Головна

В. Чистий оборотний капітал і поточні фінансові потреби організації

  1.  I. дисфункції бюрократії як організації
  2.  I. Фінансові ресурси.
  3.  II. ДРУГА СТАДІЯ. ФУНКЦІЯ продуктивного капіталу
  4.  II. Друга стадія. Функція продуктивного капіталу
  5.  II. Комерційні організації.
  6.  II. Методичні рекомендації щодо організації ранкових бесід з дітьми.
  7.  II. Оборот окремого змінного капіталу

Активи організації діляться на основні(Фіксовані, постійні - земля, будівлі, споруди, обладнання, нематеріальні активи, інші основні засоби і вкладення) і оборотні(Поточні, т. Е. Все решта активи балансу).

Основні активи важкореалізовані, так як може знадобитися чимало часу, додаткові витрати для реалізації цих активів у разі потреби. У свою чергу оборотні активи діляться залежно від здатності більш-менш легко звертатися в гроші на повільно реалізовані (запаси готової продукції, сировини і матеріалів), швидко реалізованих (дебіторська заборгованість, кошти на депозитах) і найбільш ліквідні (грошові кошти і короткострокові ринкові цінні папери). Основні активи і та частина оборотних активів, яка знаходиться на протязі досить представницького періоду (року) на незмінному рівні і не залежить від сезонних та інших коливань, в сумі складають стабільні активи. Решта ж активи можуть бути названі нестабільними.

пасивипідрозділяються на власні и позикові. Власні кошти і довгострокові кредити та позики об'єднуються в постійні пасиви; короткострокові кредити і позики, кредиторська заборгованість і та частина довгострокових кредитів і позик, термін погашення якої настає в даному періоді, складають у сумі короткострокові (поточні) пасиви.

Тісно взаємозалежні і взаємообумовлені завдання комплексного оперативного управління поточними активами і поточними пасивами організації зводяться:

1) До перетворенню поточних фінансових потреб (ТФП) в негативну величину;

1) До прискоренню оборотності оборотних коштів;

2) До вибору найбільш підходящого типу політики комплексного оперативного управління поточними активами і поточними пасивами, або, висловлюючись мовою «імпортної» термінології, управління «працюючим капіталом».

Різниця між поточними активами і поточними пасивами являє собою чистий оборотний капітал організації(ЧОК). Чистий оборотний капітал можна з однаковим успіхом підраховувати по балансу двома способами: знизу і зверху. Розрахунок чистого оборотного капіталу підприємства представлений на рис. 1., дод. 5.

Отже, чистий оборотний капітал - це не що інше, як власні оборотні кошти організації.

А частину оборотних активів, якщо вона не покрита коштами, треба фінансувати в борг - кредиторською заборгованістю. Бракує кредиторської заборгованості - доводиться брати короткостроковий кредит.

Поточні фінансові потреби(ТФП) - це різниця між поточними активами (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю, або, що те ж саме:

- Різниця між засобами, іммобілізованими в запасах сировини, готової продукції, а також в дебіторської заборгованості, і сумою кредиторської заборгованості, або, що те ж саме:

- Недолік власних оборотних коштів, або, що те ж саме:

- Потреба в короткостроковому кредиті.


З огляду на гостроту проблеми нестачі власних оборотних коштів, розглянемо природу поточних фінансових потреб і способи їх регулювання.

Для фінансового стану організації сприятливо:отримання відстрочок платежу від постачальників (комерційний кредит), від працівників організації (якщо має місце заборгованість по заробітній платі), від держави (якщо в короткостроковому періоді є заборгованість зі сплати податків) і т. д. Відстрочення платежу дають джерело фінансування, породжуваний самим експлуатаційним циклом.

Для фінансового стану організації несприятливо:заморожування певної частини коштів у запасах (резервних і поточних запасах сировини, запаси готової продукції). Це породжує першорядну потребу організації у фінансуванні.

Надання відстрочок платежу клієнтам.Такі відстрочки відповідають, проте, комерційним традиціям. Організація утримується при цьому від негайного відшкодування витрат - звідси друга найважливіша потреба в фінансуванні:

ТФП = Запаси сировини і готової продукції + Дебіторська заборгованість -

- Кредиторська заборгованість. (6.1)

Розгляд економічного змісту поточних фінансових потреб організації впритул підводить до розрахунку середньої тривалості обороту оборотних коштів, т. Е. Часу, необхідного для перетворення коштів, вкладених в запаси і дебіторську заборгованість, в гроші на рахунку:

Період оборотності = (1) Період оборотності запасів + (2) період оборотності дебіторської заборгованості - (3) Середній термін оплати кредиторської заборгованості. (6.2)

Організація зацікавлена ??в скороченні показників (1) і (2) і в збільшенні останнього показника (3) з метою зменшення періоду оборотності оборотних коштів.

Поточні фінансові потреби можна обчислювати в рублях, у відсотках до обороту (обсягу продажів, виручці від реалізації), а також в часі щодо обороту:

Поточні фінансові потреби: Середня виручка від реалізації х 100 (6.3)

Якщо результат дорівнює, скажімо, 50%, то це означає, що нестача оборотних коштів організації еквівалентна половині її річного обороту; 180 днів в році організація працює тільки на те, щоб покрити свої поточні фінансові потреби.

Завдання зводиться до розрахунку розумної тривалості відстрочок платежів по поставкам сировини (послуг інших організацій) і реалізації готової продукції (послуг). Величина поточних фінансових потреб неоднакова для різних галузей і навіть для організацій однієї і тієї ж галузі. На поточні фінансові потреби впливають:

2. тривалість експлуатаційного і збутового циклів: чим швидше сировина перетворюється в готову продукцію, а готова продукція - в гроші, тим менше іммобілізація грошових коштів в запасах сировини і готової продукції;

3. темпи зростання виробництва: оскільки поточні фінансові потреби випливають безпосередньо з величини обороту, остільки і величина їх змінюється паралельно динаміці обороту; більший обсяг випуску вимагає і великих коштів на сировину, матеріали, енергоносії та ін. Крім того, в умовах інфляції організації вважають за краще створювати солідні запаси сировини, щоб не переплачувати за нього після чергового зльоту цін;

4. сезонність виробництва і реалізації готової продукції, а також постачання сировиною і матеріалами. Невідповідність строків надходжень і платежів може призвести до відсутності коштів в організації для здійснення розрахунків в виконання своїх зобов'язань - так званої технічної неплатоспроможності (розриву ліквідності);

5. стан кон'юнктури: при «розігрітому» і високо конкурентному ринку найбільш безглузде, що може трапитися з продавцем - це залишитися без товару для якнайшвидшої поставки покупцю. Щоб випередити конкурентів, потрібно підтримувати запаси готової продукції на розумному рівні. Нарощування обороту призводить зазвичай до розбухання дебіторської заборгованості організації, бо конкуренція змушує продавця залучати покупців все більш вигідними умовами комерційного кредиту;

5) величина і норма доданої вартості: чим менше норма доданої вартості (Додана вартість: Виручка від реалізації х 100), тим більшою мірою комерційний кредит постачальників здатний компенсувати клієнтську заборгованість. При високій нормі доданої вартості і незначною мірою залежності організації від закупівель сировини, їй доводиться просити постачальників про більш тривалих відстрочки платежів.

Найбільш тривалий цикл виробництва і реалізації спостерігається у організацій з високою нормою доданої вартості. У них, як правило, є значні запаси готової продукції, а потреби в сировині відносно скромні. Це змушує організації нарощувати дебіторську заборгованість і одночасно знижує роль кредиторської заборгованості в задоволенні поточних фінансових потреб.

Розглянемо приклад (табл. 1, дод. 5), що доводить існування цього парадоксу і показує, як розрахувати розумну тривалість відстрочок по клієнтської заборгованості, з одного боку, і по платежах постачальникам, з іншого боку.

Дві організації, А і Б, отримують в середньому один місяць відстрочки платежу по поставкам сировини і в свою чергу надають клієнтам місячні відстрочки.

Якщо середньомісячний оборот організації А становить 10 млн руб., А вартість споживаного сировини - 5 млн руб., То клієнтська (дебіторська) заборгованість перекривається комерційним кредитом постачальників лише наполовину. У організації Б з таким же місячним оборотом (10 млн руб.), Але з меншим споживанням сировини (2,5 млн руб.) І більшою нормою доданої вартості (75 проти 50%), дебіторська заборгованість на 25% покривається кредиторською заборгованістю постачальникам.

Організації А необхідна двомісячна відстрочка по платежах постачальникам, щоб компенсувати місячну відстрочку клієнтам, а для ефективно працюючого підприємства Б це співвідношення дорівнює 4: 1. Для того щоб величина поточних фінансових потреб стала негативною і перетворилася на джерело фінансування, організації А потрібно просити у постачальників 2,5-3 місяці відстрочки, а організації Б - 4,5-5 або навіть 6 місяців відстрочки.

Отже, чим більше норма доданої вартості, тим більше поточні фінансові потреби, у фірм з підвищеною нормою доданої вартості вони ростуть швидше виручки від реалізації.

Для того щоб збільшити оборотність, організація може вдатися до банківського кредиту (зокрема, в формі овердрафту) або до обліку векселів, або до нової, прогресивної формі фінансування поточних потреб - факторингу.

 В. Лізинг як джерело фінансування |  В. Прискорення оборотності оборотних коштів як спосіб зниження поточних фінансових потреб


 В. Методи формування фінансової політики організації |  В. Облікова політика організації для цілей оподаткування |  В. Облікова політика організації для цілей бухгалтерського обліку |  В. Управління оборотним капіталом організації |  В. Політика формування запасів |  В. Політика управління дебіторською заборгованістю |  В. Політика управління грошовими коштами |  В. Способи фінансування діяльності організації |  В. Управління власним капіталом |  В. Управління позиковим капіталом |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати