На головну

Мовчав Дніпро. І плакали кияни. | Культура ім'янаречення: етногенез імен та давній український іменослов | Етнічні Мадонни» української традиції - від сакральної «Лялі» до іграшкової мотанки. | Хліборобська культура українців в | У яслах тихо спить Ієшуа ... | Різдвяний хліб (будь-якої форми) був символом новонародженого Христа, і тому, при замішуванні тіста, до нього обов'язково додавали трішки свяченої води. | Етноментальність як втілення української духовної традиції: риси, ознаки, тенденції. |

Етноментальність як втілення української духовної традиції: риси, ознаки, тенденції.

  1. Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посіб. / Н. В. Ботвин. - К. : АртЕк, 1999. - 258 с.
  2. Визнання Української держави світовим співтовариством. Міжнародне співробітництво незалежної України. Взаємодія з членами СНД.
  3. Відродження української національної свідомості у першій половині 19 ст. Історичне значення творчості Т. Г. Шевченка. Кирило-Мефодіївське братство.
  4. Внутрішній та зовнішній чинники української культури. І як вони впливали на різних історичних етапах.
  5. Воєнні та політичні передумови утворення Української гетьманської держави. Державницька концепція Б. Хмельницького.
  6. Воєнні та політичні передумови утворення Української гетьманської держави. Державницька концепція Б. Хмельницького.
  7. Діяльність української політичної еміграції на початку XVIIІ ст . Основні положення Конституції Пилипа Орлика

Духовний спадок етнокультури українців: вірування, міфологічні образи, демонологія.

Культура ім'янаречення: етногенез імен та давній український іменослов.

Етнічні Мадонни» української традиції - від сакральної «Лялі» до іграшкової мотанки.

Хліборобська культура українців як втілення Різдвяної етнотрадиції Святого Вечора.

Етноментальність як втілення української духовної традиції: риси, ознаки, тенденції.

Передмова. Етнічна культура - це прадавнє джерело культури сьогодення та культури прийдешніх поколінь. Ставлення до цього джерела - є втіленням цінності культури українського майбутнього, її вартісного наповнення і реальної знаності в калейдоскопі світових подій і пріоритетів. Етнокультура ґрунтується і надалі тримається на особливих автостереотипах етнічного буття і, вочевидь, є однією з головних форм відтворення національної свідомості українців. Є всі підстави констатувати - жодна зі сфер духовної діяльності не в змозі глибше і повніше відбити укоріненість конкретного етносу в його конкретно-просторовому бутті, ніж етнокультура, адже саме вона концентрує в собі етнічні парадигми буття людей, виявляє в побуті життя цілий комплекс етнокультурних рис українського та інших народів. В геополітичному ракурсі - саме феномен етнокультури і специфіка її функціонування в соціокультурному, просторово-часовому вимірі створює подвійне буття «для етносу» і «для всіх», зумовлює включеність етнокультурних цінностей у всесвітній контекст вартостей світової культури, сприяє самозбереженню українського етносу за умов етнічної асиміляції.

Етнокультура, перед усе, виконує комунікативну, пізнавальну, знаково-символічну, опредметнюючу (знаками є всі зразки матеріальної і духовної культури), відтворювальну (забезпечення фізичного існування етносу через відносини між природою і людиною) функції. Культура існує не поза людьми, а в людях, у їх здатності до розуміння і сприйняття оточуючого світу, і в тому числі своєї етнокультури, бо кожна з етнічних культур має свої особливості в структурах сприйняття і розуміння простору, часу, кольору, звуку...

Безсумнівною, і одночасно специфічною, особливістю самого процесу існування етнічної культури є факт постійного зменшення її питомої ваги в системі національної культури, неодмінне набуття нею в кожну історичну епоху рис помітної залежності від соціально-культурних потреб часу та політико-правових реалій, що супроводжується втратою або збагаченням новими функціями або явною чи приховано. зміною ієрархії цих функцій. Постійний дуалізм сталого та інноваційного (двовір'я - класичний тому приклад) в змісті окремих елементів (складових) української етнокультури завжди віддзеркалює вартості тої чи іншої епохи і тому - в історично нових умовах ті чи інші етночинники набувають різного домінантного значення. Назагал, більше чи менше цінуються усталені, постійні і майже незмінні елементи етнокультури (н-д, факт отримання благословення батьків перед весіллям), а є більш плинні, пластичні, функціонально варіативні (н-д, регіональні нюанси і особливості самого весілля). Завдання мислячого українознавця полягає не тільки в ґрунтовному володінні етнокультурологічним знанням, а й у тому, щоб в процесі дослідження, поширення і заохочення до вивчення традиційного пласту української культури вміти адекватно визначати міру буття етнокультури в житті сучасників, просторі їх пріоритетів і системі їх загальної культури в цілому. Українська етнокультура є і буде «живою» до тих пір, допоки серед загальносвітових культурних надбань і пріоритетів ми будемо шанувати, плекати і оновлювати вартості, власне, українські.

--------------------------------------------------------------------------



Раздел 6. Элементы теории вероятности | Духовний спадок етнокультури українців: вірування, міфологічні образи, демонологія
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати