Головна

Глава 4. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ 3 сторінка

  1.  1 сторінка
  2.  1 сторінка
  3.  1 сторінка
  4.  1 сторінка
  5.  1 сторінка
  6.  1 сторінка
  7.  1 сторінка

5.2. У разі виявлення майна ліквідованого юридичної особи, виключеного з єдиного державного реєстру юридичних осіб, в тому числі в результаті визнання такої юридичної особи неспроможним (банкрутом), зацікавлена ??особа або уповноважений державний орган вправі звернутися до суду із заявою про призначення процедури розподілу виявленого майна серед осіб , що мають на це право. До вказаного майна відносяться також вимоги ліквідованої юридичної особи до третіх осіб, в тому числі що виникли через порушення черговості задоволення вимог кредиторів, внаслідок якого зацікавлена ??особа не отримало виконання в повному обсязі. У цьому випадку суд призначає арбітражного керуючого, на якого покладається обов'язок розподілу виявленого майна ліквідованого юридичної особи.

Заява про призначення процедури розподілу виявленого майна ліквідованого юридичної особи може бути подано протягом п'яти років з моменту внесення в єдиний державний реєстр юридичних осіб відомостей про припинення юридичної особи. Процедура розподілу виявленого майна ліквідованого юридичної особи може бути призначена за наявності коштів, достатніх для здійснення даної процедури, і можливості розподілу виявленого майна серед зацікавлених осіб.

Процедура розподілу виявленого майна ліквідованого юридичної особи здійснюється за правилами цього Кодексу про ліквідацію юридичних осіб.

(П. 5.2 введений Федеральним законом від 05.05.2014 N 99-ФЗ)

6. Втратив чинність з 1 вересня 2014 року. - Федеральний закон від 05.05.2014 N 99-ФЗ.

Стаття 64.1. Захист прав кредиторів юридичної особи

(Введена Федеральним законом від 05.05.2014 N 99-ФЗ)

1. У разі відмови ліквідаційної комісії задовольнити вимогу кредитора або ухилення від його розгляду кредитор до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи має право звернутися до суду з позовом про задоволення його вимоги до підприємства, що ліквідується юридичній особі. У разі задоволення судом позову кредитора виплата присудженої йому грошової суми проводиться в порядку черговості, встановленої статтею 64 цього Кодексу.

2. Члени ліквідаційної комісії (ліквідатор) на вимогу засновників (учасників) ліквідованого юридичної особи або на вимогу його кредиторів зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними засновникам (учасникам) ліквідованого юридичної особи або його кредиторам, в порядку та на підставах, які передбачені статтею 53.1 справжнього кодексу.

Стаття 64.2. Припинення недіючої юридичної особи

(Введена Федеральним законом від 05.05.2014 N 99-ФЗ)

1. Вважається фактично припинив свою діяльність і підлягає виключенню з єдиного державного реєстру юридичних осіб в порядку, встановленому законом про державну реєстрацію юридичних осіб, юридична особа, яка протягом дванадцяти місяців, що передують його виключення із зазначеного реєстру, не представляло документи звітності, передбачені законодавством Російської Федерації про податки і збори, і не здійснювало операцій хоча б по одному банківському рахунку (недіюче юридична особа).

2. Виключення недіючої юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб тягне правові наслідки, передбачені цим Кодексом та іншими законами стосовно ліквідованим юридичним особам.

3. Виключення недіючої юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб не перешкоджає притягненню до відповідальності осіб, зазначених у статті 53.1 цього Кодексу.

Стаття 65. Неспроможність (банкрутство) юридичної особи

1. Юридична особа, за винятком казенного підприємства, установи, політичної партії і релігійної організації, за рішенням суду може бути визнане неспроможним (банкрутом). Державна корпорація або державна компанія може бути визнана неспроможною (банкрутом), якщо це допускається федеральним законом, що передбачає її створення. Фонд не може бути визнаний неплатоспроможним (банкрутом), якщо це встановлено законом, що передбачає створення і діяльність такого фонду.

(В ред. Федеральних законів від 03.01.2006 N 6-ФЗ, від 01.12.2007 N 318-ФЗ, від 13.05.2008 N 68-ФЗ, від 17.07.2009 N 145-ФЗ)

Визнання юридичної особи банкрутом судом тягне його ліквідацію.

2. Втратив чинність. - Федеральний закон від 03.01.2006 N 6-ФЗ.

3. Підстави визнання судом юридичної особи неспроможним (банкрутом), порядок ліквідації такої юридичної особи, а також черговість задоволення вимог кредиторів встановлюється законом про неспроможність (банкрутство).

(П. 3 ст ред. Федерального закону від 03.01.2006 N 6-ФЗ)

Стаття 65.1. Корпоративні та унітарні юридичні особи

(Введена Федеральним законом від 05.05.2014 N 99-ФЗ)

1. Юридичні особи, засновники (учасники) яких мають право участі (членства) у них і формують їх вищий орган відповідно до пункту 1 статті 65.3 цього Кодексу, є корпоративними юридичними особами (корпораціями). До них належать господарські товариства і товариства, селянські (фермерські) господарства, господарські партнерства, виробничі та споживчі кооперативи, громадські організації, асоціації (союзи), товариства власників нерухомості, козацькі товариства, внесення до державного реєстру козацьких товариств у Російській Федерації, а також громади корінних нечисленних народів Російської Федерації.

Юридичні особи, засновники яких не стають їх учасниками і не набувають в них прав членства, є унітарними юридичними особами. До них відносяться державні та муніципальні унітарні підприємства, фонди, установи, автономні некомерційні організації, релігійні організації, публічно-правові компанії.

2. У зв'язку з участю в корпоративній організації її учасники набувають корпоративні (членські) права і обов'язки щодо створеного ними юридичної особи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 65.2. Права і обов'язки учасників корпорації

(Введена Федеральним законом від 05.05.2014 N 99-ФЗ)

1. Учасники корпорації (учасники, члени, акціонери і т.п.) має право:

брати участь в управлінні справами корпорації, за винятком випадку, передбаченого пунктом 2 статті 84 цього Кодексу;

у випадках і в порядку, які передбачені законом і установчим документом корпорації, отримувати інформацію про діяльність корпорації та знайомитися з її бухгалтерської та іншої документації;

оскаржити рішення органів корпорації, що тягнуть цивільно-правові наслідки, у випадках і в порядку, які передбачені законом;

вимагати, діючи від імені корпорації (пункт 1 статті 182), відшкодування завданих корпорації збитків (стаття 53.1);

оскаржувати, діючи від імені корпорації (пункт 1 статті 182), вчинені нею угоди з підстав, передбачених статтею 174 цього Кодексу або законами про корпораціях окремих організаційно-правових форм, і вимагати застосування наслідків їх недійсності, а також застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів корпорації.

Учасники корпорації можуть мати і інші права, передбачені законом або установчим документом корпорації.

2. Учасник корпорації або корпорація, що вимагають відшкодування завданих корпорації збитків (стаття 53.1) або визнання угоди корпорації недійсною або застосування наслідків недійсності правочину, повинні вжити розумних заходів по завчасному повідомленню інших учасників корпорації та у відповідних випадках корпорації про намір звернутися з такими вимогами до суду , а також надати їм іншу інформацію, що має відношення до справи. Порядок повідомлення про намір звернутися до суду з позовом може бути передбачений законами про корпораціях і установчим документом корпорації.

Учасники корпорації, що не приєдналися до порядку, встановленому процесуальним законодавством, до позову про відшкодування заподіяних корпорації збитків (стаття 53.1) або до позову про визнання недійсною укладеної корпорацією угоди або про застосування наслідків недійсності правочину, в подальшому не має права звертатися до суду з тотожними вимогами, якщо тільки суд не визнає причини цього звернення поважними.

3. Якщо інше не встановлено цим Кодексом, учасник комерційної корпорації, що втратив своєї волі в результаті неправомірних дій інших учасників або третіх осіб права участі в ній, має право вимагати повернення йому частки участі, яка перейшла до інших осіб, з виплатою їм справедливу сатисфакцію, яка визначається судом, а також відшкодування збитків за рахунок осіб, винних у втраті частки. Суд може відмовити в поверненні частки участі, якщо це призведе до несправедливого позбавлення інших осіб їх прав участі або спричинить вкрай негативні соціальні та інші публічно значущі наслідки. В цьому випадку особі, яка втратила своєї волі права участі в корпорації, особами, винними у втраті частки участі, виплачується справедлива компенсація, визначається судом.

4. Учасник корпорації зобов'язаний:

брати участь в утворенні майна корпорації в необхідному розмірі в порядку, способом і в строки, які передбачені цим Кодексом, іншим законом чи установчим документом корпорації;

не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність корпорації;

брати участь у прийнятті корпоративних рішень, без яких корпорація не може продовжувати свою діяльність відповідно до закону, якщо його участь необхідно для прийняття таких рішень;

не здійснювати дії, свідомо спрямовані на заподіяння шкоди корпорації;

не здійснювати дії (бездіяльність), які суттєво ускладнюють або унеможливлюють досягнення цілей, заради яких створена корпорація.

Учасники корпорації можуть нести і інші обов'язки, передбачені законом або установчим документом корпорації.

Стаття 65.3. Управління в корпорації

(Введена Федеральним законом від 05.05.2014 N 99-ФЗ)

1. Вищим органом корпорації є загальні збори її учасників.

У некомерційних корпораціях і виробничих кооперативах з числом учасників більше ста вищим органом може бути з'їзд, конференція або інший представницький (колегіальний) орган, який визначається їх статутами відповідно до закону. Компетенція цього органу і порядок прийняття ним рішень визначаються відповідно до цього Кодексу законом і статутом корпорації.

2. Якщо інше не передбачено цим Кодексом або іншим законом, до виключної компетенції вищого органу корпорації відносяться:

визначення пріоритетних напрямків діяльності корпорації, принципів освіти і використання її майна;

затвердження та зміна статуту корпорації;

визначення порядку прийому до складу учасників корпорації та виключення з числа її учасників, крім випадків, якщо такий порядок визначено законом;

освіту інших органів корпорації та дострокове припинення їх повноважень, якщо статутом корпорації відповідно до закону це правомочність не віднесено до компетенції інших колегіальних органів корпорації;

твердження річних звітів і бухгалтерської (фінансової) звітності корпорації, якщо статутом корпорації відповідно до закону це правомочність не віднесено до компетенції інших колегіальних органів корпорації;

прийняття рішень про створення корпорацією інших юридичних осіб, про участь корпорації в інших юридичних особах, про створення філій і про відкриття представництв корпорації, за винятком випадків, якщо статутом господарського товариства відповідно до законів про господарські товариства прийняття таких рішень із зазначених питань віднесено до компетенції інших колегіальних органів корпорації;

прийняття рішень про реорганізацію та ліквідацію корпорації, про призначення ліквідаційної комісії (ліквідатора) та про затвердження ліквідаційного балансу;

обрання ревізійної комісії (ревізора) та призначення аудиторської організації або індивідуального аудитора корпорації.

Законом і установчим документом корпорації до виключної компетенції її вищого органу може бути віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені цим Кодексом та іншими законами до виключної компетенції вищого органу корпорації, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам корпорації, якщо інше не передбачено цим Кодексом або іншим законом.

3. В корпорації утворюється одноособовий виконавчий орган (директор, генеральний директор, голова і т.п.). Статутом корпорації може бути передбачено надання повноважень одноосібного виконавчого органу декільком особам, що діють спільно, або утворення декількох одноосібних виконавчих органів, що діють незалежно один від одного (абзац третій пункту 1 статті 53). Як одноосібного виконавчого органу корпорації може виступати як фізична особа, так і юридична особа.

У випадках, передбачених цим Кодексом, іншим законом або статутом корпорації, в корпорації утворюється колегіальний виконавчий орган (правління, дирекція тощо).

До компетенції зазначених у цьому пункті органів корпорації належить вирішення питань, що не входять в компетенцію її вищого органу і створеного відповідно до пункту 4 цієї статті колегіального органу управління.

4. Поряд з виконавчими органами, зазначеними в пункті 3 цієї статті, в корпорації може бути утворений у випадках, передбачених цим Кодексом, іншим законом або статутом корпорації, колегіальний орган управління (наглядова чи іншої ради), який контролює діяльність виконавчих органів корпорації та виконує інші функції, покладені на нього законом або статутом корпорації. Особи, які здійснюють повноваження одноосібних виконавчих органів корпорацій, і члени їх колегіальних виконавчих органів не можуть становити більше однієї чверті складу колегіальних органів управління корпорацій і не можуть бути їх головами.

Члени колегіального органу управління корпорації мають право отримувати інформацію про діяльність корпорації та знайомитися з її бухгалтерської та іншої документації, вимагати відшкодування завданих корпорації збитків (стаття 53.1), оскаржувати вчинені корпорацією угоди з підстав, передбачених статтею 174 цього Кодексу або законами про корпораціях окремих організаційно правових форм, і вимагати застосування наслідків їх недійсності, а також вимагати застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів корпорації в порядку, встановленому пунктом 2 статті 65.2 цього Кодексу.

§ 2. Комерційні корпоративні організації

(В ред. Федерального закону від 05.05.2014 N 99-ФЗ)

1. Загальні положення про господарські товариства

і товариства

(В ред. Федерального закону від 05.05.2014 N 99-ФЗ)

Стаття 66. Основні положення про господарські товариства і товариства

(В ред. Федерального закону від 05.05.2014 N 99-ФЗ)

1. Господарськими товариствами і суспільства зізнаються корпоративні комерційні організації з розділеним на частки (вклади) засновників (учасників) статутним (складеному) капіталі. Майно, створене за рахунок внесків засновників (учасників), а також вироблене і придбане господарським товариством чи суспільством в процесі діяльності, належить на праві власності господарського товариства або товариства.

Обсяг правомочностей учасників господарського товариства визначається пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства. Інший обсяг правомочностей учасників непублічного господарського товариства може бути передбачено статутом товариства, а також корпоративним договором за умови внесення відомостей про наявність такого договору і про передбачене їм обсязі правомочностей учасників товариства в єдиний державний реєстр юридичних осіб.

2. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Господарське товариство не може мати в якості єдиного учасника інше господарське товариство, що складається з однієї особи, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

3. Господарські товариства можуть створюватися в організаційно-правовій формі повного товариства або товариства на вірі (командитного товариства).

4. Господарські товариства можуть створюватися в організаційно-правовій формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.

5. Учасниками повних товариств і повними товаришами в товариствах на вірі можуть бути індивідуальні підприємці і комерційні організації.

Учасниками господарських товариств та вкладниками в товариствах на вірі можуть бути громадяни і юридичні особи, а також публічно-правові освіти (частина п'ята статті 125).

6. Державні органи та органи місцевого самоврядування не мають права брати участь від свого імені в господарських товариствах і суспільствах.

Установи можуть бути учасниками господарських товариств та вкладниками в товариствах на вірі з дозволу власника майна установи, якщо інше не встановлено законом.

Законом може бути заборонено або обмежено участь окремих категорій осіб в господарських товариствах і суспільствах.

Господарські товариства і товариства можуть бути засновниками (учасниками) інших господарських товариств і товариств, за винятком випадків, передбачених законом.

7. Особливості правового становища кредитних організацій, страхових організацій, клірингових організацій, спеціалізованих фінансових товариств, спеціалізованих товариств проектного фінансування, професійних учасників ринку цінних паперів, акціонерних інвестиційних фондів, управляючих компаній інвестиційних фондів, пайових інвестиційних фондів і недержавних пенсійних фондів, недержавних пенсійних фондів та інших некредитних фінансових організацій, акціонерних товариств працівників (народних підприємств), а також права та обов'язки їх учасників визначаються законами, що регулюють діяльність таких організацій.

Стаття 66.1. Вклади в майно господарського товариства або товариства

(Введена Федеральним законом від 05.05.2014 N 99-ФЗ)

1. Вкладом учасника господарського товариства або товариства в його майно можуть бути грошові кошти, речі, частки (акції) в статутному (складеному) капіталі інших господарських товариств і товариств, державні та муніципальні облігації. Таким внеском також можуть бути підлягають грошовій оцінці виняткові, інші інтелектуальні права і права за ліцензійними договорами, якщо інше не встановлено законом.

2. Законом або установчими документами господарського товариства або товариства можуть бути встановлені види зазначеного в пункті 1 цієї статті майна, яке не може бути внесено для оплати часткою в статутному (складеному) капіталі господарського товариства або товариства.

Стаття 66.2. Основні положення про статутний капітал господарського товариства

(Введена Федеральним законом від 05.05.2014 N 99-ФЗ)

1. Мінімальний розмір статутних капіталів господарських товариств визначається законами про господарські товариства.

Мінімальні розміри статутних капіталів господарських товариств, які здійснюють банківську, страхову або іншу підлягає ліцензуванню діяльність, а також акціонерних товариств, які використовують відкриту (публічну) підписку на свої акції, встановлюються законами, визначальними особливості правового становища зазначених господарських товариств.

2. При оплаті статутного капіталу господарського товариства повинні бути внесені грошові кошти в сумі не нижче мінімального розміру статутного капіталу (пункт 1 цієї статті).

Грошова оцінка негрошового внеску до статутного капіталу господарського товариства повинна бути проведена незалежним оцінювачем. Учасники господарського товариства не вправі визначати грошову оцінку негрошового внеску в розмірі, що перевищує суму оцінки, певну незалежним оцінювачем.

3. При оплаті часткою в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю не грошовими коштами, а іншим майном учасники товариства і незалежний оцінювач в разі недостатності майна товариства солідарно несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями в межах суми, на яку завищена оцінка майна, внесеного до статутного капіталу , протягом п'яти років з моменту державної реєстрації товариства або внесення до статуту товариства відповідних змін. При внесенні до статутного капіталу акціонерного товариства не грошових коштів, а іншого майна акціонер, який здійснив таку оплату, і незалежний оцінювач в разі недостатності майна товариства солідарно несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями в межах суми, на яку завищена оцінка майна, внесеного до статутного капіталу, протягом п'яти років з моменту державної реєстрації товариства або внесення до статуту товариства відповідних змін.

Правила цього пункту про відповідальність учасника товариства і незалежного оцінювача не застосовуються до господарських товариств, створених відповідно до законів про приватизацію шляхом приватизації державних або муніципальних унітарних підприємств.

4. Якщо інше не передбачено законами про господарські товариства, засновники господарського товариства зобов'язані сплатити не менше трьох чвертей його статутного капіталу до державної реєстрації товариства, а іншу частину статутного капіталу господарського товариства - протягом першого року діяльності товариства.

У випадках, якщо відповідно до закону допускається державна реєстрація господарського товариства без попередньої оплати трьох чвертей статутного капіталу, учасники товариства несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями, що виникли до моменту повної оплати статутного капіталу.

Стаття 66.3. Публічні і непублічні суспільства

(Введена Федеральним законом від 05.05.2014 N 99-ФЗ)

КонсультантПлюс: примітка.

Акціонерні товариства, створені до 1 вересня 2014 року і відповідають ознакам публічних акціонерних товариств (пункт 1 статті 66.3 ГК РФ), визнаються публічними акціонерними товариствами незалежно від вказівки в їхньому фірмовому найменуванні на те, що суспільство є публічним.

1. Публічним є акціонерне товариство, акції якого і цінні папери якого, конвертовані в його акції, публічно розміщуються (шляхом відкритої підписки) або публічно звертаються на умовах, встановлених законами про цінні папери. Правила про публічних товариства застосовуються також до акціонерним товариствам, статут і фірмове найменування яких містять вказівку на те, що суспільство є публічним.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю та акціонерне товариство, яке не відповідає ознакам, зазначеним у пункті 1 цієї статті, визнаються непублічними.

3. За рішенням учасників (засновників) непублічного товариства, прийнятому одноголосно, до статуту товариства можуть бути включені наступні положення:

1) про передачу на розгляд колегіального органу управління товариства (пункт 4 статті 65.3) або колегіального виконавчого органу товариства питань, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників господарського товариства, за винятком питань:

внесення змін до статуту господарського товариства, затвердження статуту в новій редакції;

реорганізації або ліквідації господарського товариства;

визначення кількісного складу колегіального органу управління товариства (пункт 4 статті 65.3) і колегіального виконавчого органу (якщо його формування віднесено до компетенції загальних зборів учасників господарського товариства), обрання їх членів та дострокового припинення їх повноважень;

визначення кількості, номінальної вартості, категорії (типу) оголошених акцій і прав, що надаються цими акціями;

збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю непропорційно часток його учасників або за рахунок прийняття третьої особи до складу учасників такого товариства;

твердження не є установчими документами внутрішнього регламенту чи інших внутрішніх документів (пункт 5 статті 52) господарського товариства;

2) про закріплення функцій колегіального виконавчого органу товариства за колегіальним органом управління товариства (пункт 4 статті 65.3) повністю або в частині або про відмову від створення колегіального виконавчого органу, якщо його функції здійснюються зазначеним колегіальним органом управління;

3) про передачу одноосібного виконавчого органу товариства функцій колегіального виконавчого органу товариства;

4) про відсутність в суспільстві ревізійної комісії або про її створення виключно у випадках, передбачених статутом товариства;

5) про порядок, відмінному від встановленого законами та іншими правовими актами порядку скликання, підготовки та проведення загальних зборів учасників господарського товариства, прийняття ними рішень, за умови, що такі зміни не позбавляють його учасників права на участь в загальних зборах непублічного суспільства і на отримання інформації про нього;

6) про вимоги, відмінних від встановлених законами та іншими правовими актами вимог до кількісного складу, порядку формування та проведення засідань колегіального органу управління товариства (пункт 4 статті 65.3) або колегіального виконавчого органу товариства;

7) про порядок здійснення переважного права купівлі частки або частини частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю або переважного права придбання розміщуваних акціонерним товариством акцій або цінних паперів, конвертованих в його акції, а також про максимальну частці участі одного учасника товариства з обмеженою відповідальністю в статутному капіталі товариства;

8) про віднесення до компетенції загальних зборів акціонерів питань, що не відносяться до неї відповідно до цього Кодексу або законом про акціонерні товариства;

9) інші положення у випадках, передбачених законами про господарські товариства.

4. У випадках, якщо положення, передбачені пунктом 3 цієї статті, не належать до числа положень, що підлягають відповідно до цього Кодексу або інших законів обов'язковому включенню до статуту непублічного господарського товариства, вони можуть бути передбачені корпоративним договором, сторонами якого є всі учасники цього суспільства.

Стаття 67. Права та обов'язки учасника господарського товариства та товариства

(В ред. Федерального закону від 05.05.2014 N 99-ФЗ)

1. Учасник господарського товариства або товариства поряд з правами, передбаченими для учасників корпорацій пунктом 1 статті 65.2 цього Кодексу, також має право:

брати участь у розподілі прибутку товариства або товариства, учасником якого він є;

отримувати у разі ліквідації товариства або товариства частина майна, що залишилося після розрахунків з кредиторами, або його вартість;

вимагати виключення іншого учасника з товариства або товариства (крім публічних акціонерних товариств) в судовому порядку з виплатою йому дійсної вартості його частки участі, якщо такий учасник своїми діями (бездіяльністю) заподіяв істотну шкоду товариству або суспільству або іншим чином істотно ускладнює його діяльність і досягнення цілей , заради яких воно створювалося, в тому числі грубо порушуючи свої обов'язки, передбачені законом або установчими документами товариства або товариства. Відмова від цього права або його обмеження є нікчемною.

Учасники господарських товариств або товариств можуть мати і інші права, передбачені цим Кодексом, законами про господарські товариства, установчими документами товариства або товариства.

2. Учасник господарського товариства або товариства поряд з обов'язками, передбаченими для учасників корпорацій пунктом 4 статті 65.2 цього Кодексу, також зобов'язаний вносити вклади до статутного (складеного) капіталу товариства або товариства, учасником якого він є, в порядку, в розмірах, способами, які передбачені установчим документом господарського товариства або товариства, і вклади в інше майно господарського товариства або товариства.

Учасники господарських товариств і товариств можуть нести і інші обов'язки, передбачені законом та їх установчими документами.

Стаття 67.1. Особливості управління і контролю в господарських товариствах і суспільствах

(Введена Федеральним законом від 05.05.2014 N 99-ФЗ)

1. Управління в повному товаристві і товаристві на вірі здійснюється в порядку, встановленому статтями 71 і 84 цього Кодексу.

2. До виключної компетенції загальних зборів учасників господарського товариства поряд з питаннями, зазначеними в пункті 2 статті 65.3 цього Кодексу, належать:



 Глава 4. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ 2 сторінка |  Глава 4. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ 4 сторінка
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати