Головна

Конфлікти: види, наслідки.

  1. Берестейська церковна унія та її наслідки.
  2. Види, методи і система ремонту автомобілів
  3. Види, типи та системи виробничого освітлення (їх коротка характеристика).
  4. Відмова прокурора від державного обвинувачення: підстави, порядок, наслідки.
  5. Власність, її суть,види, форми і місце в економічній системі
  6. Власність: суть, види, форми і місце в економічній системі.
  7. Встановлення радянської влади в Україні : передумови, причини, наслідки.

1. Основи фізіології праці.Праця - це цілеспрямована діяльність людини, в результаті якої вона створює матеріальні та інші цінності, необхідні для задоволення її потреб.

У виробничій діяльності розрізняють фізичну і розумову працю. При фізичній праці, яка може бути динамічною чи статичною, переважає м'язова діяльність, а під час розумової - активуються процеси мислення.

При розумовій праці основним працюючим органом є мозок, у якому знаходяться десятки млрд нейронів, хоча людина використовує їх можливості лише на 20 %. Поділ трудової діяльності на фізичну і розумову є досить умовний, тим не менше, до розумової праці можна віднести: управлінську працю, творчу діяльність наукових працівників, письменників, художників, композиторів, працю викладачів, медпрацівників і студентів. Для їх трудової діяльності характерні напруження пам'яті, уваги, зорового і слухового аналізаторів, часті стресові ситуації, малорухомий спосіб життя.

До особливостей фізіології розумової праці слід віднести:

- послаблення обмінних процесів і застійні явища у м'язах ніг (звуження судин кінцівок), органах черевної порожнини і малого тазу і венозний застій внутрішніх органів), погіршення постачання мозку киснем внаслідок малої рухливості, вимушеної пози;

- при напруженій розумовій праці споживання кисню головним мозком збільшується в 15-20 разів, приплив крові до працюючого мозку зростає у 8-10 разів, вміст глюкози в крові збільшується на 18-36 %, підвищується концентрація в крові адреналіну, норадреналіну, вільних жирних кислот;

- у мозковій тканині посилюється втрата глюкози, метіоніну, глютаміну та інших амінокислот, вітамінів групи В, погіршується гострота зору, зорова працездатність.

- розумовій праці притаманний і найбільший ступінь напруження уваги: при читанні спецлітератури напруження удвічі вище, ніж при водінні автомобіля у місті, і у 5-10 разів вище, ніж при виконанні багатьох видів механізованої фізичної праці .

Для розумової праці характерні 3 ступені нервово-психічного напруження (НПН): слабке, помірне та надмірне.

При слабкому напруженні спостерігається низька продуктивність праці, оскільки не мобілізуються усі резерви психіки.

При помірному напруженні нервові клітини, а врешті і весь організм працюють у нормальному або форсованому режимі, коли всі хімічні реакції збалансовані або тимчасово посилені. При цьому організм мобілізує усі енергоресурси, зростають частота пульсу, АТ, швидкість кровотоку, температура тіла, посилюється доставка кисню. Це дає нам концентрацію уваги, емоційний підйом, зростання творчої активності. Характерно, що усі наявні зрушення в організмі не викликають неприємних наслідків.

При надмірному НПН викид гормонів у кров виснажується, активність головного мозку падає, порушується кровообіг, терморегуляція, з'являються ознаки неврозів, гіпертонічної хвороби, стенокардії, безсоння. Клітини працюють у патологічному режимі, продукти обміну повністю не виводяться, порушується хімічна структура клітин, розвивається розумова перевтома.

2. Фактори забезпечення високої продуктивності праці.Серед проблем фізіології праці провідне місце займає проблема підтримування високої працездатності. Можна визначити 7 основних умов високої продуктивності праці:

1. У всяку працю слід входити поступово, без різкого переходу від бездіяльності до напруженої праці. Це підтверджується дослідженнями коливання працездатності протягом дня:

а) фаза втягування у роботу - до 1,5 год.;

б) фаза високої стійкості працездатності - 2-2,5 год.;

в) фаза зниження працездатності, розвитку утоми.

2. Для високої розумової працездатності необхідні ритм і об'ємність праці, тобто для кожної людини потрібен свій певний ритм, а також оптимальна кількість інформації (мала, як і велика кількість - також шкідливі). Ритм праці тісно пов'язаний з біоритмом особи. Слід акцентувати увагу на добовому, тижневому і місячному ритмах. Добовий ритм стосується біля 300 фізіологічних функцій організму.

Як відомо, активність організму, продуктивність праці тісно пов'язані з гормоном кори надниркових залоз - адреналіном. Максимальна його концентрація в крові спостерігається вранці між 8-12 год та ввечері між І6-22 год, мінімальна - між 12-16 і 22-08 год. Відповідно найбільша працездатність вранці й надвечір.

Залежно від періодів працездатності усіх людей поділяють на 3 групи: жайворонків, сов (люди переважно інтелектуальної праці) і голубів (45 %). Знання свого щодобового біоритму допомагає раціонально використовувати енергію власного організму.

У тижневому ритмі - працездатність відносно низька в понеділок, п'ятницю і суботу, зростає у вівторок, середу, четвер.

Стосовно місячного ритму розрізняють: фізичний, тривалістю - 23 дні, емоційний - 28 та інтелектуальний - 33 дні. У першій половині ритму фізична, емоційна та інтелектуальна активність зростають, а у другій - спадають.

3. Ще однією умовою високої працездатності є послідовність і систематичність роботи. Не слід братися за наступне, не засвоївши попереднього.

4. Важливою умовою високої продуктивності праці є правильне чергування праці і відпочинку, як і інші складові гігієни праці, а саме: сприятливі зовнішні фактори середовища, забезпечення вірної пози, відповідний режим харчування, відсутність шкідливих звичок, відповідний одяг, організація робочого місця.

5. Дотримання режиму дня включає також правильне чергування праці і відпочинку, правильну організацію харчування і сну.

Щодо раціонального харчування, то суть його зводиться до трьох основних принципів:

- дотримання режиму харчування - для студента рекомендується 4-5 - разовий прийом їжі, причому в одні й ті ж години доби. Вечеря повинна бути легкою, мати до 10-25 % енергетичної цінності добового раціону, прийматися в районі 19 год, оскільки жири протягом дня окисляються, а їх синтез починається з 18 год. На ніч (за 1-1,5 год до сну) рекомендується прийняти склянку кефіру або з'їси салат, овочі, які не викликають напруження травної системи.

- дотримуватися рівноваги між енергією, що надходить, та енергетичними затратами на життєдіяльність індивіда. У молодому віці - це 2400-2800 ккал в день.

- відповідність хімічного складу їжі фізіологічним потребам організму. Так, збалансованим співвідношення білків, жирів і вуглеводів є 1:1:4. У грамах - це приблизно так - 80: 90:350 г.

Праця з повною віддачею сил повинна змінюватися відпочинком, до якого слід віднести: зміна виду розумових занять, 10-15 - хвилинні перерви через кожні 50-60 хв роботи, під час яких слід провітрити кімнату, зробити декілька фізичних вправ, самомасаж шийного і грудного відділів хребта, масаж правої руки.

Велика роль у нейтралізації втоми, укріпленні нервової системи належить руховій активності. Гігієнічна тижнева норма рухової активності становить для студентів 10-14 год. Щодня слід не менше 30 хв тратити на ходу, не користуватися ліфтом, щоб виконати, як мінімум, добову норму рухової активності - 10 тисяч кроків. Значний заряд бадьорості дає 10-25 - хвилинна зарядка з наступними водними процедурами. При сидячій роботі слід часто змінювати положення тіла, рухати руками і ногами.

Слід пам'ятати також, що за 1 год ходьби згорає 35 г жиру, що енерговитрати при ходьбі догори збільшуються у 15-17 разів, а при ходьбі донизу - у 5 разів у порівнянні з ходьбою по рівній місцевості.

Сон, забезпечуючи відпочинок, має велике значення для відновлення працездатності. Він повинен тривати 7-8 год, а у вихідні - на 1-2 год більше за умов виключення дії шуму і сильного освітлення; повітря у спальні повинно бути чисте і свіже. Важливим є дотримання часу відходу до сну і пробудження. Сприяють засипанню півгодинні прогулянки перед сном, миття ніг, теплі ванни.

Для прискорення пробудження слід 1-2 хв попрацювати кистями, стискаючи і розтискаючи пальці, зробити пару глибоких вдихів і видихів.

До зовнішніх факторів приміщень, які сприяють розумовій діяльності, слід віднести: оптимальну температуру (18-200 С), відносну вологість - 50-70 %, постійну вентиляцію, відсутність шуму, невисоку концентрацію вуглекислого газу в атмосферному повітрі (не вище 0,03 %).

Важливе значення має вибір зручної пози. Низький нахил над столом стискує внутрішні органи (серце, легені), стомлює шийні м'язи, що погіршує кровопостачання мозку.

Щодо організації робочого місця, то освітлення повинно бути достатнім, падати зліва, щоб не створювати тінь (недостатнє освітлення, як і надмірне - переподразнюють зоровий аналізатор, погіршують зір, наближають утому).

6. Продуктивна праця і висока працездатність вимагають систематичності і закріплення навичок.

7. Умовою високої працездатності є також схвальне, сприятливе відношення оточуючих, усього суспільства до праці та її конкретних результатів.

3. Вплив нервово-психічних перевантажень, гіподинамії та гіпокінезії на організм людини.До психофізіологічних небезпечних і шкідливих факторів слід віднести фізичні і нервово-психічні перевантаження, статичні і динамічні робочі пози, які можуть призвести до утоми, переутоми, стресу, гіпертонії, неврозів, захворювання м'язів, суглобів хребта, а також гіподинамію і гіпокінезію.

Особливістю статичної роботи є виражена втомлювальна дія, що зумовлене тривалим скороченням і напруженням певної групи м'язів та порушенням нормального кровоплину, внаслідок чого у певних групах м'язів накопичуються продукти обміну речовин (молочна, піровиноградна, янтарна, бета-оксимасляна кислоти).

Динамічна робота пов'язана з необхідністю переміщення у просторі частин тіла або й усього тіла, в результаті чого енергія перетворюється на теплову й механічну. Утома виникає тоді, коли пауза для відпочинку є недостатньою для видалення з робочих м'язів продуктів метаболізму, тому при такому виді роботи слід вірно вибрати величини ритму і навантаження для максимального збереження працездатності.

При перевтомі період оптимальної працездатності суттєво скорочується, прикмети втоми не зникають і після кінця роботи, а накопичуються і продовжують фіксуватися аж до наступного приходу на роботу (поганий сон, дратівливість). З плином часу може розвинутися стресс або так званий синдром хронічної утоми (СХВ).

Стрес - це неспецифічна реакція організму на будь-який сильний подразник (Г. Сельє) або сукупність захисних реакцій організму людини, реакція адаптації організму до екстремальних умов.

У перебігу стресу розрізняють 3 стадії (фази): стадію тривоги(мобілізаційний стрес), коли мобілізуються захисні сили організму - прискорене виділення гормону адреналіну, збільшення кількості глюкози і гемоглобіну крові, активація обміну речовин, підвищення АТ, прискорення пульсу тощо. При стадії резистентностівідбувається пристосування до трудної ситуації, підготовлений організм максимально реалізує свої можливості. При сильному і тривалому стресі настає стадія виснаження, яка може закінчитися смертю.

Розрізняють 3 основних види стресу.

Гострий стрес породжений проблемами щоденного життя - неприємні ситуації, з яких доводиться шукати вихід. Це короткочасний стрес. Через постійні сімейні або виробничі проблеми може розвинутися хронічний стрес ("повільна отрута"). Після приголомшливої події, як-от нещасний випадок, зґвалтування, стихійне лихо, розбійний напад, стрілянина, тортури може розвинутись травматичний стрес. Вважають, що гормони, які під час стресу готують організм до активний дій, можуть пригнічувати імунітет. До хвороб, які пов'язані зі стресом, можна віднести псоріаз, кропив'янку, екзему, втрату статевого потягу, шлункові виразки, серцеві захворювання, розлади травлення, простудні захворювання, головний біль, безсоння, депресію, астму, артрит, біль у спині, шиї, плечах.

Синдром хронічної втоми. Синдром хронічної втоми (СХВ) - актуальна та глобальна проблема сучасної медицини, з якою все частіше стикаються лікарі. 1984 року А. Ллойд вперше описав специфічний синдром (chronic fatigue syndrome, (AIFS). Він характеризувався втомою, яка не проходила навіть після тривалого відпочинку і з часом призводила до суттєвого зниження працездатності. 1991 року Національний Інститут Здоров'я США визначив СХВ як системне захворювання з домінуванням дисфункції центральної нервової системи, за якого втома є лише одним із симптомів, і для якого специфічний діагностичний тест відсутній. Але сам феномен швидкої та тривалої втомленості, фізичної слабості як провідний прояв хвороби відомий ще з початку ХХ ст. Подібні стани під назвами "неврастенічний синдром", "астенодепресивний синдром", "нейроміастенія" описані лікарями в кінці ХІХ ст. Слід відрізняти СХВ від простого утомлення, яка є не хворобою, а природною реакцією організму на навантаження, сигналом про те, що йому вкрай потрібен відпочинок. СХВ - це безпричинна сильна загальна втомленість.

Натепер вказаний синдром найчастіше реєструється в екологічно несприятливих регіонах, де констатують високий рівень забруднення довкілля ксенобіотиками (чужорідними речовинами, від впливу яких в організмі немає способів захисту) і/або підвищений рівень радіації. Ідентифіковані ряд сполук, контакт з якими може викликати розвиток СХВ. Це - бензин, нафта, природний газ, пестициди (особливо хлорпірофос), розчинники, нові штучні килимові покриття та засоби для їх чищення, "євроремонтні" клеї, лаки, формальдегіди, сучасні миючі засоби з активними відбілювачами та біодобавками, продукти горіння пластику. Серeд ліків - динітрохлобензол для лікування бородавок, антибіотики пролонгованої дії, деякі анестетики загальної дії, серед їжі - окремі види харчових добавок. При цьому найбільш важливим є те, що СХВ розвивається за малого рівня впливу, коли типове хімічне або радіаційне (Чорнобиль) ураження не виникає.

Кількість хворих із СХВ зростає з кожним днем. Так, у США зареєстровано близько 5 млн. таких пацієнтів. Тому останнім часом СХВ називають "диванною чумою ХХІ століття". На жаль, точних даних щодо поширеності СХВ в Україні немає. СХВ спостерігається переважно у дорослих незалежно від віку та професійної належності. Відмічено, що цю патологію у два рази частіше спостерігають серед чоловіків, які займаються переважно розумовою працею. Це дало підставу визначити СХВ "хворобою бізнесменів".

Питання про етіологію та патогенез СХВ не можна вважати остаточно вирішеним. Припускають, що він розвивається в результаті хронічного стресу, під час тривалих розумових та (або) фізичних навантажень, що призводить до "виснаження" організму. Усе це спричинено швидкими темпами життя, урбанізацією, економічною нестабільністю. Також розвиток СХВ пов'язують із забрудненням навколишнього середовища (особливо токсичними продуктами), незбалансованим харчуванням, гіподинамією, впливом радіації. Існує гіпотеза, що СХВ є генетично детермінованим захворюванням і йому властива певна сімейна схильність. Доведено, що психічна або фізична травма (у тому числі сексуальне насильство), особливо нанесена в дитинстві, є підгрунтям для розвитку різноманітних патологічних станів, зокрема СХВ. Висловлюються думки про можливу роль інфекційного агента; таких вірусів , як "пінявий" вірус, віруси герпесу 6,7,8 типів, типу Епштейна - Барр, цитомегаловірус.

Клінічна картина при СХВ досить різноманітна. Хвороба може починатися як поступово - в результаті дії постійного стресу, тривалих навантажень і "виснаження організму", так і раптово - після перенесеної інфекції. Хворі мають багато скарг, що пов'язані з поганим самопочуттям. Багато з них намагається відшукати в себе якусь соматичну патологію. Таке ставлення до хвороби призводить до швидшого прогресування СХВ. Американською колегією ревматологів для діагностики СХВ рекомендовано враховувати 2 основні симптоми:

1. Раптове виникнення слабості, її прогресування, відсутність ефекту після відпочинку та зниження працездатності протягом останніх 6 міс.

2. Відсутність інших чинників або захворювань, що могли б спричинити таку втомленість.

Крім того, враховують 11 незначних симптомів:

1. Прогресуюча або тривала втомленість, особливо після фізичних навантажень, що раніше переносилися легко.

2. Субфебрилітет (незначне підвищення температури тіла).

3. Частий біль у горлі.

4. Болючі лімфовузли.

5. М'язова слабкість.

6. Біль у м'язах.

7. Порушення формули сну (безсоння вночі та сонливість удень).

8. Частий головний біль.

9. Мігруючий біль у суглобах.

10. Нейропсихічні розлади: підвищена чутливість до світла, розлади зору (плями перед очима), погіршення пам'яті, дратівливість, нерішучість, зниження концентрації уваги.

11. Депресія або постійні безпричинні коливання настрою.

Доведено, що з часом СХВ має тенденцію до прогресування, знижує якість життя, і поступово функціональна патологія трансформується в органічну.

Діти також страждають на СХВ. Точної статистики захворюваності серед дітей немає, але вважають, що останніми роками кількість випадків СХВ у дітей значно збільшилася. Можливо, це пов'язано з тим, що батьки вимагають від дітей забагато: дитина повинна вирости високоінтелектуальною, має все знати та вміти. І далеко не завжди ці сподівання збігаються з інтересами та можливостями дитини.

СХВ зазвичай виникає восени, з початком навчального року. Діти пропускають заняття або їм потрібен тривалий відпочинок після уроків.

У дітей та підлітків найчастіше відмічаються такі скарги:

- слабість, підвищена втомлюваність;

- головний біль у різних ділянках голови, запаморочення;

- біль у ділянці серця колючого характеру;

- гіпотонія;

- напади з втратою свідомості;

- постійні безпричинні коливання настрою;

- погана концентрація уваги, зниження успішності у школі;

- метеочутливість, непереносимість поїздок у транспорті;

- порушення формули сну;

- субфебрилітет;

- відчуття нестачі повітря.

Під час обстеження у хворих виявляють різноманітні функціональні розлади, тому вважають такий стан проявом вегето-судинної дистонії.

Лікування СХВ вимагає терпіння не тільки від пацієнта, але і від лікаря. Річ у тім, що ряд факторів може сприяти тривалому протіканню цього синдрому. До числа цих факторів відносять перш за усе уяву пацієнта, що певний вид діяльності супроводжується погіршенням його стану. Тверда упевненість у фізичній причині хвороби, зосередження уваги на фізичних відчуттях і свідомість того, що симптоматика погано контролюється лікарем, за типом домінанти теж впливають на підвищення ступеня вираження втоми. Власне тому основу лікування СХВ складає так звана когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Дане лікування спрямоване на зміну особливостей пізнання і поведінки, зумовлених цим станом.

Стрижневі моменти КПТ включають в себе пояснення причинної моделі СХВ, мотивацію для КПТ, переоцінку та зміну станів, пов'язаних з утомою, досягнення і підтримання базового рівня фізичної (!) активності, поступове її збільшення, планування професійної реабілітації та покрокове вирішення задач (pacing) - кожну передбачену для вирішення задачу слід розбити на декілька окремих, достатньо легко виконуваних з перервою для відпочинку між ними - тобто управління способом життя, який дозволяє оптимально зберегти співвідношення між працею, відпочинком та фізичною активністю. КПТ за певних обставин може бути доповнена ліками, однак конкретні препарати для конкретного пацієнта може призначити тільки лікар з урахування симптоматики СХВ.

5. Конфлікти: види, наслідки. До шкідливих психічних факторів зовнішнього середовища відносяться і ті, які в силу особливостей існування людини (постійний контакт з істотами свого виду) можуть негативним чином впливати на його фізичний та психічний стaн, працездатність, здоров'я. У першу чергу мова йде про конфлікти.

Виділяють декілька типів конфліктів. Вкажемо на найбільш часті.

1. Психологічні. Найбільш поширеним прикладом цих конфліктів є конфлікт між бажанням вчинити протиправний поступок різного ступеня і ризиком покарання за нього. Тут існує нестійка рівновага, і рішення людини може бути спрямоване як на блокування протиправної дії, так і на її вчинення, незважаючи на ризик покарання, і людина завжди чинить спробу уникнути обох неприємностей, особливо другої. Для окремих людей суспільство створює певного роду бар'єри. Вони можуть бути фізичними (ізоляція) або духовними (соціальні норми, релігійні, національні переконання та ін.).

Міри виходу з цієї ситуації різноманітні. Це може бути, наприклад, сублімація (енергія некоректного бажання переводиться на корисну діяльність) або ізоляція (вихід з ситуації, яка спричинила виникнення такого конфлікту).

2.Сімейні конфлікти. Власне вони у 70-80 % випадків призводять до виникнення кризових ситуацій. До складових цих конфліктів відносять фізичний, сексуальний, матеріальний, культурний, психологічний фактори.

Особливий вид сімейних конфліктів - конфлікт "батьки-діти". В його основі лежить принцип: батьки борються за владу над дитиною, дитина - за незалежність.

Виділено два фактори, які незмінно супроводжуються виникнення цього виду конфлікту - підвищена опіка над дитиною, яка призводить до того, що дитина увійде в життя вередливою, не здатною самостійно приймати рішення, брати на себе відповідальність за свої вчиники, і недостатня опіка. В останньому випадку дитина часто ігнорує правила і закони суспільства, вчиняє протиправні дії і до усіх людей відноситься як до ворогів. Слід згадати також і про такі види сімейних конфліктів як спадкові, конфлікт за типом "свекруха-невістка", конфлікти на сексуальному грунті й ревнощі.

Найбільш небезпечними є власне ревнощі. Цей комплекс переживань характеризується складною психологічною реакцією людини і різними типами емоцій (ненависть, тривога, гнів, жадоба помсти) і найбільш неадекватними поступками (травми, убивства), оскільки ревнощі не рахуються з логікою здорового глузду і вимогами законів.

Слід вказати на вкрай негативний вплив алкоголю на виникнення й розвиток конфліктної ситуації. Розгальмовуючи підкіркові структури і блокуючи гальмівний вплив кори головного мозку, а, значить, і її вірну оцінку ситуації, алкоголь спричиняє вкрай негативні наслідки конфлікту, коли, здається, й привід для його виникнення є дріб'язковим.

3. Конфлікт зі самим собою. Це конфлікт внутрішній, дуже частою причиною якого є суперництво. Його основою є:

- постійне порівняння себе з іншою людиною і прагнення обійти інших;

- людина не просто прагне досягнення успіху, вона прагне стати найкращою, хоча психофізіологічних задатків для цього немає, і вона пасивно ставиться до праці, навчання та ін;

- постійний аналіз досягнень друзів, знайомих і переживання чужого успіху як власної невдачі;

- почуття своєї неповноцінності, яке у більшій чистині випадків є хибним. Слід просто зрозуміти, що на даний момент людина не знайшла способу самореалізації і реалізації тих позитивних якостей, якими вона володіє (наприклад, вибір навчального вузу або роботи, яка не відповідає його психофізіологічним задаткам). Цей вид внутрішнього конфлікту призводить до виникнення такої емоції, як заздрість, заздрощі до тих, кому, на думку людини, більше таланить у житті, хто живе краще матеріально або духовно, хто досяг успіху у житті. Ця емоція може проявлятися або відкрито (менш небезпечно) або закрито (бажання постійно шкодити такій людині). Підсилюючи існуючу від природи своєрідну "ворожість" людей одна до одної, з плином часу заздрість набуває форми страху, страх посилює почуття заздрості - коло замикається. Ситуація ускладнюється ще й тим, що успіхом захоплюються усі без виключення, й лише деякі особи можуть критично оцінити той метод, за допомогою якого це було досягнуто. Водночас такі риси людини, як гуманізм, безкорисливість, дотримання "Десяти заповідей", любов до ближнього належними чином оцінювали й оцінюються в усі часи.

Наслідком конфліктів є агресивна поведінка або й злочин. Під агресивною поведінкою розуміють такі слова і вчинки, які у 100 % випадків викликають в іншої людини негативні зміни. Виділяють вербальну (словесну) агресію, агресію поведінки (наприклад, биття посуду), загрозу убивства та пряму агресію (нанесення тілесних ушкоджень). Найтяжчим наслідком конфлікту є злочин - спричинення іншій людині тяжких тілесних ушкоджень або й смерті.

Що слід пам'ятати? Що усі наші слова, поступки, дії відразу, "на чистовик" заносяться у книгу життя і змінити що-небудь уже стає неможливим (!), і що рани, нанесені словом, ніколи не заживають. І, звичайно, люди не прощають словесних образ, навіть якщо люблять вас або просто добре до вас відносяться. Тому краще прикушувати собі, як-то кажуть, язика, або вже розбити китайський сервіз, аніж образити людину словом чи дією. Це дешевше обійдеться у перспективі, коли прийдеться ці відносини поновлювати.

 



Додаткова література | Основна література

Правові основи безпеки життєдіяльності. | Поняття про навколишнє середовище (атмосфера, гідросфера, літосфера). | Основні визначення здоров'я і вплив на нього навколишнього середовища. | Особливості формування здоров'я молоді в Україні перехідного періоду. | Основна література | Ускладнення травм. | Грози і ураження блискавкою. | Вплив на організм синтетичних миючих засобів. | Основна література | Біоетика та біобезпека - основні поняття. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати