Головна

Розділ III

  1. ВИМОГИ БОЙОВИХ ДОКУМЕНТІВ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ БОЙОВОЇ ПІДГОТОВКИ В ПІДРОЗДІЛАХ ВІЙСЬК ППО СВ
  2. Висновки до 3 розділу
  3. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
  4. ДІЯЛЬНІСТЬ ОФІЦЕРІВ-ПСИХОЛОГІВ ІЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ У ПІДРОЗДІЛІ
  5. Доручення слідчого оперативному підрозділу.
  6. Задачі до розділу 1.2
  7. Задачі до розділу 10.1

ДЕРЖАВНИЙ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИЙ

КОНТРОЛЬ ТА НАГЛЯД

Стаття 10. Посадові особи, які здійснюють державний

ветеринарно-санітарний контроль

1. Державний ветеринарно-санітарний контроль здійснюється

державними інспекторами ветеринарної медицини.

2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України

може надавати лікарям ветеринарної медицини, які працюють у

державних установах ветеринарної медицини, та ліцензованим лікарям

ветеринарної медицини повноваження державного інспектора

ветеринарної медицини на проведення державного

ветеринарно-санітарного контролю. Втручання в роботу уповноважених

лікарів ветеринарної медицини щодо здійснення державного

ветеринарно-санітарного контролю забороняється.

3. Державний ветеринарно-санітарний контроль на об'єктах

окремих центральних органів виконавчої влади за погодженням з

Департаментом може здійснюватися підрозділами ветеринарної

медицини цих органів.

Стаття 11. Права та обов'язки посадових осіб, які здійснюють

державний ветеринарно-санітарний контроль

1. Державні інспектори ветеринарної медицини та уповноважені

лікарі ветеринарної медицини, які здійснюють державний

ветеринарно-санітарний контроль, мають право:

1) перевіряти під час транспортування об'єктів державного

ветеринарно-санітарного контролю та нагляду додержання

ветеринарно-санітарних заходів і наявність відповідних супровідних

ветеринарних документів;

2) перевіряти безпечність неїстівних продуктів тваринного

походження, у тому числі шляхом розширеного

ветеринарно-санітарного контролю, щодо їх відповідності вимогам

законодавства та технічним регламентам;

3) проводити відбір зразків товарів та інших об'єктів

державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду для

проведення ветеринарно-санітарної експертизи;

4) проводити оцінку зразків неїстівних продуктів тваринного

походження та інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного

контролю та нагляду з метою перевірки додержання

ветеринарно-санітарних заходів і мінімальних показників якості,

встановлених відповідними технічними регламентами;

5) перевіряти ветеринарно-санітарний стан виробничих

приміщень та умов зберігання репродуктивного матеріалу;

6) перевіряти дотримання ветеринарно-санітарних заходів на

потужностях (об'єктах), які використовуються для утримання тварин,

виробництва та обігу неїстівних продуктів тваринного походження,

ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів,

кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного

матеріалу, засобів догляду за тваринами;

7) вносити пропозиції щодо призупинення, поновлення або

анулювання (скасування) експлуатаційних дозволів;

8) здійснювати інспектування та в разі необхідності видавати

розпорядження або приписи щодо дезінфекції транспортних засобів,

які переміщувалися через карантинні зони хвороб, що підлягають

повідомленню;

9) здійснювати стандартний прикордонний

ветеринарно-санітарний контроль за об'єктами державного

ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що перевозяться

транзитом;

10) здійснювати стандартний прикордонний

ветеринарно-санітарний контроль, а за необхідності - вибірковий

або розширений контроль за об'єктами державного

ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що імпортуються або

експортуються;

11) видавати міжнародні ветеринарні сертифікати на товари, що

експортуються.

2. Державні інспектори ветеринарної медицини та уповноважені

лікарі ветеринарної медицини, які здійснюють державний

ветеринарно-санітарний контроль, зобов'язані:

1) додержуватися вимог законів і нормативно-правових актів з

питань ветеринарної медицини та охорони праці;

2) негайно повідомляти керівників відповідних державних

органів ветеринарної медицини про виявлені порушення

ветеринарно-санітарних заходів, встановлених законодавством.

Стаття 12. Посадові особи, які здійснюють державний

ветеринарно-санітарний нагляд

1. Державний ветеринарно-санітарний нагляд здійснюється

Головним державним інспектором ветеринарної медицини України,

головними державними інспекторами ветеринарної медицини Автономної

Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст,

районів, головними державними інспекторами ветеринарної медицини

регіональних служб, їх заступниками та державними інспекторами

ветеринарної медицини.

2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України

координує здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду.

3. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України

може надавати лікарям ветеринарної медицини, які працюють у

державних установах ветеринарної медицини, та ліцензованим лікарям

ветеринарної медицини повноваження державного інспектора

ветеринарної медицини на здійснення державного

ветеринарно-санітарного нагляду.

4. Посадові особи, які здійснюють державний

ветеринарно-санітарний нагляд, забезпечуються форменим одягом у

порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, за рахунок

коштів Державного бюджету України.

5. Зразки форменого одягу і знаки розрізнення для посадових

осіб, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд,

затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13. Права та обов'язки державних інспекторів

ветеринарної медицини, які здійснюють

державний ветеринарно-санітарний нагляд

1. Державні інспектори ветеринарної медицини, які здійснюють

державний ветеринарно-санітарний нагляд, мають право:

1) з метою здійснення ветеринарно-санітарного нагляду

протягом робочого часу мати безперешкодний доступ до потужностей

(об'єктів), які використовуються для виробництва, переробки та

обігу товарів, ветеринарних препаратів, кормових добавок,

преміксів, кормів;

2) у разі спалаху хвороби, що підлягає повідомленню, у

будь-який час мати безперешкодний доступ до потужностей

(об'єктів), які здійснюють виробництво або обіг товарів, якщо такі

потужності (об'єкти) розташовані в межах карантинної зони, для

перевірки їх ветеринарно-санітарного стану та/або товарів та/або

виконання необхідних заходів, які встановлюються під час карантину

тварин;

3) одержувати інформацію, необхідну для встановлення

ветеринарно-санітарного стану та забезпечення безпечності товарів,

виявлення причин хвороби тварин, з метою визначення

ветеринарно-санітарного статусу відповідної зони;

4) перевіряти стан здійснення державного

ветеринарно-санітарного контролю;

5) видавати накази, розпорядження та приписи про обов'язкові

для виконання ветеринарно-санітарні заходи (включаючи забій,

вимушений забій тварин, знешкодження, утилізацію або знищення

товарів, дотримання процедур переробки, утилізації або знищення

об'єктів, якщо вони є носіями хвороб, що підлягають повідомленню,

або в разі виникнення підозри, що ці об'єкти заражені чи є носіями

хвороб, що підлягають повідомленню, чи містять забруднюючі

речовини, радіонукліди в кількостях, які перевищують максимальні

рівні залишків);

6) забороняти експорт, імпорт, транзит та інший обіг товарів

і засобів догляду за тваринами, які не відповідають

ветеринарно-санітарним заходам та/або технічним регламентам;

7) видавати накази, розпорядження та приписи стосовно

вилучення з обігу товарів та засобів догляду за тваринами, які не

відповідають ветеринарно-санітарним заходам або технічним

регламентам;

8) видавати розпорядження та приписи стосовно призупинення,

закінчення строку дії, поновлення і анулювання (скасування)

експлуатаційних дозволів та ветеринарних документів;

9) у разі необхідності утворювати комісії з числа експертів з

ветеринарної медицини із залученням спеціалістів ветеринарної

медицини з профільних науково-дослідних установ і вищих навчальних

закладів для ідентифікації хвороб тварин та причин їх загибелі;

10) обмежувати, забороняти або припиняти відповідно до

законодавства господарську діяльність юридичних або фізичних осіб

у разі порушення ними ветеринарно-санітарних заходів, встановлених

законодавством, якщо такі порушення можуть спричинити безпосередню

загрозу життю та/або здоров'ю людей і тварин;

11) організовувати проведення протиепізоотичних заходів

юридичними та фізичними особами, які здійснюють професійну

діяльність у галузі ветеринарної медицини;

12) накладати адміністративні стягнення відповідно до закону.

2. Державні інспектори ветеринарної медицини, які здійснюють

державний ветеринарно-санітарний нагляд, зобов'язані:

1) негайно після виявлення або виникнення підозри про спалах

особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, або іншої

хвороби, що підлягає повідомленню, або масового отруєння тварин

повідомляти відповідні органи виконавчої влади про необхідність

запровадження особливого режиму роботи потужностей (об'єктів) та

вжиття заходів боротьби з хворобою тварин;

2) повідомляти органи ліцензування в галузі ветеринарної

медицини про порушення ліцензійних умов суб'єктам ліцензування;

3) брати участь у діяльності державних комісій з прийняття в

експлуатацію потужностей (об'єктів), на яких виробляються об'єкти

державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду або які

використовуються для їх обігу.

Стаття 14. Гарантії прав посадових осіб, які здійснюють

державний ветеринарно-санітарний контроль та

нагляд

1. Державні інспектори ветеринарної медицини та уповноважені

лікарі ветеринарної медицини, які здійснюють державний

ветеринарно-санітарний контроль або нагляд, є незалежними у своїй

діяльності і керуються цим та іншими законами,

нормативно-правовими актами з питань ветеринарної медицини.

Державні органи, юридичні особи, громадяни України, іноземці та

особи без громадянства, які проживають/перебувають на території

України, зобов'язані надавати їм допомогу під час виконання

службових обов'язків.

2. Образа особи, яка здійснює державний

ветеринарно-санітарний контроль або нагляд, а також опір, погрози,

насильство та інші дії, що перешкоджають виконанню покладених на

неї обов'язків, тягнуть за собою відповідальність, встановлену

законом.

3. Збитки, завдані майну особи, яка здійснює державний

ветеринарно-санітарний контроль або нагляд, у зв'язку з виконанням

нею своїх посадових обов'язків, підлягають компенсації в повному

обсязі за рахунок винних осіб у порядку, визначеному

законодавством.

4. Вказівки посадових осіб не можуть бути підставою для

будь-яких незаконних дій або бездіяльності, що суперечать

посадовим обов'язкам державних інспекторів ветеринарної медицини

та уповноважених лікарів ветеринарної медицини.

Стаття 15. Державний ветеринарно-санітарний контроль та

нагляд за переміщенням тварин

1. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за

тваринами, що переміщуються поза межами потужностей (об'єктів), де

вони утримувалися, здійснюється відповідними державними органами

ветеринарної медицини.

2. Державні інспектори ветеринарної медицини та уповноважені

лікарі ветеринарної медицини контролюють дотримання вимог щодо

ідентифікації, обігу та переміщення тварин, включаючи ветеринарні

документи, які вимагаються при переміщенні чи транспортуванні

тварин.

3. Система реєстрації тваринницьких потужностей (об'єктів),

система ідентифікації тварин та порядок ведення обліку даних про

переміщення тварин повинні давати можливість чітко ідентифікувати

тварин і відстежувати потужності (об'єкти) їх походження,

переміщення та обігу.

4. Навантаження, розвантаження або перевантаження тварин на

транспортний засіб дозволяється тільки в тих місцях, які мають

потужності, що відповідають ветеринарно-санітарним заходам.

5. Обіг тварин, які захворіли на хворобу, що підлягає

повідомленню, або щодо яких є підозра про захворювання на таку

хворобу, забороняється. Будь-які переміщення тварин можуть

здійснюватися лише з дозволу відповідного головного державного

інспектора ветеринарної медицини.

6. Переміщення неідентифікованих тварин або тварин без

відповідних ідентифікаційних, ветеринарних та інших супровідних

документів забороняється.

Стаття 16. Державний ветеринарно-санітарний контроль та

нагляд на ринках

1. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд

здійснюється на всіх ринках, де організовано продаж живих тварин і

продуктів тваринного походження.

2. Державний ветеринарно-санітарний контроль на ринках

здійснюється спеціалістами державних установ ветеринарної

медицини, а державний ветеринарно-санітарний нагляд - державними

інспекторами ветеринарної медицини.

3. Торгівля тваринами дозволяється тільки у призначених для

цього місцях, що відповідають ветеринарно-санітарним заходам.

4. Заборонено обіг тварин та неїстівних продуктів тваринного

походження, щодо яких відсутні необхідні ветеринарні документи.

5. Якщо державний інспектор ветеринарної медицини встановлює,

що торгівля на ринках здійснюється з порушенням

ветеринарно-санітарних заходів, у тому числі в не призначених для

цього місцях, він видає припис заборонити обіг цих тварин або

неїстівних продуктів тваринного походження до усунення виявлених

порушень та накладає штраф.

Стаття 17. Державний контроль та нагляд за безпечністю і

якістю ветеринарних препаратів, субстанцій та

засобів ветеринарної медицини

1. Метою державного контролю та нагляду за ветеринарними

препаратами, субстанціями та засобами ветеринарної медицини є

здійснення організаційних і правових заходів, спрямованих на

забезпечення дотримання юридичними та фізичними особами вимог

цього Закону і відповідних ветеринарно-санітарних заходів та

технічних регламентів.

2. Державний контроль та нагляд за ветеринарними препаратами,

субстанціями та засобами ветеринарної медицини включає реєстрацію

ветеринарних препаратів; ліцензування та атестацію суб'єктів

господарювання, які здійснюють виробництво або обіг ветеринарних

препаратів; інспектування суб'єктів ліцензування щодо дотримання

ними ліцензійних вимог; сертифікацію на відповідність вимогам

належної виробничої практики, належної практики дистрибуції,

належної лабораторної практики, перевірку якості, ефективності та

безпечності ветеринарних препаратів та субстанцій під час

реєстрації, виробництва, обігу та/або використання (застосування).

Положення про державний контроль та нагляд за ветеринарними

препаратами, субстанціями та засобами ветеринарної медицини

затверджує Департамент.

3. Державний контроль та нагляд щодо безпечності і якості

ветеринарних препаратів, субстанцій та засобів ветеринарної

медицини здійснюється спеціалістами державних установ ветеринарної

медицини, уповноважених Департаментом. Такий контроль здійснюється

без попереднього повідомлення шляхом проведення позапланових

перевірок або планових відповідно до програм інспектування, які

складаються попередньо і в яких визначено частота інспектування і

процедури, що застосовуються, включаючи підстави вірогідності

того, що ветеринарні препарати, субстанції та засоби ветеринарної

медицини не відповідають встановленим вимогам.

4. Державні установи ветеринарної медицини, уповноважені

Департаментом, виконують загальнодержавну програму здійснення

моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів та

забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і

кормах для перевірки належного використання препаратів власниками

(утримувачами) тварин і запобігання шкоді здоров'ю людей та

тварин.

5. Якщо залишкові кількості ветеринарних препаратів у

продуктах тваринного походження, які були вироблені із зміною їх

звичайного стану без додавання будь-яких інших субстанцій,

перевищують встановлені максимально допустимі рівні залишків,

уповноважені установи ветеринарної медицини повідомляють про свої

висновки Департамент та відповідного головного державного

інспектора ветеринарної медицини для вжиття необхідних заходів

відповідно до законодавства з метою запобігання введенню в обіг

таких продуктів.

6. Державний контроль також включає дослідження безпечної

залишкової кількості та побічних ефектів від застосування

ветеринарних препаратів. Цю роботу виконують національні

референс-лабораторії з контролю залишкових кількостей ветеринарних

препаратів та кормових добавок Державного науково-дослідного

контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок

і Державного науково-контрольного інституту біотехнології та

штамів мікроорганізмів.

7. Проведення експертизи та/або ідентифікації ветеринарних

препаратів та кормових добавок з метою їх подальшої державної

реєстрації здійснюють Національне агентство ветеринарних

препаратів та кормових добавок, яке функціонує на базі Державного

науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів

та кормових добавок, а ветеринарних імунобіологічних препаратів -

Національне агентство ветеринарних імунобіологічних препаратів,

яке функціонує на базі Державного науково-контрольного інституту

біотехнології та штамів мікроорганізмів. До цієї роботи можуть

залучатися Державний науково-дослідний інститут з лабораторної

діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, інші

науково-дослідні установи.

Стаття 18. Державний ветеринарно-санітарний контроль та

нагляд на державному кордоні України та транспорті

1. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на

державному кордоні України та транспорті здійснюється

регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю

та нагляду на державному кордоні України та транспорті, їх

структурними підрозділами (пунктами).

2. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на

державному кордоні України та транспорті є обов'язковим у разі

експорту, імпорту і транзитного перевезення об'єктів державного

ветеринарно-санітарного контролю та нагляду всіма видами

транспорту.

3. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на

державному кордоні України та транспорті здійснюють державні

інспектори ветеринарної медицини з оформленням відповідних

документів. Робочі місця зазначених осіб облаштовуються на

прикордонних інспекційних постах.

4. Державний ветеринарно-санітарний нагляд на державному

кордоні України та транспорті здійснюють Головний державний

інспектор ветеринарної медицини України, його заступники, державні

інспектори ветеринарної медицини Департаменту, головні державні

інспектори ветеринарної медицини, їх заступники, державні

інспектори ветеринарної медицини регіональних служб.

5. Положення про регіональну службу державного

ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні

України та транспорті затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 19. Державний ветеринарно-санітарний контроль та

нагляд під час полювання

1. Відкриття мисливського сезону на певній території

здійснюється з підтвердження відповідними державними органами

ветеринарної медицини після проведення обов'язкового епізоотичного

обстеження мисливських угідь.

2. Користувачі мисливських та рибальських угідь повинні

інформувати найближчого державного інспектора ветеринарної

медицини про підозрілу (невластиву) поведінку тварин та підозрілі

випадки загибелі тварин. Державний інспектор ветеринарної медицини

розглядає ці звіти, у разі необхідності після інспектування туш і

на основі свого професійного висновку відбирає зразки тканин

тварин для проведення дослідження у відповідній лабораторії

ветеринарної медицини.

 



Розділ II | Розділ IV

Розділ I | Розділ V | Розділ VI | Розділ VII | Розділ VIII | Розділ IX | Розділ X | Розділ XI | Розділ XII | Розділ XIII |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати