Головна |
Соціальний контроль.Девіантна поведінка - Це поведінка людей, яке порушує сформовані в суспільстві норми і не відповідає очікуванням. Соціальні норми визначають історично сформовану в конкретному суспільстві межу, міру допустимого поведінки, діяльності людей, соціальних груп, соціальних організацій. Соціальні норми виконують такі функції. дозвіл - Визначення діапазону допустимих варіантів поведінки. припис- Фіксація необхідного в певній ситуації поведінки. заборона- Вказівка ??на неприпустимість будь-яких способів і варіантів поведінки. прогноз - Вказівка ??на наслідки певного варіанту поведінки. Підтримка прийнятих в суспільстві норм здійснюється за допомогою санкцій через державне і громадське вплив (соціальний контроль), пов'язані з розумінням свобод особистості, її автономії і ступеня залежності від різних інститутів. Відсутність або порушення контролю, невизначеність в умовах і межах дозволеного, відсутність ясних процедур і заходів відповідальності за скоєне сприяють розширенню девіантної поведінки. Виділяють наступні види девіантної поведінки. Негативний девіантна поведінка - Порушення норм, яке завдає шкоди життєдіяльності суспільства, соціальних груп або окремих людей. Позитивне девіантна поведінка - Порушення норм, яке сприяє позитивним змінам в житті суспільства (творчість, підприємливість, ініціатива, стахановський працю) і в кінцевому підсумку призводить до зміни самої нормативної системи. Труднощі у визначенні того, яке саме поведінка вважається девіантною, пов'язані з мінливістю самих норм, з відмінностями в нормативних системах різних культур, з різноманіттям соціальних очікувань, які можуть виявитися суперечливими, незрозумілими. Слід врахувати, що на основі різних культур можуть формуватися різні соціальні очікування. У вітчизняній науці прийнято пояснювати причини девіантної поведінки з позицій комплексного підходу, що враховує чинники соціального, психологічного, біологічного порядку. Соціологія аналізує, головним чином, соціальні причини девіації: · Загальні фактори макросередовища: Рівень стабільності соціальної системи; стійкість норм і цінностей; характер соціальної напруженості; стан соціального контролю і ступінь безпеки особистості; ступінь соціального розшарування; соціальна невлаштованість, маргіналізація суспільства; умови і зміст праці; можливість залучення до духовних цінностей; інтенсивність тиражування мас-медіа злочинних зразків; · Специфічні фактори макросередовища: Рівень соціально-економічного розвитку регіону; стан зайнятості в регіоні; особливість географічного положення регіону; щільність заселення; наявність диспропорцій в демографічній структурі; екологічна ситуація, негативна соціальна перспектива дітей з нізкостатусних сімей тощо. Кпсихологічних причин,пов'язаним з особливостями самого суб'єкта девіації, відносяться: -ситуаційні особистісні реакції (Відмова, опозиція, імітація, емансипація, гиперкомпенсация, рефлексія), часто є основою для формування певних форм поведінки, що відхиляється. Так, наприклад реакція протесту, може привести до хуліганства, агресії, суїциду; реакція відмови - до бродяжництва; реакція імітації - до пияцтва, проституції, наркоманії; - особливості характеру, Що виходять за межі норми психічного здоров'я, але не досягають стадії хвороби (психопатій), можуть носити як вроджений, так і набутий характер. У спеціальній літературі ці особливості характеру називаються по-різному: перехідні стани між психопатією і нормальним станом (В. М. Бехтерєв, 1886); латентні психопатії (П. Б. Ганнушкіна, 1993); крайні варіанти нормального характеру (Г. К. Ушаков, 1973); акцентуації характеру (А. Е. Личко); - потреби і мотивиособистості. У структурі потреб осіб з девіантною поведінкою головну роль відіграють вітальні потреби, а духовні потреби вкрай бідні. Мотиваційна сфера зрушена від загального до особистого, від духовного до матеріального, від раціонального до емоційного. У несприятливих умовах у «внутрішньо готових» осіб, котрі хочуть пов'язувати свої дії з існуючими соціальними нормами і готових відмести всю інформацію, що заважає задоволенню їх потреб, відбувається зрушення в бік девіантної поведінки. Інтерес до біологічних причин відхиляється проявився в 70-х роках ХХ ст., коли виявилося, що соціалізм не здатний позбавити суспільство від злочинів та інших форм соціальної патології. Генетична інтерпретація девіації в очах комуністичної влади була більш привабливою, ніж пошуки соціальних причин девіації при соціалізмі. Радянські юристи, генетики та інші фахівці стали звертати все більше уваги на роль генетичних факторів у формуванні «фізіологічних основ» особистості злочинця, заявляючи про схильність окремих людей до скоєння злочинів, недоумства і до інших подібних проявів, які мають спадковий характер (Н. А. Стручков , С. А. Пастушний). Самогубство, наркоманія, злочинність, алкоголізм, проституція, професійне жебрацтво та бродяжництво, сексуальні відхилення є найбільш поширеними формами девіантної поведінки в даний час. Класифікація форм девіантної поведінки представлена ??в таблиці. Найгострішою формою девіантної поведінки виступає злочинність як посягання на соціально-політичні і моральні підвалини суспільства, особисту безпеку і благополуччя громадян. Спостерігається взаємозв'язок різних форм девіації, так як залученість в одну з форм поступово призводить до залучення в інші форми. Крім того, різні типи відхилень у поведінці пов'язані між собою в силу впливу на них деяких загальних факторів (макро-, мікросередовища, психологічних особливостей особистості), тому можна говорити про загальний «синдромі девіантності». Таблиця Класифікація соціальних організацій. | Класифікація форм поведінки, що відхиляється Періодизація історичного розвитку соціології. | Природа і характер сучасного російського суспільства. | Проблематика повноти і гармонії культури. | Соціально-культурні типи особистості. | Типи соціальних комунікацій. | Основні теоретичні підходи до соціального управління. | Справедливість як характеристика самоврядування. | Проблема ідеології і утопії в соціології знання. | Релігія і сучасне соціальний розвиток. | Соціологічний аналіз політичного життя. | |