Головна

Проілюструйте конфігурації ізоквант: лінійну, Леонтьєвського типу, ламану та неперервну ізокванти. Про що свідчить їх вигляд?

  1. Визначення потужності двигуна, вибір та обгрунтування його типу, побудува швидкісної зовнішньої характеристики
Рис.2.8 Конфігурації ізоквант (а. лінійна ізокванта б. лінійно-лімітаційна в. ламана г. неперервна

Лінійна ізокванта (рис. 2.8, а) характеризує досконалу, повну, абсолютну взаємозамінність виробничих факторів. У такому разі випуск може бути отриманий за допомогою витрат або тільки праці (точка А), або тільки капіталу (точка В), або з використанням будь-яких комбінацій того й іншого факторів.

У разі жорсткої доповнюваності факторів (рис. 2.8, б) праця і капітал комбінуються в єдино можливому співвідношенні (K1, L1). Таку ізокванту називають лінійно-лімітаційною ізоквантою або ізоквантою леонтьєвського типу, за ім'ям В. Леонтьєва, який поклав цей тип ізокванти в основу розробленого ним методу "витрати-випуск". Тут випуск Q описується точкою з координатами L1K1, але, щоб показати, що за фіксованого значення одного фактора (наприклад, L1) збільшення іншого понад фіксований розмір (K1) не впливає на випуск, її заведено відображати у вигляді прямого кута.

Ламана ізокванта (рис. 2.8, в) описує випадок наявності лише кількох методів виробництва, що повною мірою відповідає дійсності. На рисунку наведено різні способи виробництва (технології: Т1, Т2, Т3), що характеризуються різними поєднаннями праці і капіталу (Т1 L1, K1; Т2 L2, K2; Т3 L3, K3). Нахил променя показує пропорцію застосування ресурсів (технологія Т1 капіталоінтенсивніша за Т2). Ізокванта подібної конфігурації використовується в лінійному програмуванні (метод економічного аналізу, розроблений нобелівськими лауреатами Т. Купмансом і Л. Канторовичем).

Неперервна ізокванта (рис. 2.8, г) характеризує заміщеність факторів у певних інтервалах, за межами яких заміщення одного фактора іншим технічно неможливе або неефективне. Конфігурація такої ізокванти допускає однорідність і необмежену подільність застосовуваних факторів виробництва.[5]

5. Чи залежать середній, граничний і загальний продукти праці від величини застосованого фірмою капіталу? Якщо так, то яким чином?

Якщо капітал є фіксованим фактором, а праця змінним, то фір-ма може збільшити виробництво за рахунок використання великої кількості трудових ресурсів. Результативність такого процесу мож-на описати за допомогою середнього та граничного продуктів пра-ці. Середній продукт дорівнює обсягу продукції Q, яка виробля-ється, поділеному на загальні витрати праці L, тобто Q/L. Граничний продукт праці MPL являє собою додатковий обсяг, що отримується при збільшенні затрат праці на одну одиницю: MRL = AQ/AL.

Граничний продукт залежить також від кількості використаного капіталу, інших факторів виробництва. Аналогічно визначається фаничний продукт капіталу МРК .[3]

6. Чому закон спадної граничної продуктивності передбачає, що граничний продукт змінного фактора за інших однакових умов насамперед зростає, досягає максимуму, а потім починає зменшуватися?

Рис. 2.9 Криві середнього та граничного продуктів

Граничний продукт досягає свого максимуму в точці А, а потім починає зменшуватися. Більше того, після досягнення нуля у точці В граничний продукт набуває від'ємного значення. З цього моменту сукупний продукт починає зменшуватися при збільшенні змінного фактора. Ця залежність є досить стійкою, що дає змогу вважати її економічним законом. Закон спадної граничної продуктивності полягає в тому, що, починаючи з певного обсягу збільшення використання одного з факторів виробництва, в той час як інші фактори залишаються незмінними, супроводжується зменшенням граничного продукту цього фактора. Це означає, що збільшення обсягу випуску продукції обмежене, якщо змінюється тільки один фактор. Точка зменшення граничної продуктивності - це межа використання змінного фактора, за якою його граничний продукт починає зменшуватися. Дане зменшення пояснюється тим, що виникають невідповідності в пропорціях факторів виробництва. І за незмінності одного фактору виникає надлишок іншого фактору, а відповідно і його неналежне функціонування.[1]

7. Що таке віддача від масштабу? Який ефект масштабу характеризує ваша виробнича функція? Що показують коефіцієнти c і d у виробничій функції Кобба - Дугласа Q = B ⋅ Кс ⋅ Ld? Який буде ефект масштабу, якщо: c=0,4; d=0,5?

Рис. 3.0 Різні види віддачі від масштабу на картах ізоквант (а. постійна віддача; б. спадна віддача; в. зростаюча віддача.)

Віддача від масштабу (ефект масштабу) - це зміни економічної ефективності за зростання масштабів виробничої діяльності. Ефект масштабу може бути:

Позитивним (зростаючим) -коли обсяг|обсяг| випуску продукції збільшується більшою мірою, чим витрати|затрати| ресурсів (сума ступенів L та K більше 1 у виробничій функції Кобба-Дугласа, тобто α+β > 1).

Постійним - коли обсяг |обсяг| випуску продукції збільшується в тій же пропорції, що і витрати|затрати| ресурсів(сума ступенів L та K = 1 у виробничій функції Кобба-Дугласа).

Негативним|заперечний| (спадним) - коли обсяг |обсяг| випуску продукції збільшується у меншій мірі, чим витрати|затрати| ресурсів (сума ступенів L та K менше 1 у виробничій функції Кобба-Дугласа).

Дана в моєму завданні виробнича функція має вигляд Q = 20K0,4L05 . Щоб дізнатися ефект масштабу ми додаємо степеневі показники 0,4+0,5=0,9. Відповідно наш ефект масштабу буде негативним (спадним).

Коефіцієнти c і d характеризують технологію виробництва. Якщо c=0,4; d=0,5 то ефект масштабу буде негативним, адже 0,4+0,5=0,9.

8. Проілюструйте ефект масштабу за допомогою функцій середніх витрат і за допомогою ізоквант.

Ефект масштабу виражає реакцію обсягу виробництва продукції на пропорційну зміну всіх факторів виробництва. Існує три варіанти ефекту масштабу:

Рис. 3.1 Зростаюча віддача

Зростаюча віддача від масштабу - пропорційне збільшення всіх факторів виробництва призводить до більшого збільшення обсягу випуску продукту.

Рис. 3.2 Постійна віддача

Постійна віддача від масштабу - це ситуація,при якій зміна кількості всіх факторів виробництва, яке викликає пропорційну зміну обсягу випуску продукту. Так, вдвічі більша кількість факторів рівно вдвічі збільшує обсяг випуску продукту.[7]

Рис. 3.3 Спадна віддача

Спадна віддача від масштабу - це ситуація, за якої збалансоване зростання обсягу всіх чинників виробництва призводить до все меншого зростання обсягу випуску продукту. Інакше кажучи, обсяг випуску продукції збільшується меншою мірою, ніж витрати факторів виробництва.

Позитивний ефект від масштабу відбувається коли при збільшенні розмірів організації і кількості продукції, що випускається, витрати на одиницю продукції зменшуються. Звичайно пов'язаний з поглибленням розподілу праці. Завдяки цьому ефекту дуже вигідним виявився перехід від ручної праці до мануфактури і потім до конвеєра.

Негативний ефект від масштабу, зворотний позитивному ефекту, при якому середні витрати збільшуються разом із зростанням підприємства. Пов'язується з деякою втратою керованості.

Q
P
LAC

Говорячи про дію ефекту масштабу, слід враховувати, що характер його обумовлений не дією закону спадної віддачі (всі фактори є змінними) і не інтенсивністю використання якогось фактора (припускає незмінність співвідношення факторів). Збереження незмінним співвідношення факторів виробництва для будь-якого рівня випуску дозволяє простежити прояв ефекту масштабу, аналізуючи карту ізоквант. Якщо при одній і тій же пропорції збільшення обсягу факторів ізокванти зближуються, це свідчить про позитивний ефект масштабу; якщо вони розходяться, то має місце негативний ефект масштабу; якщо зберігають крок - постійний.

Рис. 3.5 Відображення ефекту масштабу за допомогою ізоквант.

9. Поясніть різницю між короткостроковими і довгостроковими кривими витрат.

Оскільки у короткостроковому періоді деякі ресурси фіксовані, а обсяги інших можна змінювати для розширення випуску, виділяють два типи витрат - постійні і змінні, які аналізують за двома рівнями. Перший рівень аналізу стосується витрат на весь обсяг продукції, другий - аналізу витрат на одиницю продукції.[9]

Рис. 3.6 Криві витрат виробництва.

На рис. 3.6 (а) крива постійних витрат (FC) має вигляд горизонтальної лінії, крива змінних витрат (VC) - це крива сукупних витрат, зміщена паралельно вниз на величину постійних витрат. Крива сукупних витрат (TC) графічно визначається додаванням значень кривої до кривої. Відстань по вертикалі між кривими і показує значення змінних витрат, а відстань по вертикалі між кривими і дає значення постійних витрат.

Конфігурація кривих і ілюструє дію законів зростаючої та спадної віддачі. Зв'язок між динамікою продуктивності факторів виробництва і витрат обернений: гранична продуктивність змінного фактора на низьких обсягах випуску зростає, досягає максимуму, а згодом - на вищих обсягах випуску - спадає, тоді як прирости витрат, навпаки, на низьких обсягах мають спадний характер (це показує опуклість кривих і вгору), а на вищих - зростаючий (опуклість кривих донизу).

Граничні витрати на рис. 3.6 (б) спадають приблизно до обсягу 45 одиниць, у точці b′ набувають мінімального значення, після чого стрімко зростають. З деяким відставанням цю ж динаміку виказують середні витрати. Дія законів зростаючої та спадної віддачі (спадних та зростаючих витрат) обумовлює U - подібну форму кривих граничних, середніх змінних і середніх сукупних витрат у короткостроковому періоді. [4]

Проаналізувавши ці графіки можна зробити наступні висновки:

- якщо МС менше ніж АТС, то АТС зменшується;

- якщо МС більше ніж АТС, то АТС збільшується;

- якщо МС=АТС, то АТС приймає мінімальне значення.

Між середніми сукупними витратами короткострокового і довгострокового періоду існує певний зв'язок. Крива довгострокових середніх витрат будується на основі кривих короткострокових середніх сукупних витрат. Відображаючи дію закону спадної віддачі, короткострокові мають U - подібну форму. Нижня точка кривої показує ефективний масштаб виробництва для підприємства з заданою технологією. Якщо фірма буде нарощувати обсяг випуску за межі цієї точки за незмінної технології, середні сукупні витрати почнуть зростати, ефективність виробництва втрачається. Тому в умовах стійкого підвищення попиту на продукцію фірмі потрібно змінити технологію і потужності. Витрати на основний капітал відповідно зростуть, а підприємство перейде на нові масштаби виробництва - з малого перетвориться на середнє, а потім - на велике.[5]

За цих умов фірмі необхідно відшукати для кожного технологічного рівня такий обсяг випуску, за якого середні сукупні витрати були б мінімальними. Завдання ускладнюється наявністю постійного, зростаючого і спадного ефектів масштабу. Постійний ефект масштабу спричиняє незмінність довгострокових середніх витрат, зростаючий ефект масштабу дає економію витрат на масштабі, тобто витрати на одиницю продукції зменшуються з нарощуванням обсягів випуску, а у випадку спадного ефекту масштабу маємо втрати на масштабі, - середні витрати зі збільшенням обсягу випуску зростають. В кожній з цих тенденцій крива довгострокових витрат має іншу форму.

Рис. 3.7 Крива довгострокових середніх витрат з постійним ефектом масштабу

Ілюструє побудову довгострокової кривої середніх витрат для випадку постійного ефекту масштабу. Якщо фірма хоче випускати невеликий обсяг продукції, то їй треба будувати підприємство з рівнем виробництва, який відповідає мінімальним середнім витратам, що встановлюються в точці перетину кривих. Якщо попит на продукцію зростає і фірма має намір розширити виробництво, то їй краще побудувати підприємство середнього розміру: за наявності постійного ефекту масштабу середні витрати залишаться тими ж самими лише для обсягу виробництва. Будь-який проміжний рівень виробництва дасть більші середні витрати. Так само для великого підприємства треба обрати рівень випуску, оскільки для будь-якого обсягу витрати будуть більшими.[7]

Ламана лінія, що з'єднує криві довгострокових середніх витрат між точками перетину (позначена на графіку насічками), і є кривою довгострокових середніх витрат. З'єднавши точки найменших витрат в кожному з розмірів підприємства, одержимо криву довгострокових середніх витрат.

В умовах постійного ефекту масштабу це буде горизонтальна лінія.

Рис. 3.8 Крива довгострокових постійних витрат зі змінним ефектом масштабу.

Ілюструє випадок зростаючого ефекту масштабу, або економію на масштабі на низьких обсягах випуску, які на вищих обсягах виробництва переходять у спадний ефект масштабу, або втрати на масштабі. Крива тут має U - подібну конфігурацію. Причиною її є змінний характер ефекту масштабу.

Крива довгострокових граничних витрат не огинає короткострокових кривих. Кожна точка на кривій показує граничні витрати найекономнішого варіанту підприємства для всіх можливих розмірів. Крива перетинає криву в точці її мінімуму.

 



Проаналізуйте ізоморфізм карти кривих байдужості і карти ізоквант? | ВИСНОВКИ

Аналіз взаємодії попиту і пропозиції в умовах існування на ринку декількох продавців і покупців | Яким чином можна отримати галузеву функцію пропозиції? | Які є види еластичності? Які способи розрахунку коефіцієнта еластичності ви використовували в своїх розрахунках? Чому? | Що показує надлишок споживача і надлишок виробника? | Яким чином встановлюється ринкова рівновага за А. Маршаллом і Л. Вальрасом? | Що таке « павутиноподібна » модель? | Побудова моделі поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету. | До чого призведе інфляційне підвищення цін, якщо дохід домогосподарств не змінюється? | Тема 3. Вибір оптимальної комбінації виробничих ресурсів при заданих цінах на них і технології. Формування витрат на виробництво блага. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати