Головна

Глава 34. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ АКТІВ І АКТІВ ІНШИХ ОРГАНІВ 5 сторінка

  1.  1 сторінка
  2.  1 сторінка
  3.  1 сторінка
  4.  1 сторінка
  5.  1 сторінка
  6.  1 сторінка
  7.  1 сторінка

У виконавчому документі судовий пристав-виконавець робить позначку про повне виконання вимоги виконавчого документа або вказує частина, в якій ця вимога виконано. Оригінал виконавчого документа у випадках, передбачених п. П. 1, 2, 8 і 9 ч. 1 ст. 47 Закону "Про виконавче провадження", залишається в закінченому виконавче провадження. В інших випадках в закінченому виконавче провадження залишається копія виконавчого документа.

Про закінчення виконавчого провадження виноситься постанова з зазначенням на виконання вимог, що містяться у виконавчому документі, повністю або частково або на їх невиконання. При закінченні зведеного виконавчого провадження за виконавчими документами, що містить вимогу про солідарне стягнення, в постанові вказується, з якого боржника і в якому розмірі вироблено солідарне стягнення.

У постанові про закінчення виконавчого провадження, за винятком закінчення виконавчого провадження за виконавчим документом про забезпечувальні заходи, скасовуються розшук боржника, його майна, розшук дитини, а також встановлені для боржника обмеження, в тому числі обмеження на виїзд з Російської Федерації та обмеження прав боржника на його майно.

Якщо після закінчення основного виконавчого провадження порушено виконавче провадження, передбачене ч. 7 ст. 47 Закону "Про виконавче провадження", обмеження, встановлені для боржника в ході основного виконавчого провадження, зберігаються судовим приставом-виконавцем в розмірах, необхідних для виконання знову порушеної виконавчого провадження.

Копії постанови судового пристава-виконавця про закінчення виконавчого провадження не пізніше дня, наступного за днем ??його винесення, направляються:

1) стягувача і боржника;

2) до суду, інший орган або посадовій особі, які видали виконавчий документ;

3) в банк або іншу кредитну організацію, іншу організацію чи орган, що виконували вимоги щодо встановлення обмежень щодо боржника та (або) його майна;

4) в організацію або орган, які здійснювали розшук боржника, його майна, розшук дитини.

Одночасно з винесенням постанови про закінчення основного виконавчого провадження судовий пристав-виконавець збуджує виконавче провадження по невиконаним повністю або частково з постановами про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору, стягнутого судовим приставом-виконавцем в процесі виконання виконавчого документа. Постанова про порушення такого виконавчого провадження надсилається разом з постановою про закінчення основного виконавчого провадження боржнику, а при необхідності і іншим особам.

Протягом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання постанову судового пристава-виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути скасовано старшим судовим приставом або його заступником за власною ініціативою або за заявою стягувача у разі необхідності повторного вчинення виконавчих дій та застосування, в тому числі повторного, заходів примусового виконання.

Витрати на проведення виконавчих дій. Витратами на проведення виконавчих дій є грошові кошти федерального бюджету, стягувача та інших осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, витрачені на організацію і проведення виконавчих дій та застосування заходів примусового виконання.

До витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на:

1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника;

2) винагороду за роботу перекладачів, фахівців та інших осіб, залучених в установленому порядку до організації та проведення виконавчих дій, і компенсацію понесених ними, а також понятими витрат;

3) переклад (пересилання) стягувачу грошових коштів;

4) розшук боржника, його майна, розшук дитини;

5) проведення державної реєстрації прав боржника;

6) вчинення інших необхідних дій у процесі виконання виконавчого документа.

Закон "Про виконавче провадження" встановлює наступний порядок відшкодування витрат на проведення виконавчих дій. Витрати на проведення виконавчих дій відшкодовуються федеральному бюджету, стягувачу та особам, які зазнали зазначені витрати, за рахунок боржника.

У разі припинення виконавчого провадження з підстав, встановлених п. П. 4 і 5 ч. 2 ст. 43 Закону "Про виконавче провадження", витрати на проведення виконавчих дій ставляться з цього приводу федерального бюджету.

Стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, віднесення їх на рахунок федерального бюджету у випадках, передбачених Законом "Про виконавче провадження", а також відшкодування витрат особі, яка їх понесло, виробляються на підставі постанови судового пристава-виконавця, затвердженого старшим судовим приставом або його заступником.

Заходи примусового виконання. Заходами примусового виконання є дії, зазначені у виконавчому документі, або дії, що здійснюються судовим приставом-виконавцем з метою отримання з боржника майна, у тому числі грошових коштів, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Ці заходи можуть застосовуватися до боржника за наявності підстав для їх застосування. До підстав застосування заходів примусового виконання відноситься сукупність таких обставин: пред'явлення в установленому федеральним законом порядку належним чином оформленого виконавчого документа; прийняття судовим приставом-виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження; витікання терміну, встановленого судовим приставом-виконавцем, для добровільного виконання (ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження").

Заходами примусового виконання є:

1) звернення стягнення на майно боржника, в тому числі на грошові кошти та цінні папери;

2) звернення стягнення на періодичні виплати, які одержуються боржником в силу трудових, цивільно-правових або соціальних правовідносин;

3) звернення стягнення на майнові права боржника, в тому числі на право отримання платежів за виконавчим провадженням, в якому він виступає в якості стягувача, на право отримання платежів за наймом, оренді, а також на виняткові права як результати інтелектуальної діяльності та засоби індивідуалізації, права вимоги за договорами про відчуження або використання виключного права на результат інтелектуальної діяльності і засіб індивідуалізації, право використання результату інтелектуальної діяльності або засоби індивідуалізації, що належить боржнику як ліцензіату;

4) вилучення у боржника майна, присудженого стягувачеві, а також за виконавчим написом нотаріуса у передбачених Законом "Про виконавче провадження" випадках;

5) накладення арешту на майно боржника, що знаходиться у боржника або у третіх осіб, на виконання судового акта про арешт майна;

6) звернення до реєструючого органу для реєстрації переходу права на майно, в тому числі на цінні папери, з боржника на стягувача у випадках і порядку, що встановлені Законом "Про виконавче провадження";

7) вчинення від імені та за рахунок боржника дії, зазначеного у виконавчому документі, у разі, якщо ця дія може бути вчинено без особистої участі боржника;

8) примусове вселення стягувача в житлове приміщення;

9) примусове виселення боржника з житлового приміщення;

10) звільнення нежитлового приміщення, сховища від перебування в них боржника і його майна;

10.1) примусове видворення за межі Російської Федерації іноземних громадян або осіб без громадянства;

11) інші дії, передбачені Законом "Про виконавче провадження" або виконавчим документом.

Необхідно відзначити, що в основу чинного нині законодавства про виконавче провадження покладено ідею про правової захищеності боржника. Чинним законодавством не передбачено застосування до боржника заходів особистого характеру: арешт, підписка про невиїзд, інші ущемлення його свободи і гідності, хоча в літературі такі пропозиції вносяться і докладно аргументуються.

§ 7. Звернення стягнення на майно боржника

Звернення стягнення на майно боржника складається з його арешту (опису), вилучення та примусової реалізації майна.

Стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса може включати вилучення майна і його передачузаставодержателю для подальшої реалізації цього майна в установленому Цивільним кодексом РФ, Федеральним законом від 16 липня 1998 N 102-ФЗ "Про іпотеку (заставі нерухомості)" (далі - Закон "Про іпотеку (заставі нерухомості)") і Законом РФ від 29 травня 1992 р N 2872-1 "Про заставу" (далі - Закон "Про заставу") порядку.

Згідно із загальним правилом, закріпленому в ст. 69 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення на майно боржника, в тому числі на грошові кошти в рублях і іноземній валюті, звертається в розмірі заборгованості, тобто в розмірі, необхідному для виконання вимог, що містяться у виконавчому документі, з урахуванням стягнення витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору, стягнутого судовим приставом-виконавцем в процесі виконання виконавчого документа.

Стягнення на майно боржника за виконавчими документами звертається в першу чергу на його грошові кошти в рублях і іноземній валюті та інші цінності, в тому числі що знаходяться на рахунках, у внесках або на зберіганні в банках і інших кредитних організаціях, за винятком грошових коштів боржника, що знаходяться на торговому і (або) кліринговому рахунках. Стягнення на грошові кошти боржника в іноземній валюті звертається при відсутності або недостатності у нього грошових коштів в рублях.

При відсутності або недостатності у боржника грошових коштів стягнення звертається на інше майно, що належить йому на праві власності, господарського відання та (або) оперативного управління, за винятком майна, вилученого з обороту, і майна, на яке відповідно до федеральним законом не може бути звернено стягнення, незалежно від того, де і в чиєму фактичному володінні та (або) користуванні воно знаходиться.

Боржник має право вказати майно, на яке він просить звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість звернення стягнення на майно боржника визначається судовим приставом-виконавцем. Якщо боржник має майно, що належить йому на праві спільної власності, то стягнення звертається на частку боржника, яка визначається відповідно до федеральним законом.

Боржник на вимогу судового пристава-виконавця зобов'язаний подати відомості про належні йому права на майно, в тому числі виключних та інших правах на результати інтелектуальної діяльності та засоби індивідуалізації, права вимоги за договорами про відчуження або використання зазначених прав, в розмірі заборгованості, що визначається відповідно з ч. 2 ст. 70 Закону "Про виконавче провадження".

Якщо відомостей про наявність у боржника майна немає, то судовий пристав-виконавець запитує ці відомості у податкових органів, інших органів і організацій, виходячи з розміру заборгованості, що визначається відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону "Про виконавче провадження". При цьому у органів, які здійснюють державну реєстрацію прав на майно, осіб, які здійснюють облік прав на цінні папери, банків та інших кредитних організацій судовий пристав-виконавець запитує необхідні відомості з дозволу старшого судового пристава або його заступника в письмовій формі. Стягувач за наявності у нього виконавчого листа ще не скінчився термін пред'явлення до виконання вправі звернутися до податкового органу із заявою про надання цих відомостей.

У податкових органів, банків та інших кредитних організацій можуть бути запитані відомості:

1) про найменування та місцезнаходження банків та інших кредитних організацій, в яких відкриті рахунки боржника;

2) про номерах розрахункових рахунків, кількості та рух грошових коштів в рублях і іноземній валюті;

3) про інші цінності боржника, що знаходяться на зберіганні в банках і інших кредитних організаціях.

Податкові органи, органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на майно, особи, які здійснюють облік прав на цінні папери, банки та інші кредитні організації, інші органи та організації представляють запитані відомості протягом семи днів з дня отримання запиту.

Готівкові кошти в рублях і іноземній валюті, виявлені у боржника, в тому числі що зберігаються в сейфах каси боржника-організації, що знаходяться в ізольованому приміщенні цієї каси чи інших приміщеннях боржника-організації або зберігаються в банках і інших кредитних організаціях, вилучаються, про що складається відповідний акт. Вилучені кошти не пізніше операційного дня, наступного за днем ??вилучення, здаються в банк для перерахування на депозитний рахунок підрозділу судових приставів.

Перерахування коштів з рахунків боржника проводиться на підставі виконавчого документа або постановлення судового пристава-виконавця без подання в банк або іншу кредитну організацію стягувачем або судовим приставом-виконавцем розрахункових документів.

Якщо грошові кошти є на кількох рахунках боржника, судовий пристав-виконавець у постанові вказує, з якого рахунку і в якому обсязі повинні бути списані кошти.

Якщо на кошти, що знаходяться на рахунках боржника, накладено арешт, судовий пристав-виконавець у постанові вказує, в якому обсязі і порядку знімається накладений їм арешт з грошових коштів боржника. Банк або інша фінансова установа зобов'язані протягом трьох днів з дня отримання постанови повідомити судового пристава-виконавця про виконання зазначеної постанови.

Банк або інша фінансова установа, що здійснюють обслуговування рахунків боржника, негайно виконують містяться у виконавчому документі або постановлення судового пристава-виконавця вимоги про стягнення грошових коштів, про що протягом трьох днів з дня їх виконання інформують стягувача або судового пристава-виконавця.

У разі обгрунтованих сумнівів у достовірності виконавчого документа, отриманого безпосередньо від стягувача (його представника), або сумнівів у достовірності відомостей, поданих відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону "Про виконавче провадження", банк або інша фінансова установа має право для перевірки справжності виконавчого документа або достовірності відомостей затримати виконання виконавчого документа, але не більше ніж на сім днів. При проведенні зазначеної перевірки банк або кредитна організація негайно припиняє операції з грошовими коштами на рахунках боржника в межах суми грошових коштів, що підлягає стягненню.

У разі отримання банком або іншою кредитною організацією постановлення судового пристава-виконавця виконання містяться у виконавчому документі вимог про стягнення грошових коштів здійснюється шляхом їх перерахування на депозитний рахунок підрозділу судових приставів. У разі отримання банком або іншою кредитною організацією виконавчого документа безпосередньо від стягувача виконання містяться у виконавчому документі вимог про стягнення грошових коштів здійснюється шляхом їх перерахування на рахунок, зазначений стягувачем.

Чи не виконати виконавчий документ або постанову судового пристава-виконавця повністю банк або інша фінансова установа може в разі відсутності на рахунках боржника грошових коштів або в разі, коли на кошти, що знаходяться на зазначених рахунках, накладено арешт або коли припинені операції з грошовими коштами.

Якщо наявних на рахунках боржника грошових коштів недостатньо для виконання містяться у виконавчому документі або постановлення судового пристава-виконавця вимог, банк або інша фінансова установа перераховує наявні кошти і продовжує подальше виконання в міру надходження грошових коштів на рахунок чи рахунки боржника до виконання містяться у виконавчому документі або постановлення судового пристава-виконавця вимог в повному обсязі. Про вироблених перерахування банк або інша фінансова установа негайно повідомляє судового пристава-виконавця або стягувачу, якщо виконавчий документ надійшов від стягувача.

Банк або інша фінансова установа закінчує виконання виконавчого документа:

1) після перерахування грошових коштів в повному обсязі;

2) за заявою стягувача;

3) за постановою судового пристава-виконавця про припинення (про закінчення, скасування) виконання.

При надходженні на депозитний рахунок підрозділу судових приставів грошових коштів боржника в більшому розмірі, ніж необхідно для погашення розміру заборгованості, судовий пристав-виконавець повертає боржнику зайве отриману суму.

У разі звернення стягнення на електронні грошові кошти боржника, переклад яких здійснюється з використанням персоніфікованих електронних засобів платежу, корпоративних електронних засобів платежу, застосовуються правила ст. 70 Закону "Про виконавче провадження".

Порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника в іноземній валюті врегульовано ст. ст. 71, 72 Закону України "Про виконавче провадження".

Виявивши і вилучивши у боржника готівкові грошові кошти в іноземній валюті, судовий пристав-виконавець не пізніше операційного дня, наступного за днем ??вилучення, передає зазначені грошові кошти для продажу в банк або іншу кредитну організацію, які здійснюють продаж іноземної валюти і перераховують отримані від продажу грошові кошти в рублях на вказаний в постанові судового пристава-виконавця адресу.

Купівля-продаж іноземної валюти здійснюється банком або іншою кредитною організацією, що має право здійснювати купівлю-продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку Російської Федерації відповідно до її валютним законодавством за курсом, встановленим цими банком або іншою кредитною організацією на день купівлі-продажу. При відсутності такого курсу купівля-продаж іноземної валюти здійснюється за офіційним курсом, встановленим Банком Росії.

При зверненні стягнення на грошові кошти боржника в іноземній валюті, що знаходяться на рахунках і у вкладах в банках чи інших кредитних організаціях, судовий пристав-виконавець своєю постановою доручає їм продати іноземну валюту в розмірі заборгованості, визначеному відповідно до ч. 2 ст. 69 Закону України "Про виконавче провадження", і перерахувати отримані від продажу кошти в рублях на депозитний рахунок підрозділу судових приставів.

Якщо грошові кошти боржника в іноземній валюті знаходяться на рахунках і у вкладах в банках і інших кредитних організаціях, яким відповідно до ліцензії на здійснення банківських операцій не надано право здійснювати купівлю-продаж іноземної валюти, судовий пристав-виконавець своєю постановою зобов'язує їх перерахувати зазначені грошові кошти в банк, який має таке право.

Банк або інша фінансова установа виконує постанови судового пристава-виконавця в порядку і строки, встановлені Законом "Про виконавче провадження".

При недостатності коштів для задоволення вимог стягувача стягнення за виконавчим документом звертається на інше майно боржника.

За чинним законодавством стягнення може бути звернено, зокрема, на цінні папери професійного учасника ринку цінних паперів і його клієнтів, на емісійні цінні папери боржника, на майно клірингових організацій і учасників клірингу, на майнові права, що належать боржникові, на дебіторську заборгованість, на майно боржника, що знаходиться у третіх осіб, на заставлене майно.

При виконанні виконавчих документів щодо громадян стягнення не може бути звернено на майно, вказане в законі. Згідно ст. 446 ЦПК РФ стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на наступне майно, що належить громадянину на праві власності:

- Житлове приміщення (його частини), якщо для громадянина-боржника і членів його сім'ї, які спільно проживають в належить приміщенні, воно є єдиним придатним для постійного проживання приміщенням, за винятком зазначеного в цьому абзаці майна, якщо воно є предметом іпотеки і на нього в відповідно до законодавства про іпотеку може бути звернено стягнення;

- Земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, якщо вони є предметом іпотеки і на них відповідно до законодавства про іпотеку може бути звернено стягнення;

- Предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, речі індивідуального користування (одяг, взуття та ін.), За винятком коштовностей та інших предметів розкоші;

- Майно, необхідне для професійних занять громадянина-боржника, за винятком предметів, вартість яких перевищує сто встановлених федеральним законом мінімальних розмірів оплати праці;

- Використовувані для цілей, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, племінної, молочна і робоча худоба, олені, кролики, птиця, бджоли, корми, необхідні для їх утримання до вигону на пасовища (виїзду на пасіку), а також господарські будівлі та споруди, необхідні для їх утримання;

- Насіння, необхідні для чергового посіву;

- Продукти харчування і гроші на загальну суму не менше встановленої величини прожиткового мінімуму самого громадянина-боржника і осіб, які перебувають на його утриманні;

- Паливо, необхідне сім'ї громадянина-боржника для приготування своєї щоденної їжі та опалення протягом опалювального сезону свого житлового приміщення;

- Транспортні засоби та інше необхідне громадянину-боржнику у зв'язку з його інвалідністю майно;

- Призи, державні нагороди, почесні та пам'ятні знаки, якими нагороджений громадянин-боржник.

Судовий пристав-виконавець з метою забезпечення виконання виконавчого документа, що містить вимоги про майнові стягнення, має право, в тому числі і протягом терміну, встановленого для добровільного виконання боржником містяться у виконавчому документі вимог, накласти арешт на майно боржника. При цьому судовий пристав-виконавець має право не застосовувати правила черговості звернення стягнення на майно боржника.

За заявою стягувача про накладення арешту на майно боржника судовий пристав-виконавець приймає рішення про задоволення зазначеної заяви або про відмову в його задоволенні не пізніше дня, наступного за днем ??подання такої заяви.

Арешт майна боржника полягає у виробництві опису майна і оголошення заборони розпорядження ним, а при необхідності - в обмеженні права користуватися майном або його вилученні. Види, обсяги і терміни обмеження визначаються судовим приставом-виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, значущості його для власника або власника, господарського, побутового або іншого використання та інших факторів (ч. 4 ст. 80 Закону "Про виконавче провадження") .

Основне призначення арешту майна полягає у встановленні перешкод до його можливого відчуження або приховування. Згідно ч. 3 ст. 80 Закону "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника застосовується:

1) для забезпечення збереження майна, яке підлягає передачі стягувачеві або реалізації;

2) при виконанні судового акту про конфіскації майна;

3) при виконанні судового акту про накладення арешту на майно, що належить боржнику і знаходиться у нього чи у третіх осіб.

Арешт накладається не пізніше одного місяця з дня вручення боржнику постанови про порушення виконавчого провадження, а в необхідних випадках - одночасно з його врученням.

При складанні опису і арешт майна боржника його майнові права, так само як і права членів його сім'ї, не повинні порушуватися понад необхідні меж. У зв'язку з цим опис майна проводиться в кількості, необхідній для погашення заборгованості. Крім того, під час арешту майна боржника (за винятком арешту, виконуваного реєструючим органом, арешту грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку або іншої кредитної організації, арешту цінних паперів та грошових коштів, що знаходяться у професійного учасника ринку цінних паперів на рахунках, зазначених у ст . ст. 73 і 73.1 Закону "Про виконавче провадження"), обов'язкова присутність понятих.

Судовий пристав-виконавець при здійсненні арешту зобов'язаний скласти акт про накладення арешту (опису майна). При складанні опису відбуваються деякі дії технічного характеру, що мають на меті гарантувати інтереси як боржника, так і стягувача. Так, в акті зазначаються не тільки найменування описаних речей, але і їх відмінні ознаки. Судовий пристав-виконавець може опечатати предмети, які зазнали опису.

При виробництві опису майна боржника судовий виконавець виходить із презумпції те, що все майно, що знаходиться в житловому приміщенні, займаному боржником, належить боржнику. Якщо ж в ході накладення арешту на майно треті особи заявлять про свої права на нього, майно все одно вноситься до опису, але разом з тим в опису робиться відмітка про заявлену третьою особою претензії і вказаною третій особі роз'яснюється право пред'явити до суду позов про звільнення майна від арешту.

Вилучення арештованого майна з передачею його для подальшої реалізації провадиться у строк, встановлений судовим приставом-виконавцем. Однак речі та інше майно, що швидко псуються, вилучаються і передаються для реалізації негайно. Крім того, судовий пристав-виконавець при здійсненні виконавчих дій має право одночасно з арештом майна вилучити все майно або окремі предмети.

Обов'язковому вилученню підлягають грошові кошти в рублях і іноземній валюті, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, ювелірні та інші вироби з золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів (ст. 84 Закону "Про виконавче провадження").

Описане у боржника майно передається на зберігання під розпис в акті арешту. Порядок і умови зберігання арештованого майна регулюються ст. 86 Закону "Про виконавче провадження". Хранителем майна боржника може бути як сам боржник, так і третя особа. Необхідність призначення хранителем третьої особи виникає у випадках відсутності боржника, можливих зловживань з його боку, відмови від зберігання і т.д. Закон не містить будь-яких кваліфікаційних вимог до особи, яка може виступати в якості зберігача. Отже, їм може бути будь-яка особа за вибором судового пристава-виконавця - як фізичне, так і юридична, в тому числі професійний зберігач, для якого надання послуг зі зберігання майна є підприємницькою діяльністю.

Особа, якій судовим приставом-виконавцем передано під охорону або на зберігання арештоване майно, не може користуватися цим майном без даного в письмовій формі згоди судового пристава-виконавця. Судовий пристав-виконавець не має права давати таку згоду щодо цінних паперів, переданих на зберігання депозитарію, а також в разі, коли користування майном в силу його властивостей призведе до знищення або зменшення цінності даного майна. Згода судового пристава-виконавця не потрібно, якщо користування зазначеним майном необхідно для забезпечення його схоронності. Хранитель, якщо їм не є боржник або член його сім'ї, одержує за свої послуги відповідну винагороду в установленому розмірі (ч. 4 ст. 86 Закону "Про виконавче провадження"). Крім того, зберігачу відшкодовуються понесені ним необхідні витрати по зберіганню за вирахуванням фактично одержаної вигоди від користування майном. Разом з тим Закон регламентує і відповідальність зберігача: в разі розтрати, відчуження, приховування або незаконної передачі переданого на зберігання майна охоронець, крім майнової відповідальності за збитки, підлягає кримінальній відповідальності.

Арештоване майно боржника підлягає реалізації, за винятком майна, вилученого за законом з обігу. У зв'язку з цим важливим є питання про оцінку майна, яке повинно бути продано. За загальним правилом майно оцінюється судовим приставом-виконавцем виходячи з його ринкової вартості, за винятком випадків, якщо інше не встановлено законодавством Російської Федерації. Судовий пристав-виконавець зобов'язаний залучити оцінювача для оцінки:

1) нерухомого майна;

2) цінних паперів, не обертаються на організованому ринку цінних паперів (за винятком інвестиційних паїв відкритих і інтервальних пайових інвестиційних фондів);

3) майнових прав (за винятком дебіторської заборгованості, не реалізується на торгах);

 Глава 34. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ АКТІВ І АКТІВ ІНШИХ ОРГАНІВ 4 сторінка |  Глава 34. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ АКТІВ І АКТІВ ІНШИХ ОРГАНІВ 6 сторінка


 Глава 29. ОСОБЛИВА ВИРОБНИЦТВО 3 сторінка |  Глава 29. ОСОБЛИВА ВИРОБНИЦТВО 4 сторінка |  Глава 29. ОСОБЛИВА ВИРОБНИЦТВО 5 сторінка |  РІШЕНЬ І ТЕРМІНІВ СУДІВ першої інстанції |  Що набрали законної сили, В КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ |  Що набрали законної сили, В ПОРЯДКУ НАГЛЯДУ |  ЩО ВІДКРИВСЯ АБО НОВИМ ОБСТАВИНАМ |  Глава 34. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ АКТІВ І АКТІВ ІНШИХ ОРГАНІВ 1 сторінка |  Глава 34. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ АКТІВ І АКТІВ ІНШИХ ОРГАНІВ 2 сторінка |  Глава 34. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ АКТІВ І АКТІВ ІНШИХ ОРГАНІВ 3 сторінка |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати