Головна

Розвиток процесуального права. Основи кримінального і цивільного судочинства Союзу РСР і союзних республік 1958 р 1961р.

  1.  Fast Ethernet як розвиток класичного Ethernet'а
  2.  I. Нові принципи кримінального права
  3.  I. Основи молекулярно-кінетичної теорії
  4.  I. Розвиток шкільної освіти в країнах Західної Європи, США і Росії.
  5.  I. Становлення основ радянського цивільного права
  6.  I. Людині здається, що він все робить зсередини свого істоти, а насправді розвиток його здібностей залежить від інших
  7.  III. Соціально-економічне значення громадянського права РФ.

25 грудня 1958 Верховною Радою СРСР були прийняті нові «Основи кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік». Вони складалися з 4 розділів і 47 статей.

В якості головної задачі «Основи ...» проголошували охорону радянського телебачення і державних устроїв, соціалістичної власності, соціалістичного правопорядку, особистості і прав громадян.

В «Основах ...» розглядалися: поняття злочину, види співучасті, інститути необхідної оборони і крайньої необхідності. Скасовувався раніше діючий принцип аналогії, т. Е. Осуду людини за діяння, прямо не передбачене кримінальним законодавством. Закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання за нього, не мав зворотної сили, тобто. Е. Не поширювався на діяння, вчинені до моменту його введення. Закон, що усуває або пом'якшував караність діяння, мав зворотну силу.

Відповідно до «Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік» покарання могло застосовуватися тільки за вироком суду, що враховує всі об'єктивні і суб'єктивні обставини справи. Кримінальна відповідальність наступала з 16 років, колишній вікова межа в 14 років продовжував діяти у випадках найбільш тяжких злочинів.

Максимальний термін позбавлення волі був скорочений з 25 до 15 років. Встановлювався порядок умовно-дострокового звільнення засуджених, які виявили хорошу поведінку і чесне ставлення до праці.

«Основи ...» забезпечували єдність радянського кримінального законодавства, його цілей, принципів і основних інститутів.

«Основи кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік» були прийняті Верховною Радою СРСР 25 грудня 1958 р Основи складалися з 54 статей, зведених у 6 розділів.

Визначалися завдання кримінального судочинства, які складалися в забезпеченні швидкого і повного розкриття злочинів, викриття та покарання винних, огорожі невинних від кримінальної відповідальності.

«Основи ...» закріпили такі принципи кримінального судочинства:

здійснення правосуддя тільки судом на засадах рівності громадян перед законом і судом;

незалежність суддів і підпорядкування їх тільки закону;

участь народних засідателів і колегіальність розгляду справ в суді;

гласність судового розгляду;

неприпустимість залучення до кримінальної відповідальності інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом;

забезпечення обвинуваченому права на захист;

ведення судочинства мовою союзної або автономної республіки, автономної області, національного округу або мовою місцевого населення.

Основи визначали повноваження суду, слідчих органів в кримінальному судочинстві. Вводився інститут громадських обвинувачів і громадських захисників.

Регламентувалися окремі стадії судочинства:

дізнання та досудове слідство;

виробництво в суді першої інстанції;

виробництво в касаційній і наглядовій інстанціях, виконання вироку.

ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА Союзу РСР і союзних республік

розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство про кримінальне судочинство

Порядок провадження у кримінальних справах визначається цими Основами і видаються відповідно до них іншими законами Союзу РСР і кримінально - процесуальними кодексами союзних республік.

Стаття 2. Завдання кримінального судочинства

Завданнями радянського кримінального судочинства є швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожен, хто вчинив злочин, був підданий справедливому покаранню і жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений.

Кримінальне судочинство має сприяти зміцненню соціалістичної законності і правопорядку, попередження та викорінення злочинів, охороні інтересів суспільства, прав і свобод громадян, вихованню громадян у дусі неухильного дотримання Конституції СРСР і радянських законів, поваги до правил соціалістичного співжиття.

(З ізм. І доп., Внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13.08.1981)

Стаття 3. Обов'язок порушити кримінальну справу і розкрити злочин

Суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у скоєнні злочину, і до їх покарання.

Стаття 4. Неприпустимість залучення в якості обвинуваченого інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом

Ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Стаття 5. Обставини, що виключають провадження у кримінальній справі

Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю:

1) за відсутністю події злочину;

2) за відсутністю в діянні складу злочину;

3) за закінченням строків давності;

4) внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також з огляду на помилування окремих осіб;

5) щодо особи, яка не досягла на момент вчинення суспільно небезпечного діяння віку, після досягнення якого, відповідно до закону, можлива кримінальна відповідальність;

6) за примиренням потерпілого з обвинуваченим у випадках, передбачених законодавством союзних республік;

7) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли законодавством союзних республік прокурору надано право порушувати справи і при відсутності скарги потерпілого;

8) щодо померлого; за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;

9) щодо особи, про яку є що вступив в законну силу вирок за тим самим обвинуваченням або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави;

(З ізм. І доп., Внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13.08.1981)

10) щодо особи, про яку є не скасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи за тим же обвинуваченням, крім випадків, коли необхідність порушення справи визнано судом, у провадженні якого перебуває кримінальна справа.

(Пункт введений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13.08.1981)

Якщо обставини, зазначені в пунктах 1, 2, 3 і 4 цієї статті, виявляються в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і постановляє виправдувальний вирок або обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання.

Закриття справи з підстав, зазначених в пунктах 3 і 4 цієї статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому випадку провадження справи продовжується в звичайному порядку.

Стаття 5.1. Припинення кримінальної справи з залученням особи до адміністративної відповідальності, передачею матеріалів до товариського суду, комісії у справах неповнолітніх або передачею особи на поруки

(З ізм. І доп., Внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13.08.1981)

Провадження у кримінальній справі може бути припинено у випадках і порядку, передбачених законодавством Союзу РСР і союзних республік, в зв'язку:

1) із залученням особи до адміністративної відповідальності;

2) з передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду;

3) з передачею матеріалів справи на розгляд комісії у справах неповнолітніх;

4) з передачею особи на поруки громадської організації або трудового колективу.

(Стаття введена Указом Президії Верховної Ради СРСР від 08.02.1977)

Припинення кримінальної справи з підстав, зазначених у цій статті, не допускається, якщо особа, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину, проти цього заперечує. В цьому випадку провадження у справі продовжується в звичайному порядку.

Стаття 6. Недоторканність особистості

Ніхто не може бути заарештований інакше як на підставі судового рішення або з санкції прокурора.

(З ізм. І доп., Внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13.08.1981)

Прокурор зобов'язаний негайно звільнити будь-якого незаконно позбавленого волі або утримується під вартою понад строк, передбачений законом чи судовим вироком.

Стаття 7. Здійснення правосуддя тільки судом

Правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом.

Ніхто не може бути визнаний винним у скоєнні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду і відповідно до закону.

(З ізм. І доп., Внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13.08.1981)

8 грудня 1961 Верховна Рада СРСР прийняла «Основи громадянського законодавства Союзу РСР і союзних республік». В рамках союзних республік громадянське законодавство було кодифіковано у вигляді цивільних кодексів.

«Основи ...» закріплювали державну і кооперативно-колгоспну власність, власність профспілкових та інших громадських організацій. В «Основах ...» 1961 р давалася класифікація підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а також класифікація форм захисту цивільних прав.

У сфері зобов'язального права в «Основах ...» провідне місце займали норми, що регулювали договори та інші зобов'язання між державними та громадськими організаціями. Договірна форма використовувалася як інструмент виконання планів і забезпечення відповідальності організацій за асортимент, якість, комплектність і своєчасність поставки продукції.

8 грудня 1961 Верховною Радою СРСР були затверджені «Основи цивільного судочинства Союзу РСР і союзних республік». Вони встановлювали єдині для всього Союзу РСР загальні положення цивільного процесуального права.

«Основи ...» визначали завдання цивільного судочинства, які полягали в правильному і швидкому розгляді та вирішенні цивільних справ. Передбачалося розширення участі організацій і колективів трудящих в судовому розгляді цивільних справ. З метою захисту прав та законних інтересів громадян профспілки та інші громадські організації через своїх представників могли пред'являти позови до суду, брати участь в судовому розгляді і повідомляти суду думку колективу по даній справі. Цивільні справи у встановлених законом випадках могли розглядатися товариськими судами.

Відповідно до «Основ цивільного судочинства Союзу РСР і союзних республік» в 1964 р було прийнято цивільно-процесуальні кодекси в рамках союзних республік.

 І КРИМІНАЛЬНО - ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСІВ РРФСР |  Зміна в сімейному праві з Основ сімейного законодавства 1968 р КпШС РРФСР 1969р


 Стаття 3. Цивільне законодавство Союзу РСР і союзних республік |  Стаття 6. Захист цивільних прав |  Спадкове право |  ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ |  ОСОБИСТА ВЛАСНІСТЬ |  Розвиток Радянського трудового права в період лібералізації суспільних відносин (1955-1966) Гг. |  ПРИМІРНИЙ СТАТУТ КОЛГОСПУ |  II. ЧЛЕНСТВО У колгоспі, ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЧЛЕНІВ КОЛГОСПУ |  VI. ОРГАНІЗАЦІЯ, ОПЛАТА І ДИСЦИПЛІНА ПРАЦІ |  Основи кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік від 25 грудня 1958 р Злочину і кари за Кримінальним кодексом РРФСР 1961 р |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати