Головна

 Критика радянської державності |  Критика царистської державності |  До нової Євразійської Імперії |  Суша і море. спільний ворог |  Вісь Москва Токіо. Паназіатський проект. До євразійської Тристоронньої комісії |  Вісь Москва Тегеран. Середньоазіатська Імперія. панарабський проект |  Імперія багатьох Імперій |  Геополітична магія в національних цілях |  Російський націоналізм. Етнічна демографія і Імперія |  Російське питання після прийдешньої Перемоги |

технологічний дефіцит

  1.  Б. Політекономія бюджетного дефіциту
  2.  БЕРЕГОВИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОМПЛЕКС (ОБТК)
  3.  КВИТОК 25 Державний бюджет. Мультиплікатор збалансованого бюджету. Бюджетний дефіцит і державний борг
  4.  бюджетний дефіцит
  5.  Бюджетний дефіцит і джерела його фінансування.
  6.  Бюджетний дефіцит і профіцит.
  7.  Бюджетний дефіцит і способи його покриття

Одна з причин поразки СРСР в холодній війні полягає в його серйозному технологічному отстава ванні в порівнянні з країнами протилежного геополітичного табору. Справа в тому, що технологічний стрибок атлантистів був забезпечений ефективним розподілом ролей серед країн учасниць НАТО. З одного боку, США концентрували в собі суто військовий, стратегічний полюс, надаючи іншим капіталістичним країнам розвивати торговий, фінан-вий і технологічний аспект, не піклуючись про непосредст ських інвестиціях "нових високих технологій" в військово-промисловий комплекс. США часто лише використовували готові високі технології стосовно до свого ВПК, а створювалися і розроблялися вони в Європі, Японії та інших країнах. Країни, що знаходилися під "опікою" США, платили патрону "технологічну данину" за геополітичну протекцію. СРСР, зі свого боку, радикально централізував все технологиче ські розробки майже виключно в рамках свого ВПК, що робило дослідження і новітні проекти більш складною справою вони як би спочатку готувалися в централізованого адміністративному організмі і орієнтувалися на планово поставлені цілі, а це різко звужувало сферу технологічного новаторства. Іншими словами, на одну і ту ж централізовану структуру лягали відразу два завдання величезне напруження по створенню планетарного військового стратегічного комплексу та технологічне забезпечення цього комплексу разом з розвитком наукомістких виробництв в паралельних сферах. Вся область високих технологій, інформаційних програм, обчислювальної техніки і т.д. була строго пов'язана з ВПК, і це позбавляло її необхід екпортувати часом гнучкості і незалежності. Можна припустити, що при відсутності у США таких геополітич ських "васалів", як Франція, Англія, Німеччина, Японія, Тайвань, Південна Корея, і т.д., їх технологічний рівень був би значно нижче актуального.

Технологічне відставання СРСР було неминучим. І сьогодні російські повною мірою переживають последст вія невдачі СРСР в цій області, так як з кожним днем ??посилюється залежність російської промислово сті і економіки від західних патентів, ноу-хау і т.д. А між тим, певний рівень технологічної розвиненості абсолютно необхідний для будь-якої держави, яка прагне мати вагу в міжнародній політиці і мати ефективної, конкурентоспроможної внутрішньої економічної структурою. Якщо ж говорити про імперську перспективі російської нації, то високий технологи чеській рівень тим більше необхідний для забезпечення всіх стратегічних і геополітичних факторів, на яких покоїться всяка геополітична і економіч ська експансія. Отже, ставиться питання: рухаючись в якому напрямку, російські змогли б надолужити згаяне і подолати технологічне відставання, успадковане від СРСР, при тому, що в даний час воно не зменшується, а навпаки зростає (витік мізків, скорочення державного фінансування наукової діяльності, конверсія, занепад і перебудова в ВПК і т.д.)?

Є три гіпотетичні можливості. Перша полягає в тому, що Росія відмовляється від усіх своїх геополітичних претензій на самостійність, повністю капітулює перед атлантизмом, і в якості "нагороди" за слухняність дозовано отримує з рук американців доступ до деяких "високим технологи ям", дещо застарілим і не представляють собою стратегічних секретів. Цей шлях фактично був випробуваний на прикладі деяких країн Третього світу, які таким чином дійсно змогли зробити економічний, фінансовий і промисловий стрибок (т.зв. "азіатський" або "тихоокеанський тигр"). У разі Росії США будуть набагато більш обачні, ніж по відношенню до країн Європи або Третього світу, так як геополітичний та історичний масштаб Росії Яка ж до великий, що економічне процвітання і технологічними ський ривок може в якийсь момент знову зробити її потужним "потенційним ворогом" США. Природно очікувати, що доступ росіян до "високих технологій", навіть на умовах повної капітуляції і тотального демонтажу стратегічних аспектів ВПК, буде всіляко гальмуватися і саботуватися. Цей шлях представ ляется тупиковим.

Другий шлях, властивий прихильникам "малого націоналізму", полягає в тому, щоб граничним зусиллям внутрішніх ресурсів здійснити технологічний стрибок без допомоги сторонніх сил. Це передбачає граничну, майже тоталітарну, мобілізацію всього народу і різке погіршення відносин із Заходом. Якщо при цьому все обмежиться обсягом РФ і Росією, зрозумілої як "регіональна держава", то подібні спроби приречені на провал, оскільки виникнуть ті ж самі проблеми, що і в разі СРСР росіяни повинні будуть одночасно і захищати себе від наддержави як "потенційного противника "і самі розвивати такі тонкі сфери, як дослідження в області високих технологій. Оскільки з цим не впорався стабільність ний і строго організований СРСР, то кризова, дестабілізувати РФ з цим не впорається і поготів. До того ж в даному випадку доведеться вводити елементи "тоталітаризму", що з неминучістю викличе глибокий внутрішній протест. Значить, і цей шлях слід відкинути.

Останній варіант полягає в тому, що високі технології запозичуються у розвинених європейських і азіатських країн (але не у США) в обмін на стратегічний альянс і доступ до російських ресурсів. Тут є всі шанси на успіх, причому такий шлях збереже у російських певну незалежність від США і в той же час дозволить уникнути перенапруги нації, диктатури і жорстких заходів. Хоча подібний процес негайно викличе лють з боку США, загрози Росії і, найголовніше, своїм "неправильним васалам", деякі країни можуть піти на це в разі, якщо стратегічна потуга Росії ще буде порівнянна з американською, а російська ідеологія не буде відверто імперіалістичної ( або комуністичної). Крім того, високі технології в даному випадку будуть обмінені на найважливіший для Німеччини, Японії та інших розвинених країн компонент ресурси, доступ до яких в усьому світі жорстко контролюють США. Російські ресурси, Середня Азія, Сибір і т. Д. Є життєво важливими саме для цих країн, оскільки США в цілому в цьому питанні досить незалежні. Корисні копалини, сировина, джерела енергії плюс потужна стратегічна військова протекція ця сукупність цілком може схилити деякі розвинені країни піти на найтісніше сотрудничест у в сфері високих технологій і надати в розпорядження російських найвищі досягнення в цій галузі (разом з інсталяцією і організацією виробниц ства). У перспективі ж поступово налагодилося б і національне спрямування в цих питаннях, але в будь-якому випадку початковий поштовх тут необхідний.

Цей третій шлях цілком і повністю вписується в загальний євразійський проект, будучи його конкретизації їй на більш практичному рівні. Фактично, він означає, що створення геополітичної осі Берлін Москва Токіо є не просто політико-географічний план, а й найкраще вирішення проблеми технологічного відставання російських.

 



 Пріоритет ядерного і міжконтинентального потенціалу |  російські ресурси
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати