Головна

Глава 23. ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ 9 сторінка

  1.  1 сторінка
  2.  1 сторінка
  3.  1 сторінка
  4.  1 сторінка
  5.  1 сторінка
  6.  1 сторінка
  7.  1 сторінка

(Абзац введений Федеральним законом від 19.07.2009 N 202-ФЗ)

Зазначений майновий податковий відрахування надається платнику податків на підставі письмової заяви платника податків, а також платіжних документів, оформлених в установленому порядку та підтверджуючих факт сплати грошових коштів платником податку за виробленим видатках (квитанції до прибуткових ордерів, банківські виписки про перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця, товарні та касові чеки, акти про закупівлю матеріалів у фізичних осіб із зазначенням у них адресних і паспортних даних продавця та інші документи).

Ухвалою Конституційного Суду РФ від 13.03.2008 N 5-П положення абзацу вісімнадцятого підпункту 2 пункту 1 статті 220 визнано таким, що суперечить Конституції РФ.

При придбанні майна у спільну часткову або спільну сумісну власність розмір майнового податкового відрахування, обчисленого відповідно до цього підпункту, розподіляється між співвласниками відповідно до їхніх часток (частками) власності або з їх письмовою заявою (у разі придбання житлового будинку, квартири, кімнати в спільну сумісну власність).

(В ред. Федерального закону від 27.07.2006 N 144-ФЗ)

Майновий податкове вирахування, передбачений цим підпунктом, не застосовується у випадках, якщо оплата витрат на будівництво або придбання житлового будинку, квартири, кімнати або частки (часток) у них для платника податків здійснюється за рахунок коштів роботодавців чи інших осіб, засобів материнського (сімейного) капіталу , які направляються на забезпечення реалізації додаткових заходів державної підтримки сімей, які мають дітей, за рахунок виплат, наданих з коштів федерального бюджету, бюджетів суб'єктів Російської Федерації і місцевих бюджетів, а також у випадках, якщо угода купівлі-продажу житлового будинку, квартири, кімнати або частки (часток) в них відбувається між фізичними особами, які є взаємозалежними відповідно до статті 105.1 цього Кодексу.

(В ред. Федеральних законів від 29.11.2007 N 284-ФЗ, від 18.07.2011 N 227-ФЗ)

Повторне надання платнику податків майнового податкового відрахування, передбаченого цим підпунктом, не допускається.

Якщо в податковому періоді майновий податковий відрахування не може бути використано повністю, його залишок може бути перенесений на наступні податкові періоди до повного його використання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

(В ред. Федерального закону від 21.11.2011 N 330-ФЗ)

У платників податків, які отримують пенсії відповідно до законодавства Російської Федерації, в разі відсутності у них доходів, які оподатковуються за податковою ставкою, встановленою пунктом 1 статті 224 цього Кодексу, залишок майнового відрахування може бути перенесений на попередні податкові періоди, але не більше трьох.

(Абзац введений Федеральним законом від 21.11.2011 N 330-ФЗ)

(Пп. 2 ст ред. Федерального закону від 20.08.2004 N 112-ФЗ)

2. Майнові податкові відрахування (за винятком майнових податкових відрахувань по операціях з цінними паперами) надаються при подачі платником податків податкової декларації до податкових органів після закінчення податкового періоду, якщо інше не передбачено цією статтею.

(В ред. Федеральних законів від 29.12.2000 N 166-ФЗ, від 30.05.2001 N 71-ФЗ, від 20.08.2004 N 112-ФЗ, від 27.12.2009 N 368-ФЗ)

Майновий податкове вирахування при визначенні податкової бази за операціями з цінними паперами надається в порядку, встановленому статтею 214.1 цього Кодексу.

(Абзац введений Федеральним законом від 30.05.2001 N 71-ФЗ)

3. Майновий податкове вирахування, передбачений підпунктом 2 пункту 1 цієї статті, може бути надано платникові податків до закінчення податкового періоду при його зверненні до роботодавця (далі в цьому пункті - податковий агент) за умови підтвердження права платника податку на майнове податкове вирахування податковим органом за формою, затверджується центральним органом виконавчої влади, уповноваженим з контролю та нагляду у сфері податків і зборів.

Платник податків має право на отримання майнового податкового відрахування в одного податкового агента за своїм вибором. Податковий агент зобов'язаний надати майновий податкове вирахування при отриманні від платника податків підтвердження права на майнове податкове вирахування, виданого податковим органом.

Право на отримання платником податків майнового податкового відрахування у податкового агента відповідно до цього пункту повинно бути підтверджено податковим органом у строк, що не перевищує 30 календарних днів з дня подання письмової заяви платника податків, документів, що підтверджують право на отримання майнового податкового відрахування, які вказані в підпункті 2 пункту 1 цієї статті.

У разі, якщо за підсумками податкового періоду сума доходу платника податку, одержаного у податкового агента, виявилася меншою від суми майнового податкового відрахування, визначеної відповідно до підпункту 2 пункту 1 цієї статті, платник податків має право на отримання майнового податкового відрахування в порядку, який передбачений пунктом 2 цієї статті.

(П. 3 введений Федеральним законом від 20.08.2004 N 112-ФЗ)

4. У разі, якщо після подання платником податків в установленому порядку заяви до податкового агента про отримання майнового податкового відрахування, передбаченого підпунктом 2 пункту 1 цієї статті, податковий агент неправомірно втримав податок без урахування даного майнового податкового відрахування, сума надміру утриманого після отримання заяви податку підлягає поверненню платнику податків у порядку, встановленому статтею 231 цього Кодексу.

(П. 4 введений Федеральним законом від 27.07.2010 N 229-ФЗ)

Стаття 220.1. Податкові відрахування при перенесенні на майбутні періоди збитків від операцій з цінними паперами та операцій з фінансовими інструментами термінових угод

(Введена Федеральним законом від 25.11.2009 N 281-ФЗ)

1. При визначенні розміру податкової бази відповідно до пункту 3 статті 210 цього Кодексу платник податків має право на отримання податкових відрахувань при перенесенні на майбутні періоди збитків від операцій з цінними паперами, що обертаються на організованому ринку цінних паперів, і з фінансовими інструментами термінових угод, що звертаються на організованому ринку.

Перенесення на майбутні періоди збитків від операцій з цінними паперами та операцій з фінансовими інструментами термінових угод здійснюється відповідно до пункту 16 статті 214.1 цього Кодексу.

(В ред. Федерального закону від 28.12.2010 N 395-ФЗ)

2. Податкові відрахування при перенесенні на майбутні періоди збитків від операцій з цінними паперами та операцій з фінансовими інструментами термінових угод надаються:

1) в розмірі сум збитків, отриманих від операцій з цінними паперами, що обертаються на організованому ринку цінних паперів. Зазначений податкове вирахування надається в розмірі сум збитків, фактично одержаних платником податку від операцій з цінними паперами, що обертаються на організованому ринку цінних паперів, в попередніх податкових періодах в межах розміру податкової бази за такими операціями;

2) в розмірі сум збитків, отриманих від операцій з фінансовими інструментами термінових угод, що обертаються на організованому ринку. Зазначений податкове вирахування надається в розмірі сум збитків, фактично одержаних платником податку від операцій з фінансовими інструментами термінових угод, що обертаються на організованому ринку, в попередніх податкових періодах в межах розміру податкової бази за такими операціями.

3. Розмір податкових відрахувань, передбачених цією статтею, визначається виходячи з сум збитків, отриманих платником податку в попередніх податкових періодах (протягом 10 років починаючи з податкового періоду, за який проводиться визначення податкової бази). При цьому при визначенні розміру податкового відрахування в податковому періоді, за який проводиться визначення податкової бази, суми збитків, отриманих платником податку протягом більш ніж одного податкового періоду, враховуються в тій черговості, в якій понесення збитків.

Розмір передбачених цією статтею податкових відрахувань, обчислений в поточному податковому періоді, не може перевищувати величину податкової бази, визначену за відповідними операціями в цьому податковому періоді. При цьому суми збитків платника податку, не враховані при визначенні розміру податкового відрахування, можуть бути враховані при визначенні розміру податкового відрахування в наступних податкових періодах з урахуванням положень цієї статті.

4. Для підтвердження права на податкові відрахування при перенесенні на майбутні періоди збитків від операцій з цінними паперами та операцій з фінансовими інструментами термінових угод платник податку подає документи, що підтверджують обсяг понесеного збитку протягом усього терміну, коли він зменшує податкову базу поточного податкового періоду на суми раніше отриманих збитків.

5. Податковий відрахування надається платнику податків при поданні податкової декларації до податкових органів після закінчення податкового періоду.

(В ред. Федерального закону від 27.07.2010 N 229-ФЗ)

Стаття 220.2. Податкові відрахування при перенесенні на майбутні періоди збитків від участі в інвестиційному товаристві

(Введена Федеральним законом від 28.11.2011 N 336-ФЗ)

1. При визначенні податкової бази відповідно до пункту 3 статті 210 цього Кодексу платник податків має право на отримання податкових відрахувань при перенесенні на майбутні періоди збитків від участі в інвестиційному товаристві.

Перенесення на майбутні періоди збитків від участі в інвестиційному товаристві здійснюється відповідно до пункту 10 статті 214.5 цього Кодексу.

2. Податкові відрахування при перенесенні на майбутні періоди збитків від участі в інвестиційному товаристві надаються:

в розмірі сум збитків, отриманих від операцій інвестиційних товариств, в яких бере участь платник податків, з цінними паперами, що обертаються на організованому ринку цінних паперів;

в розмірі сум збитків, отриманих від операцій інвестиційних товариств, в яких бере участь платник податків, з цінними паперами, не обертаються на організованому ринку цінних паперів;

в розмірі сум збитків, отриманих від операцій інвестиційних товариств, в яких бере участь платник податків, з фінансовими інструментами термінових угод, не обертаються на організованому ринку цінних паперів;

в розмірі сум збитків, отриманих від операцій інвестиційних товариств, в яких бере участь платник податків, з частками участі в статутному капіталі організацій;

в розмірі сум збитків, отриманих від інших операцій інвестиційних товариств, в яких бере участь платник податків.

Зазначені податкові відрахування надаються в розмірі сум збитків, фактично одержаних платником податку від відповідних операцій інвестиційного товариства, в попередніх податкових періодах в межах величини податкової бази за такими операціями.

3. Розмір податкових відрахувань, передбачених цією статтею, визначається виходячи з сум збитків, отриманих платником податку в попередніх податкових періодах (протягом десяти років починаючи з податкового періоду, за який проводиться визначення податкової бази). При цьому при визначенні розміру податкового відрахування в податковому періоді, за який проводиться визначення податкової бази, суми збитків, отриманих платником податку протягом більш ніж одного податкового періоду, враховуються в тій черговості, в якій понесення збитків.

Розмір передбачених цією статтею податкових відрахувань, обчислений в поточному податковому періоді, не може перевищувати величину податкової бази, визначену за відповідними операціями в цьому податковому періоді. При цьому суми збитків платника податку, не враховані при визначенні розміру податкового відрахування, можуть бути враховані при визначенні розміру податкового відрахування в наступних податкових періодах з урахуванням положень цієї статті.

4. Для підтвердження права на податкові відрахування при перенесенні на майбутні періоди збитків від участі в інвестиційному товаристві платник податку подає документи, що підтверджують обсяг понесеного збитку протягом усього терміну, коли він зменшує податкову базу поточного податкового періоду на суми раніше отриманих збитків.

5. Податковий відрахування надається платнику податків при поданні податкової декларації до податкових органів після закінчення податкового періоду.

Положення статті 221 Податкового Кодексу РФ, в її конституційно - правовому тлумаченні, не можуть розглядатися як виключають можливість обліку витрат на орендований транспорт, який використовується нотаріусами для себе і для найнятих ним працівників з метою проїзду до місця роботи, при застосуванні професійного податкового відрахування з податку на доходи фізичних осіб (Визначення Конституційного Суду РФ від 01.12.2009 N 1553-О-П).

Стаття 221. Професійні податкові відрахування

При обчисленні податкової бази відповідно до пункту 3 статті 210 цього Кодексу право на отримання професійних податкових вирахувань мають такі категорії платників податків:

(В ред. Федерального закону від 24.07.2007 N 216-ФЗ)

1) платники податків, зазначені в пункті 1 статті 227 цього Кодексу, - в сумі фактично вироблених ними і документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.

При цьому склад зазначених витрат, які приймаються до відрахуванню, визначається платником податку самостійно в порядку, аналогічному порядку визначення витрат для цілей оподаткування, встановленим главою "Податок на прибуток організацій".

(В ред. Федеральних законів від 29.05.2002 N 57-ФЗ, від 02.11.2004 N 127-ФЗ, від 28.12.2010 N 395-ФЗ)

Суми податку на майно фізичних осіб, сплаченого платниками податків, зазначеними в цьому підпункті, приймаються до відрахування в тому випадку, якщо це майно, що є об'єктом оподаткування згідно зі статтями глави "Податок на майно фізичних осіб" (за винятком житлових будинків, квартир, дач і гаражів), безпосередньо використовується для здійснення підприємницької діяльності.

Якщо платники податків не в змозі документально підтвердити свої витрати, пов'язані з діяльністю в якості індивідуальних підприємців, професійний податкове вирахування проводиться в розмірі 20 відсотків загальної суми доходів, отриманої індивідуальним підприємцем від підприємницької діяльності. Це положення не застосовується щодо фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, але не зареєстровані як індивідуальних підприємців;

2) платники податків, які отримують доходи від виконання робіт (надання послуг) за договорами цивільно-правового характеру, - в сумі фактично вироблених ними і документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з виконанням цих робіт (надання послуг);

3) платники податків, які отримують авторські винагороди чи винагороди за створення, виконання або інше використання творів науки, літератури і мистецтва, винагороди авторам відкриттів, винаходів і промислових зразків, в сумі фактично виготовлених й документально підтверджених витрат.

Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, вони приймаються до відрахування в таких розмірах:

---T---¬

¦ ¦ Нормативи витрат ¦

¦ ¦ (у відсотках до ¦

¦ ¦ суму нарахованого ¦

¦ ¦ доходу) ¦

+---+---+

¦ 1 ¦ 2 ¦

L---+---

Створення літературних творів, в тому числі для

театру, кіно, естради та цирку 20

Створення художньо-графічних творів,

фоторобіт для друку, творів архітектури та

дизайну 30

Створення творів скульптури, монументально

декоративного живопису, декоративно-прикладного та

оформлювального мистецтва, станкового живопису,

театрально і кінодекораційного мистецтва і

графіки, виконаних в різній техніці 40

Створення аудіовізуальних творів (відео-, теле-

і кінофільмів) 30

Створення музичних творів: музично

сценічних творів (опер, балетів, музичних

комедій), симфонічних, хорових, камерних

творів, творів для духового оркестру,

оригінальної музики для кіно, теле- і відеофільмів

і театральних постановок 40

інших музичних творів, в тому числі

підготовлених до публікації 25

Виконання творів літератури і мистецтва 20

Створення наукових праць і розробок 20

Відкриття, винаходи і створення промислових

зразків (до суми доходу, отриманого за перші два

року використання) 30

---

Відповідно до мети цієї статті до витрат платника податку відносяться також суми податків, передбачених законодавством про податки і збори для видів діяльності, зазначених у цій статті (за винятком податку на доходи фізичних осіб), нараховані або сплачені ним за податковий період в установленому законодавством про податки і збори порядку, а також суми страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування, страхових внесків на обов'язкове медичне страхування, нараховані або сплачені ним за відповідний період в установленому законодавством України порядку.

(В ред. Федерального закону від 28.12.2010 N 395-ФЗ)

При визначенні податкової бази витрати, підтверджені документально, не можуть враховуватися одночасно з витратами в межах встановленого нормативу.

Платники податку, зазначені у цій статті, реалізують право на отримання професійних податкових вирахувань шляхом подання письмової заяви до податкового агента.

При відсутності податкового агента професійні податкові відрахування надаються платникам податків, зазначених у цій статті, при поданні податкової декларації після закінчення податкового періоду.

До зазначених витрат платника податку відноситься також державне мито, що сплачена у зв'язку з його професійною діяльністю.

(П. 3 ст ред. Федерального закону від 27.12.2009 N 368-ФЗ)

Стаття 222. Повноваження законодавчих (представницьких) органів суб'єктів Російської Федерації щодо встановлення соціальних і майнових вирахувань

В межах розмірів соціальних податкових відрахувань, встановлених статтею 219 цього Кодексу, та майнових податкових відрахувань, встановлених статтею 220 цього Кодексу, законодавчі (представницькі) органи суб'єктів Російської Федерації можуть встановлювати інші розміри відрахувань з урахуванням своїх регіональних особливостей.

Стаття 223. Дата фактичного отримання доходу

1. Відповідно до мети цієї глави, якщо інше не передбачено пунктами 2 - 4 цієї статті, дата фактичного отримання доходу визначається як день:

(В ред. Федеральних законів від 05.04.2010 N 41-ФЗ, від 07.03.2011 N 23-ФЗ)

1) виплати доходу, в тому числі перерахування доходу на рахунки платника податків у банках або за його дорученням на рахунки третіх осіб - при отриманні доходів у грошовій формі;

2) передачі доходів у натуральній формі - при отриманні доходів у натуральній формі;

3) сплати платником податків відсотків за отриманими позиковими (кредитними) засобами, придбання товарів (робіт, послуг), придбання цінних паперів - при отриманні доходів у вигляді матеріальної вигоди.

(В ред. Федерального закону від 29.12.2000 N 166-ФЗ)

2. При отриманні доходу у вигляді оплати праці датою фактичного отримання платником податку такого доходу визнається останній день місяця, за який йому було нараховано дохід за виконані трудові обов'язки відповідно до трудового договору (контракту).

(В ред. Федерального закону від 29.12.2000 N 166-ФЗ)

У разі припинення трудових відносин до закінчення календарного місяця датою фактичного отримання платником податку доходу у вигляді оплати праці вважається останній день роботи, за який йому було нараховано дохід.

(Абзац введений Федеральним законом від 24.07.2007 N 216-ФЗ)

3. Суми виплат, отримані на сприяння самозайнятості безробітних громадян та стимулювання створення безробітними громадянами, які відкрили власну справу, додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних громадян за рахунок коштів бюджетів бюджетної системи Російської Федерації відповідно до програм, які затверджуються відповідними органами державної влади, враховуються в складі доходів протягом трьох податкових періодів з одночасним відображенням відповідних сум у складі витрат у межах фактично здійснених витрат кожного податкового періоду, передбачених умовами отримання зазначених сум виплат.

У разі порушення умов отримання виплат, передбачених цим пунктом, суми отриманих виплат в повному обсязі відображаються у складі доходів податкового періоду, в якому допущено порушення. Якщо після закінчення третього податкового періоду сума отриманих виплат, зазначених в абзаці першому цього пункту, перевищує суму витрат, врахованих відповідно до цього пункту, що залишилися невраховані суми в повному обсязі відображаються у складі доходів цього податкового періоду.

(П. 3 введений Федеральним законом від 05.04.2010 N 41-ФЗ)

4. Засоби фінансової підтримки у вигляді субсидій, отримані відповідно до Федерального закону від 24 липня 2007 року N 209-ФЗ "Про розвиток малого і середнього підприємництва в Російській Федерації" (далі - Федеральний закон "Про розвиток малого і середнього підприємництва в Російській Федерації "), відображаються в складі доходів пропорційно до витрат, фактично здійснених за рахунок цього джерела, але не більше двох податкових періодів з дати отримання. Якщо після закінчення другого податкового періоду сума отриманих коштів фінансової підтримки, зазначених у цьому пункті, перевищить суму визнаних витрат, фактично здійснених за рахунок цього джерела, різниця між зазначеними сумами в повному обсязі відображається у складі доходів цього податкового періоду. Даний порядок обліку коштів фінансової підтримки не поширюється на випадки придбання за рахунок зазначеного джерела, що амортизується.

У разі придбання за рахунок коштів фінансової підтримки, зазначених у цьому пункті, що амортизується дані кошти фінансової підтримки відображаються в складі доходів в міру визнання витрат з придбання майна, що амортизується в порядку, встановленому главою 25 цього Кодексу.

(П. 4 введений Федеральним законом від 07.03.2011 N 23-ФЗ)

Стаття 224. Податкові ставки

1. Податкова ставка встановлюється в розмірі 13 відсотків, якщо інше не передбачено цією статтею.

2. Податкова ставка встановлюється в розмірі 35 відсотків у відношенні наступних доходів:

абзац виключений. - Федеральний закон від 29.05.2002 N 57-ФЗ;

вартості будь-яких виграшів та призів, одержуваних у проведених конкурсах, іграх та інших заходах з метою реклами товарів, робіт і послуг, в частині перевищення розмірів, зазначених у пункті 28 статті 217 цього Кодексу;

абзац втратив чинність з 1 січня 2008 року. - Федеральний закон від 24.07.2007 N 216-ФЗ;

процентних доходів по внесках в банках в частині перевищення розмірів, зазначених в статті 214.2 цього Кодексу;

(В ред. Федерального закону від 24.07.2007 N 216-ФЗ)

Про застосування абзацу шостого пункту 2 статті 224 см. Визначення Конституційного Суду РФ від 05.07.2002 N 203-О.

суми економії на відсотках при отриманні платниками податків позикових (кредитних) коштів в частині перевищення розмірів, зазначених в пункті 2 статті 212 цього Кодексу;

(В ред. Федеральних законів від 20.08.2004 N 112-ФЗ, від 24.07.2007 N 216-ФЗ)

у вигляді плати за використання грошових коштів членів кредитної споживчого кооперативу (пайовиків), а також відсотків за використання сільськогосподарським кредитним споживчим кооперативом засобів, що залучаються у формі позик від членів сільськогосподарського кредитного споживчого кооперативу або асоційованих членів сільськогосподарського кредитного споживчого кооперативу, в частині перевищення розмірів, зазначених в статті 214.2.1 цього Кодексу.

(Абзац введений Федеральним законом від 27.07.2010 N 207-ФЗ)

3. Податкова ставка встановлюється в розмірі 30 відсотків по відношенню до всіх доходів, одержуваних фізичними особами, які не є податковими резидентами Російської Федерації, за винятком доходів, одержуваних:

у вигляді дивідендів від пайової участі в діяльності російських організацій, щодо яких податкова ставка встановлюється в розмірі 15 відсотків;

від здійснення трудової діяльності, зазначеної в статті 227.1 цього Кодексу, щодо яких податкова ставка встановлюється в розмірі 13 відсотків;

від здійснення трудової діяльності в якості висококваліфікованого фахівця відповідно до Федерального закону від 25 липня 2002 року N 115-ФЗ "Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації", щодо яких податкова ставка встановлюється в розмірі 13 відсотків;

від здійснення трудової діяльності учасниками Державної програми зі сприяння добровільному переселенню в Російську Федерацію співвітчизників, що проживають за кордоном, а також членами їх сімей, спільно переселилися на постійне місце проживання в Російську Федерацію, щодо яких податкова ставка встановлюється в розмірі 13 відсотків;

(Абзац введений Федеральним законом від 21.04.2011 N 77-ФЗ)

від виконання трудових обов'язків членами екіпажів суден, що плавають під Державним прапором Російської Федерації, щодо яких податкова ставка встановлюється в розмірі 13 відсотків.

(Абзац введений Федеральним законом від 07.11.2011 N 305-ФЗ)

(П. 3 ст ред. Федерального закону від 19.05.2010 N 86-ФЗ)

4. Податкова ставка встановлюється в розмірі 9 відсотків до доходів від пайової участі в діяльності організацій, отриманих у вигляді дивідендів фізичними особами, які є податковими резидентами Російської Федерації.

(П. 4 введений Федеральним законом від 06.08.2001 N 110-ФЗ, в ред. Федеральних законів від 29.07.2004 N 95-ФЗ, від 16.05.2007 N 76-ФЗ)

5. Податкова ставка встановлюється в розмірі 9 відсотків до доходів у вигляді відсотків за облігаціями з іпотечним покриттям, емітованими до 1 січня 2007 року, а також за доходами засновників довірчого управління іпотечним покриттям, отриманим на підставі придбання іпотечних сертифікатів участі, виданих керуючим іпотечним покриттям до 1 січня 2007 року.

(П. 5 введений Федеральним законом від 20.08.2004 N 112-ФЗ)

Стаття 225. Порядок обчислення податку

 Глава 23. ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ 8 сторінка |  Глава 23. ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ 10 сторінка


 Глава 22. АКЦИЗИ 5 сторінка |  Глава 22. АКЦИЗИ 6 сторінка |  Глава 22. АКЦИЗИ 7 сторінка |  Глава 23. ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ 2 сторінка |  Глава 23. ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ 3 сторінка |  Глава 23. ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ 4 сторінка |  Глава 23. ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ 5 сторінка |  Глава 23. ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ 6 сторінка |  Глава 23. ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ 7 сторінка |  Глава 25. ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ОРГАНІЗАЦІЙ 2 сторінка |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати