Головна

Взаємодія педагогів і дітей

  1.  I. Зберігати і зміцнювати здоров'я дітей, формувати у них звичку до здорового способу життя
  2.  А як же я? Ми? .. - Показала на вбігла в дім дітей Ірида.
  3.  А. Властивості і види рецепторів. Взаємодія рецепторів з ферментами і іонними каналами
  4.  Акселерації І ретардацією ЗРОСТАННЯ І РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
  5.  Актуальні проблеми педагогів-новаторів
  6.  Актуальні проблеми сучасних друкованих ЗМІ для дітей різного віку
  7.  Алгоритм проведення первинних реанімаційних заходів у недоношених дітей, що народилися до завершення 32 тижні вагітності

в процесі планування

план - Важлива передумова успіху у вихованні школярів в тому випадку, коли він є підсумком колективного спільної творчості, пошуку педагогів і учнів, Коли в основі процесу планування лежить тісний контакт, зацікавлена ??співпраця вихователів і вихованців, старших і молодших.

У процесі планування педагогічний та учнівський колективи знаходяться в нерівних положеннях. На їх відносинах істотно позначаються відмінності соціального статусу і життєвого досвіду, неоднаковий рівень підготовленості до планування. Цим обумовлена ??керівна роль педагогів (у прихованій або відкритій формі).

Педагогічний колектив забезпечує реалізацію вищевикладених вимог до планування, без яких не може правильно і цілеспрямовано здійснюватися планування і врахувати які не завжди можуть самі школярі. Педагоги здатні передбачити далекі перспективи і магістральні шляхи розвитку системи виховної роботи, врахувати можливості батьків і громадськості, зміни, які очікуються в оточенні школи. Вони продумують координацію зусиль педагогічного і учнівського колективів в досягненні поставлених завдань. Педагоги допомагають школярам ознайомитися з передовим досвідом роботи школи, району, міста, країни, передбачають збереження і розвиток традицій в колективі, надають плану і планування ідейну спрямованість.

Керівна роль педагогів у процесі планування не означає, що дітям відведена пасивна роль виконавців. У міру розвитку колективу і учнів частину організаторських функцій передається активу школярів, органам самоврядування дітей; інформація, отримана від школярів, часто є визначальною при висуненні перспектив, виборі змісту і форм роботи, вносить суттєві корективи в задуми педагогів, так як всі виховні впливи повинні бути зорієнтовані на дітей - враховувати і розвивати їх потреби і інтереси.

У процесі планування педагоги і учні виявляють і вдосконалюють своє уявлення про зміст діяльності, краще пізнають один одного, що є найважливішою умовою їх подальшої взаємодії та співпраці. Дорослим важче будувати взаємини з дітьми, якщо відсутня або неправильно організовується їх спільна робота при плануванні. При педагогічно грамотному взаємодії створюються сприятливі умови для прояву і формування в учнів активної позиції в реалізації наміченого. Діти набувають аналітичні, конструктивні, організаторські вміння і навички, вчаться відповідальності і самостійності в прийнятті та виконанні планів.

Необхідність і важливість взаємодії педагогів і учнів в процесі планування обумовлені також тим, що знання і досвід дорослих доповнюються нестандартністю, оригінальністю рішень дітей.

Залежно від умов взаємодія педагогів і дітей в процесі планування може проходити на декількох рівнях:

1 рівень - педагоги залучають учнів до планування;

2 рівень - спільне планування педагогів і дітей;

3 рівень - педагоги допомагають школярам в плануванні.

На всіх рівнях взаємодія передбачає участь дітей (з різним ступенем активності) в аналізі діяльності, висунення завдань, відборі змісту і форм роботи, обговоренні планів.

Характер і рівень взаємодії педагогів і учнів залежать від багатьох обставин. Відзначимо найбільш істотні з них.

Перш за все, позиція педагогів, можливості участі дітей в плануванні змінюються з віком учнів. Досвід показує, що в плануванні колективної діяльності можуть брати участь діти з першого року навчання в школі. Володіння правильною методикою дозволяє вчителю спочатку залучити дітей до обговорення плану зрозумілого і цікавого справи, а до третього класу під керівництвом педагога школярі здатні спланувати комплекс взаємопов'язаних справ на певний період. Головне завдання педагогів початкової школи - розвинути у дітей інтерес і потребу до колективного пошуку, навчити їх спільну роботу в процесі планування. Поступово від класу до класу вплив педагогів стає більш прихованим. Організатором планування стає актив школярів, спочатку підготовлений і направляється вчителем, а потім діючий самостійно. У старших класах педагоги в основному є учасниками роботи або порадниками. Старшокласники стають організаторами планування вмладшіх класах.

Однак в практиці можливі ситуації, коли учні старших класів не здатні організувати планування навіть конкретних справ. Отже, характер і рівень взаємодії педагогів і школярів в процесі планування істотно залежать не тільки від вікових можливостей дітей, а й отпредидущего досвіду школярів, рівня їх підготовленості до самостійних дій, складності, ступеня новизни майбутньої справи або проблеми, яку належить вирішувати. Так, один з ефективних прийомів включення дітей в планування, коли в учнів немає досвіду роботи на будь-якому напрямку або для них характерний низький рівень самостійності, - вибір рішення з кількох варіантів, запропонованих дорослими. З накопиченням досвіду роботи школярам не потрібні зразки педагогів, так як діти їх знаходять або створюють самі. Отже, змінюється і роль педагога: від автора, творця можливих варіантів, до опонента планів, що з'явилися в процесі колективного пошуку дітей.

На взаємини педагогів і дітей в процесі планування впливає морально-психологічний клімат колективу, Громадська думка, норми поведінки, прийняті в колективі, емоційний настрій дітей.

У шкільному колективі функціонують різні колективи та об'єднання дітей: Класи, поради, клуби, гуртки. Кожен колектив відрізняється характером входження в нього школярів. По-різному будуються відносини дорослих і дітей в цих колективах, взаємодія педагогів і учнів в процесі планування. Так, при плануванні роботи, справ в учнівському колективі педагог може бути безпосереднім організатором, активним учасником, провідним цієї колективної діяльності, тобто в залежності від умов допустимі всі рівні взаємодії педагогів і дітей в процесі планування. У клубі школярі самі планують свою роботу і справи, а педагоги приховано, непомітно спрямовують цей процес: виступають в якості порадників, помічників, а в період підготовки до планування ненав'язливо проводять свої ідеї через актив. У цьому випадку правомірно орієнтуватися на третій рівень взаємодії педагогів в дітей в процесі планування.

Зміст, форми, методи, характер взаємодії дорослих і школярів залежать від виду планування. Можливості масового і активної участі дітей, роль педагогів, рівень взаємодії педагогів і школярів відрізняються при плануванні перспективному (в основному 1-й рівень взаємодії) і поточному (можливі всі рівні), в шкільному колективі і первинному при плануванні роботи на будь-якому напрямку або конкретної справи.

Якщо говорити про загальношкільних колективі, то на рівень і характер взаємодії дорослих і дітей в процесі планування впливає наповнюваність і кількість класів в школі. Так, розвиток взаємодії успішніше здійснюється в умовах нечисленної школи. Тут легше, як показує практика, забезпечити співпрацю всіх дорослих і дітей, старших і молодших в процесі перспективного та поточного планування роботи школи, конкретних загальношкільних справ.

Різноманіття ситуацій, що виникають при плануванні, умов, обставин, що впливають на характер взаємодії дорослих і дітей, вимагає від педагогів високого рівня педагогічної майстерності, а також знання і володіння методикою організації взаємодії педагогів і школярів в процесі планування.

Підсумок, показник ефективності планування, успішної взаємодії педагогів і дітей можна коротко сформулювати так: школярі включили в план то, що їм хотілося, але захотіли вони саме того, що вважали за доцільне педагоги.

Часто педагоги нарікають на те, що діти нічого не пропонують при плануванні роботи. Що робити педагогу? Деякі дають свої поради, висувають самі ідеї, пригнічуючи ініціативу дітей, нав'язуючи свою думку і тим самим формуючи споживчу позицію. Або інша ситуація: діти пропонують примітивні, побиті ідеї, які у них не викличуть активності в їх реалізації. В обох випадках вихід один - знайти способи збагачення досвіду дітей новими ідеями і проведення педагогічних задумів через свідомість дітей.

Можна запропонувати педагогам наступні способи проведення своїх задумів, ідей в процесі планування:

а) попередня роз'яснювальна і підготовча робота з лідерами, авторитетними в колективі учнями, з якими проговорюються можливі варіанти ідей і задумів;

б) виступ перед учасниками планування учня або дорослого, який був учасником або очевидцем важливою для колективу ідеї, форми роботи;

в) організація відвідування, зустрічі з колективом, де апробована, реалізується необхідна і педагогічно доцільна ідея;

г) створення проблемної ситуації, яка виводить дітей, батьків на потрібне рішення, необхідну для колективу ідею;

д) вибір варіанта, ідеї, форми, засоби з декількох запропонованих і обґрунтованих педагогом;

е) включення (впровадження) педагога в роботу творчих пошукових груп «на рівних»;

ж) конкурс на кращу пропозицію до плану, створення «банку ідей», коли педагог може внести і свою ідею як рядовий учасник пошуку;

з) узагальнення і інтеграція педагогом ідей, висловлених дітьми, батьками, коли педагог ненав'язливо включає і свою ідею в узагальнений варіант;

і) підказують, проблемні питання в ході обговорення плану;

к) проведення «акту добровольців» з організації будь-якої справи, після чого добровольці стають провідниками ідей в колективі;

л) читання і обговорення літератури, яка може підказати потрібну ідею, задум;

м) аналіз справи, в ході якого при відповідних акцентах і спеціально поставлених питаннях учні та батьки виходять на потрібну ідею.

Уміння провести через дітей свої педагогічні задуми так, що діти присвоять їх і порахують своїми - це показник високої професійної майстерності. Тільки в цьому випадку можна розраховувати на високу активність і суб'єктність дітей в реалізації намічених планів.

Таким чином, успішність, ефективність планування педагогічної роботи як етапу організації діяльності та як педагогічного засобу значною мірою залежать від характеру і стилю взаємодії учасників процесу планування, дорослих і дітей.

Процес планування виховної роботи покажемо для трьох найбільш поширених і важливих випадків:

? планування на навчальний рік в школі;

? планування на навчальний рік в класі;

? планування конкретної справи.

Планування виховної роботи

 підвищений рівень |  У школі на навчальний рік


 Характеристика типів цілепокладання |  дерево цілей |  дії організатора |  Організаційно-педагогічних завдань |  Етапи та методика визначення мети |  учнів |  Перспективне цілепокладання |  На початку вивчення математики в середній ланці |  Математика |  Цілепокладання в кінці навчального заняття |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати