Головна

радянське суспільство

  1.  II. Радянське законодавство періоду громадянської
  2.  А) Людина і суспільство
  3.  Акціонерне товариство
  4.  Акціонерне товариство
  5.  Акціонерне товариство (пайову товариство)
  6.  Акціонерне товариство як суб'єкт цивільних правовідносин.
  7.  Акціонерне товариство.

1.1. Економічний курс Г. м. Маленкова Після смерті Сталінановий економічний курс СРСР був пов'язаний з ім'ям Голови Ради Міністрів СРСР Г. м. Маленкова (1953-1955 рр.). Він полягав у соціальній переорієнтації економіки, що означало перенесення центру ваги на розвиток легкої, харчової промисловості, а також сільського господарства.

Була зроблена спроба вирішення продовольчої проблеми і виведення сільського господарства з кризи за рахунок підвищення врожайності (т. Е. Інтенсифікації виробництва) і використання фактора особистої зацікавленості колгоспника. Для цього було намічено

- Зниження податків на особисте підсобне господарство,

- Підвищення заготівельних цін на сільгосппродукцію,

- Списання колгоспам недоїмок по сільгоспподатку (1,5 млрд. Пудів зерна),

- Збільшення присадибних ділянок.

Це був один з варіантів нового аграрного курсу.

1.2. Програма перетворень сільського господарства, що здійснювалася Н. с. Хрущовим, Дещо відрізнялася від стратегічного задуму Г. м. Маленкова. Крім зазначених заходів, Хрущов мав намір забезпечити підйом сільського господарства шляхом швидкого розширення посівних площ за рахунок освоєння цілини (екстенсивний шлях розвитку сільського господарства). Особливу увагу він приділяв також процесам механізації сільського господарства, для чого передбачалося в майбутньому перетворити колгоспи в великі господарства індустріального типу.

У 1954 р почалося освоєння цілинних земель в Заволжя, Сибіру та Казахстані. За участю 300 тис. Добровольців, в основному молоді, було розроблено 42 млн. Га нових земель.

У два рази були підвищені закупівельні ціни на сільгосппродукцію, списані борги колгоспів по сільгоспподатку минулих років (1,5 млрд пудів зерна), в кілька разів збільшено видатки на соціальний розвиток села. Скасовувалися податки на особисте підсобне господарство, яке дозволялося збільшити в п'ять разів. В 1958 були скасовані обов'язкові поставки сільськогосподарських продуктів із присадибного господарства, скорочені податки з нього.

З ініціативи Н. с. Хрущова були змінені критерії планування в сільському господарстві, колгоспи отримали право вносити зміни до своїх статутів.

За 1953-1958 рр. приріст сільськогосподарської продукції становив 34% в порівнянні з попереднім п'ятиріччям. З метою вирішення продовольчої проблеми були збільшені площі під кукурудзу: з 1955 по 1962 рр. з 18 до 37млн. га.

1.3. промисловість. Партійне керівництво звернуло увагу на відставання вітчизняної промисловості в науково-технічному суперництві з Заходом. Було поставлено завдання всебічного підвищення технічного рівня виробництва на основі електрифікації, комплексної механізації та автоматизації. Була зроблена ставка на науку, освіту і нові технології.

У 1954 р була побудована перша в світі атомна електростанція в м.Обнінськ, в 1959 р - атомохід Ленін. У 1957 р в СРСР був здійснений запуск першого в світі штучного супутника Землі. У квітні 1961 р радянський космонавт Ю. а. Гагарін став першою у світі людиною, яка здійснила політ в космос. Швидкими темпами розвивалися машинобудування, нафтохімічна промисловість, електроенергетика. Обсяги виробництва за 1950-1965 рр. збільшилися в 5 разів.

У 50-і рр. темпи зростання промислового виробництва і національного доходу були найвищими за всю радянську історію (починаючи з 1928 р). У середньорічному обчисленні вони склали: у 1951-1955 рр. - 8,7%; в 1956-1960 рр. - 8,3%. Але як і раніше, підприємства групи Б (виробництво предметів споживання) розвивалися повільніше (тут обсяг виробництва лише подвоївся). Залишалася низькою продуктивність праці, зберігався високий відсоток ручної праці

1.4. Адміністративно-економічна реформа. У 1957 р н. с. Хрущов спробував провести децентралізацію управління промисловістю, створити нову організаційно-господарську структуру, побудовану на управлінні промисловістю не за галузевим (через міністерства), а за територіальним принципом.

З метою обмежити можливості втручання місцевих партійних апаратів в господарську діяльність були створені раднаргоспи, Які безпосередньо підпорядковувалися союзному міністерству. Було скасовано 141 загальносоюзне і республіканське міністерство і замість них створено 105 раднаргоспів.

Реорганізація системи управління дала певні результати: посилилася виробнича спеціалізація, міжгалузеве кооперування, відбувався процес технічної реконструкції господарства. Розширилися права і економічні повноваження союзних республік. Однак реформа в цілому не тільки не внесла якісних змін в умови господарювання, а й породила певну роз'єднаність у галузевому механізмі радянської економіки.

1.5. Соціальна політика. Економічна політика постсталінського керівництва, незважаючи на протиріччя, носила яскраво виражену соціальну спрямованість. В середині 50-х рр. була розроблена програма заходів, націлена на піднесення життєвого рівня населення.

Регулярно підвищувалися оклади працівників в промисловості. Реальні доходи робітників і службовців зросли на 60%, колгоспників - на 90% (з 1956 р колгоспники були переведені на щомісячне авансування оплати праці). Закон про пенсії за віком для робітників і службовців збільшив їх розмір удвічі і знизив пенсійний вік. Робочий тиждень скоротилася з 48 до 46 годин, були скасовані обов'язкові державні позики. Великі права на виробництві отримали профспілки.

Одним з важливих завоювань соціальної політики стало житлове будівництво. З 1955 по 1964 рр. міський житловий фонд збільшився на 80%, нові квартири отримали 54 млн. чоловік. Зміцнювалася матеріальна база освіти, охорони здоров'я, культури.

Рр.

В кінці 50-х рр. був здійснений перехід від п'ятирічного до семирічному планування (1959-1965 рр.). З цього часу почався процес витіснення економічних стимулів у розвитку господарства адміністративним примусом.

2.1.Всільському господарствіця тенденція проявилася наиболе чітко.

2.1.1. колгоспна політика. Серед диспропорцій семирічного плану найважчий була криза сільського господарства. Господарства відчували постійну нестачу електроенергії, хімічних добрив, насіння цінних культур.

З метою індустріалізації сільського господарства проводилося укрупнення колгоспів (в результаті їх чисельність скоротилася з 91 тис. До 39 тис.). В ході розгорнутого комуністичного будівництва з метою перетворення всієї власності в загальнонародну відбувалося масове перетворення колгоспів в радгоспи. Характерною рисою стало також укрупнення колгоспів за рахунок так званих неперспективних сіл. У 1959 р був проведений примусовий викуп всієї техніки ліквідованих машинно-тракторних станцій (МТС) колгоспами, що підірвало фінансове становище сільських виробників, враховуючи, що вони до того ж не мали достатньої кількості технічних кадрів.

Чи не дала позитивних результатів кукурудзяна епопея, в 1962-1963 рр. посилився криза в освоєнні цілинних земель.

2.1.2. З метою якнайшвидшого досягнення завдань комуністичного будівництва влада повелася наступ на особисті підсобні господарства. У колгоспників знову були урізані земельні ділянки (з 1,5 сотки в розрахунку на один колгоспний двір в 1955-1956 рр. До однієї сотки в 1959-1960 рр .; в 1950-1952 рр. Припадало 32 сотки), насильно скупався худобу. На цьому тлі розгорнулася кампанія громадського осуду торгашів і користолюбців, боротьба проти загарбників колгоспних земель. В результаті стався занепад особистого підсобного господарства. Працівники колгоспів преращалісь в найманих робітників.

2.1.3. В результаті виниклих труднощів семирічний план в частині розвитку сільського господарства залишився невиконаним: замість запланованих 70% приріст сільського господарства склав лише 15%. Загострилася продовольча проблема в країні. Виниклий дифицит продовольства викликав зростання цін, зокрема на м'ясо на 25-30%. Економічні труднощі збіглися з неврожаєм 1963 р який мав катастрофічні наслідки. В результаті криза сільського господарства привів до перших масових закупівель зерна за кордоном (12млн. Т).

2.2. промисловість. В цілому в розглянутий період середньорічні темпи приросту промислового виробництва в СРСР перевищували 10%, що забезпечувалося виключно завдяки жорстким методам командної економіки. Одним з важелів розвитку промисловості розглядався науково-технічний прогрес.

Найбільш зримих результатів у використанні його переваг вдалося домогтися в військово-промисловому комплексі і ряді суміжних з ним галузей. Однак до кінця 50-х років темпи економічного розвитку почали знижуватися: у 1961-1965 рр. промислове виробництво за офіційними даними зросла на 51% (для порівняння: в 1956-1960 рр. на 64,3%), сільське господарство - на 11% (в 1956-1960 рр. - на 20, 5%).

2.3. Подальший розвиток адміністративної системи.З 1958 р Н. с. Хрущов став суміщати посаду Першого секретаря ЦК КПРС з посадою Голови Ради Міністрів СРСР.

2.3.1.намітився процес розвитку вертикальної централізації раднаргоспів (СНХ). У червні 1960 р були створені республіканські СНХ, в березні 1963 року - Вища рада народного господарства (ВРНГ). Послідовно ускладнювалася система загальнодержавного планування народного господарства.

Змінилася система органів управління аграрним сектором. З березня 1962р. створювалися колгоспно-радгоспні управління (КСУ).

2.3.2. Адміністративна реформа торкнулася і структури партійних організацій. З метою посилення ролі партії в розвитку сільського господарства в сільських районах були скасовані райкоми (їх функції передавалися парторганізацій КСУ, парторгам на виробництві); обкоми були розділені за виробничим принципом - на промислові і сільськогосподарські. В цілому реформа по перебудові управління зберегла сутність адміністративно-господарського механізму, територіальна система управління привела до галузевої незбалансованості і зростання місницьких тенденцій раднаргоспів.

2.3.3. Реорганізація адміністративної системи стала постійним явищем. Безперервні перетрушування апарату і персональні переміщення серйозно турбували партійних і державних чиновників, які прагнули до стабільності свого особистого становища. Н. с. Хрущов ж заявляв про готовність порозкидали всіх, як кошенят. Апаратникам здавалося, що десталінізація не принесла бажаної впевненості в завтрашньому дні. В бюрократичних колах наростало невдоволення Н. с. Хрущовим, бажання підпорядкувати його апарату. Великим кроком на цьому шляху стала кампанія проти творчої інтелігенції, в результаті чого Хрущов-реформатор втратив міцну опору в її середовищі.

Невдоволення Хрущовим висловлювали також представники всіх ланок партійного апарату (після поділу його на дві незалежні системи і освіти своєрідного двовладдя). Тому змову проти Н. с. Хрущова ставав неминучим.

 Протиріччя внутрішньополітичного курсу


 Опір Червоної Армії. |  Військові дії. |  Січень 1944 - травень 1945 р |  Внутрішня і зовнішня політика СРСР |  Сталінізм в суспільно-політичному житті країни |  Положення в промисловості. |  Зовнішня політика СРСР |  Політичне суперництво в партії. |  Початок процесу десталінізації |  Відносинах з країнами Заходу |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати