Головна

Розділ XII

  1. ВИМОГИ БОЙОВИХ ДОКУМЕНТІВ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ БОЙОВОЇ ПІДГОТОВКИ В ПІДРОЗДІЛАХ ВІЙСЬК ППО СВ
  2. Висновки до 3 розділу
  3. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
  4. ДІЯЛЬНІСТЬ ОФІЦЕРІВ-ПСИХОЛОГІВ ІЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ У ПІДРОЗДІЛІ
  5. Доручення слідчого оперативному підрозділу.
  6. Задачі до розділу 1.2
  7. Задачі до розділу 10.1

ВИМОГИ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ

ТОРГІВЛІ

Стаття 81. Призначені прикордонні інспекційні пости

1. Ввезення на територію України, транзит і вивезення з

території України товарів здійснюються виключно через призначені

прикордонні інспекційні пости, які мають карантинні станції та

призначені для ввезення та вивезення товарів (далі - призначені

прикордонні інспекційні пости).

2. Ветеринарно-санітарні, технічні та виробничі умови на

призначених прикордонних інспекційних постах повинні визначатися

Департаментом та бути прийнятними для таких цілей:

1) проведення клінічного огляду тварин та відбору зразків від

таких тварин або інших товарів для діагностичних і лабораторних

досліджень;

2) ізоляції тварин, що страждають на хвороби тварин чи

недуги, або тварин, щодо яких є підозра захворювання;

3) проведення дезінфекції транспортних засобів, що

використовуються для перевезення товарів.

3. Усі товари, зазначені в частині першій цієї статті, що

надходять на прикордонний пост, який не є призначеним прикордонним

інспекційним постом, мають бути направлені до найближчого

призначеного прикордонного інспекційного поста.

Стаття 82. Товари та інші продукти, ввезення яких на

територію України заборонено

1. Ввезення громадянами України, іноземцями та особами без

громадянства, які проживають/перебувають на території України,

неїстівних продуктів тваринного походження для власного

використання забороняється.

2. Забороняється ввезення на територію України живих

патогенних мікроорганізмів (у тому числі бактерій, вірусів,

грибків, рикетсій, мікоплазми, інших патогенних мікробів) та

патологічного матеріалу, що містить збудників хвороб тварин, за

винятком ввезення на територію України з метою проведення наукових

досліджень чи для інших дозволених цілей.

3. Ввезення на територію України мікроорганізмів та

патологічного матеріалу, що містить збудників хвороб тварин,

дозволяється на підставі дозволу на ввезення на територію України,

який видається Департаментом згідно із статтею 83 цього Закону.

4. Забороняється ввезення на територію України ветеринарних

препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, не

зареєстрованих згідно з цим Законом, за винятком випадків,

передбачених у статті 72 та частині дванадцятій статті 76 цього

Закону.

5. Дія цієї статті не поширюється на ввезення (вивезення)

мікроорганізмів, що є підконтрольним відповідним службам

Міністерства охорони здоров'я України.

Стаття 83. Дозволи на ввезення на територію України товарів

1. Одержання дозволів необхідне з метою недопущення ввезення

на територію України товарів, що містять збудників хвороб тварин.

2. Дозволи на ввезення на територію України товарів видаються

за умови:

1) отримання результатів визначення ефективності іноземної

ветеринарної служби країни походження продуктивних тварин та

репродуктивного матеріалу;

2) ввезення живих мікроорганізмів та патологічного матеріалу,

що містить збудників хвороб тварин;

3) початку ввезення інших товарів.

3. Разовий дозвіл на ввезення на територію України

ветеринарних препаратів може видаватися у випадках, передбачених

статтею 72 цього Закону.

4. Дозволи видаються Департаментом безоплатно протягом

30 днів з дати надходження документів на розгляд.

5. Підставою для відмови у видачі та анулювання дозволу є:

1) ймовірність занесення на територію України збудників

хвороб тварин;

2) ввезення на територію України товарів, заборонених на

підставі ветеринарно-санітарного статусу в країні походження чи

реекспорту;

3) ризик, пов'язаний із ввезенням на територію України або

транзитом товарів, є неприйнятним стосовно належного рівня захисту

здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей.

6. Порядок видачі дозволів на ввезення на територію України

товарів установлюється Кабінетом Міністрів України за погодженням

із спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у

сфері господарської діяльності.

7. Чинники, які необхідно враховувати при визначенні ризику,

пов'язаного із ввезенням на територію України товарів:

1) використання товарів за призначенням;

2) географічні та інші характеристики України, країни

походження та країн транзиту, які впливають на спроможність

збудників хвороби, що підлягає повідомленню, заноситися,

укорінюватися та поширюватися;

3) дія державних програм контролю хвороб тварин в Україні,

країні походження та країнах транзиту;

4) наявність у країні походження зон, вільних від хвороб, що

підлягають повідомленню, або зон із незначною присутністю хвороб,

що підлягають повідомленню, у разі якщо ризик передачі такої

хвороби відсутній або є мінімальним;

5) ефективність ветеринарної адміністрації країни походження,

яка визначається відповідно до статті 29 цього Закону;

6) ефективність заходів, які можуть застосовуватися в країні

походження на вимогу Департаменту для зменшення ризику,

пов'язаного з ввезенням на територію України, включаючи

профілактичний карантин тварин перед завантаженням, зазначення

потужності (об'єкта) походження, відбір зразків та лабораторні

дослідження для підтвердження відсутності хвороб, що підлягають

повідомленню, в країні походження. У разі необхідності ветеринарна

адміністрація країни-експортера надає належний доступ на

потужності (об'єкти) для проведення інспекції, тестів та інших

відповідних процедур щодо ветеринарно-санітарних заходів,

пов'язаних із вивезенням живих тварин та продукції тваринного

походження;

7) наявність у країні походження державних систем

ідентифікації і реєстрації тварин;

8) у разі ввезення на територію України тварин береться до

уваги очікувана ефективність профілактичного карантину тварин для

здійснення моніторингу здоров'я тварин.

8. Дозвіл на ввезення на територію України повинен визначати

ветеринарно-санітарні заходи, що мають бути здійснені експортером

до завантаження, імпортером - після ввезення на територію України,

а також будь-які декларації на доповнення до тих, які стосуються

відсутності клінічних ознак певних хвороб тварин, що підлягають

повідомленню, які повинні засвідчуватися міжнародним ветеринарним

сертифікатом. У разі ввезення на територію України живих

мікроорганізмів та патологічного матеріалу, що містить збудників

хвороб тварин, дозвіл на ввезення на територію України повинен

включати специфікацію ветеринарно-санітарних заходів, які

застосовуються імпортером для запобігання неконтрольованому

поширенню патогенного агента.

9. Дозвіл на ввезення на територію України не вимагається для

імпорту неїстівних продуктів тваринного походження, якщо їх було

піддано технічним процедурам, які виключають можливість передачі

хвороб, що підлягають повідомленню.

10. Рішення про відмову в наданні дозволу на ввезення на

територію України має бути вмотивоване і надається заявнику без

затримки. Таке рішення може бути оскаржено в установленому законом

порядку.

11. Департамент зобов'язаний повідомити шляхом розміщення на

своєму веб-сайті перелік товарів відповідно до країн їх

походження, з яких товари не можуть бути імпортовані згідно з

ветеринарно-санітарним станом країни, а також інформувати

заінтересовані державні органи про заборону ввезення на територію

України товарів відповідно до ветеринарно-санітарного стану

країни.

Стаття 84. Повідомлення державних інспекторів ветеринарної

медицини про ввезення на територію України

живих тварин

1. Імпортер або особа, яка відповідає за відправлення вантажу

з тваринами, що потребують профілактичного карантину тварин після

ввезення, зобов'язані інформувати відповідну регіональну службу

ветеринарної медицини не пізніше ніж за три робочих дні до

прибуття такого вантажу з тваринами.

2. Порядок та форма повідомлення регіональної служби

визначаються Департаментом.

Стаття 85. Вимоги до вантажів товарів, що ввозяться на

територію України або переміщуються транзитом

1. Вантажі з товарами, що ввозяться на територію України,

повинні:

1) бути вільними від хвороб, що підлягають повідомленню,

згідно з вимогами МЕБ;

2) супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних

сертифікатів, підписаних державним інспектором ветеринарної

медицини країни походження, як це передбачається відповідними

ветеринарно-санітарними заходами;

3) супроводжуватися дозволом на ввезення на територію

України, якщо це вимагається ветеринарно-санітарними заходами;

4) у разі ввезення на територію України живих тварин -

походити з країн або зон, які є вільними від хвороб, що підлягають

повідомленню, або у випадках, рекомендованих МЕБ, - із зон з

низьким рівнем присутності хвороби, що підлягає повідомленню, в

межах країни походження та не транспортуватися через територію,

щодо якої існують обмеження, підтверджені відповідною міжнародною

організацією або ветеринарною адміністрацією країни походження чи

транзиту;

5) бути ідентифікованими відповідно до законодавства

країни-імпортера.

2. Транзит вантажів з живими тваринами здійснюється за умови

дотримання вимог, передбачених у пункті 1 частини першої цієї

статті.

3. Транзит через територію України вантажів з неїстівними

продуктами тваринного походження та репродуктивним матеріалом

здійснюється згідно із встановленим загальним порядком транзиту

інших товарів.

4. Перелік товарів із зазначенням кодів за Українською

класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (2371а-14,

2371б-14, 2371в-14, 2371г-14), щодо яких повинні застосовуватися

ветеринарно-санітарні заходи при ввезенні на митну територію

України та вивезенні з цієї території, встановлюється Кабінетом

Міністрів України.

Стаття 86. Ввезення на територію України екзотичних тварин

Для ввезення на територію України екзотичних тварин (які за

звичайних умов не зустрічаються в Україні) імпортер зобов'язаний,

якщо цього вимагають відповідні міжнародні договори, надати

документи від компетентного органу країни походження з питань

захисту природних ресурсів, що підтверджують, що цей орган

дозволяє вивезення з її території таких тварин.

Стаття 87. Стандартний прикордонний ветеринарно-санітарний

контроль

1. Усі об'єкти ветеринарно-санітарного контролю і нагляду, що

ввозяться на територію України чи переміщуються територією

України, підлягають стандартному прикордонному

ветеринарно-санітарному контролю у формі інспектування, яке

проводиться шляхом:

1) перевірки дійсності дозволу на ввезення на територію

України, який супроводжує вантаж;

2) якщо згідно з ветеринарно-санітарними заходами вимагається

міжнародний ветеринарний сертифікат, - перевірки того, що такий

сертифікат, яким супроводжується вантаж, є повним та автентичним,

а також того, що товари, зазначені в міжнародному ветеринарному

сертифікаті, відповідають тим, що містяться у вантажі;

3) виявлення у тварин ознак хвороб, що підлягають

повідомленню.

2. Ввезення вантажу в Україну або його транзит територією

України здійснюється за таких умов:

1) вантаж супроводжується дійсним дозволом на ввезення на

територію України, якщо такий дозвіл вимагається згідно з

ветеринарно-санітарними заходами;

2) міжнародний ветеринарний сертифікат є повним, автентичним

та відповідає товарам, які містяться у вантажі, якщо міжнародний

ветеринарний сертифікат вимагається згідно з

ветеринарно-санітарними заходами;

3) у товарах не виявлено симптомів або інших ознак хвороб, що

підлягають повідомленню;

4) виконується принаймні одна з таких умов:

а) у разі транзиту вантажу, за умови якщо опломбування,

здійснене митним органом країни відправлення, не пошкоджено;

б) товар підпадає під дію двосторонніх договорів про визнання

еквівалентності спеціальних або загальних ветеринарно-санітарних

заходів між країною походження та Україною;

в) попередні вантажі з аналогічними товарами з країни

походження та/або конкретної потужності (об'єкта) країни

походження супроводжувалися дійсними міжнародними ветеринарними

сертифікатами;

г) вантаж становить низький рівень ризику для тварин даної

місцевості відповідно до вимог, що застосовуються до товарів на

стадії ввезення та після нього.

3. У разі якщо стандартний ветеринарно-санітарний

прикордонний контроль дає підстави дійти висновку, що міжнародний

ветеринарний сертифікат є неповним, не відповідає товарам, які

містяться у вантажі, або є сумніви щодо дійсності міжнародного

ветеринарного сертифіката, державний прикордонний інспектор

ветеринарної медицини застосовує положення статті 90 цього Закону.

4. Розширений ветеринарно-санітарний контроль вантажу

проводиться у разі, якщо вантаж визначено для проведення

останнього в межах програми вибіркового ветеринарно-санітарного

контролю або якщо на підставі професійного висновку державного

прикордонного інспектора ветеринарної медицини ризик для здоров'я

тварин чи людей, який становить вантаж, є високим. При оцінці

ризику для здоров'я тварин та людей, який становить товар у

вантажі, слід брати до уваги:

1) результати стандартного прикордонного

ветеринарно-санітарного контролю товарів;

2) наявність двосторонніх договорів щодо визнання

еквівалентності спеціальних або загальних ветеринарно-санітарних

заходів між Україною та країною походження;

3) здійснення відповідних ветеринарно-санітарних заходів

стосовно товарів, як це зазначається у дозволі на ввезення на

територію України, перед та/або після ввезення, якщо це необхідно;

4) статистичні дані щодо визнання недійсними міжнародних

ветеринарних сертифікатів, які засвідчували відсутність хвороб

тварин у вантажах з аналогічними товарами з відповідної країни

походження та/або конкретної потужності (об'єкта), з якої походить

товар.

5. Вантажі, що ввозяться на територію України, вважаються

такими, що не потребують розширеного ветеринарно-санітарного

контролю, якщо певна кількість попередніх вантажів з аналогічними

товарами з відповідної країни походження та/або конкретної

потужності (об'єкта) походження супроводжувалася дійсними

міжнародними ветеринарними сертифікатами і результати стандартного

прикордонного ветеринарно-санітарного контролю не дають підстав

вимагати проведення розширеного ветеринарно-санітарного контролю.

6. Розширений ветеринарно-санітарний контроль повинен

проводитися відповідно до положень статті 89 цього Закону.

7. Департамент встановлює кількість попередніх вантажів з

аналогічними тваринами або аналогічними іншими товарами з певної

країни походження та/або потужності (об'єкта) походження, які

супроводжувалися дійсними міжнародними ветеринарними

сертифікатами, що виключає необхідність проведення розширеного

ветеринарно-санітарного контролю.

Стаття 88. Вибірковий ветеринарно-санітарний контроль

1. Відібрані за державною програмою вибіркового

ветеринарно-санітарного контролю вантажі з товарами, що ввозяться

на територію України, повинні піддаватися обов'язковому

розширеному ветеринарно-санітарному контролю згідно з положеннями

статті 89 цього Закону.

2. Обов'язковий розширений ветеринарно-санітарний контроль

застосовується за державною програмою вибіркового

ветеринарно-санітарного контролю протягом календарного року до

спеціально визначеного відсотка вантажів з товарами,

класифікованими за трьома категоріями: живі тварини; неїстівні

продукти тваринного походження; інші товари.

3. Відсоток вантажів, зазначений у частині другій цієї

статті, має визначатися на основі даних щодо виявлення хвороб, що

підлягають повідомленню, або інших хвороб тварин у вантажах кожної

категорії товарів та інших чинників, що впливають на ризики для

життя та здоров'я тварин, які пов'язані з імпортними вантажами з

товарами.

4. Спеціально визначені відсотки вантажів товарів, до яких

застосовується розширений ветеринарно-санітарний контроль,

встановлюються Департаментом до початку кожного календарного року.

Стаття 89. Розширений ветеринарно-санітарний контроль

1. Якщо державний прикордонний інспектор ветеринарної

медицини має підозру, що ввезення на територію України або

транзитний вантаж з товарами не відповідає необхідним умовам для

ввезення на територію України або транзиту, вживаються такі

заходи:

1) державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини

негайно повідомляє про це Головному державному інспектору

ветеринарної медицини України, який у свою чергу негайно

повідомляє ветеринарну адміністрацію країни походження і останньої

країни транзиту, а також імпортеру або власнику вантажу;

2) вантаж підлягає ізоляції в карантинній станції на

призначеному прикордонному інспекційному посту, а державний

прикордонний інспектор ветеринарної медицини в разі необхідності

повинен відібрати зразки товарів за процедурою, зазначеною у

відповідному зводі правил, та направити зразки до уповноваженої

лабораторії, обладнаної для проведення необхідних досліджень, з

метою підтвердження або усунення підозри;

3) у разі усунення підозри державний прикордонний інспектор

ветеринарної медицини видає ветеринарне свідоцтво для забезпечення

переміщення вантажу територією України, після чого вантаж підлягає

проходженню подальших митних процедур, передбачених

законодавством;

4) у разі підтвердження наявності у тварин особливо

небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, тварини забиваються,

а їх туші та супутні об'єкти утилізуються або знищуються у спосіб,

що гарантує неможливість перенесення хвороби, за рахунок власника

або перевізника. Якщо вантаж складається з інших, ніж живі

тварини, товарів, ці товари утилізуються або знищуються у спосіб,

що гарантує неможливість перенесення хвороби, за рахунок власника

або імпортера;

5) у разі підтвердження наявності ендемічної хвороби, що

підлягає повідомленню, стосовно якої застосовується державна

програма контролю, або підтвердження зараження тварин хворобою,

яка може спричинити підвищення рівня захворюваності на ендемічні

хвороби тварин в Україні, вантаж підлягає:

а) поверненню до країни походження за рахунок власника або

перевізника, якщо таке повернення не становитиме загрози для

здоров'я тварин;

б) технічній переробці з метою ліквідації патогенного агента

хвороби тварин за згодою власника та з дотриманням необхідних

ветеринарно-санітарних заходів;

в) знищенню відповідно до положень пункту 4 частини першої

цієї статті.

2. Про підтвердження або усунення підозри про хворобу тварин

та здійснення подальших заходів Головний державний інспектор

ветеринарної медицини України негайно повідомляє ветеринарну

адміністрацію країни походження та імпортера та/або власника

вантажу.

Стаття 90. Процедури, що застосовуються, якщо міжнародний

ветеринарний сертифікат не є прийнятним

1. Якщо державний прикордонний інспектор ветеринарної

медицини дійде висновку, що міжнародний ветеринарний сертифікат,

яким супроводжується вантаж з товарами, є неповним чи підробленим

або іншим чином сфальсифікованим, чи дійде висновку, що товари у

вантажі не відповідають зазначеним у міжнародному ветеринарному

сертифікаті, що супроводжує вантаж, вантаж має бути затриманий на

призначеному прикордонному інспекційному посту, про що

повідомляється Головному державному інспектору ветеринарної

медицини України або його призначеному представнику.

2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України

або його призначений представник має негайно зв'язатися з

ветеринарною адміністрацією країни походження для консультацій та

спільного визначення заходів, яких необхідно вжити до цього

вантажу.

3. У разі підтвердження факту, що міжнародний ветеринарний

сертифікат не є прийнятним, вантаж має бути повернутий у країну

відправлення або знищений за рахунок власника товару чи

перевізника.

Стаття 91. Обмеження ввезення на територію України та

транзиту внаслідок спалаху особливо небезпечної

хвороби, занесеної до списку МЕБ, у країні

походження або транзиту

1. Ввезення імпортного або транзитного вантажу з тваринами не

дозволяється незалежно від наявності дозволу на ввезення на

територію України або транзит, якщо:

1) присутність особливо небезпечної хвороби, занесеної до

списку МЕБ, до якої ці тварини є сприйнятливими, підтверджено в

країні походження або в зоні, з якої походять тварини;

2) присутність особливо небезпечної хвороби, занесеної до

списку МЕБ, до якої ці тварини є сприйнятливими, підтверджено в

одній або більше країнах транзиту на території або на територіях,

через які переміщувався вантаж з тваринами.

2. За вищезазначених обставин Департамент повинен зупинити

цей вантаж на кордоні та після консультацій з ветеринарною

адміністрацією країни походження негайно повернути вантаж до

країни походження, а в разі високого ризику - знищити тварин у

такий спосіб, щоб мінімізувати ризик проникнення або поширення

особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, за рахунок

власника вантажу.

Стаття 92. Вимоги щодо карантину тварин, які ввозяться на

територію України

1. Тварини, які ввозяться на територію України, крім

призначених для забою, підлягають профілактичному карантину з

метою перевірки стану їх здоров'я.

2. Тривалість профілактичного карантину тварин та методи

діагностичного контролю перевірки стану їх здоров'я визначаються у

відповідних зводах правил, які затверджуються Департаментом згідно

з вимогами МЕБ. Місце проведення профілактичного карантину тварин,

особи, які здійснюють відповідні процедури, визначаються та

контролюються державною службою ветеринарної медицини.

Стаття 93. Процедури, що застосовуються на територіях та в

приміщеннях складів тимчасового зберігання,

митних ліцензійних складів, у спеціальних митних

зонах, магазинах безмитної торгівлі та інших

місцях, де знаходяться або можуть знаходитися

товари і транспортні засоби, що підлягають митному

контролю, чи провадиться діяльність, контроль

за якою покладено законом на митні органи

Усі товари, що надходять до територій та приміщень складів

тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних

митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де

знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що

підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль

за якою покладено законом на митні органи, також підлягають

обов'язковому державному ветеринарно-санітарному контролю.

Стаття 94. Документи, якими супроводжуються вантажі товарів,

що вивозяться з території України

Вантажі з товарами, що вивозяться з території України,

повинні:

1) супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних

сертифікатів, підписаних та виданих державним прикордонним

інспектором ветеринарної медицини, що засвідчують відсутність

клінічних ознак хвороби тварин, та містити інші декларації

відповідно до вимог МЕБ та країни призначення;

2) якщо це вимагається країною призначення - супроводжуватися

документами або мати маркування, що дозволяє визначити потужність

(об'єкт), з якої походять товари.

Стаття 95. Видача міжнародних ветеринарних сертифікатів на

вантажі товарів, що вивозяться з території України

1. Сертифікат на експортні вантажі з товарами, які повинні

супроводжуватись оригіналами міжнародних ветеринарних

сертифікатів, що засвідчують відповідність вантажу вимогам у

країні призначення, видається не раніше ніж за 72 години до

завантаження на експортний засіб транспортування.

2. Відповідність умовам сертифікації країни призначення

визначається на підставі ветеринарного свідоцтва, виданого до

завантаження і транспортування вантажу територією України, якщо

умови ветеринарного свідоцтва є однаковими з умовами країни

походження, а в разі вивезення з території України тварин - дата

на зазначеному ветеринарному свідоцтві має бути такою, що не

перевищує 72 години до остаточного завантаження на експортний

транспортний засіб.

Якщо ветеринарне свідоцтво не видано до завантаження та

транспортування вантажу по території України або інформація, що

міститься у ветеринарному свідоцтві, не відповідає вимогам до

такої інформації країни призначення, перевірку виконання вимог

країни призначення здійснює державний прикордонний інспектор

ветеринарної медицини.

У разі закінчення строку дії ветеринарного свідоцтва повторна

сертифікація свідоцтва здійснюється згідно з вимогами країни

призначення.

3. Якщо вантаж відповідає вимогам країни призначення,

державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини підписує і

видає міжнародний ветеринарний сертифікат відповідно до вимог

країни призначення.

4. Якщо будь-який вантаж визнається таким, що не відповідає

вимогам країни призначення, міжнародний ветеринарний сертифікат на

нього не видається та вивезення його за межі України не

дозволяється. Власник або особа, яка відповідає за вантаж, повинна

негайно вжити заходів, визначених державним прикордонним

інспектором ветеринарної медицини у відповідному приписі.

5. Міжнародний ветеринарний сертифікат має бути надрукованим,

мати серійний номер та відповідати типовій формі сертифіката,

встановленій відповідними міжнародними організаціями, або за

змістом і формою відповідати вимогам країни призначення.

Стаття 96. Заходи, що здійснюються у зв'язку із загрозою

хвороби тварин

Якщо існує високий ризик занесення збудників хвороби тварин,

що підлягає повідомленню, на територію України з території

сусідньої країни або її передачі через експортні чи транзитні

вантажі, Головний державний інспектор ветеринарної медицини

України може видати розпорядження про встановлення на території,

де є така загроза:

1) контролю за пересуванням товарів на прикордонних

територіях, де є така загроза, включаючи дороги, мости та пороми;

2) заборони, обмежень або режиму обов'язкового попереднього

умовного дозволу на ввезення на територію України, вивезення з

території України або транзит товарів у зв'язку з ризиком,

пов'язаним з переміщенням товарів з таких територій або через них;

3) обов'язкової дезінфекції транспортних засобів, що

перетинають кордон з території, де існує загроза.

 



Розділ XI | Розділ XIII

Розділ I | Розділ II | Розділ III | Розділ IV | Розділ V | Розділ VI | Розділ VII | Розділ VIII | Розділ IX | Розділ X |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати