Головна

Прийняття рішень по ціноутворенню

  1.  II з'їзд РСДРП. Прийняття програми і статуту. Виникнення більшовизму.
  2.  VIII з'їзд Рад. Прийняття нової Конституції СРСР.
  3.  Агресивність і прийняття ризику
  4.  Аксіома Парето про домінованих рішень.
  5.  Альтернативи історичного розвитку Росії в після лютневої революції. Жовтнева революція 1917 р Другий Всеросійський З'їзд Рад. Значення прийнятих рішень.
  6.  Аналіз беззбитковості рішень при зміні цін і витрат
  7.  Аналіз беззбитковості рішень при продажу взаємозамінних і взаємодоповнюючих товарів

Особливе значення серед цілей управлінського обліку має встановлення ціни на продукцію. Визначаючи ціни в умовах ринкових відносин, необхідно аналізувати становище на ринку в цілому, в прогнозі реакції споживача на пропонований товар і його ціну. Встановлюючи ціну, менеджер повинен, в першу чергу, визначити, чи буде попит на його продукцію за такою ціною.

В управлінському обліку використовуються поняття довгострокового і короткострокового нижньої межі ціни.

Довгостроковий нижня межа ціни показує яку мінімальну ціну можна встановити, щоб покрити повні витрати підприємства на виробництво і реалізацію товару. Ця межа відповідає повній собівартості.

Короткостроковий нижня межа ціни - ціна, яка може покрити лише змінну частину витрат. Ця межа відповідає собівартості, розрахованої за системою «директ-костинг».

Приклад. Підприємство виробляє калькулятори і продає їх оптом за ціною 200 руб. за штуку. Прямі матеріальні витрати - 40; прямі трудові - 60; змінні непрямі витрати - 20; постійні непрямі - 50; витрати обігу (змінні) - 10; витрати обігу (постійні) - 5. Разом 185 руб.

Виробнича потужність підприємства - 15 000 штук місяць. Фактичний обсяг виробництва за місяць - 10 000 шт. Потужності завантажені не повністю, є резерви подальшого нарощування. Підприємство отримує пропозицію випускати додатково 1 000 шт. за ціною 170 руб. Чи варто приймати таке рішення?

На перший погляд повинен послідувати негативну відповідь, так як ціна нижче собівартості.

Але так як мова йде про додаткове замовленні, всі постійні витрати вже враховані калькуляцій фактичного випуску 10 000 виробів, т. Е. Закладені в собівартість і ціну виробничої програми підприємства. В рамках короткострокового періоду постійні витрати незмінні.

Приймаючи рішення щодо додаткового замовлення, передбачувану ціну необхідно порівнювати із сумою змінних витрат, а не з повною собівартістю. В даному випадку змінні витрати - 130 рублів, ціна - 170. Отже, пропозицію, що поступила вигідно підприємству, і кожен калькулятор принесе прибуток - 40 рублів.

Планування асортименту продукції

Перед підприємством, що виробляє не один вид продукції, стоїть завдання не тільки визначення оптимального обсягу виробництва (аналіз беззбитковості), але визначення асортименту продукції, що реалізовується.

Розглянемо на прикладі.

Підприємство виробляє продукцію чотирьох найменувань: А, Б, В, Г. Ціна відповідно: 38; 25; 44; 58. У таблиці 5 наведена інформація про витрати.

Таблиця 5

Структура передбачуваної реалізації виробів на основі дослідження ринку: А - 42%, Б - 13%, В - 20%, Г - 25%.

Підприємство бажає отримати прибуток - 800 тис. Рублів.

1) відповідно до передбачуваної часткою кожного виробу постійні витрати будуть розподілені наступним чином (тис. Руб.):

А - 1800 х 0,42 = 756; Б - 234; В - 360; Г - 450.

2) бажаний прибуток буде розподілена так:

А - 800 * 0,42 = 336; Б - 104; В - 160; Г - 200.

Керівництву потрібно знати, скільки одиниць кожного виробу необхідно продати, щоб отримати цей прибуток. Для кожного виду виробів складемо рівняння:

А - 38х - 35х - 756000 = 336000; 3х = 1092000 х = 364 тис. Шт.

Б - 25х - 23х - 234000 = 104000; 2х = 338000 х = 169 тис. Шт.

В - 44х - 42х - 360 = 160; 2х = 520

х = 260 тис. шт.

Г - 58х - 54х - 450 = 200; 4х = 650

х = 162,5 тис. шт.

Потім необхідно проаналізувати рентабельність виробництва окремих видів продукції запланованої виробничої програми.

Рентабельність - співвідношення прибутку і повної собівартості. Тому необхідно розрахувати повну собівартість, а отже розподілити накладні витрати. Базою розподілу накладних витрат буде вартість основних матеріалів, так як вони мають найбільшу питому вагу в прямих витратах на виробництво вироби.

На частку вироби А припадатиме постійних витрат в сумі:

1800 х 11: (11 + 8 + 25 + 30) = 1 800 х 11: 74 = 267,568 руб. Очікуваний обсяг виробництва - 364 000 од., Отже, непрямі витрати в розрахунку на один виріб - 0,74 руб.

На частку вироби Б припадатиме постійних витрат в сумі 1800 х 8: 74 = 194 595 руб. Очікуваний обсяг виробництва - 169 000 од., Отже, непрямі витрати в розрахунку на один виріб - 1,15 руб.

На частку вироби В припадатиме постійних витрат в сумі: 1800 х 25: 74 = 608 108 руб. Очікуваний обсяг виробництва - 260 000 од., Отже, непрямі витрати в розрахунку на один виріб - 2,34 руб.

На частку вироби Г припадатиме постійних витрат в сумі 1800 х 30: 74 = 729 730 руб. Очікуваний обсяг виробництва - 162 500 од., Отже, непрямі витрати в розрахунку на один виріб - 4,49 руб. Розрахунок зведемо в таблицю 6.

Табліца6

Виконані розрахунки свідчать про збитковість виробництва вироби В і Г. Вироби А і Б забезпечать сукупний прибуток - 966 290 (2,26х364 = 822 640 і 0,85х169 = 143 650), а товари В і Г завдадуть збитків - 168 025 (88 400 і 79 625). Сукупний прибуток складе близько 798 265 рублів. Такий висновок випливає з калькулювання повної собівартості продукції.

Як оптимізувати виробничу програму? Що буде, якщо для поліпшення фінансового становища зняти з виробництва, наприклад, виріб Г?

Незалежно від скорочення обсягів виробництва постійні витрати залишаться на колишньому рівні - 1 800 руб. Розподіливши їх між рештою виробами за тим же принципом і скалькуліровать повну собівартість, отримаємо результат, представлений в таблиці 7.

Таблиця 7

З таблиці 7 видно, що фінансові результати значно погіршилися. Рентабельність товарів А і Б знизилася і зросла збитковість товару В. Ця виробнича програма дозволить отримати прибуток 148 980 руб. (640 640 + 10 140 - 501 800).

Отже, прийняте управлінське рішення було неправильним, і зняття з виробництва вироби Г не тільки не поліпшить фінансове становище, а й призведе до зниження прибутку, при цьому відбудеться зниження рентабельності по всіх позиціях виробничої програми.

Доцільність зняття з виробництва вироби можна визначити за системою директ-костинг.

Якщо продукція носить позитивний маржинальний дохід, то припинення його виробництва може погіршити фінансове становище. Таке питання вирішувати калькулюванням повної собівартості не можна.

У нашому випадку для вироби Г маржинальний дохід на одиницю - 4 (58 - 54); на весь обсяг - 650 000. Отже, воно не є збитковим, оскільки реалізація одиниці виробу приносить підприємству 4 руб. МД, отже, вноситься внесок у формування прибутку.

Розглянемо іншу ситуацію. Припустимо, що відсутність матеріалів не дозволяє підприємству виробляти виріб А. Керівництво вирішило тимчасово вивільнені виробничі потужності завантажити виробництвом вироби Б. Як буде виглядати виробнича програма для досягнення бажаного рівня прибутку 800 тис. Руб.?

Тепер структура реалізації продукції складе: Б - 55% (42% + 13%), В - 20%, Г - 25%.

Сукупні постійні витрати ті ж - 1 800 тис. Руб. Змінні витрати на одиницю ті ж - 23; 42; 54. Чи зможе підприємство отримати запланований прибуток? Вирішуючи цю задачу, отримаємо, що при реалізації 715 000 виробів Б, 260 000 - В, 162 500 - Г, підприємство отримає прибуток 799 825 рублів.

 Оцінка ризикованості діяльності підприємства |  Прийняття рішень по виробництву нової продукції


 Простий двоступеневий метод калькулювання |  Позамовний метод об'єкта обліку і калькулювання |  Попередільний метод калькулювання |  Поняття директ-костинг і його особливості |  Переваги директ-костинг |  Методи обліку відхилень від норм |  Облік відхилень від норм по сировині і матеріалам |  Облік відхилень витрат на оплату праці |  Розвиток інформаційної бази для управлінських рішень по ціноутворенню |  Оцінка беззбитковості виробництва |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати