сима фа» вважається безперечним доказом історичної первинності Сунь-цзи, а можливість того, що сам Сунь-цзи виходив з інших робіт, не береться до уваги.

Однак, навіть якщо нехтувати ймовірністю пізніших нашарувань і змін, традиційна позиція як і раніше ігнорує факт більш ніж двохтисячолітнього ведення бойових дій і існування тактики до 500 р. До н.е. е. і приписує фактичне створення стратегії одному Сунь-цзи. Стиснутий, часто абстрактний характер його пасажів наводиться в свідоцтво того, що книга була складена на ранньому етапі розвитку китайського письма, але можна висунути в рівній мірі чарівний аргумент, що настільки філософськи витончений стиль можливий лише при наявності досвіду бойових битв і традиції серйозного вивчення військової тематики . Базові концепції та загальні пасажі швидше за все промовляють на користь великої військової традиції і прогресуючих знань і досвіду, ніж на користь «творіння з нічого».

За винятком, що вичерпала себе позиції скептиків, які вважали роботу пізньою підробкою, існує три точки зору на час створення «Мистецтва війни». Перша приписує книгу історичному діячеві Сунь У, вважаючи, що остаточна редакція була зроблена незабаром після його смерті на початку V ст. до н. е. Друга, яка грунтується на самому тексті, приписує його до середини - другої половини періоду «Борються царств»; тобто до IV або III ст. до н. е. Третя, також базується на самому тексті, а також на раніше відкритих джерелах, поміщає його десь у другій половині V ст. до н. е. Чи коли-небудь буде встановлена ??справжня дата, бо традиціоналісти виявляють виняткову емоційність у захисті автентичності Сунь-цзи. Проте цілком імовірно, що така історична особистість існувала, і сам Сунь У не тільки служив стратегом і, можливо, командувачем, але і склав канву книги, що носить його ім'я. Потім найістотніше передавалося з покоління в покоління в родині або в школі найближчих учнів, з роками виправляючись і знаходячи все більш широке поширення. Найраніший текст був, можливо, відредагований знаменитим нащадком Сунь-цзи Сунь Бінем, який також широко використовував його вчення в своїх «Військових методах».

У «Ши цзи» представлені біографії багатьох видатних стратегів і полководців, включаючи Сунь-цзи. Однак «Весни і Осені У і Юе» пропонують більш цікавий варіант:

«На третьому році правління Хелюй-вана полководці з У хотіли напасти на Чу, але ніяких дій не послідувало. У Цзисюй і Бо Сі говорили один одному: «Ми готуємо воїнів і розрахунки від імені правителя. Ці стратегії будуть вигідні для держави, і тому правитель повинен напасти на Чу. Але він не віддає наказів і не бажає збирати армію. Що ми повинні робити?"

Через якийсь час правитель царства У запитав У Цзисюй і Бо Сі: «Я хочу послати армію. Що ви ду маете про це? »У Цзисюй і Бо Сі відповіли:« Ми хотіли б отримати накази ». Правитель У потай думав, що ці двоє затаїли глибоку ненависть до Чу. Він дуже боявся, що ці двоє поведуть армію тільки для того, щоб бути знищеними. Він зійшов на вежу, повернувся обличчям до південного вітру і важко зітхнув. Через якийсь час він зітхнув знову. Ніхто з міністрів не зрозумів думок правителя. У Цзисюй здогадався, що правитель не прийме рішення, і тоді рекомендував йому Сунь-цзи.

Сунь-цзи на ім'я У був родом з царства У. Він досяг успіху у військовій стратегії, але жив далеко від двору, тому прості люди не знали про його здібностях. У Цзисюй, будучи обізнаним, мудрим і проникливим, знав, що Сунь-цзи може проникнути в ряди ворога і знищити його. Одного ранку, коли він обговорював військові справи, він рекомендував Сунь-цзи сім разів. Правитель У сказав: «Раз ви знайшли виправдання, щоб висунути цього чоловіка, я хочу бачити його». Він питав Сунь-цзи про військову стратегію і кожен раз, коли той викладав ту чи іншу частину своєї книги, не міг знайти достатніх для похвали слів.

Дуже задоволений, відповів і сказав: «Якщо можливо, я хотів би поставити під вашу стратегію маленькій перевірці». Сунь-цзи сказав: «Це можливо. Ми можемо провести перевірку за допомогою жінок з внутрішнього палацу ». А намісник спитав: «Згоден». Сунь-цзи сказав: «Нехай дві улюблені наложниці вашої величності очолять два підрозділи, кожна поведе одне». Він наказав усім трьомстам жінкам надягти шоломи і лати, нести мечі і щити і вишикуватися. Він навчив їх військовим правилам, тобто йти вперед, відходити, повертатися наліво і направо і розгортатися кругом відповідно до боєм барабана. Він повідомив про заборони і потім наказав: «З першим ударом барабана ви повинні всі зібратися, з другим ударом наступати зі зброєю в руках, з третім побудуватися в бойовий порядок». Тут жінки, прикривши рот руками, розсміялися.

Потім Сунь-цзи особисто взяв у руки палички і вдарив у барабан, віддаючи накази три рази і пояснюючи їх п'ять разів. Вони сміялися, як і раніше. Сунь-цзи зрозумів, що жінки будуть продовжувати сміятися і не зупиняться.

Сунь-цзи був в люті. Очі у нього були широко відкриті, голос подібний до рику тигра, волосся стало дибки, а зав'язки шапочки порвалися на шиї. Він сказав знавець законів: «Принесіть сокири ката».

[Потім] Сунь-цзи сказав: «Якщо інструкція не ясна, якщо роз'ясненням і наказам не довіряють, то це вина полководця. Але коли ці інструкції повторено тричі, а накази пояснені п'ять разів, а війська як і раніше не виконують їх, то це вина командирів. Згідно з приписами військової дисципліни, яке покарання? »Знавець законів сказав:« Обезглавлення! »Тоді Сунь-цзи наказав відрубати голови командирам двох підрозділів, тобто двом улюбленим наложниць правителя.

Правитель У зійшов на площадку, щоб спостерігати, коли двох його улюблених наложниць збиралися обезглавлювати. Він спішно відправив чиновника вниз з наказом: «Я зрозумів, що полководець може управляти військами. Без цих двох наложниць їжа мені буде не в радість. Краще не обезглавлювати їх ».

Сунь-цзи сказав: «Я вже призначений полководцем. Згідно з правилами для полководців, коли я командую армією, навіть якщо накази віддаєте ви, я можу їх не виконувати ». [І обезголовив їх].

Він знову вдарив у барабан, і вони рухалися наліво і направо, вперед і назад, розгорталися довкола згідно запропонованим правилам, не сміючи навіть прискіпливіше. Підрозділи мовчали, не наважуючись глянути навколо. Потім Сунь-цзи доповів правителю У: «Армія вже добре підкоряється. Я прошу ваша величність глянути на них. Коли б ви не захотіли використовувати їх, навіть змусити пройти через вогонь і воду, це не складе труднощів. Їх можна використовувати для приведення Піднебесної в порядок ».

Однак правитель У несподівано виявився незадоволений. Він сказав: «Я знаю, що ви чудово керуєте армією. Навіть якщо завдяки цьому я стану гегемоном, місця для їх навчання не буде. Полководець, будь ласка, розпустіть армію і повертайтеся до себе. Я не бажаю продовжувати ».

Сунь-цзи сказав: «Ваша величність любить тільки слова, але не може осягнути сенс». У Цзисюй вмовляв: «Я чув, що армія - це невдячна справа, і її не можна довільно перевіряти. Тому, якщо хто-небудь формує армію, але не виступає з каральним походом, військове Дао проявиться. Зараз, якщо ваша величність щиро шукає талановитих людей і хоче зібрати армію для того, щоб покарати жорстоке царство Чу, стати гегемоном в V Піднебесної і настрашити удільних князів, якщо ви не призначите Сунь-цзи головнокомандувачем, хто зможе перейти Хуай, перетнути Си і пройти тисячу лі, щоб вступити в бій? »Тоді правитель у надихнувся. Він наказав бити в барабани, щоб зібрати штаб армії, скликав війська і напав на Чу. Сунь-цзи взяв Чу, убивши двох полководців-перебіжчиків: Кай Юя і Чжу Юна ».

У біографії, що міститься в "Ши цзи", далі йдеться, що «на заході він здобув перемогу над могутнім царством Чу і дійшов до Ін. На півночі злякав Ци і Цзінь, і його ім'я стало знаменитим серед удільних князів. Це сталося завдяки силі Сунь-цзи ». Деякі військові історики пов'язують його ім'я з висновками, зробленими після 511 р. До н.е. е. - Року першої зустрічі Сунь-цзи з Хелюй-Ваном - кампаніями проти царства Чу, хоча він більш ні разу не згадувався письмовими джерелами як головнокомандуючий військами. Мабуть, Сунь-цзи усвідомив труднощі життя в постійно мінливих, нестабільних політичних умовах того часу і проживав у видаленні від справ, залишивши свою працю і давши тим самим приклад наступним поколінням.

Біографія в «Ши цзи» ще в одному принципово відрізняється від що міститься в «Вёснах і восени У і Юе», бо вважає Сунь-цзи уродженцем царства Ци, а не У. Тоді його коріння були б в державі, де спадщина думки Тай-гуна грало істотну роль, - державі, спочатку знаходився на периферії політичного світу Древнього Чжоу, яке проте було відомо існуючим там різноманіттям поглядів і багатством різних теорій. Оскільки в «Мистецтві війни» ясно проглядають сліди даоських концепцій і цей трактат є досить витонченим в філософському плані, Сунь-цзи цілком міг бути родом з Ци.

Основні концепції «Мистецтва війни»

«Мистецтво війни» Сунь-цзи, донесене через століття до наших днів, складається з тринадцяти глав різного об'єму - кожна з яких, очевидно, присвячена конкретній темі. Хоча багато сучасних китайські військові фахівці продовжують вважати роботу органічним цілим, зазначеним внутрішньою логікою і розвитком сюжетів від початку до кінця, спорідненість між імовірно пов'язаними пасажами часто важко встановити, чи ж таке просто не існує. Проте основні концепції отримують повсюдну і логічно вивірену обробку, що говорить на користь приписування книги одній людині або ж духовно єдиної школі.

Військові трактати, знайдені в могилі Ліньі ханьської династії, включають в себе варіант «Мистецтва війни», в основному в традиційній формі, доповнений таким досить важливим матеріалом, як «Питання правителя У». Переклад, пропонований нижче, ґрунтується на ретельно прокоментував класичної версії, бо вона відображає розуміння тексту і погляди на нього протягом останнього тисячоліття, так само як і ті переконання, на яких правителі і військові засновували свої дії в реальному житті. Традиційний текст був змінений тільки в тих випадках, коли матеріали, знайдені в похованнях, прояснили перш незрозумілі пасажі, хоча вплив таких змін на зміст в цілому залишається мінімальним.

Оскільки «Мистецтво війни» - виключно зрозумілий текст, хіба що стислий і іноді загадковий, потрібно лише короткий вступ до основних тем.

У той час, коли було створено «Мистецтво війни», військові дії вже перетворилися в загрозу існуванню практично всіх держав. Тому Сунь-цзи розумів, що мобілізація народу для війни і введення в дію армії повинні здійснюватися з усією серйозністю. Його цілісний підхід до ведення війни глибоко аналітичний, вимагає ретельної підготовки і формулювання загальної стратегії перед початком кампанії. Метою всієї фундаментальної стратегії має стати створення умов для того, щоб населення процвітало і було задоволеним, щоб його бажання підкорятися правителю не могло бути навіть поставлене під сумнів.

Далі, необхідні дипломатичні ініціативи, хоча вишколом нехтувати не можна. Первинною метою повинно стати підпорядкування інших держав без вступу у військовий конфлікт, тобто - ідеал повної перемоги. Всякий раз, коли можливо, слід досягати цього дипломатичним примусом, руйнуванням планів і союзів супротивника, а також зривом його стратегії. Уряд повинен вдаватися до військового конфлікту, тільки якщо ворог загрожує державі військовим нападом або відмовляється поступитися, не обов'язково до підпорядкування силою. Навіть при такому виборі метою будь-якої військової кампанії має стати досягнення максимальних результатів з мінімальним ризиком і втратами, зменшення, наскільки це можливо, принесеного збитку і лих.

Повсюдно в «Мистецтві війни» Сунь-цзи підкреслює необхідність самоконтролю, наполягаючи на уникнення зіткнень, без глибокого аналізу ситуації і власних можливостей. Неприпустимі поспіх і страх або боягузтво, а також гнів і ненависть при прийнятті рішень в державі і при командуванні. Армія ніколи не повинна нерозважно вступати в бій, підштовхуватися до війни або збиратися без необхідності. Замість цього необхідно проявляти стриманість, хоча слід використовувати всі способи, щоб забезпечити непереможність армії. Крім того, потрібно уникати деяких тактичних ситуацій і типів місцевості, а при нагоді надходити так, щоб вони стали перевагами. Потім, особливу увагу слід приділити реалізації визначеної стратегії кампанії і застосуванню відповідної тактики, щоб перемогти противника.

В основі концепції Сунь-цзи лежить управління ворогом, що створює можливості легкої перемоги. Заради цього він складає класифікацію типів місцевості і їх використання; висуває різні способи розпізнавання, управління і ослаблення ворога; концептуалізірует тактичну ситуацію в термінах численних взаімоопределяющіх елементів; виступає за використання як загальноприйнятих V (чжен), так і дивних (ци) військ для досягнення перемоги. Ворога заманюють у пастки вигодою, його позбавляють хоробрості, послаблюючи і виснажуючи перед атакою; проникають в його ряди військами, несподівано зібраними в найбільш уразливих його місцях. Армія повинна завжди поводитися активно, навіть займаючи оборону, щоб створити і використовувати момент тактичної переваги, який забезпечить перемогу. Уникнення зіткнення з великими силами свідчить не про боягузтво, а про мудрість, бо принесення себе в жертву ніколи і ніде не є перевагою.

Основний принцип наступний: «Йти вперед туди, де не чекають; атакувати там, де не підготувалися ». Цей принцип може бути реалізований тільки завдяки таємності всіх дій, повного самоконтролю і залізної дисципліни в армії і також «незбагненності». Війна - це шлях обману, постійної організації помилкових випадів, поширення дезінформації, використання прийомів і хитрощів. Коли такий обман хитромудро задуманий і ефектно застосований, противник не знатиме, де атакувати, які сили використати, і, таким чином, буде приречений на фатальні помилки.

Щоб бути невідомим для супротивника, слід усіма можливими способами шукати і добувати відомості про нього, в тому числі активно задіяти шпигунів. Фундаментальний принцип полягає в тому, щоб ніколи не покладатися на добру волю інших або на випадкові обставини, але за допомогою знань, активного вивчення і оборонної підготовки забезпечити неможливість раптової атаки противника або добитися перемоги простим примусом.

Протягом всієї книги Сунь-цзи обговорює найважливішу проблему командування: створення чіткої організації, яка контролює дисципліновані, слухняні війська. Істотним елементом постає дух, відомий як ци - найважливіша життєва енергія. Цей компонент пов'язаний з волею і спонуканням; коли люди добре навчені, відповідним чином нагодовані, одягнені і екіпіровані, якщо їх дух запалений, вони будуть люто боротися. Однак, якщо фізичний стан або матеріальні умови притупили їх дух, якщо у відносинах між командирами і підлеглими крен, якщо з якої-небудь причини люди втратили стимули, армія буде розбита. Навпаки, командувач повинен управляти ситуацією так, щоб уникати ворога, коли він сильний духом - як, наприклад, на початку дня, - і використовувати будь-яку можливість, коли цей стан слабшає і війська не бажають боротися, як, наприклад, при поверненні в табір. Тривала війна може привести тільки до виснаження сил; тому точні розрахунки - це необхідна умова гарантованості швидкої реалізації стратегії всієї кампанії. Певні ситуації, як, наприклад, смертельна місцевість, де має бути розпачлива сутичка, вимагають від армії найбільших зусиль. Інших - послаблюють і небезпечних - слід уникати. Нагороди та покарання створюють основу для контролю за станом військ, але необхідно докладати всіх зусиль для заохочення бажання боротися і самовіддачі. Тому всі шкідливі впливи, як то ознаки і чутки, повинні бути усунені.

Нарешті, Сунь-цзи шукав можливості маневрування армією і заняття нею такої позиції, де б її тактична перевага була настільки значно, що вплив її атаки, імпульс її «стратегічної мощі» (ши) був би подібний до потоку води, раптом обрушився вниз з вершини гори . Розгортання військ в зручні побудови (син); створення бажаного «нерівноваги сил» (цюань); стиснення сил на даному напрямку, використання переваг місцевості, стимулювання духовного стану людей - все повинно бути направлено до цієї вирішальної мети.

Микола Конрад

глава I[1]

попередні розрахунки[2]

1. Сунь-цзи сказав: війна - це велика справа для держави, це грунт життя і смерті, це шлях існування і загибелі. Це потрібно зрозуміти.

2. Тому в її основу кладуть{1} п'ять явищ [її зважують сімома розрахунками і цим визначають положення] [3]

3. Перше - Шлях, друге - Небо, третє - Земля, четверте - Полководець, п'яте - Закон.

Шлях - це коли досягають того, що думки народу однакові з думками правителя [4], коли народ готовий разом з ним померти, готовий разом з ним жити, коли він не знає ні страху, ні сумнівів [5].

Небо - це світло і морок, холод і жар, це порядок часу{2}.

Земля - ??це далеке і близьке, нерівне і рівне, широке і вузьке, смерть і життя{3}. Полководець - це розум, неупередженість, гуманність, мужність, строгість. Закон - це військовий лад, командування і постачання [6]. Ні полководця, який не чув би про ці п'ять явищах, але перемагає той, хто засвоїв їх; той же, хто їх не засвоїв, не перемагає.

4. Тому війну зважують сімома розрахунками і таким шляхом визначають положення.

Хто з государів володіє Шляхом? У кого з полководців є таланти? Хто використав Небо і Землю? У кого виконуються правила і накази? У кого військо сильніше? У кого офіцери і солдати краще навчені?{4} У кого правильно нагороджують і карають?

З цього всього я дізнаюся, хто здобуде перемогу і хто зазнає поразки.

5. Якщо полководець стане застосовувати мої розрахунки засвоївши, він неодмінно здобуде перемогу; я залишаюся у нього. Якщо полководець стане застосовувати мої розрахунки, які не засвоївши їх, він неодмінно зазнає поразки; я йду від нього{5}. Якщо він засвоїть їх з урахуванням вигоди, вони складуть міць, яка допоможе і за межами їх.

6. Міць - це вміння застосовувати тактику{6}, Погодившись з вигодою.

7. Війна - це шлях обману [7]. Тому, якщо ти і можеш щось, показуй супротивникові, ніби не можеш; якщо ти і користуєшся чимось, показуй йому, ніби ти цим не користуєшся; Якщо ти був близько, показуй, ??ніби ти далеко; Якщо ти був далеко, показуй, ??ніби ти близько; заманюй його вигодою; приведи його в розлад і бери його; якщо у нього все повно, будь напоготові; якщо він сильний, ухиляйся від нього; викликавши в ньому гнів, приведи його в стан розладу; прийнявши смиренний вигляд, виклич в ньому зарозумілість; якщо його сили свіжі, стоми його; якщо у нього дружні воїни, роз'єднай; нападай на нього, коли він не готовий; виступай, коли він не очікує.

8. Все це забезпечує вождеві перемогу; проте наперед дати нічого не можна.

9. Хто - ще до бою - перемагає попереднім розрахунком{7}, У того шансів багато; хто - ще до бою - не перемагає розрахунком, у того шансів мало. У кого шансів багато - перемагає; у кого шансів мало - не перемагає; тим більше ж той, у кого шансів немає зовсім. Тому для мене - побачивши цього одного - уже ясні перемога і поразка.

 анотація |  ведення війни


 стратегічне напад |  глава IV |  глава V |  Повнота і пустота |  Боротьба на війні |  дев'ять змін |  глава IX |  форми місцевості |  дев'ять місцевостей |  вогневе напад |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати