Головна

Глобальні кризи. Передумови виникнення і характер протікання. | Міжнародні організації ти їх роль в становленні глобального світового порядку. | Глобальні виміри екологічної проблеми. | Інноваційна складова конкурентоспроможності національних економік на сучасному етапі глобального розвитку. | Створення українських фінансово-промислових груп та конгломератів як альтернатива експансії ТНК. | Загальні підходи до виокремлення стадій глобального розвитку. | Проблема конкурентоспроможності України в глобальній економіці. | Система критики глобальних процесів. | Консолідаційні корпоративні стратегії в глобальних економічних умовах. | Бідність і поляризація в глобальних умовах розвитку. |

Інституційне оформлення унітарного сценарію глобального розвитку.

  1. Бідність і поляризація в глобальних умовах розвитку.
  2. Біполярний сценарій глобального розвитку і основні напрями його реалізації.
  3. Вимоги до оформлення
  4. Вимоги до оформлення курсової роботи
  5. ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ, ЗМІСТУ І ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
  6. Виробництво як визначальний фактор потреб суспільства та їх розвитку.
  7. Виробництво як визначальний фактор потреб суспільства та їх розвитку.

Найбільш вагомим аргументом на користь утворення уніполярної системи є суперечності, що все підсилюються, і неузгодженість підходів до вирішення одних і тих самих проблем. Відсутність єдиного центру може призвести до поглиблення існуючих і виникнення нових глобальних катаклізмів. На думку прибічників уніполярної системи, однополюсний світопорядок у вигляді піраміди влади є вирішенням існуючої дилеми. Базисом піраміди може слугувати сукупність суб'єктів міжнародних відносин, а єдину верхівку складає колектив спеціалістів, у віданні якого залишається функція генерального керівництва щодо країн світу. На щабель нижче розташовуються міжнародні організації, національні уряди, ТНК і некомерційні фонди, які будуть продовжувати діяльність кожна у своїй галузі (у сфері торгівлі - СОТ, у сфері міжнародних фінансів - МВФ тощо) Головним завданням колективу спеціалістів, що стоять на верхівці піраміди, буде координація керівних настанов вищеназваних міжнародних організацій з метою вироблення єдиної світової політики.

У цьому разі глобальне управління буде гомогенним, ймовірно, більш ефективним, але при цьому навряд чи стабільним у довготривалій перспективі, оскільки кристалізація уніполярності закладе підґрунтя для потенційного конфлікту між «полюсом» і периферією.

Можливим інституційним оформленням уніполярної системи може бути:

- Нова ООН, в яку в якості індивідуальних учасників ввійдуть не усі країни, а лише ті, які мають певний розмір населення, обсяг ВВП, певний розмір національного доходу на душу населення. Така кількість не може перевищувати 30-50 учасників, решта країн буде брати участь в організації через посередництво колективних організацій. Раду управління може скласти велика 20ка.

- Світовий парламент з 2ма палатами (1ша обирається прямим голосуванням усіма жителями планети; 2га - формується за мажоритарною ознакою).

-Світовий уряд.

До можливих сценаріїв уніполярного світу можна віднести такі варіанти інституційної архітектури майбутнього:

- концепція країни-гегемона;

- концепція глобального уряду;

- концепція антитерористичного уряду.

Ключовою ідеєю концепції країни-гегемона є поняття «держави-стабілізатора», що відповідає за реалізацію правил ліберального світогосподарського режиму шляхом використання серед традиційних і нових інструментів війн «нового покоління».

Головними дієвими особами в даному разі виступають гегемоністська держава США та інші наддержави, які будуть реалізовувати вирішення глобальних проблем на власних умовах.

Проте серед прибічників даної теорії існує розкол. Сама ідея про проголошення однієї країни гегемоном є не єдиним спільним моментом у різноманітних варіантах. Проте погляди стосовно того, хто саме має посісти це місце, кардинально відрізняються. Значна більшість вчених сучасності, які схиляються до такого варіанта інституційного оформлення глобалізації, відводять роль гегемона США як політичного та економічного лідеру сучасності. Вони відстоюють ідею обраності США, які на даний момент, на їх думку, є єдиним утворенням, що може претендувати на такі повноваження. Але в майбутньому серед ймовірних альтернатив вітчизняні і зарубіжні вчені називають Великобританію, Францію, Китай.

Слід, до речі, зазначити, що якої б лінії не дотримувались «гегемоністи», у кожній течії є присутніми консерватори, які вважають, що поза залежністю від того, як буде протікати процес реконфігурації функцій провідної держави, в майбутньому вони залишаться імовірніше механізмами реалізації політичних переваг провідних компаній і амбіцій найбільш впливових особистостей, ніж реальними інструментами забезпечення стабільного ліберального економічного і політичного порядку.

Концепція глобального і антитерористичного уряду передбачає піднесення інституту держави до статусу світового уряду, тобто збільшену модель національної держави, керівництво якої вирішує поточні внутрішньополітичні питання, однак уже не на національному, а на глобальному рівні.



Проблема прогнозування і управління глобальними кризами на міждержавному рівні. | Трансформація функцій держави в умовах глобалізації.
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати