загрузка...
загрузка...
На головну

 ПЕРКУСІЯ ЛЕГКИХ |  АУСКУЛЬТАЦІЯ ЛЕГКИХ |  СИСТЕМА органів кровообігу |  АУСКУЛЬТАЦІЯ |  ДОСЛІДЖЕННЯ СУДИН |  ШЛУНКОВО-КИШКОВИЙ ТРАКТ |  АУСКУЛЬТАЦІЯ |  Пальпація |  ДОСЛІДЖЕННЯ прямої кишки |  СИСТЕМА ОРГАНІВ сечовиділення |

VIII. ПАТОЛОГІЧНІ синдроми, ВИЯВЛЕНІ У ХВОРОГО, ФОРМУЛИРОВКА КЛІНІЧНОГО ДИАГНОЗА, ОБГРУНТУВАННЯ

  1.  LXVIII.
  2.  VIII. Answer the following questions. Use all information given before.
  3.  VIII. Choose the ending to the beginning and read the text.
  4.  VIII. Fill in the gaps with appropriate words from exercises VI and VII.
  5.  VIII. Speak about the English Department at your University (usе Essential Vocabulary on the topic).
  6.  VIII. Translate into Ukrainian.
  7.  VIII. WORD LIST

Аналізуючи всі наявні клінічні дані (скарги, анамнез, фізикальні дані, лабораторні показники), необхідно виділити основні патологічні симптоми і синдроми і дати їх детальну характеристику. Аналізуючи патогенетичну взаємозв'язок окремих патологічних симптомів і синдромів, зробити висновок про їх можливе єдності. (Додаток №4.).

Якщо виявлені у пацієнта патологічні синдроми дозволяють, то формулюється клінічний діагноз пацієнта (якщо дана нозологія не вивчалась в курсі загальної хірургії, то формулювання діагнозу не потрібно).

ПРИМІТКА:

Клінічний діагноз повинен бути поставлений і записаний в історії хвороби протягом перших трьох днів перебування хворого в стаціонарі, після отримання результатів лабораторних та інструментальних методів дослідження і висновків фахівців-консультантів.

Клінічний діагноз повинен бути сформульований у відповідності із загальноприйнятими класифікаціями, і включати:

1. розгорнутий діагноз основного захворювання:

· Назва захворювання;

· Клінічна, клініко-морфологічна або патогенетична його форма;

· Характер перебігу;

· Стадії, фази, ступінь активності процесу;

· Ступеня функціональних розладів або тяжкості захворювання;

2. діагноз ускладнень основного захворювання;

3. розгорнутий діагноз супутніх захворювань.

Далі наводиться обгрунтування клінічного діагнозу:

1. Проаналізувати основні скарги і анамнез хворого, щоб зробити висновок про переважне ураженні того чи іншого органу або системи.

2. Провести посилання на обґрунтування виявлених у пацієнта синдромів, не повторюючи їх детально і обгрунтувати з їх допомогою основний діагноз хворого.

3. Відзначити результати лабораторного та інструментального обстеження, що підтверджують діагноз.

IX. ПЛАН ОБСТЕЖЕННЯ

План обстеження хворого розробляється, виходячи з попереднього діагнозу з метою встановлення остаточного клінічного діагнозу і проведення диференціального діагнозу. При написанні «навчальної» історії хвороби плановані дослідження повинні уточнювати даний стан хворого, прогноз тяжкості перебігу та результату захворювання, оцінювати динаміку місцевих змін в патологічному вогнищі. Вказується і обгрунтовується перелік необхідних лабораторних та інструментальних досліджень, які пацієнтові не проводилися в стаціонарі або необхідно повторити дослідження в динаміці.

X. ПЛАН ЛІКУВАННЯ ТА ЙОГО ОБГРУНТУВАННЯ

У цьому розділі викладаються цілі, завдання, основні принципи та сучасні методи і засоби лікування даного захворювання і профілактики його ускладнення (режим, дієта, медикаментозні і фізичні засоби, санаторно-курортне лікування).

Після цього на основі уявлень про індивідуальні особливості клінічного перебігу захворювання, морфологічного і функціонального стану органів, а також з урахуванням соціального та психологічного статусу хворого, розробляються конкретні, найбільш оптимальні лікувальні та профілактичні заходи у даного хворого.

Перш за все, необхідно визначити реальні цілі лікування даного хворого: повне одужання, ліквідація або зменшення загострення захворювання, його ускладнень, призупинення прогресування або регрес хвороби, поліпшення прогнозу, працездатності.

Вказати лікування спрямоване як на загальний стан пацієнта, так і впливає на місцевий патологічний осередок.

Далі необхідно визначити способи досягнення поставлених цілей, тобто основні напрямки лікування. До них відносяться:

1. Етіологічне лікування, що передбачає усунення або корекцію причинних, провокуючих чинників, факторів ризику (наприклад, антимікробні засоби і т.д.);

2. патогенетичне лікування, Що має на меті вплив на основні механізми хвороби даного хворого (запалення, алергія, функціональні порушення, дефіцит певних факторів, інтоксикація та ін.);



 STATUS LOCALIS |  Порядок ведення медичних карт стаціонарного і амбулаторного хворого
загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати