На головну

 Аналіз витрат на карбованець товарної продукції |  Визначення резервів зниження собівартості продукції |  Аналіз складу і динаміки балансового прибутку |  Аналіз фінансових результатів від реалізації продукції, робіт і послуг |  Аналіз рентабельності підприємства |  Методика підрахунку резервів збільшення суми прибутку і рентабельності |  Резерви збільшення випуску продукції, фондовіддачі і Фондорентабельность |  Аналіз конкурентоспроможності продукції |  Аналіз факторів і резервів збільшення випуску і реалізації продукції |  Аналіз фонду заробітної плати |

Аналіз використання фонду робочого часу

  1.  B) ?изил фонду жасил ше?берді? суретін
  2.  I. Аналіз завдання
  3.  I. Аналіз словосполучення.
  4.  I. ВСТУП В АНАЛІЗ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ
  5.  I. Початок нового часу
  6.  I. Розподіл навчального часу за темами та видами
  7.  I. Ситуаційний аналіз внутрішньої діяльності.

Система показників, що характеризують повноту використання трудових ресурсів на підприємстві. Порядок визначення надпланових цілоденних, внутрізмінних і непродуктивних втрат робочого часу. Об'єктивні та суб'єктивні причини їх утворення. Визначення резервів збільшення випуску продукції за рахунок скорочення втрат робочого часу.

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одним працівником за аналізований період часу, а також за рівнем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству (табл. 16.1).

Фонд робочого часу (ФРВ) залежить від чисельності робітників (ЧР), кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік (Д) і середньої тривалості робочого дня (П):

На уже згадуваному підприємстві фактичний фонд робочого часу менше планового на 9570 год. Вплив факторів на його зміну можна встановити способом абсолютних різниць:

Як видно з наведених даних, наявні трудові ресурси підприємство використовує недостатньо повно. У середньому одним робочим відпрацьовано по 210 днів замість 220, у зв'язку з чим надпланові цілоденні втрати робочого часу склали на одного робітника 10 днів, а на всіх - 1650 днів, або 13118ч (1650 х 7,95).

Істотними є і внутрішньозмінні втрати робочого часу: за один день вони склали 0,15 год, а за всі відпрацьовані дні усіма робітниками - 5197 год. Загальні втрати робочого часу - 18 315 ч (1638-1749) х 165. Насправді вони ще вище в зв'язку з тим, що фактичний фонд відпрацьованого часу включає в себе і понаднормово відпрацьовані години (одна тисяча чотиреста вісімдесят п'ять год). Якщо їх врахувати, то загальні втрати робочого часу складуть 19 800 ч, або 7,3%.

Для виявлення причин цілоденних і внутрізмінних втрат робочого часу зіставляють дані фактичного і планового балансу робочого часу (табл. 16.2). Вони можуть бути викликані різними об'єктивними і суб'єктивними обставинами, не передбаченими планом: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників з тимчасовою втратою працездатності, прогулами, простоями через несправність устаткування, машин, механізмів, через відсутність роботи, сировини, матеріалів, електроенергії, палива і т.д. Кожен вид втрат аналізується докладніше, особливо ті, які залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з причин, залежних від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, який не вимагає додаткових капітальних вкладень і дозволяє швидко отримати віддачу.

У нашому прикладі більша частина втрат ((495 + 33 + 660) х х 7,95 + 5197 = 14 642 год) викликана суб'єктивними факторами: додаткові відпустки з дозволу адміністрації, прогули, простої, що можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу. Недопущення їх рівнозначно вивільненню восьми працівників (14 642/1749).

Вивчивши втрати робочого часу,необхідно встановити непродуктивні витрати праці, які складаються з витрат робочого часу в результаті виготовлення забракованої продукції та виправлення шлюбу, а також у зв'язку з відхиленнями від технологічного процесу. Для визначення їх величини використовують дані про втрати від шлюбу (журнал-ордер №10).

За даними табл. 16.3 визначаємо:

а) питома вага заробітної плати виробничих робітників у виробничій собівартості товарної продукції:

10 075/80 600 х 100 = 12,5%;

б) суму заробітної плати в собівартості остаточного браку: 500 х 12,5 / 100 = 62,5 млн руб .;

в) питома вага зарплати виробничих робітників у виробничій собівартості товарної продукції за вирахуванням сировини і матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів: 10 075 / (80 600 - 42 500) х 100 = 26,44%;

г) заробітну плату робітників по виправленню шлюбу:

80 х 26,44 / 100 = 21,15 млн руб .;

д) заробітну плату робітників в остаточному шлюбі і на його виправлення: 62,5 + 21,15 = 83,65 млн руб .;

е) среднечасовую зарплату робітників:

16 532 млн руб. / 270 270 люд.-год = 61 168 руб .;

ж) робочий час, витрачений на виготовлення шлюбу і його виправлення 83 650 000/61 168 = 1367 чел.ч.

Втрати робочого часу в зв'язку з відхиленням від нормальних умов роботи розраховують діленням суми доплат з цієї причини на середню зарплату за 1 год. На даному підприємстві таких доплат не було.

Скорочення втрат робочого часу - один із резервів збільшення випуску продукції. Щоб підрахувати його, необхідно втрати робочого часу (ПРВ) з вини підприємства помножити на планову середньогодинну вироблення продукції:

Однак треба мати на увазі, що втрати робочого часу не завжди приводять до зменшення обсягу виробництва продукції, так як вони можуть бути компенсовані підвищенням інтенсивності праці працівників. Тому при аналізі використання трудових ресурсів велика увага приділяється вивченню показників продуктивності праці.



 Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами |  Аналіз продуктивності праці
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати