На головну

 Січень 1944 - травень 1945 р |  Внутрішня і зовнішня політика СРСР |  Сталінізм в суспільно-політичному житті країни |  Положення в промисловості. |  Зовнішня політика СРСР |  Політичне суперництво в партії. |  Початок процесу десталінізації |  Протиріччя внутрішньополітичного курсу |  радянське суспільство | |

Відносинах з країнами Заходу

  1.  А) Боротьба проти вторгнень з Заходу Русь і Прибалтика на початку XIII в.
  2.  А) Декларація принципів, якими держави-учасники будуть керуватися у взаємних відносинах
  3.  Асоціація з заморськими країнами і територіями
  4.  Великі проблеми у відносинах між подружжям.
  5.  Боротьба Заходу проти потужного осколка колишньої Імперії - османсько-отаманської Туреччини. Роль Романових як західно-європейських ставлеників в цій боротьбі
  6.  Боротьба Русі проти загрози зі Сходу і Заходу в XIII в. Наслідки монголо-татарської навали для історичного і культурного розвитку Русі.
  7.  У тривалих взаємовідносинах

2.2. Боротьба за роззброєння. Проблема боротьби за мир і ослаблення міжнародної напруженості стало однією з центральних у зовнішньополітичній концепції радянської держави після смерті Сталіна.

2.2.1. Н. С. Хрущов виступив з цілою низкою масштабних миролюбних ініціатив. У 1955 р на нараді глав урядів СРСР, США, Англії та Франції радянська делегація внесла проект договору про колективну безпеку в Європі.

У серпні 1955 СРСР оголосив про одностороннє скорочення своїх збройних сил на 640 тис. Чоловік, а в травні 1956 року - ще на 1,2 млн. Радянський Союз ліквідував військові бази на території Фінляндії і Китаю. У 1957 р він вніс пропозицію в ООН про припинення ядерних випробувань, взаємні зобов'язання про відмову від застосування атомної зброї, про скоординований скорочення збройних сил провідних держав. У 1958 році в СРСР був оголошений односторонній мораторій на ядерні випробування. У 1959 року під час візиту радянської урядової делегації в США Н. С. Хрущов виступив на сесії Генеральної Асамблеї ООН з промовою з проблем загального і повного роззброєння.

2.2.2. Ця лінія принесла деякі позитивні результати. Зокрема, в серпні 1963 року в Москві між СРСР, США і Англією був підписаний Договір про заборону випробувань ядерної зброї в трьох середовищах: в атмосфері, космосі і під водою (до якого приєдналися близько 100 держав).

2.3. Принцип мирного співіснування у зовнішній політиці СРСР. В ході лібералізації зовнішньополітичного курсу СРСР намітився процес поліпшення відносин між Сходом і Заходом.

У 1953 р було досягнуто компромісу з США, результатом якого стало підписання перемир'я в Кореї (одна з перших зовнішньополітичних акцій, в якій активну участь взяв Г. М. Маленков). Були висунуті ініціативи щодо нормалізації відносин з Туреччиною. У 1954 р за участю СРСР було досягнуто важливу угоду про припинення війни в Індокитаї. У 1955 р країни-переможниці у Другій світовій війні підписали Державний договір з Австрією, за яким СРСР вивів з її території свої війська. У тому ж році були встановлені дипломатичні відносини з ФРН. У 1956 році була підписана декларація з Японією, в якій оголошувалося про припинення стану війни між двома країнами і відновлення дипломатичних відносин. За умови укладення в майбутньому Мирного договору між двома країнами радянська сторона була готова передати Японії два південнокурильських острови (Хабомаї і Шикотан). Проте підписання в січні 1960 р військового договору між Японією і США і подальше слідом за цим розміщення американських військових сил на території Японії на багато років перервали радянсько-японський діалог.

У вересні 1959 року відбувся перший в історії візит глави нашої держави в США, де пройшла зустріч зустріч М. С. Хрущова з президентів США Д. Ейзенхауером. В ході візиту не було підписано жодних угод, проте були закладені основи майбутнього прямого діалогу між двома країнами.

2.4. Ракетно-ядерне протистояння провідних держав світу. В умовах тривала холодної війни у ??відносинах між провідними країнами світу продовжувало зберігатися взаємна недовіра, ускладнюється відсутністю національних засобів контролю за ядерною зброєю.

2.4.1. Непослідовність зовнішньополітичної лінії СРСР. Не тільки Захід не був в той період готовий вийти зі стану антикомуністичної істерії, а й деякі радянські ініціативи були розраховані лише на пропагандистський ефект.

У 1956 р радянською стороною було заявлено про перехід від масового застосування військ до ракетно-ядерного протистояння. До початку 60-х років СРСР зумів домогтися в цій сфері тимчасового переваги над США. У 1957 р СРСР провів успішні випробування першої в світі міжконтинентальної балістичної ракети. В результаті вперше територія США виявилася вразливою для можливого противника. Почалося оснащення ракетним озброєнням сухопутних сил, ППО, ВПС, створення ракетно-ядерного підводного флоту. 1 травня 1960 р над Уралом був збитий ракетою американський літак-розвідник, що знову викликало охолодження радянсько-американських відносин і зірвало намічену в Парижі зустріч у верхах за берлінським питання.

У 1961 р СРСР в односторонньому порядку відмовився від угоди з США про мораторій на ядерні вибухи в атмосфері і провів серію ядерних випробувань. Після обрання президентом США Дж. Кеннеді Хрущов зустрічався з ним у Відні в червні 1960 р після чого було покладено початок регулярного обміну посланнями між главами двох держав.

2.4.2. Відносини між СРСР і США розвивалися досить складно. Карибський або ракетна криза 1962 р з'явився найвищою точкою міжнародного протистояння. Він поставив світ на грань термоядерної війни. Улітку 1962 року за рішенням радянського керівництва, з метою убезпечити Кубу (після того, як навесні 1961 р США намагалися повалити уряд Ф. Кастро) і змінити на свою користь військово-політичний баланс на контіненете, на острові таємно були розміщені ядерні ракети середньої дальності (Р-12 з дальністю дії дві тисячі кілометрів). Виявивши їх, США оголосили морську і повітряну блокаду Кубі і привели в повну готовність свої війська. Аналогічні заходи прийняв СРСР.

Через кілька діб очікування Дж. Кеннеді і Н. С. Хрущову вдалося прийти до висновку тимчасового компромісу: СРСР погодився демонтувати і вивезти з Куби всі ракети, США в свою чергу гарантували безпеку Куби, а також погодилися вивезти ракети з військових баз в Туреччині та Італії. Криза показала, що для США і СРСР атомна війна була неприйнятним засобом вирішення спірних питань світової політики. Після Карибської кризи намітилася деяка смуга розрядки у відносинах Схід-Захід.



|  СРСР і країни соціалістичного табору
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати