Головна

Нормування тривалості робочого часу.

  1.  II. Економія на умовах праці за рахунок робітника. Нехтування найнеобхіднішими витратами
  2.  II. ЕКОНОМІЯ НА УМОВАХ ПРАЦІ ЗА РАХУНОК РАБОЧЕГО. Нехтування найнеобхіднішими ВИТРАТАМИ
  3.  Аналіз використання робочого часу
  4.  Аналіз використання фонду робочого часу
  5.  Аналіз використання фонду робочого часу
  6.  Аналітичні співвідношення для визначення критичної тривалості пожежі
  7.  АРКАДІЙ АВЕРЧЕНКО. МЕЖІ З ЖИТТЯ РАБОЧЕГО Пантелєєв Гримзін

робочим вважається час, протягом якого працівник відповідно до трудового, колективними договорами, правилами внутрішнього трудового розпорядку зобов'язаний перебувати на робочому місці і виконувати свої трудові обов'язки (ч. 1 ст. 110 ТК).

Правове регулювання робочого часу має важливе значення для всього суспільства і окремих її членів, оскільки законодавство про робочий час закріплює суспільно необхідну міру праці, встановлює вільний від роботи час відпочинку і направлено на охорону життя і здоров'я працівників.

Інститут робочого часу і часу відпочинку відображає і конкретизує основний принцип трудового права про забезпечення права на відпочинок і обмеження робочого часу. У нормах цього інституту встановлені юридичні гарантії зазначеного основного права працівника.

Нормування тривалості робочого часу - Це встановлення наймачем з урахуванням обмежень, передбачених ТК та колективним договором, норм часу, протягом якого працівник зобов'язаний перебувати на робочому місці і виконувати свої трудові обов'язки.

З даного визначення можна зробити ряд висновків:

1) встановлення конкретної тривалості робочого часу відноситься до компетенції роботодавця;

2) ТК і колективним договором встановлено обмеження (верхні межі), які наймач не має права порушувати (ст.ст. 112 - 117 ТК);

3) основними нормами робочого часу є обчислюються в годинах і хвилинах: робочий тиждень, робочий день (зміна);

4) необхідно відрізняти нормування і норми тривалості робочого часу від нормування і норм праці (часу, виробітку, обслуговування, нормованого завдання).

ТК встановлює дві форми нормування тривалості робочого часу:

1) як загальне правило - локальне нормування (п. 4. ст. 11, ст.ст. 124, 127 ТК);

2) як виняток - централізоване (ч. 5 ст. 114, ч. 1 ст. 116 ТК).

Наймачі будь-яких організаційно-правових форм при плануванні робочого часу не можуть перевищувати встановлені норми тривалості робочого часу для відповідного облікового періоду (вибір облікового періоду - право наймача). Якщо фактичний час роботи буде перевищувати робочий час, заплановане графіком робіт (змінності) для встановленого облікового періоду, то такий час вважається понаднормової роботою.

 Гарантії контрактного законодавства для окремих категорій працівників. |  Види робочого часу.


 Поняття і види зміни трудового договору. |  Переклад як вид зміни трудового договору. |  Переміщення як вид зміни трудового договору. |  Зміна істотних умов праці. |  Поняття і підстави припинення трудового договору. |  Загальні підстави припинення трудового договору. |  Порядок оформлення звільнення працівників. |  ТЕМА 8. Контрактна система трудового найму |  Порядок укладення трудового контракту. |  Порядок продовження і укладення нового трудового контракту. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати